Справа №- 2а-39\10
Бережанський районний суд Тернопільської області
12 січня 2010 року
в особі: судді Німко Н.П.
при секретарі: Олексів О.Б.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Дарморіс О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Бережанському районі про визнання незаконними та неправомірними дій відповідача, які пов”язані з нарахуванням та виплатою основної (державної) та додаткової пенсій позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зобов”язання відповідача здійснити перерахунок таких пенсій та провести їх виплату і в подальшому самостійно здійснювати перерахунок таких пенсій позивача відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму, з дня встановлення нового розміру Законом, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Бережанському районі, де згідно уточнених в попередньому судовому засіданні вимог просить суд поновити йому строк для звернення до суду із даним адміністративним позовом, визнати неправомірними та незаконними дії відповідача Управління пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області , які пов”язані із нарахуванням та виплатою йому основної( державної) та додаткової пенсій згідно ч.4 ст. 54, ст. 50, ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 липня 2008 року по грудень( включно) 2009 року; зобов”язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому основної (державної) пенсії за період з 01 липня 2008 року по грудень( включно) 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі - Закон) відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком встановленого Законом та виплатити йому таку донараховану основну (державну) пенсію; зобов”язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров”ю, установивши її розмір в 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01 липня 2008 року по грудень( включно) 2009 року, з урахуванням вимог ст. 50 та ч.3 ст. 67 Закону відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком встановленої Законом та провести виплату такої донарахованої додаткової пенсії; зобов”язати відповідача в подальшому самостійно здійснювати перерахунок таких його пенсій відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму з дня встановлення нового розміру Законом.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії та відповідно інвалідом 3-ї групи по захворюваннях пов”язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримує державну та додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю виходячи з розмірів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року та від 11.03.2009 року № 198. Проте, за редакцією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен отримувати пенсію у розмірах, визначених статтями 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч.3 ст. 67 цього Закону. При призначенні та нарахуванні належних йому пенсійних виплат та при визначенні обсягу його прав на їх розмір, всупереч п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України відповідач керується не законами, а лише підзаконними нормативно-правовими актами, а тому державна і додаткова пенсії призначаються і нараховуються йому в меншому розмірі, аніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що він звертав увагу відповідача в своєму зверненні.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги, уточнені та змінені в попередньому судовому засіданні підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Також підтримав вимогу про поновлення йому строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався лише у вересні 2009 року. Так, у вересні 2009 року він звертався до відповідача із письмовою заявою в якій виклав вимогу перерахувати та виплатити йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліду 3 групи по захворюваннях, пов”язаних з наслідками згаданої аварії згідно положень ст.ст. 50,54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком. Де, 17 вересня 2009 року отримав відповідь відповідача, якою по своїй суті останній відмовив у задоволення його заяви.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених в його адміністративному позові.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі в судовому засіданні позову не визнала, подала письмові заперечення проти позову. В обгрунтування заперечень щодо позову посилається на те, що згідно ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються виключно Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу життя та зростання мінімальної заробітної плати. Під час призначення мінімальних пенсій, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Пенсійний фонд України керується постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Де, зокрема передбачено, що інвалідам 3 групи категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплачується у розмірі 15% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних складає з 01 липня 2008 року - 484,00 грн, з 01 жовтня 2009 року - 498,00 грн. У зв”язку з чим, з 01 січня 2009 року розмір додаткової пенсії для позивача складає відповідно 74,70 грн. щомісячно. Зазначені суми позивачі виплачувалися без обмежень їх розміру. Постановою КМУ №-654 від 16 липня 2009 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” встановлено з 01 липня 2008 року доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексацій та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів в учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках інвалідам ІІІ групи - 760,00 грн. А тому, станом на 30 грудня 2009 року розмір пенсії позивача складає 845,95 грн.( в тому числі додаткової і основної), яка виплачується позивачу без обмежень.
Окрім зазначених підстав, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні даного позову, посилаючись і на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із заявленими вимогами, де причини поважності пропуску такого строку і прохання відновити пропущений строк позивачем не зазначено.
Суд, заслухавши позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази по справі, приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього, виданими Тернопільською обласною державною адміністрацією 18 жовтня 2001 року та інвалідом 3-ї групи по захворюваннях пов”язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Даний факт представником відповідача в судовому засіданні не оспорено та визнано.
У відповідності до вимог ст.ст.49,50,ч.4 ст.54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ позивач отримує в управлінні Пенсійного фонду в Бережанському районі Тернопільської області пенсію у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Статтею 54 цього Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року), передбачено, що розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, не можуть бути нижчими по ІII групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, згідно зі ст. 50 вказаного Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІII групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, у відповідності до яких мінімальний розмір державної пенсії, належної до виплати позивачу визначався у процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія встановлювалась в розмірі 15 процентів для інвалідів 3-ї групи прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що відповідачем з 01 липня 2008 року розрахунок позивачу державної та додаткової пенсії проводився у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вищевказана норма Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратила чинність з 22.05.2008 року та не підлягала застосуванню і з цього ж числа була відновлена чинність попередньої редакції статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, у зазначений позивачем період, тобто з 01 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року, він, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалід 3-ї групи по захворюваннях пов”язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мав право на виплату основної (державної) пенсії в розмірі, не нижчому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( далі - ЗУ “Про статус...”) і право на виплату додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Що стосується обчислення державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, то згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за основу їх нарахування повинна братись мінімальна пенсія за віком.
Для обчислення її розміру підлягають застосуванню положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2008 році встановлений ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а у 2009 році - ст.54 ЗУ "Про державний бюджет на 2009 рік".
Відповідач всупереч вищенаведеному при обчисленні позивачу мінімальної пенсії за віком, керувався і керується № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", виходячи зі сталої величини 19,91 грн., встановленої для обрахунку спірних пенсій постановою КМУ №1 від 3 січня 2000 р. "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету". Як вважає суд, ці суми не відповідають мінімальним розмірам пенсії за віком. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного, -
Положення ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого зазначеною нормою закону, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій позивача, передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не розмір, встановлений постановами Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у своїх поясненнях, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же законом.
Згідно ч. З ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, особам, віднесеним до категорії 1. 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, зупинення дії положення законів, якими визначено права і обов”язки громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод та може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, - Конституцією України.
Як вважає суд, встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, тому, відповідно до ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають дотримуватися всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Згідно ст. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін у деякі законодавчі акти України” визначені показники підвищеного розміру мінімальної пенсії за віком і встановлені наступні розміри мінімальної пенсії: - з 01 липня 2008 року - 482,00 грн; з 01 жовтня 2008 року - 498,00 грн. Одночасно, даним законом розмір мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року встановлено на рівні грудня 2008 року, тобто - 498,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 01 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року державної та додаткової пенсії у меншому розмірі, ніж встановлено ч. 4 ст. 54, ст. 50 та ч. З ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов"язати його здійснити такий перерахунок та провести таку доплату позивачу вказаних пенсії за період з 01 липня 2008 року по грудень ( включно) 2009 року з урахуванням вищенаведених вимог закону, взявши за основу, що при визначенні її розміру слід приймати мінімальну заробітну плату у відповідності до ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
Твердження позивача про те, що йому не було повідомлено відповідачем про належні виплати за 2008 рік, хоча обов'язок по перерахунку та нарахуванню пенсій покладено на відповідача, а про порушення своїх прав стало відомо лише в вересні 2009 року, не було спростовано відповідачем в судовому засіданні, а тому суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними та вважає, що позовні вимоги підлягають до вирішення судом.
Поряд з цим, суд вважає позовні вимоги в частині зобов”язання відповідача в подальшому самостійно здійснювати перерахунок зазначених пенсій відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму з дня встановленого нового розміру Законом, безпідставними, оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як зобов”язання вчинити певні юридичні дії у майбутньому не передбачений чинним законодавством. У даному випадку, суд визначає, що дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсій позивачу у розмірах, менших, ніж передбачені Законом, є неправомірними. Зазначене, в свою чергу, передбачає обов”язок відповідача при подальшому обчисленні цих сум керуватися вимогами відповідного Закону, який визначає розмір таких соціальних виплат.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.2, 158, 163. 186 КАС України, ст. 19, 64 Конституції України, ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року, суд,-
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії з 01 липня 2008 року по грудень ( включно) 2009 року відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 основної (державної) пенсії за період з 01 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком встановленого Законом та виплатити йому таку донараховану основну (державну) пенсію.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров”ю, установивши її розмір в 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року, з урахуванням вимог ст. 50 та ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком встановленої Законом та провести виплату такої донарахованої додаткової пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви, у строк, встановлений для її подання.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Н.П.Німко