про залишення позовної заяви без руху
18 жовтня 2021 року справа № 580/8199/21
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову адвоката Горщара С.В. від імені ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
01.10.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Горщара С.В. ( АДРЕСА_1 ) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними та скасування вимог відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-4307-50 в сумі 18276,72грн, від 12.02.2020 №Ф-4307-50 в сумі 29293,44грн, від 17.11.2020 №Ф-4307-50 в сумі 35588,74грн, від 10.02.2021 №Ф-4307-50 в сумі 37788,74грн;
зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску позивача у розмірі 37788,44грн.
Додатково просив:
поновити процесуальний строк, встановлений законом для звернення до Черкаського окружного адміністративного суду зі вказаною позовною заявою;
судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не здійснював фактично діяльності як фізична особа-підприємець, оскільки знаходився у Польщі і там працював. На початку серпня 2021 року здійснено арешт його карткових рахунків органом державної виконавчої служби. Після звернення до виконавчої служби отримав інформацію, що виконавче провадження відкрито на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки). На запит його адвоката отримав інформацію, що в інтегрованій картці міститься інформація щодо нарахування єдиного соціального внеску у загальній сумі 37788,74грн. Стверджує, що не отримував оскаржувані вимоги, оскільки протягом 2019-2021 років знаходився у Польщі. Тому не міг їх отримати. Вважає, що відповідач порушив процедуру, яка передує прийняттю оскаржуваних вимог.
Спір виник із публічно-правових відносин, належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства. Позовна заява подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Однак позовна заява підлягає залишенню без руху.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Щодо строку на звернення до суду суд урахував.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд на виконання ст.242 КАС України врахував висновки Верховного Суду (далі - ВС) в постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19. Суд. Аналізуючи норми ст.122 КАС України та норми Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зазначив:
“ Закон N 2464-VI не визначив детального та послідовного алгоритму дій платника податків у разі незадоволення результатами досудового оскарження та, як наслідок, не визначив строків звернення до суду в такому випадку.
Частина четверта статті 25 Закону містить юридичні норми, викладені в такій редакції на момент виникнення спірних правовідносин, щодо наслідків процедури досудового оскарження:
"У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.";
"У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.".
Зазначені норми регулюють питання, пов'язані з установленням порядку оскарження вимоги про сплату єдиного внеску, між якими суб'єктами, з яким змістом спірних правовідносин щодо досудового врегулювання спорів, у які строки та що можна вимагати, коли та які настають наслідки при невиконанні положень закону про порядок досудового оскарження спірної вимоги, у яких межах права й обов'язки можуть бути здійснені, порядок виконавчого провадження. Тому такі норми є матеріально-правовими, що встановлюють права й обов'язки платників щодо сплати єдиного внеску, недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
До норм "платник єдиного внеску зобов'язаний... сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу... в судовому порядку" і "якщо платник єдиного внеску...не оскаржив вимогу в судовому порядку... протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки" у їхньому системному взаємозв'язку не підлягає застосуванню розширювальне тлумачення. За своїм лексико-стилістичним змістом ці норми сутнісно врегульовують саме та лише альтернативне право платника єдиного внеску на оскарження вимоги в судовому порядку та кореспондуючі повноваження органу доходів і зборів направити до відповідного підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, якщо платник єдиного внеску, зокрема, не сплатив суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею та не оскаржив вимогу протягом 10 днів.
Закон N 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку.
Строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України.
Указана норма є процесуальною, регулює процесуальний порядок захисту судом порушеного або оскаржуваного суб'єктивного права і створює оптимальні умови для досягнення юридично визначеного результату.
Наведене свідчить про відсутність колізії між нормами статті 25 Закону N 2464-VI та частини четвертої статті 122 КАС України. Колізія виникає, коли на регулювання одних фактичних обставин (суспільних відносин) претендують як мінімум дві правові норми, які регулюють одні й ті самі суспільні відносини по-різному. Водночас кожна галузь права обов'язково має свій власний самостійний предмет правового регулювання, тобто коло суспільних відносин, урегульованих нормами відповідної галузі права. Норми різних галузей права не можуть перебувати в колізії, оскільки вони регулюють різні сторони одних і тих самих суспільних відносин.
Критерієм для виокремлення правових систем з переважанням юридичного процесу є пріоритетність у правовому регулюванні процесуальних правил, які передують появі норм матеріального права. Можна допускати відступ від правила застосування тієї норми, яка закріплена у відповідній галузі, і обирати норму іншого акта у випадках, коли вона покращує правове положення суб'єктів.
У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб'єкта приватного права).
Принцип преюдиції правомірності поведінки з найбільш сприятливим для особи тлумаченням відповідної норми права узгоджується з наведеним у статті 5 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування принципом загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав.
Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу in dubio pro tributario має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону N 2464-VI.
ЄСПЛ у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France") зазначив, що право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (заява N 23805/94, параграф 36). У справі "Зубак проти Хорватії" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Пункт 1 статті 6 Конвенції втілює "право на суд", за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (зокрема, рішення від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France), параграф 36; від 28 лютого 2008 року у справі "Церква села Сосулівка проти України", заява N 37878/02, параграф 50).
Відповідно до частини другої статті 356 КАС України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
Судова палата відступає від висновків, викладених у постановах від 31 січня 2019 року у справі N 802/983/18-а, від 8 серпня 2019 року у справі N 480/106/19, від 19 березня 2020 року у справі N 140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі N 200/11547/19-а, від 11 лютого 2021 року у справі N 580/3380/19 та інших з аналогічною правовою позицією.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі N 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на наведене Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки Верховний Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати формулює правовий висновок, відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.”.
Суд врахував, що ч.4 ст.122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Позивач звернувся до суду щодо оскарження податкових вимог, які прийняті відповідачем: 06.02.2019, 12.02.2020, 17.11.2020 та 10.02.2021. Рекомендованими повідомленнями про поштові вручення підтверджується, що відповідач виконав свій обов'язок та надсилав їх за адресою позивача.
Докази досудового оскарження позивачем спірних вимог матеріали адміністративної справи не містять. Отже, враховуючи викладені вище висновки ВС до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.4 ст.122 КАС України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк.
У частині шостій ст.161 КАС України встановлений обов'язок позивача подати в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з пунктами 7-8 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.2 ст.72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч вказаним вимогам викладені доводи щодо об'єктивної неможливості своєчасно звернутися в суд не підтверджені доказами. Перебування у Польщі підтверджено виключно щодо періодів: видана віза на 18.04.2019-11.10.2019 підтверджується використання, а саме перетин кордону згідно зі штампами прикордонної служби 12.05.2019-08.10.2019, щодо 25.10.2020-22.04.2021 - перетин 30.10.2020-24.04.2021, щодо 15.06.2021-07.06.2022 - перетин 21.06.2021.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Звертаючись до суду 12.10.2021 (відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Черкаського окружного адміністративного суду), позивач пропустив тримісячний строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень та зобов'язаний надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.
Вказаного обов'язку позивач не дотримався. Тому має надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду та надати докази поважності причин, тобто фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися в суд із позовом.
Згідно з частинами 1-2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вищевказані недоліки позовної заяви перешкоджають відкриттю провадження у справі, що має наслідком на підставі ч.1 ст.169 КАС України залишення її без руху.
З метою забезпечення права позивача на судовий захист своїх прав та інтересів наявні підстави надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання ухвали.
Керуючись ст. ст.2-20, 46, 122-123, 160-161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
1. Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Горщара С.В. від імені ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
2. Позовну заяву адвоката Горщара С.В. від імені ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
3. Позивачу надати строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
6. Копію ухвали направити позивачу.
Суддя А.М. Бабич