Дата документу 04.10.2021 Справа № 937/3784/20
Єдиний унікальний № 937/3784/20 Головуючий в 1 інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1561/21 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
4 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 серпня 2021 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мелітополя Запорізької області, громадянки України, маючої середню освіту, не працюючої, заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 жовтня 2021 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 серпня 2021 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 жовтня 2021 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що дані про особу обвинуваченої, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винною, свідчать про подальше існування ризиків, передбачених п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що виправдовує подальше тримання обвинуваченої під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не буде здатний забезпечити її належну процесуальну поведінку.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_6 з дитинства є інвалідом 3 групи у зв'язку із захворюванням на гіпотериоз та отримує від держави відповідні пенсійні виплати, тому висновки суду про відсутність у обвинуваченої законного джерела доходу є безпідставними та надуманими.
Також зазначає, що стороною обвинувачення взагалі не доведена належними і допустимими доказами наявність ризиків можливості переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Звертає увагу на те, що з урахуванням практики ЄСПЛ лише тяжкість можливого у майбутньому покарання не може доводити наявність ризику переховування і для доведення цього ризику необхідно враховувати і інші дані про особу обвинуваченої.
Крім того, суд не розглянув можливість застосування альтернативного запобіжного заходу, не оцінив наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, перше притягнення до кримінальної відповідальності, повне визнання нею своєї провини, наявність місця, де вона може знаходитись під домашнім арештом.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 та прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явились, із заявами про відкладення розгляду справи не звертались у зв'язку із чим відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачену, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, крім того вказала, що вона є інвалідом та стан її здоров'я погіршується, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії умисних особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, а також відсутність стійких соціальних зв'язків та неповнолітніх дітей на утриманні (відносно яких вона взагалі позбавлена батьківських прав), продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинувачену переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На думку колегії суддів, матеріальне становище обвинуваченої ОСОБА_6 , а також те, що вона має реальну можливість вільної зміни свого місця проживання, підвищує ймовірність її переховування від суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Незважаючи на те, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи, встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, у тому числі, у вигляді домашнього арешту, як того вимагає апелянт, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачена має міцні соціальні зв'язки висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки родинні та соціальні зв'язки виявились не настільки міцними та впливовими на її поведінку, щоб гарантовано забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю, повністю визнає свою вину, не спростовують висновки суду та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Колегія суддів вважає, що ці обставини не є безумовними підставами для відмови в продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення колегія суддів до уваги не бере, оскільки з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не вказував про наявність такого ризику та обґрунтував необхідність продовження строку дії запобіжного заходу виключно ризиками переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Разом з тим, колегія суддів враховує посилання обвинуваченої ОСОБА_6 на погіршення стану її здоров'я та приходить до наступного.
Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровмо-профілактичних програм, в тому числі і держаних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Як випливає із рішення ЄСПЛ у справі «Каверзін проти України» надання медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відреагувати на повідомлення обвинуваченої ОСОБА_6 щодо стану її здоров'я та відповідно до п.п. 1, 2 ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану її здоров'я, яка перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати належне лікування.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 206, 404, 405, 407, 419,422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 серпня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 жовтня 2021 року включно, залишити без змін.
У відповідності до ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати медичну допомогу в необхідному обсязі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4