Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
11 жовтня 2021 рокуСправа № 912/1597/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури (вул. Паркова, 13, смт. Голованівськ, Голованівський район, Кіровоградська область, 26500) в інтересах держави в особі
Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (вул. Соборна, 10, смт Завалля, Голованівський район, Кіровоградська область, 26334)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (вул. Павлова, буд. 1, смт Салькове, Голованівський район, Кіровоградська область, 26332)
про стягнення 108 731,23 грн,
секретар судового засідання Безчасна Н.Г.
представники:
від прокуратури - Радкевич С.В., посвідчення №058775 від 17.12.2020;
від позивача - участі не брали;
від відповідача - Шиманський О.Л., адвокат, ордер серія АІ №1127232 від 25.06.2021 (в режимі відеоконференції);
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (далі - ТОВ "Чарнокіт") про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 108 731,23 грн з покладенням на відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході перевірки здійсненої на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.01.2021 №31-ДК встановлено факт самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки площею 1,8637 га від загальної площі 13,4618 га (кадастровий номер 3521155600:02:000:1346), комунальної форми власності Заваллівської селищної ради. За результатами розгляду адміністративної справи складено протокол про адміністративне правопорушення №31-ДК/0020П/07/01/-21 від 22.02.2021, винесено постанову №31-ДК/0020П/08/01/-21 від 22.02.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн та розраховано шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка на даний час правопорушником не сплачена.
Ухвалою від 31.05.2021 позовну заяву Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури залишено без руху.
У межах строку, визначеного судом позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що 07.06.2021 до суду подані відповідні докази.
Ухвалою від 14.06.2021 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судовий розгляд справи на 30.06.2021.
29.06.2021 електронною поштою та 30.06.2021 на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 30.06.2021 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, постановлено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 19.08.2021 о 14:30.
07.07.2021 на адресу суду надійшла відповідь прокурора на відзив.
19.08.2021 електронною поштою від відповідача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
19.08.2021 прокурором подано суду заяву про поновлення процесуального строку для подачі доказів.
Протокольною ухвалою від 19.08.2021 задоволено клопотання про долучення документів та клопотання про поновлення строку для подачі доказів, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.09.2021 об 11:30 год.
25.08.2021 відповідачем подано заяву про поновлення процесуального строку для подання доданої заяви про долучення доказів, що також надходила на електронну адресу суду 19.08.2021.
Протокольною ухвалою від 06.09.2021 задоволено клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою від 06.09.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/1597/21 до судового розгляду по суті на 13.09.2021 о 12:00 год. Визначив резервну дату - 22.09.2021 об 11:30.
Згідно з протокольних ухвал від 13.09.2021, від 22.09.2021 та від 07.10.2021 в судових засіданнях оголошувались перерви до 22.09.2021 об 11:30 год, 07.10.2021 о 14:30 год та 11.10.2021 о 10:00 год відповідно.
В судовому засіданні 11.10.2021 суд продовжив розгляд справи по суті.
Представник позивача не брав участі в судовому засіданні, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши прокурора та представника відповідача, господарський суд встановив таке.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Конституція України (ст. 13, 14, 16) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
За правилами ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. При цьому, самовільне використання вищезазначеної земельної ділянки порушує права держави в особі позивача як розпорядника земель державної форми власності, та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель. Крім цього, в результаті несплати завданої відповідачем шкоди та самовільного зайняття земельної ділянки порушуються такі основні принципи бюджетної системи як повнота, ефективність. Так, до бюджету не надходять кошти за користування земельною ділянкою згідно приписів Податкового кодексу України, що призводить до фактичного ослаблення економічних основ держави, місцевого самоврядування, а також неможливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку, розподіляти видатки місцевого бюджету на охорону здоров'я, освіту, соціальне забезпечення громадян, охорону навколишнього природного середовища.
Крім цього, суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність дій, на підставі яких земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Згідно з висновком у рішенні ЄСПЛ від 02.11.2004 року у справі "Трегубенко проти України" наголошено, що "... правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес" (п. 54).
В даному випадку підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
В даному спорі неможливо стверджувати щодо представництва інтересів окремих громадян, оскільки встановити конкретних осіб неможливо, враховуючи те, що український народ є визначеним Конституцією України суб'єктом права власності на землі в межах території України.
Крім цього, звертаючись до суду із позовною заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді.
Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №822/238/15 адміністративне провадження №К/9901/53795/18 (ЄДРСРУ №76701362) та від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
Звертаючись до суду із позовною заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", керівник окружної прокуратури, перший заступник керівника окружної прокуратури та заступник керівника окружної прокуратури мають статус прокурора органу прокуратури.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" унормовано, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
В даному випадку, органу, уповноваженому звертатися до суду, а саме - Заваллівській селищній раді про факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства було відомо, про що свідчить лист селищної ради від 07.04.2021 №662/1/01-28, в якому остання, зокрема, зазначила про відсутність заперечень щодо представництва прокурором її інтересів у суді.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказана позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Згідно з повідомлення №12.54-56-973ВИХ-21 від 20.04.2021 прокурор довів до відома Заваллівську селищну раду про подання позову до господарського суду (т. 1 а.с. 45).
Незважаючи на вищевказане, заходи щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної органу місцевого самоврядування внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки комунальної форми власності, Заваллівська селищна рада самостійно не вжила, з відповідною позовною заявою до суду не зверталась.
Отже, незважаючи на очевидний характер порушень, захист прав і законних інтересів держави відповідний орган не здійснив.
Враховуючи викладене, судом встановлена наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.
Розглядаючи вказаний спір по суті суд враховує таке.
17.02.2021 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.01.2021 №31-ДК старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Гайворонському, Голованівському, Благовіщенському районах Наконечним Р.В. за результатами проведення перевірки під час використання земель з регіональною особливістю, стосовно земельної ділянки площею 13,4618 га (кадастровий номер 3521155600:02:000:1346), розташованої на території Заваллівської селищної ради (раніше Сальківська селищна рада) Голованівського району (колишній Гайворонський район) Кіровоградської області, складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту-земельної ділянки №31-ДК/70/АП/09/01/-21 (т. 1 а.с. 31-33).
В ході перевірки встановлено факт самовільного зайняття ТОВ "Чарнокіт" в особі директора Полякова Юрія Олексійовича частини земельної ділянки площею 1,8637 га від загальної площі 13,4618 га (кадастровий номер: 3521155600:02:000:1346), комунальної форми власності Заваллівської селищної ради із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з актом обстеження земельної ділянки №31-ДК/89/АО/10/01/-21 від 17.02.2021 (т. 1 а.с. 26-30) відповідачем самовільно зайнята і використовується вищезазначена земельна ділянка шляхом проведення на ній гірничовидобувних робіт (видобування корисних копалин).
Також, за результатами даної перевірки щодо директора ТОВ "Чарнокіт" Полякова Юрія Олексійовича складено припис №31-ДК/0037Пр/03/01/-21 від 22.02.2021 (т. 1 а.с. 34-35), протокол про адміністративне правопорушення №31-ДК/0020П/07/01/-21 від 22.02.2021 за ч. 1 ст. 53-1 КУпАП (т. 1 а.с. 36-37) та винесено постанову №31-ДК/0020По/08/01/-21 від 22.02.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (т. 1 а.с. 38-40).
Зазначені припис, протокол та постанова отримані особисто директором ТОВ "Чарнокіт" Поляковим Ю.О., про що свідчать відповідні відмітки про їх вручення/отримання.
22.02.2021 старшим державним інспектором, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, здійснено розрахунок шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір якої становить 108 731,23 грн (т. 1 а.с. 43-44).
Вказаний розрахунок шкоди вручено директору ТОВ "Чарнокіт" Полякову Ю.О. 22.02.2021 разом з повідомленням про сплату шкоди №31-ДК/0018ШК/11/01/-21, відповідно до якого наведений розмір шкоди необхідно сплатити у 15-ти денний термін (т. 1 а.с. 41-42).
Однак, шкода, заподіяна державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 108 731,23 грн, відповідачем не сплачена в добровільному порядку.
Згідно з інформації Заваллівської селищної ради, викладеної у листі від 07.04.2021 №662/1/01-28, станом на 07.04.2021 на рахунки ради від ТОВ "Чарнокіт" не надходили перерахування за заподіяну шкоду в розмірі 108 731,23 грн (т. 1 а.с. 15). При цьому, у вказаному листі зазначено, що 22.02.2021 ТОВ "Чарнокіт" звернулось до селищної ради із заявою про надання дозволу на розподіл земельної ділянки площею 13,4618 га, кадастровий помер 3521155600:02:000:1346 на ділянки 4,6722 га і ділянку 8,7869 га, під розміщення та експлуатацію основних споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
Відповідачем оскаржено в судовому порядку постанову про накладення адміністративного стягнення №31-ДК/0020По/08/01/-21 від 22.02.2021.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2021 у справі №385/299/21(2-а/385/9/21) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Чарнокіт" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №31-ДК/0020По/08/01/-21 від 22.02.2021.
У вказаному рішенні зазначено, що ТОВ "Чарнокіт" не надано правовстановлюючих документів на підтвердження правомірності своїх дій по використанню земельної ділянки площею 13,4618 га, кадастровий номер: 3521155600:02:000:1346. Твердження, що земельна ділянка площею 13,4618 га, кадастровий номер: 3521155600:02:000:1346, передана у користування ТОВ "Чарнокіт" на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.07.2016 року, не знайшло своє підтвердження, оскільки з даного договору вбачається, що об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 16 га, кадастровий номер 3521155600:02:000:8001. Рішенням Сальківської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області №679 від 29.09.2020 надано лише дозвіл на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 3521155600:02:000:2095 із земель комунальної власності. ТОВ "Чарнокіт" також зазначав, що дана ситуація склалась не з вини товариства, не залежала від його дій, а саме товариство сплачувало усі необхідні платежі (плату за землю) та було впевнено, що дана земельна ділянка знаходиться у користуванні товариства законно, на підтвердження чого суду надано копії платіжних доручень, однак з таких не вбачається, що орендна плата сплачувалась саме за земельну ділянку площею 13,4618 га, кадастровий номер: 3521155600:02:000:1346.
З огляду на викладене, районний суд дійшов висновку, що дії ТОВ "Чарнокіт" свідчать про фактичне використання земельної ділянки площею 13,4618 га, кадастровий номер: 3521155600:02:000:1346, за відсутності у нього правовстановлюючих документів на підтвердження правомірності своїх дій по використанню даної земельної ділянки.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №385/299/21(2-а/385/9/21) апеляційну скаргу ТОВ "Чарнокіт" - залишено без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2021 - без змін.
У відповідності до ст. ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у рішенні Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2021 у справі №385/299/21(2-а/385/9/21), не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 4 Закону, об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Саме положення зазначеного Закону мають статус спеціальних по відношенню до інших загальних нормативно-правових актів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
В силу ст. 5 Закону, державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За приписами ст. 6 названого Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, серед іншого, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Статтею 9 Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.
У ст. 10 Закону, серед іншого, визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
У силу ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Так, у ч. 1 названої статті унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, відповідно до ст. 125 ЗК України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації, зокрема, підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; інші речові права відповідно до закону.
Верховний Суд вказав, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки (постанова від 20.02.2020 у справі №1940/1655/18).
Поняття самовільного зайняття земельної ділянки наведено у ст. 1 Закону, в якій зазначено, що такими є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Приписами ст. 56 Закону України "Про охорону земель" також передбачено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
В силу п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Відсутність будь-якого із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Отже, відшкодування шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Судом встановлено, що відповідач самовільно займав спірну земельну ділянку, що підтверджується: актом обстеження земельної ділянки №31-ДК/89/АО/10/01/-21 від 17.02.2021; актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту-земельної ділянки №31-ДК/70/АП/09/01/-21 від 17.02.2021; приписом №31-ДК/0037Пр/03/01/-21 від 22.02.2021; протоколом про адміністративне правопорушення №31-ДК/0020П/07/01/-21 від 22.02.2021; постановою про накладення адміністративного стягнення №31-ДК/0020По/08/01/-21 від 22.02.2021.
При цьому, з відзиву слідує, що відповідач не заперечує фактичне зайняття на момент проведення перевірки вказаної земельної ділянки на території Сальківської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області. Актами обстеження земельної ділянки та перевірки підтверджується площа самовільно зайнятої земельної ділянки, її категорія та форма власності, що також не заперечується відповідачем.
Суд враховує, що відповідачем оскаржувалась лише постанова про накладення адміністративного стягнення, при цьому акт перевірки, акт обстеження земельної ділянки, протокол про адміністративне правопорушення та розрахунок шкоди, в яких зафіксовано встановлений факт порушення вимог земельного законодавства, відповідачем не оскаржувались.
Разом з тим, як вище встановлено судом, постанова про накладення адміністративного стягнення №31-ДК/0020По/08/01/-21 від 22.02.2021 в судовому порядку не скасована та є чинною.
За твердженням відповідача товариство самовільно не займало будь-якої земельної ділянки, користувалось частиною земельної ділянки площею 1,8637 га від загальної площі 13,4618 га (кадастровий номер 3521155600:02:000:1346), на якій безпосередньо розміщений кар'єр, де проводяться гірничодобувні роботи (видобування корисних копалин) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 14.07.2016.
Проте, вказане твердження є хибним, оскільки із наведеного договору вбачається, що об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 16 га, кадастровий номер 3521155600:02:000:8001.
Також відповідач вказує, що товариство сплачувало усі необхідні платежі (плату за землю) та було впевнено, що дана земельна ділянка знаходиться у його користуванні законно.
Крім того, відповідач зазначає, що ним вчасно вживались заходи для укладення нових договорів оренди земельних ділянок, що виділені із земельної ділянки площею 38 га, шляхом відповідного звернення до Сальківської селищної ради та Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.
Відповідач наголошує, що затягування з укладенням таких договорів відбулось у зв'язку із реорганізацією органу місцевого самоврядування та неправильним внесенням (не внесенням) відповідних відомостей до Державного земельного кадастру або накладенням однієї земельної ділянки на іншу.
Так, відповідач звертався до Сальківської селищної ради із клопотанням №229 від 18.12.2020 про надання рішення сесії на розподіл земельної ділянки площею 13,4618 га, кадастровий помер 3521155600:02:000:1346 (т. 1 а.с. 257).
У відповідь на вказане клопотання Сальківська селищна рада повідомила відповідача листом №294 від 19.12.2020 про реорганізацію даної селищної ради, правонаступником якої є Заваллівська селищна рада, тому запропонувала звернутися до останньої (т. 1 а.с. 258).
Разом з тим, із змісту листа Заваллівської селищної ради №662/1/01-28 від 07.04.2021 вбачається, що відповідач звернувся до селищної ради із заявою про надання дозволу на розподіл земельної ділянки площею 13,4618 га, кадастровий помер 3521155600:02:000:1346, 22.02.2021, тобто вже після проведеної перевірки (17.02.2021).
При цьому, договір оренди вказаної земельної ділянки укладено між позивачем та відповідачем 22.04.2021, а речове право на цю ділянку зареєстровано 27.04.2021, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2021 (т. 1 а.с. 124-127).
Таким чином, за нормами ст. 125 Земельного кодексу України право на земельну ділянку виникло у відповідача 27.04.2021, тобто виключно з моменту державної реєстрації такого права.
Між тим, будь-яке право на спірну земельну ділянку за відповідачем до 27.04.2021 не реєструвалось.
Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
При цьому, прокурором подано суду достатньо доказів вини відповідача у заподіянні шкоди через самовільне використання земельної ділянки.
У даному випадку такими доказами є притягнення до адміністративної відповідальності керівника відповідача, а саме - директора ТОВ "Чарнокіт" Полякова Ю.О., про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення №31-ДК/0020П/07/01/-21 від 22.02.2021 та постанова про накладення адміністративного стягнення №31-ДК/0020По/08/01/-21 від 22.02.2021.
Викладені обставини свідчать про те, що ТОВ "Чарнокіт" фактично використовував земельну ділянку площею 1,8637 га від загальної площі 13,4618 га (кадастровий номер 3521155600:02:000:1346), за відсутності у нього правовстановлюючих документів на підтвердження правомірності своїх дій по використанню даної земельної ділянки.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (вул. Павлова, буд. 1, смт Салькове, Голованівський район, Кіровоградська область, 26332, ідентифікаційний код 32954158) на користь Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (вул. Соборна, 10, смт Завалля, Голованівський район, Кіровоградська область, 26334, ідентифікаційний код 04366749, розрахунковий рахунок UА308999980314050611000011517, банк отримувача Казначейство України, код ЄДРПОУ 37918230, код бюджетної класифікації 24062200) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 108 731,23 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (вул. Павлова, буд. 1, смт Салькове, Голованівський район, Кіровоградська область, 26332, ідентифікаційний код 32954158) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Кіровоградській обласній прокуратурі (oblprokuratura@kir.gp.gov.ua.), Голованівській окружній прокуратурі (golovanivsk@kir.gp.gov.ua), Заваллівській селищній раді Голованівського району Кіровоградської області (zavallia_@ukr.net) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" (вул. Павлова, буд. 1, смт Салькове, Голованівський район, Кіровоградська область, 26332).
Повне рішення складено 21.10.2021.
Суддя М.С. Глушков