Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/13531/2021
м. Київ Справа № 361/8538/20
07 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Заришняк Г.М.
- Рубан С.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року, постановлену під головуванням судді Василишина В.О., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича у виконавчому провадженні № 61272950, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 61272950 на підставі пункту 3 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати протиправними дії приватного виконавця Говорова П.В. стосовно винесення постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ при проведенні виконавчих дій від 26 листопада 2020 року;
- зобов'язати приватного виконавця Говорова П.В. усунути порушення прав заявника шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 61272950 у порядку, передбаченому пунктом 3 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати приватного виконавця Говорова П.В. усунути порушення прав заявника шляхом скасування постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ при проведенні виконавчих дій від 26 листопада 2020 року.
В обґрунтування доводів скарги зазначала про те, що у провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 61272950 з виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2019 року в справі № 361/3560/17. Суд зобов'язав ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 .
27 березня 2020 року приватним виконавцем Говоровим П.В. винесено постанову про накладення штрафу на боржника у сумі - 1 700 грн. 00 коп. за невиконання судового рішення без поважних причин.
22 червня 2020 року приватний виконавець Говоров П.В. зателефонував боржнику ОСОБА_3 та повідомив про призначення виконавчих дій на 12 год. 00 хв. 24 червня 2020 року. Боржники у цей день залишилися вдома, однак приватний виконавець та стягувач для провадження виконавчих дій не прибули.
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала поштове відправлення з постановою приватного виконавця Говорова П.В. від 23 жовтня 2020 року про накладення штрафу на боржника у сумі - 3 400 грн. 00 коп. за повторне невиконання судового рішення без поважних причин. У постанові зазначено - «станом на 23.10.2020 року боржником ОСОБА_1 та стягувачем ОСОБА_2 будь-яких документів (заяв та інших документів, що підтверджують виконання) щодо виконання рішення суду не надано, про що 23.10.2020року мною складено акт приватного виконавця».
Заявник у скарзі вказує на те, що невиконання рішення суду боржниками полягало б у вчиненні перешкод у вільному доступі стягувачу до спірної квартири. Разом з тим, стягувач жодного разу до квартири не з'являвся. Таким чином, боржники не вчиняли та не могли вчиняти дії, спрямовані на невиконання рішення суду.
30 листопада 2020 року боржник отримала копію повідомлення приватного виконавця Говорова П.В. до Броварського відділу поліції про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
При цьому, у порушення вимог пункту 3 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та продовжує проводити виконавчі дії, що підтверджується інформаційною довідкою про виконавче провадження та винесеними приватним виконавцем постановами після направлення вказаного подання. Оскільки рішення суду не може бути виконане без участі самого боржника, то виконавець повинен був закінчити виконавче провадження.
01 грудня 2020 року ОСОБА_1 дізналася, що 26 листопада 2020 року приватний виконавець Говоров П.В. виніс постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитися 01 грудня 2020 року об 11 год. 00 хв. за адресою спірної квартири. Постанова мотивована необхідністю проведення перевірки наявності рухомого майна боржника у квартирі АДРЕСА_1 . Разом з тим, перевірка наявності рухомого майна боржника може мати місце лише при виконанні рішення про стягнення коштів або передачі відповідного майна стягувачу. Для примусового проникнення до житла необхідна ухвала суду.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що посилання суду першої інстанції на постанови ВС від 13 лютого 2018 року у справі № 923/182/13-г та від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14 є недопустимими, оскільки у вказаних справах відмінні обставини, тому суд порушив норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Звертала увагу суду на те, що боржники не вчиняли і не могли вчинити дії, спрямовані на невиконання рішення суду.
Вказувала на те, що оскільки на боржника двічі накладений штраф та до органу досудового розслідування приватним виконавцем подане повідомлення про кримінальне правопорушення, то виконавче провадження підлягає закінченню.
Також звертала увагу суду, на те, що в діях приватного виконавця фактично є ознаки замаху на злочин, передбаченого ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 13 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №361/3560/17, виданого 27 березня 2019 року про зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до постанови, що міститься у матеріалах справи боржником значиться ОСОБА_1 .
На підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 23 жовтня 2020 року за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду № 361/3560/17, на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі - 3 400 грн. 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2020 року приватним виконавцем Говоровим П.В. на адресу Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області направлено повідомлення про притягнення боржника ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності відповідно до закону, в якому приватний виконавець просить розглянути питання стосовно порушення кримінальної справи по факту умисного невиконання виконавчого листа № 361/3560/17, виданого 27.03.2019 Броварським міськрайонним судом Київської області.
Відповідно до постанови приватного виконавця від 26 листопада 2020 року залучено працівників Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державного виконавця та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 01 грудня 2020 року об 11 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана постанова мотивована необхідністю перевірки наявності рухомого майна боржника за відповідною адресою.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2020 року у рамках розгляду клопотання прокурора Броварської місцевої прокуратури Гурської Г.А. про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони права на відчуження та розпорядження зазначеним майном.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець у даному випадку діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», в межах його повноважень, право скаржника у спосіб винесення постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ порушено не було.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 18 Закону визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно частин першої - третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, відповідно до положень наведеної норми законуповторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 1 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 13 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №361/3560/17, виданого 27 березня 2019 року про зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до постанови, що міститься у матеріалах справи боржником значиться ОСОБА_1 .
Постановою приватного виконавця від 23.10.2020 року про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду № 361/3560/17 накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3400 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Приватним виконавцем направлено до Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області повідомлення від 27.10.2020 року № 25185 про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Постановою приватного виконавця від 26 листопада 2020 року залучено працівників Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державного виконавця та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 01 грудня 2020 року об 11 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана постанова мотивована необхідністю перевірки наявності рухомого майна боржника за відповідною адресою.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2020 року в рамках розгляду клопотання прокурора Броварської місцевої прокуратури Гурської Г.А. про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони права на відчуження та розпорядження зазначеним майном.
Відповідно до рішення у цій справі боржника зобов'язано вчинити певні дії, а саме не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1 .
Та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
У справі «Глоба проти України» Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).
Таким чином встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що оскільки на боржника двічі накладений штраф та до органу досудового розслідування приватним виконавцем подане повідомлення про кримінальне правопорушення, то виконавче провадження підлягає закінченню.
З огляду на викладене, враховуючи, що обставин, за яких прийняте у цій справі рішення не може бути виконано без участі боржника не встановлено,приватний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги на те, що посилання суду першої інстанції на постанови ВС від 13 лютого 2018 року у справі № 923/182/13-г та від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14 є недопустимими, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вказаних постановах висловлено висновок щодо застосування положення ст.. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що боржники не вчиняли і не могли вчинити дії, спрямовані на невиконання рішення суду, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки жодного доказу щодо виконання рішення суду боржниками у відповідності до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» надано не було.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року.
Головуючий: Судді: