Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
12 жовтня 2021 рокуСправа № 912/28/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/28/21
за позовом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості, 25015, м. Кропивницький, вул. Маланюка, 15
до відповідача Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21 А
про стягнення 79 251,48 грн
за участю представників:
від позивача - Велика С.С., довіреність № 06-34/873/9 від 30.07.21;
від відповідача - Волошина Н.Л., витяг з ЄДР, Наказ № 909-к від 26.12.19.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду у сумі 79 251,48 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою від 11.01.2021 позовну заяву Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, виявлених при її поданні.
27.01.2021 на адресу господарського суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 11.01.2021, від Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву, яка містить зазначення ідентифікаційного коду відповідача, інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. Крім того, позивачем додано до заяви належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви, обґрунтований розрахунок заборгованості, що заявлена до стягнення (з додатками) та фіскальний чек від 31.12.2020.
Відповідно до частини 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Ухвалою від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №912/28/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 23.02.2021 о 15:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
03.02.2021 Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області подано до суду клопотання з запереченнями проти розгляду справи №912/28/21 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 04.02.2021 задоволено клопотання відповідача про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у справі №912/28/21 від 03.02.2021, постановлено справу № 912/28/21 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та замінено судове засідання 23.02.2021 для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
16.02.2021 Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні у повному обсязі. За твердженням відповідача, станом на час подання відзиву, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №340/243/20 не набрало законної сили і може бути скасоване як судом апеляційної так і касаційної інстанції.
Відповідач зазначає, що сплачені ОСОБА_1 кошти, як допомога по безробіттю мають бути стягнуті саме з нього, а не з відповідача. Неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку та допомоги по безробіттю. В даному випадку відбудеться подвійне стягнення коштів з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та незаконне збагачення ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету, що не передбачено жодним нормативним документом і приводить до безпідставних виплат.
Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області за вих№3000/10/11-28-52-05-13 від 26.02.2020, вбачається, що станом на 26.02.2020 Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області не мало заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів. Тобто, відповідач з дотримання норм законодавства нараховує, утримує та сплачує до Фонду єдині внески на загальнообов'язкове соціальне страхування, в тому числі на страхування на випадок безробіття.
Крім того, відповідач вважає, що необхідною умовою для стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю у зв'язку з поновленням працівника на роботі за рішенням суду є доведення позивачем правомірності сум такого нарахування, їх розміру та відсутність підстав для припинення такої виплати. При цьому, позивачем не надано жодного доказу (в тому числі індивідуального плану надання послуг), який би свідчив про виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, як застрахованої особи та беззаперечної наявності підстав для виплат.
23.02.2021 Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає наступне.
Щодо відсутності заборгованості відповідача по сплаті єдиних внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування, позивач зазначає, що законодавство не ставить у залежність виконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду від своєчасної сплати ним нарахованого єдиного внеску.
Твердження відповідача про одночасне застосування стягнення середнього заробітку та допомоги по безробіттю, не можуть бути прийняті оскільки стягнення грошових коштів за вимушений прогул та стягнення виплаченого ОСОБА_1 забезпечення в силу норм та приписів законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не є одним і тим же видом юридичної відповідальності. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд розглядаючи справу №914/913/17 у постанові від 22.03.2018.
Також позивач вказує, що до позовної заяви додано обґрунтований розрахунок заборгованості в якому викладено інформацію щодо правомірності сум нарахування ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 15.01.2020 по 22.10.2020 з доказами перерахування цих сум до банківської установи. Позивач в межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством вживав всіх заходів щодо сприяння особі у пошуку роботи, індивідуальний план працевлаштування безробітного з додатками додається.
Передбачені Законом України "Про загальообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" підстави для стягнення коштів виплаченої позивачем допомоги по безробіттю, безпосередньо, з ОСОБА_1 , який був зареєстрований як безробітний, відсутні.
За результатами підготовчого засідання 23.02.2021 господарським судом на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.03.2021 на 11:30 год.
04.03.2021 Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області подано до суду заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях відповідач зазначає, що рішення у справі №340/243/20 не набрало законної сили, оскільки справа перебуває на розгляді в апеляційному суді. Стягнення коштів з Управління є необґрунтованим та фактично призводить до подвійного стягнення коштів з Державного бюджету, які отримав ОСОБА_1 .
За результатами підготовчого засідання 04.03.2021 господарським судом на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.04.2021 до 11:30 год.
Ухвалою від 04.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою від 13.04.2021 задоволено усне клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі № 912/28/21 до закінчення розгляду та набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/243/20.
Судом встановлено, що 12.08.2021 постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №340/243/20 змінено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 в частині суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 235 720,57 грн на 258 186,15 грн; в решті рішення залишено без змін.
Таким чином, наразі обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі №912/28/21, усунуті.
Ухвалою від 02.09.2021 поновлено провадження у справі №912/28/21 та призначено підготовче засідання на 14.09.2021 на 15:00 год.
Ухвалою від 14.09.2021 залучено до участі у справі №912/28/21 Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) як правонаступника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та відкладено підготовче засідання у справі №912/28/21 на 21.09.2021 на 15:30 год.
Ухвалою від 21.09.2021 закрито підготовче провадження у справі №912/28/21, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.10.2021 о 14:30 год.
29.09.2021 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) подано до суду пояснення від 28.09.2021 №09.2/45/187, відповідно до яких відповідач звертає увагу суду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача до міжрегіонального управління, як правонаступника ліквідованого Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, оскільки останнє було ліквідоване, а не реорганізоване.
В судовому засіданні 12.10.2021 приймали участь представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 12.10.2021 позивачем підтримано позовні вимоги, відповідачем позов заперечено.
В судовому засіданні 12.10.2021 судом досліджено докази у справі.
Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні подані позивачем докази, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
Наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №930/к від 26.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 29.12.2019 року, у зв'язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби.
08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 61-62).
На підставі представлених ОСОБА_1 документів, позивач відповідно до наказу від 14.01.2020 №НТ200114 надав йому статус безробітного з 08.01.2020 та за наказом від 15.01.2020 №НТ200115 призначив допомогу по безробіттю з 15.01.2020 по 08.01.2021 (а.с. 63).
Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була призначена позивачем як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу понад 10 років - 70% середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д.
У подальшому рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 по справі №340/243/20 скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 26.12.2019 №930/к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено його на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с. 70-76).
23.10.2020 Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області виконано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 по справі №340/243/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі шляхом видання наказу за №18/к (а.с. 77).
Відповідно до довідки Кіровоградського МРЦЗ від 02.12.2020 № 06-34/1466/7, ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю за період з 15.01.2020 по 22.10.2020 у загальній сумі 79 251,48 грн (а.с. 68).
На виконання ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивачем видано наказ від 26.11.2020 №263-Д "Про повернення коштів" та направлено на адресу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області повідомлення від 02.12.2020 №06-34/1465/9 з обґрунтуванням та пропозицією добровільного повернення суми виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду (а.с. 64-65).
Відповідач отримав повідомлення від 02.12.2020 №06-34/1465/9 - 03.12.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 67). Проте, відповіді не надав, кошти не повернув.
Враховуючи, що дата видання відповідачем наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду - 23.10.2020, позивач припинив виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 23.10.2020 у зв'язку з припиненням реєстрації безробітного, отже, за твердженням позивача, відповідач має відшкодувати всю суму коштів допомоги по безробіттю, що виплачена ОСОБА_1 за період з 15.01.2020 по 22.10.2020 у загальній сумі 79 251,48 грн.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача 79 251,48 грн допомоги по безробіттю, виплачених ОСОБА_1 .
Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 8, абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Положенням про Державну службу зайнятості України, затвердженого наказом Міністерства розвитку, економіки та сільського господарства України від 16.12.2020 №2663 визначено, що Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки). Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), у разі їх створення, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної служби зайнятості, інших закладів освіти державної служби зайнятості (далі - заклади освіти Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою. Державний центр зайнятості, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності).
Пунктами 1, 5, 6 Положення про Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості, затвердженого наказом Кіровоградського обласного центру зайнятості від 10.06.2016 №108-Д-2016 визначено, що Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості. Базовий центр зайнятості як юридична особа публічного права має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутовий штамп і печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом згідно з ЄДРПОУ, інші печатки та штампи.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою.
Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 (далі - Порядок).
За змістом пункту 22 Порядку, рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.
Згідно зі статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533-III) встановлено, що страховим випадком є, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1533-III видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено що особи, які втратили роботу з незалежних від них обставин (безробітні) та зареєструвалися у встановленому порядку, набувають право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-III, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб від 6 до 10 років - 60 відсотків.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-III передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Частиною 1 ст. 34 Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
У відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Як встановлено судом, 29.12.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського МРЦЗ із заявою про надання статусу безробітного.
З 15.01.2020 зазначеній особі розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі статей 22, 23 Закону № 1533-III.
При цьому, рішенням Кіровоградською окружного адміністративного суду від 22.10.2020 по справі №340/243/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 26.12.2019 №930/к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено його па посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2019 по 22.10.2020 в сумі 235 720,57 гривень.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №340/243/20 змінено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 в частині суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 235 720,57 грн на 258 186,15 грн. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 залишено без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У даному випадку саме відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, а тому саме на відповідача покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення її на роботі за рішенням суду.
Статтями 34, 35 Закону № 1533-III передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов'язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №914/2087/17, від 06.07.2018 у справі №921/220/17-г/16, від 09.07.2018 у справі №914/1875/17, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Так, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 по справі №921/220/17-г/16 судом зроблено висновок, що підстави зазначені у частині 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не можуть тлумачитися розширено, а зокрема, з посиланням на нечинність рішення суду, з огляду на його оскарження в апеляційному порядку, оскільки трудовим та цивільно-процесуальним законодавством передбачено особливості набрання чинності рішеннями судів про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку на користь поновленої особи.
Згідно обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 43-44), загальна сума допомоги по безробіттю нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 за період з 15.01.2020 по 22.10.2020 складає 79 251,48 грн, що також відображено у Довідці про заборгованість від 02.12.2020 №06-34/1466/7, де наведено графік здійснення відповідних виплат, та витягах з відомості виплат за видами забезпечення за січень - жовтень 2020 року.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи.
Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 34 Закону № 1533-III Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
За змістом абзацу 2 частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Водночас згідно з частиною першою статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З викладеного вбачається, що нормами статей 34, 35 Закону № 1533-III передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення в разі такого поновлення.
Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, поновлено на посаді ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про те, що позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у відповідності до ст. ст. 34, 35 Закону № 1533-III.
Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне. Види юридичної відповідальності відповідача перед незаконно звільненим ОСОБА_1 та перед центром зайнятості є різними. Так, виплачена допомога по безробіттю в сумі 79 251,48 грн, стягнення якої є предметом даного спору, підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III. В той час, як середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2019 по 22.10.2020 в сумі 258 186,15 грн стягнений рішенням суду з відповідача на користь ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП.
Положеннями частини 4 статті 35 Закону № 1533-III не передбачено жодних підстав чи можливостей зменшення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Як зазначає Велика Палата у постанові від 09.07.2018 у справі №914/1875/17 саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки. Вищевказана ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", покладена в основу даного позову, не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
У постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі №910/17530/16 викладено такий висновок, утримання суми даної допомоги у випадку поновлення безробітного на роботі за рішенням суду саме з роботодавця (відповідача) прямо передбачено п. 4 ст. 35 Закону. При цьому, оцінка рішення адміністративного суду про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу без зарахування отриманої третьою особою допомоги по безробіттю не може бути надана в межах даної судової справи.
Разом з тим, суд зазначає, що на час розгляду справи доказів перерахування коштів, що складають виплачену ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в сумі 79 251,48 грн на користь позивача відповідачем не надано.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного суду від 05.10.2020 у справі №906/1043/19 колегія суддів зазначила, що страховик має право на компенсацію з роботодавця виплачених страхових коштів у повному обсязі лише у випадку поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки право особи отримати допомогу по безробіттю за рахунок страхових коштів гарантується Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та його реалізація не залежить від дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства в частині визначення дати його звільнення чи причини звільнення, і саме на страховика покладено забезпечення виплати страхових коштів безробітному.
Матеріалами справи підтверджено фактичне поновлення ОСОБА_1 на посаді згідно з наказом №18/к від 23.10.2020.
Виходячи з наведеного судом, сума виплаченого позивачем забезпечення у розмірі 79 251,48 грн, виплачених ОСОБА_1 15.01.2020 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 15.01.2020 по 22.10.2020, як безробітної, підлягають відшкодуванню відповідачем у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення її на роботі за рішенням суду.
Щодо інших доводів відповідача, то судом враховано, що законодавство не ставить у залежність виконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду від своєчасної сплати ним нарахованого єдиного внеску.
Також позивачем надано докази вжиття заходів щодо сприяння у пошуку роботи ОСОБА_1 .
Передбачені Законом № 1533-III підстави для стягнення коштів виплаченої позивачем допомоги по безробіттю, безпосередньо з ОСОБА_1 , який був зареєстрований як безробітній, відсутні.
Також суд вважає безпідставними доводи Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) стосовно того, що останній не може бути правонаступником Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
Так, згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - постанова №870) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1. У Переліку територіальних органів Мін'юсту, що ліквідуються, який є додатком 1 до постанови №870, серед інших є Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Положеннями ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.04.2021 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (ідентифікаційний код 34894735), номер запису: 1004441110026004450.
Поряд з цим, в пункті 3 постанови №870 установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
З підстав викладеного, позовні вимоги заявлено обґрунтовано та такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 49027, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 21 А, ідентифікаційний код 43314918) на користь Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості (25015, м. Кропивницький, вул. Маланюка, 15, ідентифікаційний код 22218952) 79 251,48 грн, виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у зв'язку з поновленням працівника на роботі за рішенням суду, а також 2 102,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірники рішення надіслати Кіровоградському міськрайонному центру зайнятості (25015, м. Кропивницький, вул. Маланюка, 15 та електронною поштою: 1106@rcz.kocz.gov.ua), Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21 А та електронною поштою: info@dp.minjust.gov.ua).
Повне рішення складено 21.10.2021.
Суддя Г.Б. Поліщук