судді Третього апеляційного адміністративного суду Іванова С.М.
13 жовтня 2021 року Справа № 280/6868/20
в адміністративній справі за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №280/6868/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок суддівської виногради, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, та виплатити недоотриману частину.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь позивача нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року в розмірі 99883.54 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що починаючи з 18.04.2020 року відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків Державного бюджету України та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області було залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №280/6868/20 було залишено без змін.
Вважаю помилковим висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість задоволення адміністративного позову позивача, з огляду на наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції, постановою Верховної Ради України “Про обрання суддів” від 06.10.2011 №3833-VІ позивача обрано безстроково на посаду судді Токмацького районного суду Запорізької області.
Наказом голови Токмацького районного суду Запорізької області від 03.07.2019 №4-ос “Про встановлення доплати за вислугу років” судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 з 28.07.2019 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 20 років (а.с.12).
На підставі рішення зборів суддів Токмацького районного суду Запорізької області №6/2020 від 10.04.2020, відповідно до наказу від 10.04.2020 №6-ос “Про призначення голови суду” позивач приступив до виконання обов'язків на посаді голови Токмацького районного суду Запорізької області терміном на три роки з 11.04.2020 по 10.04.2023, йому встановлено щомісячну доплату за обіймання посади голови суду у розмірі 10% передбаченого штатним розписом суду посадового окладу (а.с.13).
За період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно позивачу виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
Так, відповідно до Довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 судді Токмацького районного суду Запорізької області Курдюкову В.М. (від 19.10.2020 №08-02/1210) сума обмеження відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 становить 99 883,54 грн. Сума обмеження за період з 28.08.2020 по 31.08.2020 відновлена при перерахунку суддівської винагороди у вересні 2020 року.
Не погодившись з обмеженням суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Так, статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
В свою чергу, 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Отже, вказаним Законом було визначено граничний розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину і вказаний Закон був чинним, а відтак мав бути застосований відповідачем у спірному періоді при нарахуванні та виплати позивачу суддівської винагороди.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що у спірному періоді нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди були чинними положення ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, вважаю, що відсутні підстави для висновку про неправомірність дій відповідача у спірних відносинах.
Той факт, що в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, не може вплинути на визначення правомірності дій відповідача у спірних відносинах, оскільки в силу приписів ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Враховуючи зазначене, вважаю, що апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області підлягає задоволенню, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Суддя С.М. Іванов