Ухвала
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 0508/10847/2012
провадження № 61-15095ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2021 року у складі судді Черкова В. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є., Лісового О. О., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа,
Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку та видачу дублікату для пред'явлення виконавчого документа для виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 .
Заяву мотивовано тим, що 06 лютого 2013 року Ворошиловським районним судом міста Донецька ухвалено заочне рішення у справі № 0508/10847/2012 (провадження № 2/255/251/2013) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту та відсотків у розмірі 232 216,28 дол. США, пені -
927 704,04 грн, та судового збору у розмірі 3 219,00 грн.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з первісного стягувача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» щодо виконання заочного рішенняВорошиловського районного суду м. Донецька
від 06 лютого 2013 року у справі № 0508/10847/2012, після чого заявник звернувся до органів державної виконавчої служби (далі - ДВС) з інформаційним запитом щодо стану виконавчого провадження з його примусового виконання.
Згідно з відповіддю Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Харків) від 24 грудня 2020 року, на примусовому виконанні у Ворошиловському районному відділі державної виконавчої служби у м. Донецьк перебував виконавчий лист №2/255/251/2013 від 19 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором, однак 10 листопада 2014 року державним виконавцем виконавчий лист повернуто стягувачеві.
При цьому, підтвердити чи спростувати факт направлення виконавчого документу стягувачеві, зокрема адресу за якою його було відправлено, а також повідомити, яку суму заборгованості за виконавчим провадженням було стягнуто, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не змогло, зазначивши, що матеріально-технічна база та документація відділу залишилася за місцем попередньої реєстрації відділу ДВС у м. Донецьку, яке відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження.
Посилаючись на наведене, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило видати дублікат виконавчого листа з виконання заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2013 року у справі № 0508/10847/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла та відсотків у розмірі 232 216,28 дол. США, пені -
927 704,04 грн та судового збору у розмірі 3 219,00 грн, а також визнати поважною причину пропуску строку для пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання та поновити цей строк.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 03 серпня
2021 року, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про поновлення пропущеного строку та видачу дублікату для пред'явлення виконавчого документа для виконання відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим заявник не надав доказів на підтвердження втрати виконавчого документу органами поштового зв'язку при поверненні виконавчого документу стягувачеві відповідно до постанови державного виконавця від 10 листопада 2014 року. Судами взято до уваги також той факт, що з моменту видачі виконавчого листа на виконання заочного рішенняВорошиловського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2013 року, стягувач не цікавився станом виконавчого провадження та не вживав заходів для отримання дублікату зазначеного виконавчого лист та пред'явлення його до виконання на території, підконтрольній українській владі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», в якій заявник просив ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року скасувати у частині вирішення вимог про видачу дубліката виконавчого листа, та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким заяву про поновлення пропущеного строку та видачу дублікату для пред'явлення виконавчого документа для виконання задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
До касаційної скарги долучено клопотання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Селидівського міського суду Донецької області та постанови Донецького апеляційного суду від 03 серпня
2021 року, до якого додано докази на підтвердження дати отримання заявником копії оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Перевіривши наведені доводи та вивчивши надані докази, вважаю, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи заяву стягувача про поновлення пропущеного строку та видачу дублікату для пред'явлення виконавчого документа для виконання, суди не урахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/20594/15, від 09 жовтня 2019 року № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13.
Поза увагою судів залишилося посилання заявника на те, що про відсутність на примусовому виконанні в органах ДВС виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішенняВорошиловського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2013 року, та про його повернення державним виконавцем стягувачеві, заявнику стало відомо лише після отримання відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24 грудня 2020 року. Факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі ДВС, у свою чергу, може свідчити про те, що оригінал виконавчого документа втрачено.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2013 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 232 216,28 дол. США, пеню у розмірі
927 704,04 грн.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з первісного стягувача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» щодо виконання заочного рішенняВорошиловського районного суду м. Донецька
від 06 лютого 2013 року у справі № 0508/10847/2012.
Згідно з відповіддю Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Харків) від 24 грудня 2020 року, на примусовому виконанні у Ворошиловському районному відділі державної виконавчої служби у м. Донецьк перебував виконавчий лист №2/255/251/2013 від 19 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором. Матеріально-технічна база та документація відділу залишена за місцем попередньої реєстрації відділу ДВС у
м. Донецьк, яке відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. 10 листопада 2014 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Підтвердити чи спростувати факт направлення виконавчого документу стягувачу, повідомити, яку суму заборгованості за виконавчим провадженням було стягнуто, на яку адресу повернуто оригінал виконавчого документа з об'єктивних причин неможливо.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
За змістом даної правової норми єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Виконавчий лист вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, в свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.
Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України установлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі
№ 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку, що якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», замінивши у виконавчому провадженні первісного стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна», прийняв на себе свідомий ризик настання наслідків вчинення чи не вчинення дій у виконавчому провадженні первісним стягувачем до його заміни правонаступником. Доводами касаційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають достатніх підстав для задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого документа, оскільки заявником не доведено факту втрати виконавчого листа, належні до допустимі докази на підтвердження цього.
Посилання в касаційній скарзі на неурахуванням судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20 липня 2021 року у справі № 910/20594/15, від 09 жовтня 2019 року № 2-6471/06, від 03 лютого
2021 року у справі № 643/20898/13, є помилковими, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, які розглядав Верховний Суд, правовідносини не є подібними та є різними встановлені судами фактичні обставини.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції. Відповідно до статті 400 ЦПК України встановлення нових обставини та переоцінка доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Наведене дає підстави для висновку, що доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження, ухвала Селидівського міського суду Донецької області
від 11 березня 2021 року та постанова Донецького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа у справі постановлені з дотриманням норм процесуального права, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року задовольнити.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» строк на касаційне оскарження ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак