12 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13808/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року (головуючий суддя Юхно І.В.) по адміністративній справі № 160/13808/20, розглянутої у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 27.10.2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за період з 23.08.2016 року по 02.04.2019 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби (02.04.2019 року); та зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому зазначену грошову компенсацію за період з 23.08.2016 року по 02.04.2019 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби (02.04.2019 року).
В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем його права на отримання при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я.
У відзиві на позов відповідач в/ч НОМЕР_1 просить в позові відмовити за безпідставністю вимог, оскільки позивач використав своє право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку за іншим нормативно-правовим актом.
Рішенням Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення, та задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 23.08.2016 року по 02.04.2019 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.01.2019 року № 8 позивач звільнений з військової служби у запас за пп. «Б» (за станом здоров'я) відповідно до п. 2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.219 року № 71 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 02.04.2019 року. Під час звільнення компенсацію за невикористану додаткову відпустку позивачу не виплачено.
З метою нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач звернувся до відповідача з заявою від 24.09.2020 року.
Листом в/ч НОМЕР_1 № 498 від 05.10.2020 року позивачу відмовлено у такій виплаті на підставі того, що відповідно до абз. 3 п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Відповідачем виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 160/12987/19 від 27.01.2020 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби (02.04.2019 року) у відповідності до 14 (чотирнадцять) календарних днів за кожний рік.
Вважаючи невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку протиправною, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Приписами ст. 4 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно із п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі, якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
При цьому, згідно із абз.1 ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Разом з тим, абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Тим самим законодавцем встановлено обмеження щодо використання додаткової відпустки, передбаченої абз. 1 ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ та іншими законами, та надано військовослужбовцеві право вибору однієї з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
Згідно із абз. 3 п. 14 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 160/12987/19 від 27.01.2020 року визнано право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, яке виконано відповідачем на день звернення позивача до суду із зазначеним позовом.
Оскільки позивачем, як військовослужбовцем використано право на отримання компенсації за одну з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а саме за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період, що розглядається в даній адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані.
З урахуванням викладеного судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року по адміністративній справі № 160/13808/20 -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає касаційному оскарженню згідно п.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий