Справа № 740/5487/21
Провадження № 2-о/740/108/21
про залишення заяви без руху
29 вересня 2021 року м.Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Ковальова Т.Г., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про встановлення факту смерті,
Заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із вказаною заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в м.Красний Луч Луганської області.
Частиною 3 ст.294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначено нормою ст. 317 ЦПК України.
Відповідно до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Аналіз абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України дає можливості дійти висновку, що заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України, тобто заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, на відміну від заяви про встановлення факту народження на цій території, подається з урахуванням загальних правил підсудності, передбачених для справ окремого провадження про встановлення юридичних фактів.
Місцем проживання (перебування) заявника у цьому випадку є зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання, що кореспондується з положеннями ст.29 ЦК України та ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_1 , що підтверджується доданою до заяви копією паспорта заявника, зазначено: АДРЕСА_1 .
Докази на підтвердження того, що він офіційно проживає на території Ніжинського району, у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює визначити підсудність зазначеної справи.
Крім того, відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено зокрема, з якою метою заявник просить встановити факт.
Вбачається, що в заяві не зазначено, з якою метою заявник просить встановити факт смерті матері на тимчасово окупованій території України, де проживає і він.
Заява, що подається до суду, повинна відповідати вимогам ст. 177 ЦПК України.
Відповідно ч.4 ст.177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень. Ставка судового збору за подання фізичною особою заяви у справах окремого провадження, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 грн.
Крім того, суд зазначає, що посилання заявника на п.21 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відносно порядку звільнення заявників від сплати судового збору є помилковим, оскільки заява про встановлення факту смерті, з якою він звернувся до суду, не стосується встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Проте, заявником не надано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі, а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 454,00 грн, або документу, який підтверджує підстави для звільнення від сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вказане, заявнику необхідно усунути зазначені недоліки заяви. Залишення заяви без руху із зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
За таких обставин, заяву відповідно до ст.185 ЦПК України необхідно залишити без руху, про що повідомити заявника і надати йому строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Керуючись ст.175, 185, 318 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про встановлення факту смерті залишити без руху, про що повідомити заявника і надати йому строк для усунення викладених в ухвалі недоліків тривалістю десять днів з дня отримання цієї ухвали.
У разі усунення недоліків у встановлений строк заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала негайно набирає законної сили і не може бути оскаржена у апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Суддя Т.Ковальова