Ухвала
05 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 479/472/21
провадження № 61-15351ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2021 року у складі судді Репушевської О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Кривоозерський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зміну розміру аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Кривоозерський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зміну розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22 жовтня 2018 року Кривоозерський районний суд Миколаївської області ухвалив рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову,тобто з 17 липня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначав, що його сімейний стан змінився, він одружився та від цього шлюбу у нього народилась ще одна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він єєдиним годувальником у сім'ї, оскільки унаслідок малолітнього віку доньки, дружина перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28 жовтня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він не заперечує проти сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але вважає, що унаслідок зміни його сімейного стану, визначений судом розмір аліментів, що підлягають стягненню на користь сина, має бути зменшено.
Посилаючись на наведене, просив ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього на підставі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року, з 1/4 до 1/8 частки з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/8 частку всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Припинено нарахування аліментів на підставі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2021 року змінено в частині визначення розміру стягнутих аліментів шляхом зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/6 частку з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2021 року і постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для заявника.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору у даній справі є вимоги про зменшення розміру аліментів з
1/4 частини до 1/8 частини з усіх видів доходів заявника.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (567 500,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для заявника
Посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навела обґрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики.
Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навела переконливих доводів, які б свідчили про те, що справа має для неї виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для висновку про відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від
07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, відсутні підстави вважати, що розгляд справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для заявника у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Кривоозерський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зміну розміру аліментів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак