Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2510/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова, м.Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м.Харків
до Спільного підприємства "Фрегат" товариство з обмеженою відповідальністю, м.Харків
про стягнення 277314,04 грн
за участю представників:
прокурора - Трофіменко О.О. (посвідчення №058452 від 03.12.2020 року);
позивача - не з'явився;
відповідача - Подольська Т.В (адвокат, довіреність №20/07 від 20.07.2021 року).
Керівник Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова в інтересах держави в особі позивача - Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Спільного підприємства «Фрегат» товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 277314,04 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 20.07.2021 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 10.08.2021 року.
Ухвалою суду від 10.08.21 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 23.09.21 та відкладено підготовче засідання на 31.08.21.
Ухвалою суду від 31.08.2021 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участі судді, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.09.2021 року, яке відкладалось на 12.10.2021 року.
Учасниками справи надано до суду наступні документи:
- відзив відповідача (а.с.61-70) про відмову в задоволенні позовних вимог;
- відповідь прокурора на відзив (а.с.91-95);
- заперечення відповідача (вх.№19864 від 26.08.21) щодо представництва прокуратури, щодо застосування 100% відсотку, вірним вважає 60%.
Дані документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.10.2021 року прокурор позов підтримував, представник відповідача проти позову заперечував. Позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Предметом позову в даній справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
Головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради відповідно до ст.189 Земельного кодексу України здійснено 26.01.2021 року обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Роганська, 132-А.
За результатами комплексного вивчення наявних документальних матеріалів та наявної інформації, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що за СП «Фрегат» ТОВ зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 1488,00 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1395 га, кадастровий номер: 6310138200:11:006:0052, за адресою: м.Харків, вул.Роганська, 132-А.
Так, державним реєстратором на підставі рішення від 04.12.2014 року зареєстровано за товариством право власності на вищевказану нежитлову будівлю літ.«А-2» за адресою: м.Харків, вул.Роганська, 132-А, на підставі свідоцтва про право власності від 24.05.2000 року.
Рішенням Харківської міської ради від 14.10.2005 №199/05 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації» надано СП «Фрегат» ТОВ в оренду строком до 01.11.2055 року площею 0,1395 га по вул.Роганській, 132-А, у м.Харкові, для експлуатації та обслуговування будинку побуту.
Відповідно до даних з Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку під вищевказаним об'єктом нерухомого майна за СП «Фрегат» ТОВ не зареєстровано.
Водночас, земельна ділянка, площею 0,1395 га, з кадастровим номером - 6310138200:11:006:0052, що розташована на території Індустріального (Орджонікідзевського) району м.Харкова за адресою: м.Харків, вул.Роганська, 132-А, сформована та здійснено 24.02.2015 року державну реєстрацію, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 15.12.2020 року встановлено, що СП «Фрегат» ТОВ обліковується у Головному управлінні ДПС у Харківській області в Індустріальному районі м. Харкова платником плати за землю.
Таким чином, СП «Фрегат» ТОВ з часу набуття права власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю) та по теперішній час використовує вищевказану земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.
У зв'язку з цим, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 26.01.2021 року, яким встановлено, що СП «Фрегат» ТОВ у своїй підприємницькій діяльності використовує для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ.«А-2» загальною площею 1488,0 кв.м., земельну ділянку площею 0,1395 га, кадастровий номер: 6310138200:11:006:0052, за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132-А.
Право користування (оренди) земельною ділянкою СП «Фрегат» ТОВ за вищевказаною адресою до цього часу не оформлено.
На підставі вищевказаних документів Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання СП «Фрегат» ТОВ вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Так, розрахунок безпідставно збережених коштів за використання СП «Фрегат» ТОВ земельної ділянки площею 1395 кв.м. (0,1395 га), кадастровий номер 6310138200:11:006:0052, у період з 01.01.2020 по 30.11.2020, з урахуванням сум сплаченого земельного податку, складає 277314,04 грн.
Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.11.2020 року №6179.
Таким чином, СП «Фрегат» ТОВ у період з 01.01.2020 по 30.11.2020 не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 277314,04 гри., внаслідок чого останнє зберегло у себе майно-грошові кошти, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо представництва інтересів держави в особі ХМР в суді прокуратурою.
Відповідач вважає таке представництво безпідставним.
Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.
Згідно з п.3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а)..
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно зі ст.ст.7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські,, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Як визначено ст.10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі ст.26, ст.33 Закону та ст.12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 статті 60 Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
При цьому, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада м.Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
У зв'язку з викладеним, Харківська міська рада є належним позивачем у вказаній справі.
Факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями ст.142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.
Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно зі ст.ст.10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п.19 ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України плата за землю зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Харківської міської ради недоотримав значну суму коштів за використання земельної ділянки без укладання договору оренди.
Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.
Недоотриманням безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м.Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.
Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.
Разом з цим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з СП «Фрегат» ТОВ безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред'являвся.
Так, прокуратурою скеровано 23.11.2020 року до Харківського міського голови листа щодо надання інформації з питань оформлення СП «Фрегат» ТОВ права користування вищевказаною земельною ділянкою, на якій знаходиться вищевказаний об'єкт нерухомості, наявної заборгованості за користування спірною земельною ділянкою та вжиті самостійно Харківською міською радою заходи щодо стягнення з останнього коштів за користування вищевказаною земельною ділянкою.
Згідно з інформації Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 29.12.2020 року встановлено, що будь-яких звернень у період з 01.01.2015 по теперішній час від фізичних чи юридичних осіб щодо вказаної земельної ділянки по вул.Роганській, 132-А, у м.Харкові до Департаменту діловодства Харківської міської ради не надходило, договір оренди землі не обліковується.
В даному листі зазначено, що рішенням ХМР від 14.10.2005 року №199/05 затверджено проєкт відведення даної земельної ділянки та надано її в оренду ТОВ СП "Фрегат", однак інформація про укладені договори оренди землі з ТОВ СП "Фрегат" на спірну земельну ділянку у Департаменті земельних відносин ХМР не обліковується (а.с.20-21).
Крім того, листом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 28.01.2021 року до прокуратури надано розрахунок безпідставно збережених СП «Фрегат» ТОВ коштів у вигляді орендної плати.
Зі змісту вказаних інформацій вбачається, що міською радою не вживалися заходи щодо звернення до суду до СП «Фрегат» ТОВ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою.
У постанові від 15.10.2019 року у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.
Таким чином, оскільки вказані інтереси залишилися незахищеними, наведе стало підставою для звернення Немишлянською окружною прокуратурою м.Харкова до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.
Про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом Немишлянською окружною прокуратурою м.Харкова проінформовано листом від 31.03.2021 року Харківську міську раду, який прийнято 06.04.2021 року (а.с.41), однак до цього часу вказані порушення не усунуто та заходи реагування з боку міської ради на їх усунення не вжито.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність звернення прокуратури з даним позовом в інтересах держави в особі ХМР.
Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст.ст.125, 126 ЗК України та ст.182 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.36, 14.1.125, 288.5 Податкового кодексу України).
Таким чином, СП «Фрегат» ТОВ володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права користування на вказане нерухоме майно у СП «Фрегат» ТОВ виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під вищевказаним об'єктом нерухомості.
Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст.1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок Великої Палати Верховного Суду по справі №587/430/16-ц, 629/4628/16-ц від 23.05.2018, №922/3412/17 від 20.11.2018, №917/1739/17 від 04.12.2019).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст.179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17; постановах Верховного Суду від 12.04.2017 року у справі №922/207/15, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15, від 21.01.2019 у справі №902/794/17).
Матеріалами справи підтверджується, що за СП «Фрегат» ТОВ зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 1488,00 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1395 га, кадастровий номер: 6310138200:11:006:0052, за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132-А.
Так, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
Таким чином, СП «Фрегат» ТОВ безпідставно використовує спірну земельну ділянку та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, за відсутності укладеного договору, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати).
Тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати СП «Фрегат» ТОВ за рахунок Харківської міської ради.
Внаслідок користування СП «Фрегат» ТОВ вищевказаною земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Аналогічна правова позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постановами Верховного Суду від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.
Відповідач зазначає про наявну процедуру оформлення договору оренди спірної земельної ділянки з позивачем (ХМР) як на підставу відмови в задоволенні позову.
Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.
Наявність вини чинне законодавство України та усталена практика судів не пов'язують з застосуванням положень ст.1212 ЦК України.
Так, за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, що розташована на спірній земельній ділянці.
Відповідно до даних з Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку під вищевказаним об'єктом нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.
З огляду на відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 ЗК України, спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою.
Відповідачем надано до суду листування з ХМР щодо оформлення договору оренду земельної ділянки та проект договору оренди землі.
Зазначене листування відбувалося протягом 2005 року, будь-які інші докази звернення відповідача до ХМР щодо спірної земельної ділянки після 2005 року в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, перемовини про укладення договору, підготовка, проекти, листування, тощо не є зареєстрованим укладеним договором оренди землі відповідачем у спірному періоді.
Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 року по справі №922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.
Так, у пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Таким чином відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Щодо розміру безпідставно збережених коштів суд зазначає наступне.
Відповідач не погоджується з розрахунком позивача, вважає невірним застосування 100%, коефіцієнтів, посилаючись на проект договору.
Як зазначалось вище проект договору не є зареєстрованим договором оренди землі, тому його положення не можуть застосовуватись до правовідносин за спірний період.
Відповідно до ч.5 ст.5, ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За приписами ст.23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, в даному випадку Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Як зазначалось, Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області сформовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2020-2021 роки.
Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08 затверджено "Положення про прядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові", яке набрало чинності з 01.03.2008 року (далі-Положення).
Згідно з п.2.3. додатку до цього Положення базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду.
Відповідно до висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеному у постанові від 02.06.2020 року по справі №922/2845/19, оскільки договору оренди між сторонами укладено не було і відповідач фактично користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, …..тому відсутні підстави для застосування відсотку від орендної плати для строку оренди у розмірі - 70 %, як це передбачено у Положенні про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 (зі змінами та доповненнями).
Тобто, при наявності кондикційних правовідносин застосування відсотку строку оренди іншого, ніж 100% є необґрунтованим.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 року по 30.11.2020 року (за 10 місяців, без врахування березня 2020 року), в сумі 277314,04 грн. (а.с.31).
Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.11.2020 року №6179, та з урахуванням сплаченого відповідачем за 2020 рік земельного податку.
Перевіривши відповідний розрахунок орендної плати (а.с.31), суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, надані прокурором докази в обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними ніж надані відповідачем на їх спростування.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 277314,04 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства України, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з повним задоволенням позову.
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідачем заявлені витрати на професійну правничу допомогу (а.с.69), однак, враховуючи, що позов задоволено повністю, дані витрати залишаються за відповідачем.
Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з спільного підприємства «Фрегат» товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30656850; адреса: 61176, м.Харків, вул.Амосова,36) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції,7; код ЄДРПОУ 04059243; код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (ІВАN) - UА 958999980314080611000020002, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК у м.Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 277314,04 грн.
Стягнути з спільного підприємства «Фрегат» товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30656850; адреса: 61176, м.Харків, вул.Амосова, 36) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108 банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок UА 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4159,71грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "22" жовтня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт