11 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/1676/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
за участю секретаря Гончарові О.В.
розглянувши заяву позивача-Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (вх. № 113 від 29.09.2021) про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги відповідача -Приватного акціонерного товариства “Виробниче підприємство “Твін-друк”,м. Харків (вх. № 2316 Х2/5) на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2021, ухвалене суддею Кухар Н.М. в приміщенні господарського суду Харківської області (повний текст рішення складено та підписано 09.07.2021) у справі № 922/1676/21
за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД", м.Харків,
до Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк", м.Харків,
про стягнення 256981,12 грн.,-
Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД", м.Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1676/21 від 05.05.2021) до Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк", м.Харків, про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди частини нежитлового приміщення від 01.04.2008 № 09 СК в розмірі 21363,82 грн. за період з квітня 2019 року по червень 2019 року, а також неустойки в розмірі 235617,30 грн за період з липня 2019 року по жовтень 2020 року за користування частиною нежитлового приміщення поза межами дії вказаного Договору.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 922/1676/21 позов Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" на користь Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" заборгованість з орендної плати в розмірі 7031,50 грн., неустойку в розмірі 235617,30 грн за період користування частиною нежитлового приміщення поза межами дії договору та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3854,72 грн.
В частині стягнення 14332,32 грн заборгованості з орендної плати провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство “Виробниче підприємство “Твін-друк”, не погодившись із зазначеним рішенням суду, подало на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.21 у справі № 922/1676/21 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Виробниче підприємство “Твін-друк” задоволено частково.
Рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1676/21 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" (61172, м.Харків, вул. Роганська, буд. 149; код ЄДРПОУ: 23454034) на користь Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (61172, м.Харків, вул. Роганська, буд. 149; код ЄДРПОУ: 23918284) - заборгованість з орендної плати в розмірі 7031,50 грн.; неустойку в розмірі 145185,76 грн. за період користування частиною нежитлового приміщення поза межами дії договору; витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2497,86 грн.
В частині стягнення 14332,32 грн. заборгованості з орендної плати провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.
В іншій частині позову відмовити. ”
Стягнуто зі Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" 2035,29 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
29.09.2021 від Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" надійшла заява (вх. № 11321), згідно з якою заявник просить суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" 24 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Виробниче підприємство “Твін-друк” на рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1676/21.
Ухвалою Східного апеляційного суду від 04.10.2021 прийнято заяву Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (вх. № 11321) про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до провадження та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 11.10.2021 р. о 14:00 год.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги.
Позивач, який подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, представника для участі в ньому не направив, що відповідно до ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши заяву Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (вх. № 11321) про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу,колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що судові витрати, які він очікує понести у зв'язку з розглядом апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції складають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24000 грн. та додав попередній розрахунок таких витрат, копію договору про надання правової допомоги від 06.08.2021, копію Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 16.08.2021 за договором про надання правової допомоги від 06.08.2021,платіжне доручення від 17.08.2021 № 886 на сплату ФОП Шевченко Д.С. 18 000 грн. з призначенням платежу: "плата згідно з рахунком згідно з договором від 06.08.2021 за послуги в сфері права, без ПДВ, копію ордеру серія АХ № 1063815 від 17.08.2021,виданого відповідачем адвокату Шевченко Д.С. на представництво інтересів відповідача у Східному апеляційному господарському суді на підставі договору про надання правової допомоги від 06.08.2021 , копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 07.12.2016 , видане Шевченко Д.С.
В попередньому розрахунку позивач зазначив, що його фактичні витрати на професійну правничу допомогу на день подання відзиву складаються з вартості наступних послуг адвоката:
- опрацювання, вивчення та проведення аналізу апеляційної скарги АТ ВП «ТВІН-ДРУК» та наданої клієнтом інформації і документів-3000 грн.;
- дослідження та аналіз актуальної судової практики у подібних правовідносинах-3000 грн.;
- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу-6000 грн.
Загальна вартість послуг склала 12000 грн.
Також в попередньому розрахунку позивач зазначив, що крім зазначених послуг , надання правової допомоги адвокатом за договором про надання правової допомоги від 06.08.2021 передбачає також представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції шляхом участі в судових засіданнях та відповідні Акти щодо вказаних послуг будуть складені по факту такої участі та надані суду.
В Акті виконаних робіт (наданих послуг) від 16.08.2021 за договором про надання правової допомоги від 06.08.2021 зазначено ті самі обсяг та вартість наданих послуг, що і в попередньому розрахунку, доданому до відзиву на апеляційну скаргу
При цьому у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив суд, що, після проголошення апеляційним судом судового рішення, ним буде подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на наведені норми, враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду даної справи постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 задоволено частково апеляційну скаргу відповідача та позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до зазначених норм, витрати позивача, пов'язані з роглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, зокрема на професійну правничу допомоги в розмірі, який буде визнаний судом підтвердженим за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткової постанови, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Оскільки на час прийняття вищенаведеної постанови позивачем не було надано в повному обсязі доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, на який він посилався у відзиві на апеляційну скаргу та попередньому розрахунку, зважаючи на повідомлення позивачем у цьому відзиві суд апеляційної інстанції про те, що, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу ним буде подано після проголошення апеляційним судом судового рішення, Східним апеляційним господарським судом зазначене питання не вирішувалось.
Разом з тим, як зазначено вище, після винесення постанови суду апеляційної інстанції, 29.09.2021 від позивача надійшла заява (вх. № 11321), згідно з якою він просить суд апеляційної інстанції стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" 24 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Виробниче підприємство “Твін-друк” на рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1676/21.
В заяві позивач навів детальний опис послуг, наданих адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також додав до зазначеної заяви копію Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 28.09.2021 № 2 за договором про надання правової допомоги від 06.08.2021, в якому зазначено наступні витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн., що складається з вартості наступних послуг адвоката:
- складання додаткових пояснень-2000 грн.;
- участь в судовому засіданні 06.09.2021 -5000 грн.;
- участь в судовому засіданні 27.09.2021 -5000 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Зміст частини восьмої статті 129 ГПК Україн визначає алгоритм дій учасників процесу, за умови дотримання яких суд приймає до розгляду відповідне клопотання сторони. Так, у сторони спору виникає право на подання відповідних доказів понесення розміру судових витрат за умови попереднього подання заяви, в якій вона має повідомити суд про намір подати відповідні докази понесених судових витрат та термін, в який подаються такі докази.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Приписами частини 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат позивача, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, яке не вирішено в постанові Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у даній справі, суд виходить з наступних підстав.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідач у запереченнях проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та у відзиві на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечує проти їх стягнення, посилаючись на те, що :
- грошові кошти були сплачені позивачем за платіжним дорученням від 17.08.2021 № 886 на рахунок Шевченко Д.С. в статусі фізичної особи-підприємця, а не у статусі адвоката, а тому такі витрати, на думку відповідача, не є витратами з оплати послуг адвоката;
- призначенням платежу у платіжному дорученні зазначено оплату за послуги в сфері права згідно з рахунком до договору від 06.08.2021, в той час як згідно із законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат надає клієнту правову допомогу, а не послуги, формою винагороди адвоката є гонорар, а договір про надання правової допомоги від 06.08.2021, копія якого надана до матеріалів справи взагалі не містить посилання на надання послуг у сфері права та будь-яких послуг та передбачає оплату саме гонорару на підставі акту, а не рахунку, що свідчить про те, що вказана оплата відбулась за іншою угодою ніж договір про надання правової допомоги від 06.08.2021;
-адвокат Шевченко Д.С. представляла інтереси позивача під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, на підставі іншого договору про правову допомогу-від 12.08.2019 № 35 та ордеру -сірія АХ 1029003 від 02.11.2020, ніж договір про надання правової допомоги від 06.08.2021 та ордер серії АХ № 1063815 від 17.08.2021, надані позивачем на підтвердження представництва його інтересів цим адвокатом під час розгляду даної справи в суду апеляційної інстанції та на підставі договору від 12.08.2019 № 35 адвокат Шевченко також представляла інтереси позивача при розгляді справи № 922/2503/18 між тими ж сторонами та при розгляді інших справ у 2019-2021 роках.Одночасне існування двох договорів між адвокатом та клієнтом з різними умовами (зокрема щодо ціни та порядку оплати) на думку відповідача свідчить про неузгодженість умов, оскільки одні й ті самі правовідносини регулюються двома різними договорами;
-зазначені в Актах виконаних робіт (наданих послуг) від 16.08.2021 та від 28.09.2021 № 2 за договором про надання правової допомоги від 06.08.2021 витрати не є спів мірними із складністю справи, обсягом послуг і реальним (дійсним) часом, витраченим на надання відповідних послуг, не відповідають критерію реальності (дійсності) та розумності.Зокрема, зазначення в Акті про опрацювання, вивчення та проведення аналізу апеляційної скарги є дублюванням одного й того самого поняття за допомогою різних стилістичних оборотів , а надання послуг з дослідження та аналізу актуальної судової практики у подібних правовідносинах та опрацювання, вивчення та проведення аналізу наданої клієнтом інформації і документів не відповідає дійсності, оскільки як у відзиві на апеляційну скаргу, так і в письмових поясненнях адвокат не навів жодного посилання на відповідну судову практику, нових документів по суті справи після розгляду справи в суді першої інстанції сторони не надали.Складання відзиву на апеляційну скаргу неможливе без вивчення апеляційної скраги, а тому вказані дії поглинають одна одну.Дана справа не є складною та розглядалася у спрощеному провадженні, а тому вартість участі представника позивача в 2-х судових засіданнях тривалістю 0, 5 години та 1 години є завищеною.Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача висловлював ті самі доводи, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції.Складання додаткових пояснень вартістю 2000 грн. не узгоджена в пункті 1.2. договору про надання правової допомоги від 06.08.2021.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2021 між адвокатом Шевченко Дариною Станіславовною, адвокатом та Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД", клієнтом, укладено договір про наданя правової допомоги, згідно з предметом якого (п. 1.1. Договору) клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту за винагороду правову допомогу та здійснювати представництво інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи № 922/1676/21 з усіма процесуальними правами та обов'язками, які надані позивачу.
Пунктом 1.2. Договору передбачено. що надання правової допомоги здійснюється шляхом опрацювання, вивчення та проведення аналізу апеляційної скарги та наданої клієнтом інформації і документів;
- дослідження та аналіз актуальної судової практики у подібних правовідносинах;
- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу;
- участі у судових засіданнях.
Згідно з пунктом 3.1. Договору клієнт зобов'язується сплатити адвокату за надання правової допомоги винагороду у розмірі 24 000 грн.
На виконання вказаного Договору сторонами складено наступні Акти виконаних робіт(наданих послуг):.
Акт від 16.08.2021, в якому зазначено про надання адвокатом наступних послуг, пов'язаних з представництвом інтересів позивача в суді апеляційної інстанції:
- опрацювання, вивчення та проведення аналізу апеляційної скарги АТ ВП «ТВІН-ДРУК» та наданої клієнтом інформації і документів-3000 грн.;
- дослідження та аналіз актуальної судової практики у подібних правовідносинах-3000 грн.;
- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу-6000 грн.
Загальна вартість послуг за Актом склала 12000 грн.
Акт від 28.09.2021 № 2, в якому зазначено про надання адвокатом наступних послуг, пов'язаних з представництвом інтересів позивача в суді апеляційної інстанції:
- складання додаткових пояснень-2000 грн.;
- участь в судовому засіданні 06.09.2021 -5000 грн.;
- участь в судовому засіданні 27.09.2021 -5000 грн.;
Загальна вартість послуг за Актом склала 12000 грн.
Таким чином, за двома Актами загальна вартість послуг склала 24000 грн.
На думку суду у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 24 000,00 грн., стосовно яких подано заяву про розподіл, є явно неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а його стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
При цьому, суд перш за все, враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста не є спором великої складності, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення, а також неустойки за користування об'єктом оренди поза межами дії вказаного Договору на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України, щодо якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Крім цього колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що зазначені в Актах виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 06.08.2021 витрати щодо послуг на опрацювання, вивчення та проведення аналізу апеляційної скарги, дослідження та аналізу актуальної судової практики у подібних правовідносинах та опрацювання, вивчення та проведення аналізу наданої клієнтом інформації і документів не відповідає критерію реальності(дійсності),оскільки опрацювання, вивчення та проведення аналізу є дублюванням одного й того самого поняття, надання послуг з дослідження та аналізу актуальної судової практики у подібних правовідносинах та опрацювання, вивчення та проведення аналізу наданої клієнтом інформації і документів не підтверджено матеріалами справи, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу та в письмових поясненнях адвокат не навів жодного посилання на відповідну судову практику, нових документів по суті справи після розгляду справи в суді першої інстанції сторони не надали.Складання відзиву на апеляційну скаргу неможливе без вивчення апеляційної скраги, а тому вказані дії поглинають одна одну.
Складання додаткових пояснень вартістю 2000 грн. не узгоджена в пункті 1.2. договору про надання правової допомоги від 06.08.2021
Натомість обґрунтованими та підтвердженими є витрати щодо послуг зі складання відзиву на апеляційну скаргу в сумі 6000 грн.
Щодо витрат стосовно послуг з участі в судових засіданнях, колегія суддів зазначає, що участь представника позивача в судових засіданнях 06.09.2021 та 27.09.2021 підтверджена матеріалами справи та такі послуги передбачені договором про надання правової допомоги.Проте, з урахуванням того, що дана справа не є справою значної складності, враховуючи при цьому час судових засідань,відповідно 06.09.2021 -42 хв. та 27.09.2021- 50 хв., а також те, що в апеляційній інстанції представник позивача в обґрунтування своєї позиції наводив в більшій частині ті самі доводи, на які він посилався в заявах по суті справи в суді першої інстанції, вартість такої участі в загальному розмірі 10000 грн. є явно завищеною, не відповідає критерію розумності, а тому обґрунтованим є розмір таких витрат в сумі 5000 грн.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 11 000 грн, що складаються з вартості послуг зі складання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 6000 грн. та послуг з участі в судових засіданнях 06.09.2021 та 27.09.2021 в розмірі 5000 грн.
Разом з тим, як зазначено вище, з огляду на положення ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду даної справи постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у цій справі задоволено частково апеляційну скаргу відповідача та позовні вимоги задоволено частково, витрати позивача, пов'язані з роглядом даної справи в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу, які визнані судом обґрунтованими за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткової постанови -на суму 11000 грн., покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням чого позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача вказані витрати в сумі 7128 грн.
При цьому колегія суддів відхиляє як безпідставні викладені у запереченнях проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та у відзиві на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу доводи відповідача щодо того, що: грошові кошти були сплачені позивачем за платіжним дорученням від 17.08.2021 № 886 на рахунок Шевченко Д.С. в статусі фізичної особи-підприємця,а не адвоката;зазначення призначенням платежу у платіжному дорученні від 17.08.2021 № 886 оплати за послуги в сфері права згідно з рахунком до договору від 06.08.2021 та наявності двох договорів про надання правової допомоги з різними умовами, за одним з яких адвокат Шевченко Д.С. представляла інтереси позивача під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та під час розгляду інших справ, а за іншим -інтереси позивача при розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено висновок , що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу), а тому в разі непідтвердження їх оплати,зокрема надання документу, за яким відповідні суми сплачено неналежному отримувачу, така обставина не має значення для розподілу відповідних витрат.
До того ж, як, пояснив представник позивача в письмових поясненнях від 06.09.2021, оплата послуг за договором про надання правової допомоги від 06.08.2021 була здійснена позивачем на рахунок ФОП Шевченко Д.С. у зв'язку з тим, що Шевченко Д.С. раніше набула статусу ФОП, ніж статусу адвоката, відповідно до положень податкового законодавства здійснювала податковий облік як ФОП за тим самим кодом економічної діяльності та обліковується в податковому органі як ФОП з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
При цьому колегія суддів зазначає, що питання щодо податкового обліку оплати на правову допомогу не має значення для вирішення питання щодо розподілу судом між сторонами таких витрат.
Окрім наведених підстав, щодо доводів відповідача стосовно того, що призначенням платежу у платіжному дорученні зазначено оплату за послуги в сфері права згідно з рахунком до договору від 06.08.2021, в той час як згідно із законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат надає клієнту правову допомогу, а не послуги, формою винагороди адвоката є гонорар,а договір про надання правової допомоги від 06.08.2021 взагалі не містить посилання на надання послуг у сфері права та будь-яких послуг та передбачає оплату саме гонорару, слід зазначити, що професійна правова допомога, зазначена в предметі договору про надання правової допомоги від 06.08.2021 (п.п. 1.1., 1.2), в розумінні статті 901 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є саме послугами, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності,, а вказаний договір -договором про надання послуг.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. (стаття 30 зазначеного Закону).
Таким чином, нонорар є платою адвокату за здійсненя правової допомоги, яка може включати в себе роботи та послуги. Як зазначено вище, в даному випадку за договором про надання правової допомоги від 06.08.2021 надавались саме послуги з правової допомоги.
Щодо доводів про наявність двох договорів про надання правової допомоги з різними умовами, за одним з яких адвокат Шевченко Д.С. представляла інтереси позивача під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та під час розгляду інших справ, а за іншим -інтереси позивача під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить жодних заборон щодо здійснення представництва адвокатом інтересів клієнта в суді першої та апеляційної інстанції за різними договорами та здійсненя представництва за одним договором в різних судових справах та відповідна обставина не впливає на доказову силу таких договорів при вирішенні питання підтвердження витрат на професійну правничу допомогу,зокрема не свідчить про їх нікчемність.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву позивача-Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (вх. № 113 від 29.09.2021) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-Друк" (61172, м.Харків, вул. Роганська, буд. 149; код ЄДРПОУ: 23454034) на користь Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (61172, м.Харків, вул. Роганська, буд. 149; код ЄДРПОУ: 23918284) 7128 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.10.2021
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель