Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3336/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Фасад-сервіс", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ", м.Харків
про стягнення 214013,79 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Приватне підприємство "Фасад-сервіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" про стягнення 214013,79 грн., з яких 161753,38 грн. основного боргу, 14557,80 грн. 3% річних, 37702,61 грн. інфляційних, за договором будівельного підряду №21/10 від 21.10.2015 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі №922/3336/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав до суду відзив (вх.№21307 від 13.09.21) про відмову в задоволенні позову через строк позовної давності.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21.10.2015 року сторони уклали договір підряду №21/10, відповідно до п.11.1 якого Приватне підприємство "Фасад-сервіс" (підрядник, позивач) виконує роботи з утеплення та оздоблення фасаду на об'єкті Замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" (відповідач) по вул.Мінській, 51 в м.Харкові, відповідно до кошторису, який є невід'ємною частиною Договору, а Замовник (відповідач) приймає зазначені роботи та здійснює їх оплату відповідно до умов даного Договору. Договірна ціна зазначається в п.2.1. цього договору.
Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт за цим договором визначається договірною ціною, складеною на підставі кошторису, які є невід'ємними частинами даного договору і становить: сума без ПДВ: 372246,58 грн., ПДВ - 20%: 74449,32 грн., разом з ПДВ: 446695,90 грн.
Замовник перед початком робіт сплачує Підряднику аванс у розмірі до 30% від суми договору. У випадку не освоєння авансу на протязі одного місяця Підрядник повертає невикористаний аванс Замовнику.
Відповідно до п.3.1. Договору до обов'язків Замовника входить:
3.1.1. Приймати у Підрядника виконані роботи шляхом підписання Актів здачі - приймання виконаних робіт за умови належного їх виконання протягом трьох днів з дати одержання зазначених актів від Підрядника та надавати Акти здачі-приймання виконаних робіт для здійснення оплати за умовами даного договору;
3.1.2. здійснювати технічний нагляд за ходом виконання робіт.
18.05.2016 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до п.1.1 пункт 2.1. Договору викладено у наступній редакції: вартість робіт за цим договором визначається договірною ціною, яка складається з договірних цін етапів робіт, на підставі кошторисів, які є невід'ємними частинами даного договору. Замовник перед початком робіт сплачує підряднику аванс у розмірі 20% від суми договірної ціни кожного етапу робіт.
На підставі договору позивач (підрядник) виконав роботи за завданням відповідача (замовника) на загальну суму 502553,38 грн., що підтверджується актами, підписаними замовником без зауважень.
Відповідно до п.2.3 договору підписаний акт виконаних робіт є документом для проведення розрахунків, і замовник (відповідач) протягом десяти робочих днів зобов'язаний провести розрахунки за виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.
Відповідач в період з 12.11.2015 року по 21.08.2018 року оплатив за виконані роботи 340800,00 грн.
Не враховуючи проміжних періодів, останній (десятий) робочий день після підписання останнього акту від 22.11.2017 року був - 06.12.2017 року, а з 07.12.2017 року заборгованість відповідача в загальній сумі 161753,38 грн. є простроченою.
До 21.08.2018 року включно відповідач вчиняв дії, що свідчать про визнання ним боргу, зокрема шляхом перерахування коштів з посиланням на договір, але з 21.08.2018 року оплати припинив, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правилом ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання його умов сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Ст.ст.843, 844 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як зазначив ВГСУ в постанові від 21.01.2015 року (справа №910/15311/13), якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач (підрядник) виконав будівельні роботи за завданням відповідача (замовника) на загальну суму 502553,38 грн., що підтверджується актами, підписаними відповідачем без зауважень.
Відповідач частково оплатив роботи в загальній сумі 340800,00 грн., з яких 273800 грн. сплачено як передплату та 67000,00 грн. сплачено як оплату за виконані за договором роботи (а.с.32).
Щодо оплати зазначеної суми вказує й відповідач у відзиві.
Розмір боргу за виконані позивачем підрядні роботи складає 161753,38 грн. (502553,38 грн. - 340800,00 грн.).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за виконані роботи у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором на суму 161753,38 грн.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних суд встановив наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Позивачем нараховано на час звернення до суду з урахуванням загального строку позовної давності 3% річних та інфляційні на суму боргу 161753,38 грн.:
- 14557,80 грн. 3% річних за період з 20.08.18 по 19.08.21;
- 37702,61 грн. інфляційних за період з вересня 2018 року по липень 2021 року.
Перевіривши відповідні розрахунки за допомогою програми "Законодавство", суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 14544,51 грн. 3% річних та 37522,47 грн. інфляційних.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 14544,51 грн. 3% річних та 37522,47грн. інфляційних підлягають задоволенню.
В частині стягнення 13,29 грн. 3% річних та 180,14 грн. інфляційних суд відмовляє через невірний розрахунок.
Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову через пропущену позовну давність.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі №6-160цс14 суд зазначив, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається щодо кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Щодо актів виконаних робіт судом встановлено, що акт №1 за лютий 2016 не містить дати підписання, акт №2 за березень 2016 підписано 31.03.2016, акт №3 за квітень 2016 не містить дати підписання, акт №3 за травень підписано 18.05.2016, акт №4 за січень 2017 підписано 26.01.2017, акт №4 за листопад 2017 підписано 22.11.2017.
За таких обставин строк позовної давності за цими актами за загальним правилом мав сплинути через 3 роки від дати їх підписання (починаючи з березня 2019 року - за перший акт).
Проте, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
З банківської виписки (а.с.32) вбачається, що відповідач в період з 12.11.2015 по 21.08.2018 оплатив позивачу 340800 грн.
При цьому останній платіж на суму 15000,00 грн. здійснено відповідачем 21.08.2018 року
Судом встановлено, що у призначені платежів зазначено "оплата за роботи згідно договору №21/10 від 21.10.2015 року", посилань на відповідні акти виконаних робіт не зазначено.
Отже, відповідачем були здійснені оплати не за окремими актами виконаних робіт, як зазначає відповідач, а взагалі за спірним договором.
Таким чином, відповідач здійснивши часткові оплати за спірним договором, перервав цими діями перебіг позовної давності за спірними актами виконаних робіт за договором підряду.
Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, перебіг позовної давності у 3 роки починається заново з останньої оплати- з 22.08.2018 року, та закінчується відповідно 22.08.2021 року.
Позов подано до суду 20.08.2021 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що застосування наслідків пропуску позовної давності є безпідставним, оскільки відбулось переривання, у зв'язку з чим строк позовної давності обчислюється заново, та на час подання позову не є пропущеним.
Таким чином, твердження відповідача про відмову в позові, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, однак, з урахуванням невірного розрахунку 3% річних та інфляційних позов підлягає частковому задоволенню.
В частині стягнення 13,29 грн. 3% річних та 180,14 грн. інфляційних суд відмовляє через невірний розрахунок.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
У позові зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат складатиметься із судового збору 3211 грн. та витрат на правову допомогу, які виходячи з умов договору приблизно складуть 10000 грн. в суді 1 інстанції, вказавши, що розрахунок фактично понесених витрат на правову допомогу буде надано під час розгляду справи по суті.
До позову надано договір про надання правової допомоги з додатком №1, проте доказів фактично понесених витрат (актів виконаних робіт, детального опису робіт, платіжних доручень, тощо) до суду не надано. У зв'язку з чим на даний час відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247, 252 ГПК України, суд, -
В позові відмовити частково .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ИНВЕСТ" (адреса: 61166, м.Харків, вул.Бакуліна, буд.4-А, офіс 72; код ЄДРПОУ 32567175) на користь Приватного підприємства "Фасад-сервіс" (адреса: 61072, м.Харків, пр-т Науки, буд.27Б, офіс 607; код ЄДРПОУ 32438415) 213820,36 грн., з яких: 161753,38 грн. основного боргу, 14544,51 грн. 3% річних, 37522,47 грн. інфляційних, крім того 3207,31 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "23" жовтня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт