07 жовтня 2021 р.Справа № 520/4763/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представника відповідача Наумецької Е.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.09.21 по справі № 520/4763/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 151910-5606-2030 від 23.09.2019, складене ГУ ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку. Позивач вважає, що зазначене рішення є протиправними внаслідок недотримання передбаченого законом порядку визначення об'єкту оподаткування і, як наслідок, неправильного розрахунку суми земельного податку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що на його думку, збільшення маже в 4-5 разів суми податку є незаконним. Надалі тягар доведення невинуватості переходить на відповідача а суд, керуючись приписами адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, мав визначити які докази необхідно надати відповідачу, для того, щоб довести правомірність своїх дій.
Позивач наголошує, що під час направлення податкового повідомлення - рішення № 151910-5606-2030 від 23.09.2019 йому фактично підвищений земельний податок, що виразилося у зміні підходу до нарахування нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Звичайним для позивача способом був попередній, за яким нараховувалися суми, втричі менші, ніж у наведеному ППР. Можливості повернутися до попереднього порядку стягнення (вихідних даних для підрахунку податку) в позивача не було. А органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що привело до накладення на заявника додаткові зобов'язання щодо сплати податку.
Представник відповідача надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 р. становить 639,78 грн і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.
Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 3 відсотки від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризую містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Представником відповідача, ОСОБА_1 , не надано нормативну грошову оцінки земельної ділянки у 2019 році.
Пунктом 9 розділу VI Перехідних положень ПКУ установлено, що індекс споживчих щн за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.
Для всіх фізичних осіб-платників земельного податку, які не отримали довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки своєї земельної ділянки, контролюючі органи здійснюють нарахування земельного податку, виходячи з нормативної грошової оцінки земель по м. Харкову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , є власником нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 640,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке набуте на підставі Договору купівлі продажу від 29 липня 2013 року, посвідченого ПНХМНО Шеметовою О.В.
Згідно відомостей витягу за № НВ-6300169342013 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.10.2018, земельна ділянка місце розташування якої: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер 6310137900:13:009:0033 та зареєстрована відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області 20.05.2013. Площа землі під соціально-культурними об'єктами складає 0,0419 га.
Фізична особа ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Центральному управлінні ГУ ДПС у Харківській області (Новобаварський район) з 2014 року, як платник земельного податку за земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0419 га під нежитловим приміщенням (землі під соціально-культурними об'єктами).
Дані обставини сторонами не заперечуються, а тому, у відповідності до ч. 1 ст.78 КАС України, такі не підлягають доказуванню.
ГУ ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 23.09.2019 №15190-5606-2030 про визначення податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі - 22082,00 гривень.
Не погоджуючись зі прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган разом із податковим повідомленням-рішенням (форми «Ф») надсилає платнику податків розрахунок податкового зобов'язання за наявності. При цьому, Порядок №1240 окремо не встановлює типову форму для розрахунку, отже відповідач не надіславши на адресу позивача разом із спірним податковим повідомленням-рішенням розрахунку податкового зобов'язання, не порушив вимоги чинного законодавства, оскільки такий розрахунок згідно Додатку №1 до Порядку №1240 додається за наявності.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з підпунктом 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно)
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
У пункті 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з пунктом 271.1 статті 271 цього Кодексу базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
У пункті 271.2 статті 271 цього Кодексу рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати і землю (земельного податку) є календарний рік.
Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 цього Кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Також, за приписами норм статей 15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 №3613-VI до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.
Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).
Отже, з контексту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
Статтями 1, 18 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.
Відповідно до статей 15, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до пункту 1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.
Згідно з пунктом 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 640,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке набуте на підставі Договору купівлі продажу від 29 липня 2013 року, посвідченого ПНХМНО Шеметовою О.В. та розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:13:009:0033, зареєстрована відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області 20.05.2013.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач посилається на рішення 11 сесії ХМР 7 скликання від 22.02.2017 Ка 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» в редакції рішення 23 сесії ХМР 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18, якою передбачена ставка, земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі 3 відсотка добутку базбвої вартості одного квадратного метра земель м. Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує фунціояальне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту, тощо) (КФ) та на зональний, коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Тобто, податковий орган нарахував податкове зобов'язання, за ставкою земельного податку за земельні, ділянки нормативну грошову оцінку, яких не проведено.
Позивач в апеляційній скарзі наголошує, що в попередніх періодах земельний податок за цю земельну ділянку, розраховувався за ставкою земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено. Така ставка є меншою та становить 1,5, а не 3 відсотки.
Дійсно, Податковий кодекс України розмежовує два види ставок земельного податку: ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено; ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
При цьому, податкове законодавство не надає податковому органу права обирати, між тим, яку ставку застосовувати, а пов'язує застосування ставок за наявністю єдиної умови, - проведення нормативної грошової оцінки.
З пояснень позивача встановлено, що в попередні роки податковий орган застосовував ставку земельного податку за земельні ділянки,- нормативну грошову оцінку яких проведено, а, нараховуючи, податкове зобов'язання за 2919 рік вирішив обрати іншу ставку, яка є в два рази вищою.
Щодо доводів відповідача, стосовно того, що для фізичних осіб-платників земельного податку, які не отримали довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки своєї земельної ділянки, контролюючі органи здійснюють нарахування земельного податку, виходячи з нормативної грошової оцінки земель по м. Харкову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Підпунктом 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України передбачено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі подання платником додатку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права, власності на об'єкт оподаткування.
Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення, та справляння податків і зборів затверджений ПКМУ від 21.12.2011 № 1386.
Згідно з п. 4 цього Порядку, 4. Дєржгеокадаетр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування, земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові, та місце проживання землевласника або землекористувача.
Колегія суддів, аналізуючи наведені вище норми вважає, що інформацію про нормативну грошову оцінку відповідач отримує безпосередньо від Держгеокадастру, така інформація надається з певною періодичністю, або ж може бути надана на запит податкового органу.
Отже, врегульований статтею 286 ПК України порядок обчислення плати за землю дійсно не передбачає отримання, та надання платником податків довідки (витягу) з ДЗК. Вказана стаття також не передбачає можливості врегулювання порядку обчислення плати за землю органами місцевого самоврядування.
До повноважень органів місцевого самоврядування належить визначення розміру ставки, що прямо передбачено пунктом 24 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування», відповідно до якої, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання встановлення: місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України,
Наявність у органів місцевого самоврядування повноваження, щодо встановлення розміру ставок земельного податку передбачається статтями 274 та 275 ПК України. При цьому «уточнення» правил обчислення земельного податку не допускається.
Земельна ділянка, яка є об'єктом оподаткування внесена до Державного земельного кадастру, що підтверджується відповідним витягом.
Відповідно до пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого ПКМУ від 17.10.2012 № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки: значення нормативної грошової оцінки, земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Отже, оскільки відомості про земельну ділянку внесені до ДЗК, податковий орган повинен отримувати інформацію про нормативну грошову оцінку безпосередньо від органів Держгеокадастру, що прямо передбачено наведеною вище ст. 286 ПК України.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проведіться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-ріхпення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу,
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що саме контролюючий орган, а не платник податків, несе відповідальність за правильність нарахування земельного податку фізичній особі, а отже контролюючий орган повинен з'ясувати розмір нормативної грошової оцінки шляхом звернення до органів Держгеокадастру.
Отже, податковий орган у даному випадку не мав права вимагати від платника подавати будь-які документи на підтвердження нормативної грошової оцінки, і застосовувати ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у звязку з ненаданням платником податків таких документів.
Враховуючи викладене, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, що для фізичних осіб-платників земельного податку, які не отримали довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки своєї земельної ділянки, слід здійснювати нарахування земельного податку, виходячи з нормативної грошової оцінки земель по м. Харкову, оскільки відповідач визначає нове, не передбачене податковим законодавством: правило, і покладає на платника податків нічим не регламентований обов'язок - отримати довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки своєї земельної ділянки.
Крім того, колегією суддів з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.01.2020 № 639/176-20, який наданий у відповідь на звернення позивача ОСОБА_1 від 28.01.2020 (а.с. 109) встановлено, що при формуванні Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у місті Харкові за допомогою програмного забезпечення, виникли технічні зауваження, які не дають можливості виконувати розрахунки нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відділом у м. Харкові направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з метою надання роз'яснень, щодо можливості виконання розрахунків нормативної грошової оцінки земельних ділянок на території міста Харкова та формування Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відповідно до нової Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 р.
Колегія суддів вважає, що зазначені дії контролюючого органу є прикладом порушення ним принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.
Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.
Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Підсумовуючи наведене та аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів зазначає, що відповідач визначив не передбачене податковим законодавством правило та поклав на платника податків нічим не регламентований обов'язок - отримати довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки своєї земельної ділянки, чим порушив ст. 286 ПК України, якою не передбачено отримання, та надання платником податків довідки (витягу) з Держгеокадастру.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.09.2019 № 151910-5606-2030 є протиправним та підлягає скасуванню, а суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі № 520/4763/2020, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 520/4763/2020 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.09.2019 № 151910-5606-2030.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 18.10.2021 року