03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 756/11797/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8598/2021Головуючий у суді першої інстанції - Жук М.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
06 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
секретар Рудик О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Стариком Володимиром Михайловичем, який діє на підставі договору, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів,
У вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Оболонська в м. Києві РДА, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
призначити її опікуном малолітнього ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_2 кошти на утримання (аліменти) малолітнього ОСОБА_3 у розмірі 2 500,00 грн. щомісячно та стягувати їх починаючи від дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття;
зобов'язати ОСОБА_2 перераховувати аліменти на особовий рахунок дитини у відділенні ПАТ «Державний ощадний банк України» та відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її сестра ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 .. Оскільки їх шлюбні відносини не склались, фактично з травня 2015 року ОСОБА_3 та її сестра припинили проживати однією сім'єю, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 через хворобу померла. Після смерті малолітній ОСОБА_3 залишився проживати з нею та перебуває на її повному утриманні.
Батько дитини ОСОБА_2 проживає окремо, з травня 2015 року не цікавився сином, не надає будь-якої фінансової допомоги, після смерті матері дитини, не виявив бажання опікуватися сином, не надав йому будь-якої підтримки, не піклується про його здоров'я, моральний та духовний розвиток, навчання, житлові умови, таким чином самоусунувся від виховання сина та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків (т. 1 а.с. 3-7зв.).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.03.2021 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей та сім'ї Оболонської в м. Києві РДА, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуната стягнення аліментів відмовлено (т. 1 а.с. 214-219).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав оцінки листам, які залишила їх для рідних для пред'явлення у випадку необхідності ОСОБА_4 , складеним ще за життя, які характеризують особу відповідача. Не надав оцінку первинному психологічному висновку Центру психологічної допомоги від 28.08.2019, в якому зазначається, що ОСОБА_3 не хоче їхати до батька, говорити про нього також не хоче, помітно змінюється його емоційний стан, стає замкнутим. Не розглянуто підстав для призначення позивача опікуном малолітнього ОСОБА_3 , а саме: позивач є матеріально-забезпеченою особою, одружена, має малолітню доньку, тобто малолітній ОСОБА_3 росте в здоровій повноцінній сім'ї (т. 1 а.с. 222-226зв.).
03.07.2021 ОСОБА_2 було подано відзив, в якому вказує, що рішення є справедливим, законним та обґрунтованим, ухвалене в межах заявлених позовних вимог на підставі належних та допустимих доказів. З апеляційною скаргою не погоджується, оскільки обставини, на які посилається апелянт, не відповідають дійсним обставинам справи (т. 2 а.с. 1-5).
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 приходиться рідною сестрою ОСОБА_4
20.09.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , прізвище якої після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_7 , укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї (т. 1 а.с. 8).
Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим ВРАЦС Оболонського РУЮ у м. Києві (т. 1 а.с. 14).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 16).
Зі змісту первинного психологічного висновку психолога Центру психологічної допомоги від 28.08.2019 за результатами проведеної бесіди з дитиною ОСОБА_3 рекомендовано: тривала психокорекційна робота з дитиною в зв'язку із ситуацією, що склалася зі смертю матері; психокорекційна робота з дорослими близькими у зв'язку із ситуацією по втраті близької людини; також всім близьким, які проживають з дитиною необхідно у спокійній обстановці надавати підтримку дитини в переживанні його почуттів з приводу втрати матері і прийняття його почуттів також (т. 1 а.с. 27-31).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Тетіївської міської ради, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване з 29.07.2019 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 105).
20.09.2019 ОСОБА_2 уклав декларацію № 0001-НР96-5600 з сімейним лікарем КП «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради ОСОБА_9 на обслуговування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 106).
Відповідно до медичної документації, ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував і на даний час не перебуває, за медичною допомогою не звертався (т. 1 а.с. 107-109).
Відповідно до довідки серії ІІА № 1671463 станом на 06.02.2020 ОСОБА_2 , до кримінальної відповідальністю не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості немає (т. 1 а.с. 129).
З наданих ОСОБА_2 копій квитанцій вбачається, що ним для сина було придбано телефон Xiomi та планшет Broinsis (т. 1 а.с. 121, 123).
Зі змісту листа Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 14.01.2020 вбачається, що з 23.11.2019 по 21.12.2019 ОСОБА_2 відвідав 6 занять, під час роботи в групі був активний, власну точку зору викладав аргументовано; за період роботи ОСОБА_2 зосереджений на питанні не нанесенні сину шкоду через зміну оточення, саме тому не активізує питання щодо переїзду в своє житло та переводу до іншої школи; переживає, що дитина може зазнати додаткової травмуючи ситуації, оскільки ще не пережив смерть матері; намагається підтримувати постійний телефонний контакт, проте на заваді в прямому спілкуванні з дитиною стоїть напруження у стосунках з дорослими родичами колишньої дружини (т. 1 а.с. 130).
З наданих відповідачем копій квитанцій «Укрпошта» від 01.06.2020, 08.07.2020 ОСОБА_2 здійснено грошові перекази на загальну суму 6 133,20 грн., отримувач ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 150-151).
Листом АТ «Укрпошта» від 19.08.2020 поштові перекази від 01.06.2020 та 08.07.2020 було повернуто відправнику, в зв'язку з тим, що адресат за отриманням переказу ОСОБА_11 для їх одержання до відділення поштового зв'язку не з'явилася (т. 1 а.с. 177).
Зі змісту листа АТ «Укрпошти» від 15.10.2020 щодо здійснених ОСОБА_2 01.06.2020 та 08.07.2020 грошових переказів вбачається, що з пояснень листоноші ВПЗ Київ-212 ОСОБА_11 в усній формі відмовилась від отримання переказу (т. 1 а.с. 200).
Відповідно до довідки ГУ у Київській області ПФУ від 20.08.2020 № 132/04-23, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ у Київській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника, за період з січня 2019 року по липень 2020 року загальний розмір пенсії склав 38 367,82 грн. (т. 1 а.с. 164).
Відповідно до довідки ГУ у Київській області ПФУ від 20.08.2020 № 131/04-23, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ у Київській області і отримує пенсію по інвалідності, за період з січня 2019 року по липень 2020 року загальний розмір пенсії склав 30 980,00 грн. (т. 1 а.с. 165).
Відповідно до копії квитанції від 11.09.2020 ОСОБА_2 був здійснений ОСОБА_10 грошовий переказ в рахунок сплати аліментів у розмірі 3 168,10 грн. (т. 1 а.с. 169).
Зі змісту листа АТ «Укрпошти» від 03.11.2020 щодо здійснених ОСОБА_2 10.08.2020 та 11.09.2020 грошових переказів вбачається, що грошові перекази були повернуті відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання, оскільки за одержанням переказу одержувач ОСОБА_11 не з'явилася (т. 1 а.с. 204).
Відповідно до копії квитанції від 04.02.2021 ОСОБА_2 був здійснений ОСОБА_11 грошовий переказ на суму 3 269,60 грн. (т. 1 а.с. 191).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердила те, що відмовляється одержувати грошові перекази від ОСОБА_2 ..
З роздруківки з «Приватбанку» про рух коштів, ОСОБА_2 здійснюються регулярні перекази в рахунок оплати облікового запису Google з метою придбання платного контенту, який згідно його пояснень у судовому засіданні використовується його сином (т. 1 а.с. 110-120).
Зі змісту інформаційної довідки про роботу психолога з ОСОБА_2 . Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 29.09.2020 № 25-10-281 вбачається, що за результатами проведеної роботи, спираючись на показники діагностики, ОСОБА_2 має високий батьківський потенціал для виховання свого сина (т. 1 а.с. 172-173).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.03.2020 № 104-2314, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 137-138).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20).
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з якими погоджується апеляційний суд, про те, що відповідач ОСОБА_2 не втрачав інтересу до свого малолітнього сина, має бажання приймати участь у його вихованні та розвитку, цікавиться його життям, з розумінням ставиться до життєвих обставин в яких опинилася дитина, намагається підтримувати матеріально, однак ситуація ускладнена внаслідок напружених стосунків, що склались між ним та родичами його покійної дружини, тому доводи позивача про свідоме ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків є безпідставними.
Враховуючи те, що інші вимоги ОСОБА_1 є похідними, а також з урахуванням того, що опіка відповідно до ст. 243 СК України встановлюється над дітьми, позбавленими батьківського піклування, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позову про призначення позивача опікуном і стягнення аліментів також не підлягають задоволенню.
Твердження ОСОБА_1 про те, що дії ОСОБА_2 щодо реєстрації сина та укладання декларації з сімейним лікарем для обслуговування дитини були вчинені після відкриття провадження у поданому позові, є помилковим, оскільки реєстрація у м. Тетіїві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулася 29.07.2019, декларацію укладено 20.09.2020, тобто до відкриття провадження у даній справі, а саме до 30.09.2020.
Щодо листів ОСОБА_4 , які, на думку позивача, характеризують особу ОСОБА_2 , то вони нічим не підтверджені, в матеріалах справи відсутні звернення до поліції про погрози, та відсутні висновки психолога про те, що дитина боїться відповідача, тому у розумінні статей 76-81 ЦПК України такі докази не можуть бути прийняті судом до уваги.
Наразі, ОСОБА_2 виявляє бажання опікуватись сином, надає йому підтримку, піклується про його здоров'я, моральний та духовний розвиток, навчання, житлові умови, з розумінням ставиться до життєвих обставин, в яких опинився малолітній ОСОБА_3 , незважаючи на ускладнену ситуацію внаслідок напружених стосунків, що склались між відповідачем та родичами покійної дружини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, адже такі заходи допускаються лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях. У свою чергу позивачем не доведено, які дії чи бездіяльність відповідача свідчать про ухилення ним від виконання свого обов'язку по вихованню дитини, які фактичні обставини впливають на виконання батьком своїх обов'язків відносно дитини. Також, під час розгляду справи а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не встановлено, чи буде застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відповідати якнайкращим інтересам дитини.
На думку апеляційного суду, неактивна участь батька в житті сина спричинена тривалим конфліктом між сторонами, проживанням відповідача на значній відстані від сина. Після смерті ОСОБА_4 , відповідач не наполягає на переїзд малолітнього ОСОБА_3 до нього, обґрунтовуючи це тим, що син може зазнати додаткової травмуючої ситуації внаслідок смерті матері, тому відповідач фактично позбавлений можливості спілкуватися із сином, що призводить до того, що формування відношення дитини до батька відбувається лише за впливом родичів покійної ОСОБА_4 , які мають вкрай неприязні стосунки із відповідачем.
Фізична неможливість спілкування батька з сином, через проживання на відстані один від одного не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв'язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання сина та його утримання, тому доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Стариком Володимиром Михайловичем, який діє на підставі договору залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська