11 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6711/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 160/6711/20 (суддя І інстанції - Жукова Є.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішення від 19.03.2020 № 0001310503, № 0001300503 та № 0001320503.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування скарги позивач зазначив, що податковим органом не доведено наявності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача. Також вважав, що ним не було допущено тих порушень, які зазначені в акті перевірки.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив. У наданих апеляційному суду додаткових поясненнях відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" є юридичною особою, предметом його діяльності є роздрібна торгівля продовольчими товарами; торгово-закупівельна діяльність (в т.ч. оптова і роздібна торгівля, створення мережі власних магазинів) тощо (п. 2.2 розділу 2 Статуту).
Відповідно до наказу відповідача від 18 лютого 2020 року № 231 призначено проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» з 18 лютого 2020 року тривалістю 10 діб. Підставою призначення перевірки у наказі зазначено пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. (т. № 1 а.с. 22)
За результатами перевірки відповідачем складений акт (довідка) фактичної перевірки від 26.02.2020 № 0014/28-10/05-03-01/РРО/30982361, відповідно до якого контролюючим органом встановлено неоприбуткування в порядку встановленому законодавством товарних запасів на суму 46950 грн (необліковано алкогольних напоїв в кількості 235 пляшок на суму 31498.5 грн та тютюнових виробів в кількості 361 пачки на суму 15451 грн), чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»; зберігання алкогольного напою пляшки вина «Россо Терра Фреска» червоне напівсолодке, ємкістю 0,75 л. 10,5 % по ціні 99 грн без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст. 11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» із змінами.
В акті перевірки також зазначено, що на запит контролюючого органу товариством не надані копії прибуткових накладних за період з 01.02.2020 р. по 25.02.2020 р. (на кінець дня) та регістри бухгалтерського обліку, в яких відображено рух (надходження, вибуття) щодо товарів на складі та товарів в торгівлі, чим порушено п. 85.2 ст. 85 ПК України. (т. № 1 а.с. 25-28)
На підставі встановлених фактів, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.03.2020:
- № 0001310503, згідно з яким до ТОВ «Омега» застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 93900 грн за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
- № 0001300503, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн за ненадання в повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;
- № 0001320503, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 17 тисяч гривень за зберігання алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка. (т. № 1 а.с. 31-36)
Позивачем на зазначені податкові повідомлення-рішення подано скаргу до Державної податкової служби України, в якій він просив ці податкові повідомлення-рішення скасувати форми «С» від 19.03.2020: № 0001310503, № 0001300503, № 0001320503. (т. № 1 а.с. 37-40)
Рішенням від 02.06.2020 Державною податковою службою України скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. (т. № 1 а.с. 41-43)
Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ відповідача про призначення фактичної перевірки прийнятий правомірно, а позивачем не надано доказів подання ним обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій в установлений законом строк. Також суд зазначив, що порушення позивачем чинного законодавства зафіксовані в акті перевірки і доказів зворотного товариством не надано, тому оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
З огляду на таке правове регулювання допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
При цьому, Верховний Суд також зазначив, що недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Оскільки позивач наполягає на відсутності підстав для призначення і проведення перевірки, а також на порушенні особами, які здійснювали перевірку, процедури її проведення в частині вручення наказу та направлення на перевірку, колегія суддів саме ці доводи апелянта вважає необхідним проаналізувати в першу чергу.
Згідно з пп. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Правовою підставою призначення перевірки в наказі від 18 лютого 2020 року № 231 податковим органом зазначено пп. 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до якого фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстави - неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.
Як зазначалось вище, судом першої інстанції в рішенні зазначено, що позивачем не надано доказів відсутності підстав для проведення перевірки, передбачених пп. 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Разом з тим, з огляду на приписи ч. 2 ст. 77 КАС України апеляційний суд такі висновки вважає хибними, оскільки доводити правомірність прийнятого рішення повинен саме суб'єкт владних повноважень.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що наказ про призначення фактичної перевірки позивача не містить жодних підстав такої перевірки, крім формального зазначення підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без жодної конкретизації цієї підстави, а саме яку обов'язкову звітність і в які строк повинен був подати позивач, а також докази її неподання (виписки з інформаційних систем, доповідні записки, відповідне листування з позивачем чи з відповідальним підрозділом податкового органу тощо або будь-які інші належні та допустимі докази).
Не зазначено також податковим органом конкретних підстав для перевірки ні у відзиві на позов, ні в додаткових поясненнях на апеляційну скаргу.
Апелянт у скарзі зазначив, що щоденно по дротовому каналу зв'язку подає до контролюючого органу копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстратора розрахункових операцій. Крім того, ТОВ «Омега» відмовилось від використання книг обліку розрахункових операцій, у зв'язку з чим не зобов'язане подавати відповідний звіт.
Жодних пояснень чи доказів на спростування зазначених доводів апелянта відповідачем не подавалось.
Крім того, незважаючи на те, що позивач зазначає, що йому не було вручено до початку перевірки ні наказу про її призначення, ні направлення на перевірку, відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування цих доводів позивача.
Оскільки, відповідачем порушені приписи підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 та п. 81.1 статті 81 ПК України, то у нього не виникло права приступити до проведення фактичної перевірки позивача, що має наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно з якими прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого Податковим кодексом України. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в такому випадку відсутні підстави для перевірки доводів позивача про недопущення ним зазначених в акті перевірки порушень по суті їх вчинення, оскільки встановлена незаконність перевірки та недопустимість акту перевірки к доказу вчинених позивачем порушень є самостійною і достатньою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на встановлені обставини та зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні позову прийнято помилково.
Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Оскільки справа відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, то постанова суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 160/6711/20 скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року, прийняті Офісом великих платників податків ДПС, № 0001310503, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 93900 гривень; № 0001300503, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 гривень та № 0001320503, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» застосовані фінансові санкції в розмірі 17 000 гривень.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (код ЄДРПОУ 30982361) за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) сплачений за подачу позову та апеляційної скарги судовий збір у загальному розмірі 11561 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна) гривня.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко