13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 380/10786/20
адміністративне провадження № К/9901/35695/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратура про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь 147155, 52 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме: 3490,95 грн - за час затримки виплати складових заробітної плати в сумі 259869,53 грн з 22 по 24 жовтня 2019 року; 311,26 грн - за час затримки виплати щомісячної премії в сумі 5809,20 грн, з 22 по 30 жовтня 2019 року; 95753,20 грн - за час невиплати вихідної допомоги при звільненні в сумі 42426,24 грн, з 22 жовтня 2019 року по 22 вересня 2020 року (день набрання законної сили рішення суду у справі №380/1843/20); 47600,11 грн - за час невиплати вихідної допомоги при звільненні в сумі 42426,24 грн, з 23 вересня 2020 року (день наступний за днем набрання законної сили рішенням суду у справі №380/1843/20 по 16 жовтня 2020 року (день примусового списання коштів).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20 463,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
24 вересня 2021 року Львівська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Львівська обласна прокуратура, зокрема, зазначила, що оскаржує судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та послалася на незастосування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, висловленого у справі №580/2427/19. Проте, яку саме норму неправильно застосовано судами, щодо якої висловлено висновок у справі №580/2427/19 заявник не вказав, а у тексті касаційної скарги лише процитовано положення Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Кодексу законів про працю України, інші нормативно-правові акти, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1991 року №1-р/2020 та практику Верховного Суду України та Верховного Суду без системного взаємозв'язку з обставинами цієї справи.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Тому, лише загальні посилання на незастосування судами висновку Верховного Суду щодо норми права, висловленому у подібних правовідносинах, за відсутності вмотивованих аргументів, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1.Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратура про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко