21 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/2428/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м. Харків,
на рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 (суддя Жигалкін І.П.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 02.08.2021,
у справі №922/2428/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м. Харків,
до відповідача: Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, смт. Слатине,
про стягнення коштів,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №922/2428/21 в позові відмовлено (а.с. 64-69).
Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 3, 4, 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 6, 11, 509,510, 525-527, 610, 627, 629,633, 639 ЦК України, статті 173, 179 193, 207 ГК України мотивоване тим, що надані позивачем примірник договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №53330, комерційна пропозиція №2 (додаток до договору), заява-приєднання до умов договору, додатки до заяви - приєднання не підписані відповідачем; доказів вчинення дій щодо укладення договору про постачання електричної енергії позивачем не надано; рахунки на постачання електричної енергії за січень - березень 2021 року та акти приймання-передачі електричної енергії за цей період підписані лише представником позивача. Також місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів прояву волевиявлення з боку споживача (відповідача) щодо укладення договору про постачання електричної енергії універсальних послуг від 01.01.2019 №53330, або отримання послуг (товару) за цим договором, за який би споживач розрахувався. У зв'язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір не може вважатися укладеним та бути підставою для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків.
ПрАТ "Харківенергозбут" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 01.09.2021 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №922/2428/21 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що відповідачем було фактично спожито електричну енергію та оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, а отже в силу приписів Закону України «Про ринок електричної енергії» договір вважається укладеним на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №53330 та на умовах комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів. Крім того, вказує на те, що платіжні доручення не були надані позивачем до позовної заяви, оскільки заборгованість за спірний період січень-березень 2021 року не була оплачена. Також скаржник зазначає, що споживання електричної енергії відповідачем розпочато з 01.01.2019, попередній період на момент подання позову оплачений повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила рішення місцевого господарського суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. При цьому зазначила, що доказом споживання електричної енергії відповідачем є витяг з електронного реєстру.
Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.103).
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до приписів частини 1 статті 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості, яка утворилась у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №53330.
З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2021 ПрАТ "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 97832,57грн, пені у сумі 1656,62грн, 3% річних у сумі 366,94грн, інфляційних втрат у сумі 551,14 грн (а.с. 1-56).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №53330 відповідач є споживачем електричної енергії, яку постачає ПрАТ «Харківенергозбут». При цьому вказує на те, що договір про постачання електричної енергії є публічним договором приєднання; публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті позивача, а отже, враховуючи приписи статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» та зважаючи на те, що Слатинською селищною радою Дергачівського району Харківської області було фактично спожито електричну енергію та були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №53330 та на умовах комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевих бюджетів. Згідно з переданими даними від АТ «Харківобленерго» відповідачу нараховано та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію.
До позовної заяви позивачем надані такі документи: договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №53330; комерційну пропозицію №2 для установ, які утримуються з державного та місцевих бюджетів (додаток №3 до договору від 01.01.2019 №53330); заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток №1 до договору від 01.01.2019 №53330); інформацію щодо об'єктів споживача (додаток до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №53330 від ___р.). Надані документи не підписані уповноваженими представниками сторін та не скріплені печатками. Також позивачем наданий витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника ПрАТ «Харківенергозбут»; рахунки за електричну енергію за січень - березень 2021 року по споживачу Слатинська селищна рада за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №53330; акти приймання-передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №53330 за січень - березень 2021 року, які складені та підписані лише позивачем (а.с.10-50).
Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору, сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальний порядок укладання, зміни і розірвання договору регулюється главою 53 ЦК України.
Так, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642-643 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
В силу приписів статті 275 ГК України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Отже, відносини у сфері електроенергетики здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частин 1, 4 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 7 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03. 2018 року N312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Тимчасово, на період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг.
У п 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 N312 (надалі Правила) зазначено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок (п.2.1.2 цих Правил).
Пунктом 2.1.5 Правил встановлено, що договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до абзацу 5 п.13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Таким чином, враховуючи вимоги чинного законодавства, фактом укладення договору про постачання електричної енергії є одна або декілька дій споживача, а саме:
- підписання договору про постачання електричної енергії;
- підписання заяви про приєднання;
- оплата рахунка постачальника універсальної послуги;
- факт споживання електричної енергії.
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про підписання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг чи заяви про приєднання. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем рахунків постачальника за період, що передував спірному, а також позивачем не доведено факту споживання відповідачем електричної енергії, оскільки матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, якими б підтверджувались точки комерційного обліку за об'єктами споживача (відповідача у справі), за показниками яких можливо встановити кількість спожитої відповідачем електричної енергії.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів прояву волевиявлення відповідача щодо укладання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або отримання послуг (товару) за цим договором та їх оплати, за період, що передував спірному, а отже позивачем де доведено факту укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та споживання відповідачем електричної енергії в обсягах, визначених позивачем, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.
Доводи позивача про те, що відповідачем було фактично спожито електричну енергію та оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, що, в силу приписів Закону України «Про ринок електричної енергії» свідчить про наявність договірних зобов'язань між сторонами, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки на підтвердження зазначених позивачем обставин останній не надає жодного належного та допустимого доказу в розумінні статей 76,77 ГПК України.
Також не приймаються до уваги доводи позивача про те, що споживання електричної енергії відповідачем розпочато з 01.01.2019 та до січня 2021 року спожита електрична енергія оплачена повністю, оскільки жодного доказу на підтвердження своїх тверджень позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає неналежним доказом витяг з реєстру фактичних обсягів електроенергії по споживачам електропостачальника ПрАТ «Харківенергозбут», який, як зазначив представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції, є додатком до договору, укладеного з АТ «Харківобленерго», оскільки з вказаного витягу не вбачається, на підставі чого він сформований та додатком до якого саме договору він є, і на підставі яких відомостей отримана інформація, зазначена у цьому витязі.
Статтею 14 ГПК України передбачений принцип диспозитивності господарського судочинства, який передбачає позицію позивача щодо вибору способу захисту з урахуванням тієї обставини, що роль суду зведена до організації господарського процесу, сприяння реалізації прав учасників процесу та контролю за виконанням ними законодавчо визначених обов'язків; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2018 у справі №922/2428/21- без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №922/2428/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складений 22.10.2021
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна