18 жовтня 2021 року справа №418/1108/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Міловського районного суду Луганської області від 08 червня 2021 року (у повному обсязі складено 08 червня 2021 року у смт. Мілове Луганської області) у справі № 418/1108/21 (головуючий І інстанції суддя Чехов С.І.) за позовом ОСОБА_1 до начальника віпс (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови № 145548 від 26 лютого 2021 року про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП,-
13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міловського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідачів про скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 145548 від 26 лютого 2021 року, яку складену відносно неї за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700 грн. (а.с. 2-5).
Рішенням Міловського районного суду Луганської області від 08 червня 2021 року позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення № 145548 від 26 лютого 2021 року, складену начальником групи ІПК віпс (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн. скасовано. Закрито справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП (а.с. 41-44).
ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач під час перетину державного кордону України з території Російської Федерації порушила Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій.
Крім того, в матеріалах справи про адміністративні правопорушення наявні пояснення позивача, написані нею власноруч, в яких вона підтверджує дані, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення (а.с. 62-63).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з огляду на наступне.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 145548 від 26 лютого 2021 року вбачається, що позивача піддано адміністративному стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., за те, що він перетнув державний кордон України з тимчасово непрацюючого пункту пропуску через державний кордон України до РФ в п.п. Маринівка (ТОТ) на напрямку п.п. Маринівка (ТОТ)- Куйбишево (РФ) здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації (а.с. 10).
Спірним у даній справі є правомірність винесення відповідачем постанови № 145548 від 26 лютого 2021 року про накладення адміністративного стягнення на позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року (із змінами та доповненнями внесеними Законом України № 113-IX від 19 вересня 2019 року) слідує, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Командувач об'єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров'ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в'їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози.
Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України. Перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів, може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об'єднаних сил. Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є обов'язковими для громадян і посадових осіб.
28 листопада 2019 року набрав чинності Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815.
За унормуванням постанови № 815 в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти функціонують без вихідних, цілодобово. Пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через такі пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об'єднаних сил. Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об'їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об'єднаних сил ліквідуються (перекриваються).
За рішенням Командувача об'єднаних сил у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у випадках, передбачених законодавством, можуть встановлюватися додаткові обмеження та/або заборони переміщення осіб, не залучених до проведення таких заходів, транспортних засобів та товарів. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які здійснюють контроль в'їзду/виїзду, є обов'язковим для всіх осіб, які в'їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з таких територій.
Частиною 1 ст. 204-2 КУпАП визначено, що порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом (п. 5 ст. 213 КУпАП).
Органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України. Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в'їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.
За правилами ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Частиною 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
За унормуванням ч. 4 ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КупАП).
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача піддано адміністративному стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700 грн., за те, що він перетнув державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску.
В основу винесеної постанови посадовою особою суб'єкта владних повноважень було покладено визнання провини позивачем у виявленому правопорушенні, що має ознаки складу, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП.
Суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Отже вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, яким є «Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815 (далі Порядок).
Так за п. 3 згаданого Порядку в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.
Отже, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, є порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Таким чином, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Натомість, суд зазначає, що представниками відповідача у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача оскаржуваної постанови.
Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП.
При цьому суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 177/525/17.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що в діях позивача при перетині Державного кордону України був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено доводи позивача про відсутність факту порушення ним п. 3 «Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», що свідчить про неправомірність притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
За змістом п. 3 ч. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, доводи апелянта в зазначеній частині є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.
За положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись статями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Міловського районного суду Луганської області від 08 червня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Міловського районного суду Луганської області від 08 червня 2021 року у справі № 418/1108/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів А. В. Гайдар
І. В. Геращенко
І. Д. Компанієць