18 жовтня 2021 року справа №360/1172/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 360/1172/21 (головуючий суддя І інстанції - Тихонов І.В.), складене у повному обсязі 02 червня 2021 року у м. Сєвродонецьк Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -
11 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області відповідно до якої просить зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області зарахувати старшому оперуповноваженому управління Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції з 16.02.2011 по 01.02.2019 (а.с. 1-8).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області зарахувати старшому оперуповноваженому управління Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції з 16.02.2011 по 01.02.2019 (а.с. 81-84).
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Луганській області звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що положення № 393 не може бути застосованим до спірних правовідносин з посилання на практику Верховного Суду.
Вважає, що в рамках даної справи застосуванню підлягають виключно норми ст. 78 Закону № 580 (а.с. 88-93)
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 РНОКП НОМЕР_1 , є учасником бойових дій посвідчення серія НОМЕР_2 (а.с.9-12).
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 у період з 01.09.2005 по 30.07.2008 та у період з 01.09.2008 по 05.07.2009 навчався у Луганському державному університеті внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка.
27.11.2009 по 27.07.2010 проходив строкову службу в Збройних силах України.
16.02.2011 прийнятий на службу до податкової міліції та перебував на службі в податковій міліції по 01.02.2019.
07.02.2019 позивач прийнятий на службу в Національну поліцію та по теперішній проходить службу в Головному управління Національної поліції в Луганській області (а.с.13-14).
Наказом по особовому складу управління ГУНП в Луганській області № 113о/с від 06.02.2019 ОСОБА_1 , прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду оперуповноваженого відділу управління ГУНП в Луганській області с 07.02.2019 та встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад у розмірі 2500 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби відповідно до статті 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 01 березня 2019 року - 08 років 08 місяців 09 днів (а.с.18).
Відповідно до листа №777/111/17-2021 від 12 квітня 2021 року ГУНП в Луганській області про надання інформації начальнику ВПЗ ГУНП в Луганській області вбачається, що проведеним службовим розслідуванням, встановлено, що в наказі ГУНП в Луганській області від 06.02.2019 №113о/с, в частині оголошення ОСОБА_1 стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки зараховано служба в поліції, військова служба в Збройних силах України та, помилково, в супереч ст.78 ЗУ «Про національну поліцію» служба в податковій міліції (а.с.56).
Наказом по особовому складу управління №40о/с від 17.01.2020 у п.1 в часткову зміну пункту наказу ГУНП в Луганській області від 06.02.2019 №113 о/с ДСК в частині встановлення стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському додаткової оплачуваної відпустки - рядовому поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу управління ГУНП в Луганській області встановлено, станом на 01 березня 2019 року вислугу років - 00 років 08 місяців 24 дні (а.с.19).
Згідно до довідки № 473/111/17-2021 від 03.03.2021 станом на 01 березня 2021 року стаж служби в поліції ОСОБА_1 , який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, складає 02 роки 00 місяців 24 дня (а.с.20).
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, вказуючи на порушене прав позивача в частині зарахування служби в податковій поліції до вислугу років при службі у Національній поліції.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Так, положеннями ст.19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII (який регулював правовий статус податкової міліції в період служби позивача) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Відповідно до ст. ст. 24, 26 зазначеного Закону особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в України" №508-VI від 05.07.2012 внесено зміни до Податкового кодексу України.
Згідно з п. 353.1 ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Зазначені норми кореспондуються з вимогами ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який був чинний до 20.11.2012, відповідно до якої особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
За приписами п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу, а відтак повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію".
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є відповідними його вимогам та приписам, а тому підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на необхідність скасування судового рішення у зв'язку з використанням до спірних правовідносин норм Порядку № 393 (яке регулює призначення пенсії військовослужбовцям та осіб прирівняним до них) є незмістовним, оскільки до спірних правовідносин не було застосовано вимоги вказаного положення.
З цих же підстав суд не бере до уваги і посилання на практику Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області, - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 360/1172/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.
Колегія суддів А. В. Гайдар
І. Д. Компанієць
Г. М. Міронова