Ухвала
01 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 204/3695/20
провадження № 61-15242ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова», третя особа Первинна профспілкова організація Вільна профспілка «Спартак» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки повного розрахунку,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.
О. М. Макарова»(далі - ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова»), третя особа Первинна профспілкова організація Вільна профспілка «Спартак»(далі - ППО ВП «Спартак») про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки повного розрахунку.
Позов мотивувала посилаючись на те, що у період з 09 січня 1959 року по
13 квітня 2020 року позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем.
13 квітня 2020 року позивач була звільнена, відповідно до наказу № 384-вк. Станом на день звільнення, а також на момент звернення позивача до суду, відповідач не провів остаточний розрахунок з позивачем.
Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 67 296, 55 грн, та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення у сумі
23 323,20 грн, з подальшим збільшенням суми до часу винесення рішення.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від
13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року в розмірі 51 873 грн.
Стягнуто з ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 квітня 2020 року по 13 серпня 2020 року у розмірі 4 610,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 ,
у якій заявник просила частково скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року в частині стягнення з ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 квітня 2020 року по
13 серпня 2020 року у сумі 4 610,40 грн, та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами «б» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для заявника.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 323, 20 грн.
Ціна позову у даній справі становить 23 323,20грн, яка станом на 01 січня
2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Щодо доводів касаційної скарги про те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника
Доводи касаційної скарги про те, що заявник позбавлена можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи, є неспроможними, оскільки посилаючись на наявність зазначених обставин заявник не зазначила про розгляд судом іншої справи, для якої обставини встановлені у цій справі матимуть преюдиційне значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості є оціночними та потребують належного обґрунтування. Заявник не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від
07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.
О.М. Макарова», третя особа Первинна профспілкова організація Вільна профспілка «Спартак» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки повного розрахунку, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак