Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/13490/2021
м. Київ Справа № 369/2398/21
07 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Заришняк Г.М.
- Рубан С.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Янченка А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І. про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 09.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №3496 про стягнення на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості у сумі 264 363, 29 грн. з ОСОБА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3496, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. від 09.09.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором № 251/ПВ-06 від 28 липня 2006 року, стягнення заборгованості здійснюється за період з 02 липня 2020 року по 01 вересня 2020 року, сума заборгованості складається з: суми заборгованості за тілом кредиту - 111 105 грн. 40 коп.; суми заборгованості за відсотками - 152 957 грн. 89 коп.; вартості послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису - 300 грн. 00 коп., всього 264 363 грн. 29 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 1816 грн. 00 коп. - судовий збір за подання позовної заяви, 454 грн. 00 коп. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 20 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог.
Апеляційну скаргу обгрунтоувало тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначало, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності. Сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову, який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті є малозначною та не складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та глибокого аналізу документів, необхідних для складання даної позовної заяви.
Вказував на те, що позивачем не підтверджено жодним належним, допустимим, достовірним, а у своїй сукупності - достатнім доказом, фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Вважає, що підстав для відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн. відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами. Так, до суду першої інстанції було надано документи, що підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу: копія договору № 17/02-21 від 17 лютого 2021 року про надання правових (адвокатських послуг), копія рахунку-фактури від 30 червня 2021 року; копія акту наданих послуг від 30.06.2021 року; оригінал квитанції на сплату витрат на правову допомогу. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги у розмірі 5 000 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Голуб В.Є. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати підтверджені належними доказами, відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев'ята статті 139 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем зазначено орієнтовний розмір суми очікуваних судових витрат у розмірі 40 000,00 грн.
Згідно договору № 17/02-21 про надання правових (адвокатських) послуг від 17 лютого 2021 року вартість адвокатських послуг складає до 40 000 грн., без ПДВ. Сторони погоджують вартість виконаних робіт на договірних засадах, про що складають відповідний акт. Замовник проводить сплату виконавцеві на підставі виставленого рахунку-фактури. Перерахування коштів згідно п. 4.1. договору відбувається на протязі 3-х банківських днів після виставлення виконавцем рахунку-фактури.
З копії рахунку-фактури від 30 червня 2021 року вбачається, що адвокатом було надані наступні послуги: підготовка позовної заяви, заяви про забезпечення позову та представництво інтересів замовника у Києво-Святошинському районному суді з приводу оскарження виконавчого напису № 3496 від 09.09.2020 року. Сума до сплати за надані послуги 20 000,00 грн. (а.с. 141)
Згідно акту надання правових (адвокатських послуг) від 30 червня 2021 року згідно з договором № 17/02-21 від 17 лютого 2021 року, виконавець надав, а замовник прийняв послуги, здійснені відповідно до договору № 17/02-21 від 17 лютого 2021 року, а саме:
- проведення наради із замовником щодо погодження тактики перспектив та заходів, які вживатимуться виконавцем для захисту інтересів замовника у Києво-Святошинському суді Київської області (3 год.) вартість 1 500 грн.;
- вивчення матеріалів з метою підготовки для складання позову з приводу виконавчого провадження № 64310666 з примусового виконання виконавчого напису № 3496 від 09.09.2020 року, що видав нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франквіської області Личук Т.В. про стягнення на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості із замовника (6 год.) вартість 3 000 грн.;
- аналіз законодавства (3 год.) вартість 1 500 грн.;
- підготовка та складання позовної заяви (6 год.) вартість 3 000 грн.;
- підготовка та складання заяви про забезпечення позову з приводу зупинення виконавчого провадження до вирішення спору (4 год.) вартість 2 000 грн.;
- підготовка додаткових пояснень та заяв по справі (2 год.) вартість 1 000 грн.
- участь адвоката в судових засіданнях (08.04.2021 року та 18.05.2021 року) вартість 4 000 грн.;
- гонорар адвоката 4 000 грн.
Згідно квитанції № N1C4M5842M від 01 липня 2021 року, ОСОБА_1 сплатив 20 000 грн. за правові (адвокатські) послуги.
Подані стороною позивача документи дають підстави для висновку про доведеність понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 20 000,00 грн. Розмір понесених витрат відповідає принципу співмірності із складності справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують, відповідачем не доведено не співмірність витрат із складністю справ, тому колегія суддів їх відхиляє.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні правові підстави для його скасування в цій частині. Рішення суду в іншій частині сторонами не оскаржувалося, тому не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження таких витрат до відзиву додав копію рахунку-фактури від 07 вересня 2021 року, копію акту наданих правових (адвокатських) послуг від 07 вересня 2021 року, квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Заява про зменшення заявлених позивачем витрат на правову допомогу до суду апеляційної інстанції не надходила.
Враховуючи положення ст.ст. 137, 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року.
Головуючий: Судді: