справа № 752/8091/21 головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В.
провадження № 22-ц/824/12326/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Верланова С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року про повернення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 та стягнути з ОСОБА_3 1 309 791 грн. різниці у вартості присудженого рухомого та нерухомого майна.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити будь-які дії по відчуженню майнових прав та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вищевказаних об'єктів нерухомості.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд безпідставно повернув заяву про забезпечення позову у зв'язку з відсутністю пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення. Позивачем був обраний спосіб забезпечення позову, який цілком відповідає ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо невідповідності заяви вимогам ст. 151 ЦПК України є обґрунтованими, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви заявникові, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві не вказано пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник, не відповідає видам забезпечення позову, які передбачені ст. 150 ЦПК України.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Статтею 151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову.
Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Із матеріалів справи не вбачається і в ухвалі суду першої інстанції не вказано про наявність підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Частиною 1 статті 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позву без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства.
Крім цього, зважаючи на положення частини 6 статті 154 ЦПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 904/661/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19.
Отже, саме по собі не зазначення в заяві про забезпечення позову пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення не є обов'язковою підставою для повернення зазначеної заяви заявнику, що в такому випадку можна розцінювати як надмірний формалізм, що створює перешкоди стороні у доступі до правосуддя.
Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції також зазначив, що вид забезпечення позову не відповідає видам забезпечення позову, які передбачені ст. 150 ЦПК України.
Разом з тим, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Невідповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивач, видам забезпечення позову, визначених ст. 150 ЦПК України, що на думку суду першої інстанції мало місце, не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що до апеляційної скарги не долучений ордер на надання правової допомоги в Київському апеляційному суді є безпідставними, оскільки у матеріалах справи міститься ордер, згідно якого ОСОБА_2 представляє інтереси ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді.
Отже, при поверненні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене, у зв'язку з цим постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Верланов С.М.