Справа № 740/5531/20
Провадження № 4-с/740/20/21
19 жовтня 2021 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпусь І.М.,
за участю секретаря судового засідання Кубрак Н.М.
скаржника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_2 , заінтересована особа - стягувач за виконавчим провадженням акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича,
ОСОБА_2 звернулася до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М., в якій просить:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича при здійсненні виконавчого провадження № 66467585 в частині стягнення з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2 , який має спеціальне цільове призначення, а саме 6 552,84 грн з рахунку в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , який відкрито для отримання соціальної допомоги;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича повернути ОСОБА_2 6 552,84 грн, стягнутих при здійсненні виконавчого провадження № 66467585 з вказаного рахунку, відкритого для отримання державної допомоги малозабезпеченим сім'ям та по догляду за дитиною до 3-х років.
Cкаргу аргументує тим, що приватним виконавцем Веремій І.М. відкрито виконавче провадження №66467585 на підставі виконавчого листа по справі № 740/5531/20, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області 04.03.2021, про стягнення з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 12 151,77 грн. Будучи обізнаним про перебування справи в процесі перегляду заочного рішення, приватний виконавець арештував кошти на її банківському рахунку, на які надходили цільові кошти, призначені для соціальних виплат на дітей, та 13.09.2021 звернув на них стягнення, і лише після цього постановою від 14.09.2021 зняв арешт з коштів на її рахунку. При цьому, приватний виконавець знав, що рахунок використовується для соціальних виплат, адже 11.08.2021 отримав відповідь з Державної фіскальної служби України, в якій чітко вказано ознаку доходу - 128. Вона також неодноразово зверталася до нього з рекомендованими листами з інформацією про, те що отримує соціальну допомогу, стягнення на яку звернуто бути не може. Вказує, що на соціальні виплати, які надходиди на її рахунок, звернення стягнення заборонено відповідно до пунктів 6, 10 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
У запереченнях на скаргу приватний виконавець Веремій І.М. зазначає, що зі змісту постанови від 11.08.2021 про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що він визначив банківським установам порядок її виконання із застереженням, а саме постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Вказує, що АТ «Ощадбанк», на який нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
За таких обставин, рахунок № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 756/1927/16-ц від 03.02.2021.
Тобто з моменту зарахування коштів на рахунок боржника вони втрачають свій «статус» і набувають статусу вкладу, отже виконавець має право звернути стягнення на кошти боржника в межах виконання вконавчого провадження.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
З документів, що надійшли від Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (скарга на дії приватного виконавця Веремій І.М.) встановлено, що боржник перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області згідно довідки від 26.08.2021 № 10-15/843. При зверненні до приватного виконавця боржником така довідка не надавалася.
Постановою про зняття арешту з коштів боржника від 14.09.2021 ВП 66467585 знято арешт з коштів на рахунку № НОМЕР_1 в AT «Ощадбанк».
За таких обставин, його дії щодо виконання виконавчого провадження № 66467585 стосовно звернення стягнення на кошти боржника є законні, вчинені у відповідності до вимог діючого законодавства, практики Верховного Суду і спрямовані на виконання виконавчого документа, тому в задоволенні скарги просить відмовити в повному обсязі.
Стягувач за виконавчим провадженням акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» заяв по суті скарги не подав.
Скаржник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала скаргу і просила її задовольнити з викладених в ній підстав. Зазначила, що вона отримує допомогу при народженні дитини та допомогу малозабезпеченим сім'ям, кошти яких мають цільове призначення і надходять на її рахунок в АТ «Ощадбан», на який виконавцем було накладено арешт, кошти з рахунку списані, а після цього арешт з них на рахунку виконавцем знято. Вказує, що стягнення на такі кошти заборонено законодавством, виконавець перед накладенням арешту на кошти знав про їх статус, але проігнорував це. Вважає, що такими діями порушено права її та її дітей.
Приватний виконавець Веремій І.М. та представники заінтересованої особи - стягувача за виконавчим провадженням АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ст. 450 ЦПК України неявка у судове засідання стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Дослідивши матеріали справи за скаргою, заслухавши пояснення скаржника, суд встановив такі фактичні обставини і дійшов наступних висновків.
Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. перебуває виконавче провадження №66467585 з примусового виконання виконавчого листа № 740/5531/20, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області 04.03.2021, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 12 151,77 грн.
Державною фіскальною службою України 11.08.2021 в АСВП надано відповідь на запит, про те, що боржник з РНОКПП НОМЕР_2 (присвоєний ОСОБА_2 ) від податкового агента з ЄДРПОУ 03196216 (присвоєний Управлінню соціального захисту населення Ніжинської міської ради) має дохід за ознакою 128.
11.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремій І.М. видано постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №66467585, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 13 811,15 грн.
Як вбачається з виписки по рахунку, відкритому ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , щомісяця в червні, липні, серпні, вересні 2021 року на рахунок зараховувалися кошти двома платежами на суму 860 грн та 5 685,20 грн із зазначенням в описі деталей транзакцій - соціальна допомога. 17.08.2021 на кошти на рахунку в межах суми 13 811,15 грн. встановлено арешт і того ж дня, 17.08.2021, кошти в сумі 7,64 грн направлені на погашення арештованої суми. В подальшому, 07.09.2021, після надходження на рахунок сум соціальної допомоги в розмірі 860 грн та 5 685,20 грн, вони направлені на погашення арештованої суми.
25.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремій І.М. отримано заяву та пояснення боржника ОСОБА_2 від 24.08.2021, в яких вона повідомила, що отримує соціальні виплати та згідно із ст. 73 Закону № 1404-VIII на ці кошти не може бути звернуто стягнення.
30.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремій І.М. отримано заяву боржника ОСОБА_2 від 28.08.2021 про зняття арешту з коштів боржника, в якій ОСОБА_2 повідомила, що її рахунок, на якому арештовані кошти згідно із постановою від 11.08.2021, відкритий для зарахування їй соціальної допомоги. Рахунки, які передбачені для виплати соціальної допомоги, є рахунками зі спеціальним режимом, на які арешт згідно законодавства не накладається. До вказаної заяви додала довідку АТ«Ощадбанк» № 705 від 27.08.2021 про те, що рахунок, на якому арештовані кошти, їй відкрито для виплати соціальної допомоги.
На вищевказані заяви та пояснення боржника ОСОБА_2 приватним виконавцем Веремій І.М. надані відповіді від 28.08.2021 вих №1234, від 08.09.2021 вих№1557, в яких виконавець зазначав, що виконуючи рішення суду може накладати арешт на буть-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути постанову без виконання, що є підставою для зняття арешту із цих коштів.
14.09.2021 приватним виконавцем Веремій І.М. отримано повідомлення Ніжинського міськрайонного суду про розгляд справи за скаргою боржника ОСОБА_2 на постанову про арешт коштів. До повідомлення долучено скаргу боржника та довідку Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради від 26.08.2021 № 10-15/843, згідно з якою ОСОБА_2 перебуває на обліку у вказаному Управлінні та відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» з 01.04.2021 по 01.10.2021 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.
14.09.2021 приватним виконавцем Веремій І.М. винесено постанову про зняття арешту з коштів на рахунку боржника в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 . Постанова вмотивована тим, що з документів, що надійшли від Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (скарга на дії приватного виконавця Веремій І.М.) встановлено, що боржник перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області згідно довідки від 26.08.2021 № 10-15/843. При зверненні до приватного виконавця боржником така довідка не надавалася. Згідно довідки АТ «Ощадбанк» № 705 від 27.08.2021 рахунок відкрито для виплати соціальної допомоги.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.
Відповідно до статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 2 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII встановлено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження 12-28гс20), а також постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), від 24 лютого 2021 року у справі №756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20), від 30.09.2021 у справі № 2-812/11 (провадження № 61-7824св21).
Відповідно до додатка 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556 (зі змінами), за ознакою доходу фізичних осіб 128 відноситься сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту інвалідів.
Отже, вже 11.08.2021 приватний виконавець з відповіді Державної фіскальної служби України, наданої в АСВП, був обізнаний з тим, що боржник ОСОБА_2 від Управління соціального захисту населення Ніжинської міської ради має дохід у виді соціальних виплат.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, що на час винесення виконавцем постанови про арешт коштів боржника йому було відомо, на який рахунок ці виплати зараховуються, та про призначення рахунку в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 для здійснення соціальних виплат.
Лише 30.08.2021 приватним виконавцем Веремій І.М. отримано заяву боржника ОСОБА_2 від 28.08.2021 про зняття арешту з коштів боржника, в якій ОСОБА_2 повідомила, що її рахунок, на якому арештовані кошти згідно із постановою від 11.08.2021, відкритий для зарахування їй соціальної допомоги і додала доказ цього - довідку АТ«Ощадбанк» № 705 від 27.08.2021.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що виконавець був обізнаний з тим, що на вказаному рахунку не перебуває інших коштів, окрім коштів соціальної допомоги. Відомості про те, що виконавець витребовував у АТ «Ощадбанк» виписку по рахунку, чи що така надавалася виконавцю боржником матеріали справи не містять. При цьому, не виключається можливість зарахування на рахунок, окрім коштів соціальної допомоги, також і інших коштів.
Направляючи 24.08.2021 та 28.08.2021 приватному виконавцю заяви та пояснення боржник ОСОБА_2 повідомляла, що рахунок має спеціальний режим, вона отримує соціальні виплати та згідно із ст. 73 Закону № 1404-VIII на ці кошти не може бути звернуто стягнення, надала докази того, що рахунок, на якому арештовані кошти, їй відкрито для виплати соціальної допомоги.
Проте, скаржником не надано документів, з яких вбачався б розмір соціальної допомоги, яку отримує боржник, а також, доказів того, що вище зазначений рахунок використовується виключно для зарахування тільки соціальної допомоги, зокрема виписки по рахунку. В цих заявах і поясненнях боржник не вказала з якої саме суми коштів вона просить зняти арешт та не додала документів, підтверджуючих ці обставини.
При цьому, рахунок на якому були арештовані кошти, хоча і є таким, на який зараховуються кошти цільового призначеня - соцільної допомоги, не є рахунком зі спеціальним режимом використання в розумінні статті 48 Закону № 1404-VIII. У судовому засіданні встановлено лише фактичні обставини щодо наявності рахунку та зарахування на нього соціальних виплат. Однак, матеріали не містять інших доказів, які б свідчили про спеціальне призначення рахунку, що визначений, як такий, нормами чинного законодавства.
Доводи боржника про незаконність дій приватного виконавця є необґрунтованими, оскільки накладаючи 11.08.2021 арешт на грошові кошти боржника, яка не виконала судове рішення, приватний виконавець, не маючи відомостей про статус коштів на рахунку, у цій постанові зробив застереження і зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. У подальшому, 30.08.2021, приватний виконавець отримав від боржника докази того, що рахунок, на якому арештовано кошти, призначений для соціальних виплат. Проте, ні сам виконавець не перевіряв джерело надходження і статус коштів, ні боржник для цього не надавав йому виписки по рахунку, а тому виконавець не був обізнаний з тим, які фактично кошти зараховані і перебували на рахунку, їх джерело і статус, чи були інші кошти, окрім коштів соціальної допомоги. Тому, приватним виконавцем при винесенні вказаної постанови і у подальшому у виконавчому провадженні не було порушено вимог Закону № 1404-VIII, оскільки наведеними вище нормами права, а саме частиною третьою статті 52 вказаного Закону, встановлено, що саме на банк покладено обов'язок перевірити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.
Водночас, з пояснень боржника та виписки по рахунку, долученої нею до скарги, поданої суду, вбачається, що в дійсності, окрім щомісячних виплат допомоги при народженні дитини в розмірі 860 грн та допомоги малозабезпеченим сім'ям в розмірі 5 685,20 грн, інші кошти на рахунок не зараховувались. Тобто, фактично АТ «Ощадбанк» списав з рахунку і направив на погашення арештованої суми загалом 6 552,84 грн, які боржнику надійшли в якості допомоги при народженні дитини та допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Пунктами 6, 10 частини 1 ст. 73 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягнення не може бути звернено на одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини , допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
З наведеного суд доходить висновку, що в будь-якому випадку кошти з допомоги при народженні дитини мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернено стягнення, це прямо суперечить пункту 6 частини 1 ст. 73 Закону №1404-VIII.
Малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім'ї. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. (ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»). Як слідує з преамбули вказаного Закону він спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям і сприяння їх економічній самостійності.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У матеріалах справи відсутні відомості про наявність у ОСОБА_2 іншого доходу, крім виплат соціальної допомоги.
Звернення стягнення з коштів допомоги малозабезпеченим сім'ям, при відсутності даних про наявність у боржника інших доходів, ставить боржника у скрутне матеріальне становище, порушує конституційні гарантії на рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином суд доходить висновку, що доводи скаржника про те, що законодавством заборонено звертати стягнення на кошти від допомоги малозабезпеченим сім'ям засновані на положеннях Закону і є обгрунтованими.
Однак, попри застереження в постанові приватного виконавця про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у порушення ст. 73 Закону №1404-VIII АТ «Ощадбанк» направив на погашення арештованої суми кошти від допомоги при народженні дитини та допомоги малозабезпеченим сім'ям, що має наслідком порушення прав скаржника.
Констатуючи обґрунтованість доводів скаржника в частині тверджень про порушення її прав, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оскільки скаржник ОСОБА_2 просить визнати неправомірними дії приватного виконавця, а в судовому засіданні в його діях не встановлено невідповідності вимогам закону, в задоволені цих вимог скарги слід відмовити.
Щодо вимог скарги про зобов'язання приватного виконавця повернути стягнуті кошти соціальної допомоги суд виходить з того, що недотримання вимог ст. 73 Закону № 1404-VIII, що має наслідком порушення прав дитини та скаржника на рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, мало місце внаслідок дій АТ «Ощадбанк», який обслуговує рахунок, кошти на якому були арештовані.
При цьому, згідно із абзацом першим пункту 1 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зі змінами) стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках.
Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов'язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок ( абзац шостий пункту 13 розділу VII зазначеної Інструкції).
Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі № 487/268/17 (провадження № 61-938ск20) за скаргою боржника на бездіяльність державного виконавця з вимогами, серед інших, зобов'язати виконавчу службу перерахувати на рахунок боржника суму надмірно сплачених боржником у виконачому провадженні коштів, вказав, що спірні питання щодо правильності порядку нарахування та зарахування коштів з метою примусового виконання судового рішення, в тому числі і розмір вказаних сум, не є спором про право боржника з державним виконавцем, оскільки стосується лише процедури правильності виконання судового рішення та відповідно підстав для його завершення. За обставин справи №487/268/17, що переглядалася Верховним Судом, спірні питання підлягали розгляду у порядку виконання судового рішення, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу виконавчої служби, а не шляхом звернення до суду з окремою позовною заявою учасника виконавчого провадження.
Проте, спірні питання, що були предметом розгляду у справі № 487/268/17 чітко регулюються положеннями частини шостої ст. 47 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам). Мав місце спір не про право, а щодо правильності порядку нарахування та зарахування коштів з метою примусового виконання судового рішення, зокрема щодо розміру цих сум.
Обставини ж справи за скаргою ОСОБА_2 відмінні від зазначеної вище, і суд вважає неможливим застосування у ній цих висновків, з огляду на те, що у даній справі вказані порушення ст. 73 Закону № 1404-VIII, допущені не виконавцем, і стягнуті всупереч вимог Закону кошти соціальної допомоги, за правилами Інструкції з організації примусового виконання рішень, мають бути пераховані стягувачу - АТ КБ «Приватбанк», тобто правовідношення щодо набуття цих сум існує між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , а тому суд не вбачає підстав для задовлення вимоги скарги про стягнення коштів з виконавця, та доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 в даному випадку є звернення до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про повернення безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України за правилами ЦПК України у порядку позовного провадження.
На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 81, 447 - 453 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_2 , заінтересована особа - стягувач за виконавчим провадженням акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 23 жовтня 2021 року.
Суддя І.М. Карпусь