про повернення позовної заяви
18 жовтня 2021 року справа № 580/8228/21
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 в Черкаській області до Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування рішень,
12.10.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 в Черкаській області ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, проспект Хіміків, будинок 50; код ЄДРПОУ 34998129) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 14.09.2021 про стягнення виконавчого збору, визначення загальної суми витрат виконавчого провадження та арешт її рухомого та нерухомого майна у виконавчому провадженні №66808017, стягнення судового збору.
Позов обґрунтований тим, що позивач припинила підприємницьку діяльність 31.08.2018, а отже, виконавче провадження відкрито щодо неіснуючого боржника. Крім того, у спірних рішеннях вказано про їх винесення на підставі рішення господарського суду у справі №925/181/2006, якої фактично не існувало згідно з відомостями веб-порталу судової влади України.
Ознайомившись із матеріалами позову, з'ясовані підстави для повернення позовної заяви.
Згідно з п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Отже, суддя відкриває провадження у справі за відсутності вказаних вище підстав.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.1 ст.74 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - ЗУ №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ.
До юрисдикції адміністративних судів не належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими загальними та господарськими судами.
Суд урахував, що згідно з копіями оскаржуваних рішень всі вони винесені на підставі ухвали №925/181/2006, виданої 09.08.2021 Господарським судом Черкаської області.
Контроль за виконанням рішення господарського суду врегульовано нормами ст.ст.339-345 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, законом встановлено інший порядок судового оскарження дій та постанов державного виконавця щодо рішення господарського суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц зазначила, що рішення щодо стягнення витрат виконавчого провадження підвідомча адміністративним судам.
Водночас у рішенні від 20 червня 2018 року у справі №826/3401/17 ВП ВС вказала, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. За змістом ч. 1 ст. 1212 ГПК України скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу. Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 зробив такі правові висновки.
«…Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.».
Отже, якщо позивач є боржником у виконавчому провадженні, то для нього встановлений інший порядок захисту порушеного права шляхом звернення до суду із скаргою, а не у порядку позовного провадження.
Тому даний спір в частині оскарження постанови про арешт майна, в якій позивач є боржником, не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Тобто, позивач подав до суду позовну заяву, яка одночасно містить вимоги, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства.
Відповідно до підпункту 6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з ч.4 ст.172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки позивач порушила правила об'єднання позовних вимог, позовна заява та сплачений згідно з квитанцією від 07.10.2021 судовий збір в сумі 908,00грн підлягають поверненню.
Керуючись ст. ст.2-20, 46, 122-123, 160-161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_1 в Черкаській області до Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування рішень повернути зі всіма додатками.
2. Повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 в Черкаській області ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений згідно з квитанцією від 07.10.2021 судовий збір в сумі 908,00грн (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів.
4. Копію ухвали направити ОСОБА_1 .
Суддя А.М. Бабич