18 жовтня 2021 року справа №200/9638/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 р. (повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28 липня 2021 у м. Слов'янськ) у справі № 200/9638/19-а (головуючий І інстанції суддя Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
30 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМСУ в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ; зобов'язання ГУ ДМСУ в Донецькій області поновити дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 04.12.2013 (т. 2 а.с. 1-8).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі № 200/9638/19-а у задоволенні заяви було відмовлено (т. 2 а.с. 114-118).
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що про існування істотних обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи представнику позивача стало відомо 20 травня 2021 року після отримання рекомендованим поштовим відправленням № 8751510021724 відповіді ГУ ДМС України в Донецькій області № 1401.3.1-8045/14.1-21 від 12 травня 2021 року на адвокатський запит № 14/02-20-з1 від 27 квітня 2021 року, а також після отримання 21 травня 2021 року простим поштовим відправленням відповіді ГУНП в Донецькій області № 1аз/03/15-2021 від 11 травня 2021 року на адвокатський запит № 14/02-20-з2 від 17 квітня 2021 року.
Адвокатський запит № 14/02-20-з1 від 27 квітня 2021 року, направлений на адресу відповідача стосувався надання інформації на наступні запитання:
- Чи був запрошений в період з 21 січня 2015 року по 29 січня 2015 року до ГУ ДМС України в Донецькій області або до будь-якого із його територіальних підрозділів для дачі пояснень у процедурі скасування дозволу на імміграцію громадянина Грузії ОСОБА_1 1962 р.н.?
- Яких заходів було вжито ГУ ДМС України в Донецькій області або його територіальними підрозділами до інформування громадянина Грузії ОСОБА_1 1962 р.н., про прийняте рішення від 29 січня 2015 року №3/1-224/4 про скасування йому дозволу на імміграцію
- Чи було направлено до територіального підрозділу ДМС в Донецькій області копію рішення від 29 січня 2015 року № 3/1-224/4 про скасування дозволу на імміграцію в Україну відносно ОСОБА_1 ?
- Чи було направлено до Держприкордонслужби копію рішення від 29 січня 2015 року № 3/1-224/4 про скасування дозволу на імміграцію в Україну відносно ОСОБА_1 ?
- Яких заходів було вжито ГУ ДМС України в Донецькій області або його територіальними підрозділами до виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року про примусове видворення з території України громадянина Грузії ОСОБА_2 1962 р.н.?
Зміст отриманих відповідей на свої запити представник позивача Лебедєв В.В. вважає нововиявленими обставинами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, з наступних підстав.
20 листопада 2013 року позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про імміграцію”, та 04.12.2013 документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії. (відомості про дітей віком до 16 років відсутні)
21 січня 2015 року ГУ по боротьбі з організованою злочинністю МВС України складено подання за № 9/7-702 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресоване ДМС України.
Рішенням Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 26.01.2015 № 8.1/412-15 адресоване ГУ ДМСУ в Донецькій області “Про скасування дозволу на імміграцію громадянину Грузії ОСОБА_1 ” зазначено, що Департаментом розглянуто подання ГУ по боротьбі з організованою злочинністю МВС України від 21.01.2015 № 9/7-702 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду, та зважаючи на те, що за інформацією наданою ГУ ДМС в Донецькій області громадянин Грузії ОСОБА_1 20.11.2013 отримано дозвіл на імміграцію відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про імміграцію” та 04.12.2013 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії, у відповідності до вимог абз. 1 п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, надсилається подання про скасування дозволу на імміграцію з додатками для безумовного виконання.
27.01.2015 до ГУ ДМСУ в Донецькій області надійшло подання Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду вказаного подання ГУ ДМСУ в Донецькій області 29.01.2015 складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 .
Рішенням ГУ ДМСУ в Донецькій області від 29.01.2015 № 3/1-224/4 “Про скасування дозволу на імміграцію в Україну” скасовано дозвіл, виданий 20.11.2013 ОСОБА_1 02.10.1962, уродженцю Грузії на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про імміграцію”.
У зв'язку із відсутністю інформації про місце перебування ОСОБА_1 відповідач дії щодо вилучення посвідки не вчиняв.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ ДМСУ в Донецькій області), третя особа Міністерство внутрішніх справ України (далі третя особа, МВС України) про: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМСУ в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ; зобов'язання ГУ ДМСУ в Донецькій області поновити дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 04.12.2013.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 200/9638/19а - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 200/9638/19а - залишено без змін.
Відповідно до статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Отже, відповідно до частини першої статті 361 КАС України за нововиявленими обставинами може бути переглянуто судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили. Такий перегляд є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.
Отже істотні для справи обставини - це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначає ухвалення Верховним Судом рішення у справі № 805/3923/18-а.
Разом з тим, ухвалення Верховним Судом постанови в подібних правовідносинах не є нововиявленою обставиною в розумінні КАС України.
За практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.
Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі “Правєдная проти Росії”, №. 69529/01; у справі “Рябих проти Росії”, № 52854/99, п.52; у справі “Брумареску проти Румунії”, № 28342/95, п. 61).
Верховний Суд в своїх постановах від 20 липня 2019 року у справі № 855/268/19, від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15 зазначив, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для її перегляду.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами” від 22 травня 2015 року № 7 в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Викладена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року в справі № 2а-23903/09/1270.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що представник позивача вважає нововиявленою обставиною неналежне повідомлення ОСОБА_3 про прийняте відповідачем рішення, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.
Преюдиційно встановлено, що станом на 24 липня 2014 року громадянина Грузії ОСОБА_1 затримано у м. Києві, при цьому відсутні докази про те, що у встановленому законом порядку позивач повідомляв відповідача про зміну власного місця проживання, хоча вказаний обов'язок передбачений п. 13 Порядку № 251.
У свою чергу, відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 “Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” АТ “Укрпошта” з 27.11.2014 не здійснює пересилання пошти та перелік відділень поштового зв'язку, де послуги поштового зв'язку тимчасово не надаються або надаються з певними обмеженнями.
У Переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та АТ “Укрпошта” не здійснює пересилання пошти рахується м. Донецьк.
Тому суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не повідомив позивача про прийняте рішення з об'єктивних причин, а тому це не може бути виключною підставою для визнання дій та вказаного рішення протиправними, при цьому, як вже констатовано вище, ГУ ДМСУ у Донецькій області не мало інформації щодо зміни місцезнаходження позивача.
Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку із тим, що м. Донецьк знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, це унеможливлює доступ до архівних матеріалів відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ ГУ ДМС у Донецькій області, а тому вивчення справи щодо надання дозволу на імміграцію позивача в Україну неможливе.
При розгляді справи ще в листопаді відповідач звертав увагу суду, що про винесене рішення позивача повідомити було неможливо, оскільки його місцем реєстрації визначено м. Донецьк, з яким на той час було відсутнє поштове сполучення. Всі ці обставини були встановлені в судовому рішенні від 14 листопада 2019 року
Щодо твердження представника позивача про обов'язковість направлення запрошення громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 для надання пояснень під час розгляду подання щодо скасування дозволу на імміграцію не відповідає вимогам п.23 Порядку (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення), так як зазначена норма передбачає, що ДМС, територіальні органи і підрозділи ... (у разі потреби) ... також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Разом з тим, запрошення іммігрантам для надання пояснень належить до дискреційних повноважень органів ДМС.
При розгляді подання ГУБОЗ МВС України від 21.01.2015 № 9 7-702 про скасування дозволу на імміграцію в України ОСОБА_1 необхідності у його опитуванні потреби не було встановлено, оскільки вищезазначене подання було належним чином обґрунтоване та не потребувало додаткових пояснень іммігранта.
Щодо прийнятого рішення щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 було проінформовано листом з доданням копії рішення від 03.02.2015 № 3/1-260/4 на адресу, за якою він був зареєстрований, а саме: АДРЕСА_1 . Додаткова копія листа зберігається в архівній справі щодо розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну (копія листа від 03.02.2015 № 3/1 - 260/4 на ім'я ОСОБА_1 - додається).
Термін зберігання справ з питань листування згідно з номенклатурою ГУ ДМС у Донецькій області становить три роки. Журнал реєстрації вихідних та внутрішніх документів за 2014-2015 роки був знищений у 2019 році, що унеможливлює надання інформації щодо способу направлення листа (звичайний або рекомендований) від 03.02.2015 № 3/1-260/4 на ім'я ОСОБА_1 (копія першої сторінки акту № 1 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 27.09.2019 - додається)
Щодо питання про направлення інформації про прийняте рішення до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання ОСОБА_1 , відповідач повідомляє, що станом на момент прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію відносно вказаного іноземця, а саме 29.01.2015, територіальні підрозділи, які розташовані на тимчасово окупованій території, не функціонували, більш того, були захоплені незаконними збройними формуваннями. Територіальний підрозділ ГУ ДМС у Донецькій області, який обслуговував територію за місцем проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 - Будьонівський районний відділ у місті Донецьку Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, у зв'язку з тимчасовою окупацією окремих районів Донецької області, було ліквідовано.
Функції з питань здійснення на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (Донецької області) контролю за додержанням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції) виконує ГУ ДМС у Донецькій області як територіальний орган ДМС.
Таким чином твердження представника позивача про порушення вимог п.24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі - Порядок) у цьому питанні є безпідставними.
Відповідачем на виконання п.24 Порядку копію рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 було надіслано Державній прикордонній службі України (копія листа до Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.02.2015 № 3/1- 260/4 - додається).
Щодо питання відносно заходів, які були вжиті ГУ ДМС у Донецькій області або його територіальними підрозділами до виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2014 року, відповідачем доведено, що інформація про надходження вказаного рішення на адресу ГУ ДМС у Донецькій області відсутня, оскільки у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, ГУ ДМС у Донецькій області було переміщено до міст Маріуполя та Краматорська з 31.10.2014.
Враховуючи цей факт, ГУ ДМС у Донецькій області не надавалось окремих доручень територіальному підрозділу за місцем проживання іммігранта щодо вжиття заходів стосовно вилучення посвідки на постійне проживання.
Тому обставини неотримання позивачем інформації про прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну були досліджені та враховані судами та не є нововиявленими обставинами.
Посилання представника позивача на відсутність звернення ГУ ДМС у Донецькій області до органів Національної поліції України для встановлення місця знаходження ОСОБА_1 у період розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну є безпідставним, так як така дія не передбачена жодним нормативно-правовим актом, який регламентує питання імміграції в Україну, та не може вважатись підставою для перегляду судового рішення.
Суд, зазначає, що завданням провадження за нововиявленими обставинами є перегляд справи у зв'язку з виявленням обставин, про які не міг знати адміністративний суд, та ознаками яких є їх істотність, наявність під час розгляду справи й невідомість таких обставин.
Істотними обставинами справи вважаються такі, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі.
Суд також зазначає, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку.
Отже, факт отримання заявником нових доказів (листів, тощо) після ухвалення судом рішення від 14 листопада 2019 року не може бути самостійною підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки документи, на які посилається представник позивача Лебедєв В.В. як на нововиявлені обставини, враховувалися при прийнятті рішення і їм вже судом надавалась оцінка.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд зазначає, що в цьому випадку заявником не було доведено суду допустимими у справі доказами виникнення нововиявлених обставин, що не були та не могли бути йому відомі на час розгляду даної справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами, а тому заявлені вимоги в заяві є такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами частин четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Положеннями частини першої, другої статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За правилами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись статтями 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 р. у справі № 200/9638/19-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко