18 жовтня 2021 р. Справа № 520/3992/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, по справі № 520/3992/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 за період з 09.06.2020 по 31.10.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 за період з 09.06.2020 по 31.10.2020 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність дій відповідача щодо виплати йому частки пенсії у зв'язку з втратою годувальника з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому позивач подав заяву про виділення частки такої пенсії (з 01.11.2020), а не з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 09.06.2020, як передбачено приписами п.3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи, що вперше із заявою про призначення вказаного виду пенсії він звернувся до відповідача 16.07.2020.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року у справі № 520/17825/2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року у справі № 520/3992/21 та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, посилаючись на приписи ч.2 ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача щодо визначення дати виділення йому частки пенсії у зв'язку із втратою годувальника з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому ОСОБА_1 подав заяву про виділення частки такої пенсії (з 01.11.2020), а не з дня, коли в особи виникло право на отримання такої пенсії (09.06.2020), яким відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є день, що настає за днем смерті годувальника, враховуючи, що вперше із заявою про призначення вказаного виду пенсії позивач звернувся до відповідача із заявою ще 16.07.2020.
Також позивач, посилаючись на положення ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, вказує, що суд першої інстанції в порушення принципу «офіційного з'ясування всіх обставин справи», закріпленого в ч.4 ст. 9 КАС України, незважаючи на наведені позивачем у позові обставини щодо звернення його до відповідача із заявою від 16.07.2020 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, та ненадання пенсійним органом до суду копії пенсійної справи ОСОБА_1 , не вжив усіх, передбачених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи та не витребував у відповідача всіх необхідних доказів.
Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилаючись на положення ст.ст. 37, 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стверджує, що на підставі заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів із загальної суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка вже була призначена його матері, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивачу було виділено частку пенсії з 01.11.2020, що в свою чергу свідчить про здійснення відповідачем своїх повноважень в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та виключає порушення прав та законних інтересів позивача у даному випадку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 є батьком позивача ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що пенсію у зв'язку із втратою годувальника ( ОСОБА_2 ) призначено матері позивача - ОСОБА_3 , яка також має право на отримання такої пенсії, як непрацездатний член сім'ї померлого (дружина).
06.10.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ України в Харківській області через ГУ ПФУ України в Кіровоградській області з заявою про виділення частки із загальної суми пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
На підставі вказаної заяви та доданих до неї документів ГУ ПФУ України в Кіровоградській області було виділено частку пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 01.11.2020 року.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати йому суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з дня, що настав за днем смерті його батька - ОСОБА_2 , тобто з 09 червня по 31 жовтня 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду на дату подання ОСОБА_1 відповідної заяви 06.10.2020, відсутність доказів звернення позивача із заявою від 16.07.2020, дійшов висновку про правомірність дій відповідача про виділення позивачу частку загального розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника саме з листопада 2020 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти наявності у позивача права на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Спірним в даному випадку є період з якого вказаний вид пенсії має виплачуватись ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В силу приписів п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV).
Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 п. ч. 2 ст. 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
За приписами ст. 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно (ч.1 ст. 38 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 39 Закону №1058-IV на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
З аналізу наведених норм слідує, що першим днем призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, на підставі відповідної заяви (про призначення такого виду пенсії) є день, що настає за днем смерті годувальника (за умови, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника), а першим днем виділення частки із загальної суми такої пенсії є перше число місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки такої пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що 06.10.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ України в Харківській області через ГУ ПФУ України в Кіровоградській області з заявою про виділення частки із загальної суми пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
На підставі вказаної заяви та доданих до неї документів ГУ ПФУ України в Кіровоградській області було виділено частку пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 01.11.2020.
Отже, враховуючи дату подання позивачем заяви про виділення частки пенсії із загальної суми (06.10.2020), відповідач, виділяючи ОСОБА_1 частку пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 01.11.2020, тобто з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла відповідна заява позивача, діяв відповідно до вимог, встановлених зазначеною вище ст. 39 Закону №1058-IV.
Посилання позивача на необхідність застосування в даному випадку положень п.3 ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV, а саме виділення його частки пенсії із загального розміру з 09.06.2020, тобто дня, що настає за днем смерті годувальника (батька позивача), колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні позивачем норм, що регулюють спірні правовідносини, оскільки як зазначено вище, вказаною нормою законодавцем встановлено початок строку, з якого пенсія у зв'язку із втратою годувальника вважається призначеною (за умови подання особою відповідної заяви), в той час як відлік строку, з якого здійснюється виділення частки з вже призначеної такої пенсії, визначено ст. 39 Закону №1058-IV.
При цьому, як зазначає відповідач та не заперечує сам позивач, подання ним до відповідача заяви саме про виділення частки із загального розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника, а не про призначення такого виду пенсії, пов'язано з тим, що вказану пенсію станом на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу вже призначено його матері ОСОБА_3 , яка також має право на отримання такої пенсії, як непрацездатний член сім'ї померлого (дружина). Вказані обставини підтверджуються наданою відповідачем до суду апеляційної інстанції копією заяви ОСОБА_1 від 06.10.2020, в якій ним власноручно написано, що основним отримувачем пенсії є ОСОБА_3 , а також витягом із системи пенсійного органу, з якого вбачається, що ОСОБА_3 отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника ( ОСОБА_2 ).
Тобто, станом на час звернення позивача до відповідача із вказаною заявою правом на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника ( ОСОБА_2 ) вже скористалась мати позивача - ОСОБА_3 , що в свою чергу виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів п.3 ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV, як того бажає позивач.
Доводи позивача про звернення його до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника від 16.07.2020 колегія суддів не приймає, з огляду на непідтвердження таких обставин жодними доказами, зокрема, відсутністю такої заяви у наданій на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем копії пенсійної справи позивача.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у позивача права саме на виділення частки із загального розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника та подання ним до пенсійного органу відповідної заяви, колегія суддів вважає, що ГУ ПФУ України в Харківській області виділяючи ОСОБА_1 частку вказаної пенсії з 01.11.2020 відповідно до приписів ст. 39 Закону №1058-IV, діяло в межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не витребування у відповідача копії пенсійної справи ОСОБА_1 не призвели до неправильного вирішення справи та неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, а тому не є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 по справі № 520/3992/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій