Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2793/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119)
до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, просп. Московський, 277, ідентифікаційний код 00223243)
про стягнення 73651,36 грн
за участю представників сторін:
позивача - Підгорного Б.Б., довіреність № 40-1181/75 від 17.03.2021 року;
відповідача - Божко Т.В., довіреність від 01.02.2021 року;
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії в сумі 63 217,42 грн за період: грудень 2017 - квітень 2021 р.р., пеню в сумі 474,85 грн, 3% річних в сумі 6 513,32 грн, інфляційні в сумі 18 008,81 грн. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості з оплати теплової енергії за період з грудня 2017 року по квітень 2021 за договором № 8275 про постачання теплової енергії від 01.02.2004, що укладений між позивачем та відповідачем. Також, у зв'язку із простроченням відповідачем оплати по зазначеному договору позивачем нараховано пеню у розмірі 474,85 грн за період з 22.12.2020 по 06.07.2021, 3% річних у розмірі 6513,32 грн за період з 16.02.2018 по 05.07.2021 та інфляційні у розмірі 18 008,81 грн. за період з 16.02.2018 по 05.07.2021.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2793/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
29.07.2021 на електрону адресу суду надійшли заперечення про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні (вх. №4681), яке підписано електронним цифровим підписом головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" Аврятою Ю.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2021 заперечення про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні повернуто Приватному акціонерному товариству "Харківський верстатобудівний завод" без розгляду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2021, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.08.2021 суд перейшов до розгляду справи № 922/2793/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "07" вересня 2021 року о 11:30.
12.08.2021 на електрону адресу суду від імені Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву (вх. № 4936).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2021 року клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву повернуто Приватному акціонерному товариству "Харківський верстатобудівний завод" без розгляду.
20.08.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19561), в якому відповідач частково визнає позов та просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 12726,29 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору, застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення суми боргу за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року у розмірі 12362,14 грн та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині стягнення суми боргу, застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу за період з 23.01.2018 по 14.07.2018 та відмовити в задоволенні позову в цій частині позовних вимог, а також відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 282,13 грн, 3% річних у сумі 5048,95 грн та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 14440,92 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2021 поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву і прийнято відзив на позовну заяву за вх.№19561 від 20.08.2021 до розгляду.
01.09.2021 від позивача у справі - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшла відповідь на відзив (в порядку ст. 251 ГПК України) за вх.№ 20289. До відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України позивачем надані докази надсилання вказаної відповіді на відзив на адресу сторін у справі.
Також, у відповіді на відзив (в порядку ст. 251 ГПК України) позивачем зменшено розмір позовних вимог, зокрема позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії в сумі 63 217,42 грн за період: грудень 2017 - квітень 2021; пеню в сумі 474,85 грн; 3% річних в сумі 3015,67 грн; інфляційні в сумі 6943,42 грн. Також, у поданій заяві позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2021 року продовжено Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" процесуальний строк для подання відповіді на відзив у справі до 01.09.2021, прийнято відповідь на відзив Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до розгляду та прийнято до розгляду зменшення розміру позовних вимог Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до 73 651,36 грн.
В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 07 вересня 2021 року про відкладення підготовчого засідання на 22.09.2021 о 10:00 год.
В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 22 вересня 2021 року про відкладення підготовчого засідання на 05.10.2021 о 10:30 год.
У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 05 жовтня 2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.10.2021 об 11:30 год.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
01.02.2004 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - Енергопостачальна організація) та ПрАТ "Харківський верстатобудівний завод" (надалі - Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 8275 (надалі - Договір), відповідно до якого Енергопостачальна організація зобов'язується постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
- гаряче водопостачання - протягом року;
- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;
- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Згідно з п.6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п.6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки розрахунків (в 3-х примірниках).
Згідно з п.6.3. Договору Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Відповідно до п.6.5. Договору Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.
Цій договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2004 року (п.10.1. Договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. Договору).
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 років позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення Відповідача.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення з грудня 2017 по квітень 2021 підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів.
За період з грудня 2017 по квітень 2021 позивач здійснив постачання теплової енергії у приміщення відповідача, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Верстатобудівна, 8.
Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 63 217,42 грн, яка утворилася за період з грудня 2017 по квітень 2021.
Відповідачем були отримані рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які сплачені в повному обсязі не були.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов тимчасового договору про постачання теплової енергії № 8275 від 01.02.2004 в частині оплати вартості теплової енергії своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати вартості теплової енергії в сумі 63 217,42 грн, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6943,42 грн та 3% річних у розмірі 3015,67 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".).
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6943,42 грн інфляційних втрат та 3015,67 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 474,85 грн.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відповідно до п. 7.2.3. Договору, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію Відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Законодавство" з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 253-255 ЦК України, суд встановив, що пеня за порушення грошового зобов'язаня щодо оплати за спожиту теплову енергію у листопаді 2020 року в сумі 2691,59 грн нарахована за період з 22.12.2020 по 22.06.2021 становить 170,03 грн та підлягає задоволенню, щодо решти суми пені, яка нарахована позивачем в сумі 25,47 грн не підлягає задоволенню, оскільки нарахування пені припинилась з 23.06.2021. Також, пеня за порушення грошового зобов'язаня щодо оплати за спожиту теплову енергію за грудень 2020 року в сумі 4592,95 грн, нарахована за період з 27.01.2021 по 06.07.2021 становить 258,72 грн та підлягає задоволенню, решта суми пені у розмірі 20,63 грн нарахована арифметично невірно, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що 03.08.2020 загальна опалювальна площа, яка підлягала сплаті відповідачем на рахунок позивача, складала лише 25 м2 за кімнату № 4 будинку, розташованого за вищезазначеною адресою, а значить, сума за надання теплової енергії в період з серпня 2020р. по квітень 2021 р. складає лише 8 645,57 грн, суд зазначає наступне.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву 01 травня 2016 року житловий будинок № 8, розташований за адресою м. Харків, вул. Верстатобудівна, був переведений на прямі розрахунки з позивачем площею лише 1238,7 м2, крім кімнат №4 та № 41 загальною опалювальною площею 61,8 м2, які на той час були не заселені.
Отже, з 01.05.2016 загальна опалювальна площа, яка підлягала сплаті відповідачем, складала 61,8 м2 за кімнати № 4 та № 41 будинку, розташованого за вищезазначеною адресою.
03 серпня 2020 року відповідачем був виданий громадянці Авряті Юлії Вікторівні ордер № 41 серії Б на жилу площу в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, з 03.08.2020 загальна опалювальна площа, яка підлягала сплаті відповідачем на рахунок позивача, складала лише 25 м2 за кімнату № 4 будинку, розташованого за вищезазначеною адресою. А значить, сума за надання теплової енергії в період з серпня 2020р. по квітень 2021 р. складає лише 8 645,57 грн.
Відповідно до ч.1 ст.58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно зі ст.61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до п.3.2.5. тимчасового договору про постачання теплової енергії №8275 від 01.02.2004 Споживач зобов'язаний письмово сповіщати Енергопостачальну організацію про зміну власного найменування організаційно - правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (Субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.
Втім, відповідачем не надано до матеріалів справи договору найма житла, укладеного з громадянкою ОСОБА_1 .
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було внесено змін до тимчасового договору про постачання теплової енергії №8275 від 01.02.2004.
Також, відповідач в порядку передбаченому у п.3.2.5. договору не повідомив позивача про зміну користувача приміщень.
Отже доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
В той же час відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення суми боргу за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року у розмірі 12362,14 грн.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У ст.257 Цивільного кодексу України, визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, N 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Згідно з ч.1, ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений пунктами 12 - 14 такого змісту:
"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
13. В період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.
14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".
Тобто, строки позовної давності в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Отже, на момент подання позову не сплив строк позовної давності щодо позовних вимог за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року у розмірі 12362,14 грн, а тому відповідна заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судовий збір в розмірі 2270,00 грн покласти пропорційно на сторони, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 1,42 грн, а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2268,58 грн. за грудень 2020 року
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково в сумі 73605,26 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, просп. Московський, 277, ідентифікаційний код 00223243) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії в сумі 63 217,42 грн за період: грудень 2017 - квітень 2021 р.р., пеню в сумі 428,75 грн, 3% річних в сумі 3015,67 грн, інфляційні в сумі 6943,42 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2268,58 грн покласти на відповідача: Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, просп. Московський, 277, ідентифікаційний код 00223243). Решту суму судового збору у розмірі 1,42 грн покласти на позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, просп. Московський, 277, ідентифікаційний код 00223243) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) судовий збір у розмірі 2268,58 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Врешті частині позову в сумі 46,10 грн - відмовити.
Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).
Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, просп. Московський, 277, ідентифікаційний код 00223243).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "22" жовтня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова