21 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2317/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оформлену листом від 20.11.2020 року, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення з 02.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оскільки позивач працювала більше 10 років на посаді, яка пройшла атестацію робочого місця, а тому вважає, що має право на пенсію за вислугу років
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві відповідач вказує, що загальний страховий стаж позивача складає 37 років 10 місяців 25 днів, а спеціальний стаж необхідний для призначення пенсії за вислугу років становить 7 років 5 місяців 14 днів, який враховано по 10.10.2017 року. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач станом на 11.10.2017 р. мала спеціальний стаж роботи менше 10 років, а тому право на призначення пенсії пенсії за вислугу років не має.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 28.05.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ) відповідно до відомостей трудової книжки та диплому № НОМЕР_1 : навчалась у Чернівецькому технічне училище № 4 за професією черговий по станції ІV-V класу; з 13.03.1984 по 22.08.1985 р. працювала черговою стрілочного посту ІІІ розрядку станції Чернівці; з 22.08.1985 р. по 11.03.1994 р. переведена старшим черговим стрілочного поста; з 14.03.1994 р. по 23.01.1998 р. перебувала на посаді оператором при черговому по станції; з 23.01.1998 р. по 03.07.2002 р. переведена черговим по станції Чернівці-Північна; з 03.07.2002 р. по 10.11.2003 р. перебувала на посаді чергового по станції Садгора; з 10.11.2003 р. по 01.12.2009 р. перебувала на посаді чергового по станції Чернівці-Північна; з 01.12.2009 р. по 27.04.2010 р. переведена на роботу до відокремленого підрозділу «Станція Чернівці» Державного територіального - галузевого об'єднання «Львівська залізниця»; з 27.04.2010 р. по 31.12.2011 р. переведена на посаду чергової по станції Чернівці - Центральна; з 01.01.2012 р. по 01.12.2015 р. працювала черговою по станції Чернівці 01.09.2020 року; 01.09.2020 р. позивача звільнено з роботи у зв'язку із виходом на пенсію на пільгових умовах. (а.с. 10-14).
Згідно довідки виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 21.07.2020 р. №738/к та 7369/к стаж роботи позивача на професії - черговим по залізничній станції Чернівці (позакласна) станом на 21.07.2020 р. складає 10 років 2 місяці 25 днів. (а.с. 16).
Відповідно до довідки пенсійного органу від 15.12.2020 р. №6469 загальний страховий стаж позивача становить 37 років 10 місяців 25 днів. (а.с. 18).
Згідно з листом структурного підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 22 серпня 2020 р. у період з 2010 р. по 01.09.2020 р. атестація робочого місця за умовами праці на станції Чернівці професія чергового по залізничній станції (позакласній) проводилась у грудні 2015 року. (а.с. 19).
11.09.2020 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак пенсійний орган у листі від 20.11.2020 р. відмовив у призначені пенсії за вислугу років, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу (не менше 10 років) станом на 11.10.2017 року. (а.с. 20).
Мотивувальна частина
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема - за вислугу років.
За змістом ст. 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Згідно з п. а) ст. 55 №1788-ХІІ (в редакції чинній на момент звернення позивача про призначення пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
У Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначено, що Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019. Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними.
Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, п. а) ст. 55 №1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
На підставі матеріалів справи встановлено, що станом на 21.07.2020 р. спеціальний трудовий стаж позивача на посаді чергового залізничної станції складав 10 років 2 місяці 25 днів. При цьому, відповідно до довідки пенсійного органу від 15.12.2020 р. №6469 загальний страховий стаж позивача становив 37 років 10 місяців 25 днів.
Суд звертає увагу, що 03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно п.2-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017 року.
Суд наголошує, що на даний час Закон № 2148-VІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався, а тому підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
На підставі матеріалів справи встановлено, що станом на 11.10.2017 р. спеціальний стаж роботи становив менше 10 років (7 років 5 місяців 14 днів), що позбавляє позивача права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до заяви від 11.09.2020 року.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,-
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м.Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя Т.М. Брезіна