Справа № 740/4804/21
Провадження № 2/740/1320/21
19 жовтня 2021 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Гагаріної Т.О.
при секретарі судового засідання Ісаєнко А.М.,
за участю учасників справи:
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки адвоката Нетреби А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна районна лікарня» Ніжинської районної ради Чернігівської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок надання неякісних послуг,
встановив:
27.08.2021 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Нетреби Анни Ігорівни звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна районна лікарня» Ніжинської районної ради Чернігівської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок надання неякісних послуг.
Позовна заява обґрунтована, тим, що 17.08.2020 позивачка звернулася до КНП «Ніжинська центральна районна лікарня» Ніжинської районної Ради Чернігівської області за медичною послугою, а саме: протезування зубів. Лікар-стоматолог ОСОБА_2 зробила зліпки для замовлення зубних протезів, після чого позивачка сплатила 3 176,00 грн, однак квитанцію не отримала. Після примірки зубних протезів виявилось, що вони не підходять позивачці за розміром. Після повторної примірки, позивачка також була не вдоволена розміром протезів, вони спричиняли їх затруднення дихання, виділення сліз, однак лікар впевнив її, що потрібно до протезів звикнути. Однак, через деякий проміжок часу, позивачка впевнилась в тому, що користуватися протезами не зможе та звернулась по відповідача із вимогою про повернення сплачених коштів. У поверненні оплати відповідачем було відмовлено. Позивачка вважає, що діями відповідача їх нанесена матеріальна шкода в розмірі 3 176,00 грн, моральна шкода в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.08.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.09.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив про те, що позов не визнає. Факт звернення позивачки за медичною послугою та сплату грошових коштів в розмірі 3 176,00 грн підтвердив. За фактом звернення позивачки із заявою про повернення грошових коштів у зв'язку із наданням неякісної послуги відповідачем було проведено службове розслідування. За результатом проведення службового розслідування встановлено, що ортопедичне лікування позивачки було проведено у повному обсязі, відповідно до вимог Протоколів надання медичних послуг. Якість виготовлення зубних протезів відповідають діючим нормативам.
06.10.2021 від представника позивачки адвоката Нетреби А.І. надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначила, що процедура проведення службового розслідування відповідачем не дотримана, висновок комісії є недопустимим доказом. Вважає, що працівником відповідача порушено вимоги щодо техніки установки протезу позивачці, так як протез був виготовлений неналежного розміру.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Нетреба А.І. підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без їх представника за наявними в матеріалах документами, у задоволенні позову відмовити.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивачка посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17 серпня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до завідувача лабораторією лікаря-стоматолога-ортапеда зубопротезної лабораторії КНП «Ніжинська ЦРЛ» Козленко О.І. за медичною допомогою. Факт звернення зафіксовано у медичній картці стоматологічної хворої ОСОБА_1 лікарем-стоматологом-ортапедом ОСОБА_2 , яка провела огляд ротової порожнини позивачки. За результатами огляду лікар-стоматолог-ортапед ОСОБА_2 запропонувала позивачці ОСОБА_1 поставити зубні протези на верхні і нижні щелепи, на що остання погодилась. Після згоди на протезування, лікар зробила зліпки ОСОБА_1 для замовлення зубних протезів.
Вартість зубних протезів становила 3176 грн. 00 коп. згідно наряду від 17.08.2020 р. № 101 та була оплачена позивачкою в повному обсязі.
09.10.2020 позивачка звернулась із заявою в порядку досудового врегулювання спору до Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна районна лікарня» Ніжинської районної ради Чернігівської області про повернення сплаченої суми за неналежний виріб.
В ході розгляду звернення позивачки, відповідачем було проведено службове розслідування. За результатами якого встановлено, що ортопедичне лікування позивачці. проводилось у повному обсязі, згідно вимог Протоколів надання медичної допомоги населенню за спеціальністю «Ортопедична стоматологія» та Наказу від 22.12.2002 №507 «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги». Порушень та недоліків під час огляду пацієнтки, встановленні діагнозу, вимірюванні протезів не було виявлено.
Листом від 20.10.2020 у задоволенні заяви позивачки про повернення коштів було відмовлено.
10.11.2020 позивачка звернулась до управління охорони здоров'я Чернігівської ОДА із заявою щодо створення комісії для перевірки фактів, викладених у заяві та зобов'язання відповідача повернути сплачені кошти.
За результатами розгляду звернення листом від 18.11.2020 № 01-10/993 КНП «Ніженька ЦРЛ» за дорученням Управління охорони здоров'я, посилаючись на ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів» та Додатку 3 «Переліку товарів належної якості , що не підлягають обміну (поверненню), якщо вони не задовольняють споживачів з будь-якої причини, позивачці було відмовлено у поверненні сплачених коштів за виготовлені зубні протези.
Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації листом від 25.11.2020 № 05-31/1428 повідомило позивачку про те, що відсутність підстав для задоволенні її заяви щодо повернення коштів.
Аналогічні доводи викладені і у листі відповідача щодо розгляду скарги позивачки від 16.02.2021.
У судовому засіданні позивачка, будучи допитаною в якості свідка підтвердила, що дійсно зверталась до лікаря ОСОБА_2 , остання здійснила огляд, зробила зліпки, а потім були виготовлені протези. Сплатила 3,176 грн, квитанцію надали через кілька днів. Після встановлення протезів, вона відчула дискомфорт. Про те, що протизи їй не підходять повідомила лікаря на наступному прийомі. Лікар їх підкрутила та зазначила, що треба щоб вони притерлися. В подальшому, ще два рази вона була на прийомі у лікаря і остання знову їх корегувала, але вони все одно не підходили, вона задихалася і текли сльози. Оскільки користуватися ними не могла, вона їх повернула та просила віддати сплачені гроші. Після того, як вона написала скаргу до керівника обласної лікарні, її запевнили, що проведуть перевірку та гроші віддадуть, але в подальшому відмовили. При проведенні перевірки за її скаргою та під час проведення службового розслідування не викликали та її пояснень не заслуховували.
Згідно правил ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. ч.1,4 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосер едньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Право на подання скарги та на компенсацію закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров'я, Цивільному кодексі України, ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно ст.ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні, кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв'язку з взаємодією з системою охорони здоров'я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України).
Відповідно до ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров'я, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;
б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
д) кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров'я;
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров'я;
ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;
и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
Відповідно до частини ч.4 ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 2 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Частинами 1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.1, 10 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.
Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції (ч.7 ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів».)
Згідно ч.2 ст.38 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
Відповідно до ст.3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я медичне обслуговування - це діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.
Згідно ч.4 ст.37 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я за несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, регулюються главою 82 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.1166 ЦК України визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Під шкодою взагалі у цивільному праві прийнято розуміти зменшення, знищення суб'єктивного цивільного права чи блага.
Дослідивши надані докази у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог і підстав, суд вважає, що відповідач спростував відсутність вини, тоді як позивачка на порушення вимог ст.81 ЦПК України, не надала суду достатньо допустимих та належних доказів того, що послуги, надані їй у Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна районна лікарня» Ніжинської районної ради Чернігівської області були неякісними, були порушені вимоги щодо виробництва та техніки встановлення протезу позивачці.
Клопотання про призначення по справі судової експертизи ані позивачкою, ані її представником заявлено не було.
За такого, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі. Оскільки підстави відшкодування моральної шкоди залежать від порушених прав та інтересів позивачки, що в даному випадку не встановлено судом, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди також слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За такого, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3,4, 5,13,76-83,141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна районна лікарня» Ніжинської районної ради Чернігівської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок надання неякісних послуг відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ,
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Ніжинська центральна районна лікарня» Ніжинської районної ради Чернігівської області, Код ЄДРПОУ 02006389, Україна, 16600, Чернігівська обл., місто Ніжин, вул. АКАДЕМІКА АМОСОВА, буд. 1
Повний текст рішення складено 22.10.2021.
Головуюча суддя Т.О.Гагаріна