Справа № 11-кп/824/359/2021 Категорія КК: ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.15, ч.3 ст.153, ч.1 ст.156, ч.2 ст.156 КК
Головуючий в суді 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Головуючий в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
28 вересня2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді-доповідача: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100070007625 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника- адвоката ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Роздол, Михайлівського району, Запорізької області, громадянина України, маючого середню загальну освіту, офіційно не одруженого, дітей на утриманні не маючого, на час затримання офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, згідно ст. 89 КК України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152; ч. 3 ст. 153; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 153; (в редакції закону №2295-VI від 01.06.2010 р.), ч. 1, 2 ст. 156 КК України (в редакції закону №600-VI від 25.09.2008 р.),-
за участю прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_6
Вироком Подільського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152; ч. 3 ст. 153; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 153; (в редакції закону №2295-VI від 01.06.2010 р.); ч.1 ст.156; ч.2 ст. 156 КК України (в редакції закону №600-VI від 25.09.2008 р.) та призначено йому покарання за:
- ч. 4 ст. 152 КК України у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі (в редакції закону №2295-VI від 01.06.2010 р.);
- ч.3 ст. 153 КК України у виді 15 років позбавлення волі (в редакції закону №2295-VI від 01.06.2010 р.);
- ч.2 ст.15, ч.3 ст.153 України у виді 10 років позбавлення волі (в редакції закону №2295-VI від 01.06.2010 р.);
- ч.1 ст. 156 КК України у виді 4 років позбавлення волі (в редакції закону №600-VI від 25.09.2008 р.);
- ч.2 ст. 156 КК України у виді 7 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (в редакції закону №600-VI від 25.09.2008 р.);
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 15 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Цивільний позов ОСОБА_9 , поданий в інтересах дочки ОСОБА_10 та сина ОСОБА_11 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень. В решті позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.
Як зазначено у вироку, на початку липня 2015 року ОСОБА_6 через всесвітню мережу «Інтернет» познайомився з ОСОБА_9 , після чого між ними почали розвиватися особисті стосунки.
На початку серпня 2015 року ОСОБА_6 переїхав до однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_9 орендувала, та почав проживати разом з нею та її неповнолітньою донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і малолітнім сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4
Проживаючи однією сім'єю з ОСОБА_9 та її дітьми, ОСОБА_6 достовірно знав та усвідомлював, що ОСОБА_10 є неповнолітньою та не досягла статевої зрілості, а ОСОБА_11 у свої 2,5 роки є малолітньою особою та через свій вік не здатен повною мірою розуміти значення та характер дій, які відбувають з ним та у його присутності.
Користуючись вказаними факторами, зловживаючи довірою з боку матері дітей ОСОБА_9 та турботою дітей про матір та один про одного, будучи обізнаним про наявність у ОСОБА_9 гострих алергічних реакцій на деякі медичні препарати і захворювання серця, використовуючи дані обставини на свою користь, ОСОБА_6 почав активно реалізовувати наявний у нього умисел на розбещення неповнолітньої ОСОБА_10 , погрожуючи дати ОСОБА_9 ліки, на які в неї алергічна реакція.
Так, з вересня 2015 року ОСОБА_6 почав проявляти особистий інтерес до неповнолітньої ОСОБА_10 , а з 09 вересня 2015 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , користуючись моментами відсутності ОСОБА_9 поруч, став демонструвати прояви сексуального інтересу до останньої своїми діями, котрі виразились у періодичних торканнях руками неповнолітньої ОСОБА_10 по її руці, спині, обіймах, притисканні її до себе, пояснюючи це дружніми стосунками, що між ними склалися, чим вчиняв розбещення останньої.
В подальшому, користуючись тим, що неповнолітня ОСОБА_10 нічого не розповіла матері, побоюючись її засмутити, почав здійснювати активніші дії сексуального характеру, спрямовані на розбещення неповнолітньої. Періодично користуючись тим, що він з неповнолітньою ОСОБА_10 залишався наодинці або ж у присутності лише її малолітнього брата ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , у невстановлений час та дні у вересні-жовтні 2015 року, систематично та неодноразово (точну кількість встановити не вдалося), коли він разом з ОСОБА_10 перебували в ліфтовій кімнаті та кімнаті квартири АДРЕСА_3 , реалізуючи дії, спрямовані на розбещення неповнолітньої, став притискати її своїм тілом, обмежуючи можливістю останньої вільно рухатися та чинити опір, та цілувати у різні частини тіла (губи, шию, щоки, плечі), попри заперечення ОСОБА_10 та намагання уникнути контакту.
Після цього у ніч з 04.10.2015 на 05.10.2015 ОСОБА_6 , діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення розпусних дій щодо неповнолітньої ОСОБА_10 , користуючись тим, що вона та її мати ОСОБА_9 сплять, почав торкатися грудей ОСОБА_10 та намагатися підтягнути її руку до свого оголеного статевого органу. Коли неповнолітня ОСОБА_10 від вказаних дій прокинулась, ОСОБА_6 запропонував їй торкатися його статевого органу руками, з метою отримання ним статевого задоволення, від чого ОСОБА_10 категорично відмовилася.
Наступного дня, 05.10.2015, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на вчинення розпусних дій щодо неповнолітньої ОСОБА_10 , перебуваючи в кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 став при нагоді демонструвати неповнолітній ОСОБА_10 свій оголений статевий орган у збудженому стані, користуючись відсутністю вдома ОСОБА_9 .
Крім цього, 06.10.2015 в невстановлений час ОСОБА_6 разом з неповнолітньою ОСОБА_10 та малолітнім ОСОБА_11 перебували у квартирі АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись відсутністю ОСОБА_9 , яка є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_10 , перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом на зґвалтування, у присутності малолітнього ОСОБА_11 , вступив у статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_10 природнім способом, зламавши опір останньої, шляхом застосування до неї фізичного насильства, яке виразилося в триманні потерпілої, та погроз застосування фізичного насильства щодо неї та її рідних, у разі відмови від статевих зносин, при цьому усвідомлюючи, що остання є неповнолітньою та не досягла статевої зрілості.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків. Так, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 здійснила чотири спроби покінчити життя самогубством та на тлі психотравмуючої ситуації у потерпілої ОСОБА_10 змінився психічний стан, що проявлялося розладами психіки невротичного рівня: зниженням настрою, нудьгою, почуттям внутрішньої напруги, роздратованості, безпорадності, порушення сну; та супроводжувалося суїцидальними спробами. На тлі психотравмуючої ситуації, що продовжується, у потерпілої ОСОБА_10 також виявлені порушення емоційної сфери невротичного рівня, що проявляються зниженням настрою, тривожністю, фіксацією на негативних переживаннях, порушенням сну. Дана психопатологічна симптоматика відповідає діагностичним критеріям Розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції - F 43.22 згідно МКХ-10.
Крім цього, 07.10.2015 в невстановлений час у періоди часу з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 перебували на ділянці лісової місцевості біля селищ Гнідин та Вишеньки, Бориспільського району, Київської області. В цей час у ОСОБА_6 виник умисел на зґвалтування ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи повторно, вступив у статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_10 , здолавши опір останньої шляхом застосування фізичного насильства, яке виразилося в триманні потерпілої та погроз застосування фізичного насильства щодо неї та її рідних, небезпечного для їх життя і здоров'я, зокрема з використанням погрози отруїти її матір, у разі відмови від статевих зносин та розголошення про факт статевого акту, що був раніше, при цьому усвідомлюючи, що остання є неповнолітньою та не досягла статевої зрілості.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків. Так, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 здійснила чотири спроби покінчити життя самогубством та на тлі психотравмуючої ситуації у потерпілої ОСОБА_10 змінився психічний стан, що проявлялося розладами психіки невротичного рівня: зниженням настрою, нудьгою, почуттям внутрішньої напруги, роздратованості, безпорадності, порушення сну; та супроводжувалося суїцидальними спробами. На тлі психотравмуючої ситуації, що продовжується, у потерпілої ОСОБА_10 також виявлені порушення емоційної сфери невротичного рівня, що проявляються зниженням настрою, тривожністю, фіксацією на негативних переживаннях, порушенням сну. Дана психопатологічна симптоматика відповідає діагностичним критеріям Розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції - F 43.22 згідно МКХ-10.
Крім цього, 09.10.2015 в невстановлений час приблизно в період часу з 10 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 разом з неповнолітньою ОСОБА_10 та малолітнім ОСОБА_11 перебували у квартирі АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи повторно, скориставшись відсутністю ОСОБА_9 , яка є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_10 , перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом на зґвалтування, у присутності малолітнього ОСОБА_11 , вступив у статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_10 природнім способом, зламавши опір останньої, шляхом застосування до неї фізичного насильства, яке виразилося в триманні потерпілої та завданні їй ударів по спині, при цьому усвідомлюючи, що остання є неповнолітньою та не досягла статевої зрілості.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків. Так, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 здійснила чотири спроби покінчити життя самогубством та на тлі психотравмуючої ситуації у потерпілої ОСОБА_10 змінився психічний стан, що проявлялося розладами психіки невротичного рівня: зниженням настрою, нудьгою, почуттям внутрішньої напруги, роздратованості, безпорадності, порушення сну; та супроводжувалося суїцидальними спробами. На тлі психотравмуючої ситуації, що продовжується, у потерпілої ОСОБА_10 також виявлені порушення емоційної сфери невротичного рівня, що проявляються зниженням настрою, тривожністю, фіксацією на негативних переживаннях, порушенням сну. Дана психопатологічна симптоматика відповідає діагностичним критеріям Розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції - F 43.22 згідно МКХ-10.
Крім цього, 13.10.2015 в невстановлений час приблизно в період часу з 12 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 разом з неповнолітньою ОСОБА_10 та малолітнім ОСОБА_11 перебували у квартирі АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи повторно, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 153 КК України, скориставшись відсутністю ОСОБА_9 , яка є матір'ю, неповнолітньої ОСОБА_10 , перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом на зґвалтування, у присутності малолітнього ОСОБА_11 , вступив у статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_10 природнім способом, зламавши опір останньої, шляхом застосування до неї фізичного насильства, яке виразилося в триманні потерпілої, при цьому усвідомлюючи що остання є неповнолітньою та не досягла статевої зрілості.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків. Так, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 здійснила чотири спроби покінчити життя самогубством та на тлі психотравмуючої ситуації, у потерпілої ОСОБА_10 змінився психічний стан, що проявлялося розладами психіки невротичного рівня: зниженням настрою, нудьгою, почуттям внутрішньої напруги, роздратованості, безпорадності, порушення сну; та супроводжувалося суїцидальними спробами. На тлі психотравмуючої ситуації, що продовжується, у потерпілої ОСОБА_10 також виявлені порушення емоційної сфери невротичного рівня, що проявляються зниженням настрою, тривожністю, фіксацією на негативних переживаннях, порушенням сну. Дана психопатологічна симптоматика відповідає діагностичним критеріям Розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції - F 43.22 згідно МКХ-10.
Крім цього, в невстановлений день в період часу з 01.10.2015 по 06.10.2015 в невстановлений час ОСОБА_6 разом з малолітнім ОСОБА_11 та неповнолітньою ОСОБА_10 перебували у квартирі АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_6 виник умисел на задоволення статевої пристрасті неприроднім способом стосовно малолітнього ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , перебуваючи у кімнаті вищевказаної квартири АДРЕСА_3 , скориставшись відсутністю ОСОБА_9 , яка є матір'ю малолітнього ОСОБА_11 та безпорадним станом останнього, знаючи його реакцію на прохання пожаліти, оголив свій статевий член перед ОСОБА_11 та вказав на нього як на місце, яке болить та яке останньому необхідно торкатися руками та цілувати.
Однак, ОСОБА_6 не зміг довести до кінця свій злочинний умисел з причин, що не залежали від його волі, так як в цей час до кімнати зайшла неповнолітня ОСОБА_10 та почала кричати на ОСОБА_6 і наказала малолітньому ОСОБА_11 залишити кімнату, що останній і зробив.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків.
Так, нерозуміння характеру та значення сексуальних дій, свідком та учасником яких став ОСОБА_11 , не перешкоджали сприйманню ним зовнішньої сторони цих дій, внаслідок чого у ОСОБА_11 виникли стійкі зміни у поведінці, які визначаються як сексуалізована поведінка.
Психологічними ознаками того, що ОСОБА_11 зазнав хронічного внутрішньосімейного сексуального насильства (сексуального насильства пролонгованого типу) є вторинні зміни у його поведінці, а саме:
-вчинення ним сексуальних дій спрямованих на себе (рання до пубертатна ексцесивна мастурбація);
-втягнення ним в сексуальні дії іншого: демонстрація ним статевих органів, самостімуляція (мастурбація) «напоказ»;
-намагання завдати фізичних страждань особам жіночої статі, з якими ОСОБА_11 взаємодіє у різних ситуаціях, що є проявом садистичного збочення сексуального потягу.
Крім цього, 09.10.2015 в невстановлений час, приблизно в період часу з 10 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., ОСОБА_6 разом з неповнолітньою ОСОБА_10 та малолітнім ОСОБА_11 перебували у квартирі АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо неповнолітньої ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України, скориставшись відсутністю ОСОБА_9 , яка є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_10 , перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, у присутності малолітнього ОСОБА_11 , вступив у статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_10 неприроднім способом, а саме орогенітальним та аногенітальним, зламавши опір останньої, шляхом застосування до неї фізичного насильства, яке виразилося в триманні потерпілої та завданні їй ударів по спині, при цьому усвідомлюючи що остання є неповнолітньою та не досягла статевої зрілості.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків. Так, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 здійснила чотири спроби покінчити життя самогубством та на тлі психотравмуючої ситуації у потерпілої ОСОБА_10 змінився психічний стан, що проявлялося розладами психіки невротичного рівня: зниженням настрою, нудьгою, почуттям внутрішньої напруги, роздратованості, безпорадності, порушення сну; та супроводжувалося суїцидальними спробами. На тлі психотравмуючої ситуації, що продовжується, у потерпілої ОСОБА_10 також виявлені порушення емоційної сфери невротичного рівня, що проявляються зниженням настрою, тривожністю, фіксацією на негативних переживаннях, порушенням сну. Дана психопатологічна симптоматика відповідає діагностичним критеріям Розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції - F 43.22 згідно МКХ-10.
Крім цього, 09.10.2015 в невстановлений час в період часу з 10 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 разом з малолітнім ОСОБА_11 та неповнолітньою ОСОБА_10 перебували в приміщенні квартири АДРЕСА_3 . В цей час у нього виник умисел на задоволення статевої пристрасті неприродним способом по відношенню до малолітнього потерпілого ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи повторно та будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України, скориставшись відсутністю ОСОБА_9 , яка є матір'ю малолітнього ОСОБА_11 та безпорадним станом останнього, знаючи його реакцію на прохання пожаліти, оголив свій статевий член перед ОСОБА_11 та вказав на нього як на місце, яке болить та яке останньому необхідно торкатися руками та цілувати.
Малолітній ОСОБА_11 , підійшов до ОСОБА_6 та почав торкатися руками і губами оголеного статевого члена останнього, від чого ОСОБА_6 отримував сексуальне задоволення, при цьому задовольняв свою статеву пристрасть неприроднім способом, примушуючи малолітнього ОСОБА_13 , який не розумів в повній мірі характеру та значення сексуальних дій, учасником яких став, вступати з ним в статеві зносини орогенітальним способом у пасивній формі.
В цей час присутня в приміщенні квартири неповнолітня ОСОБА_10 вчинила спробу припинити протиправні дії сексуального характеру відносно малолітнього ОСОБА_11 , наказавши ОСОБА_6 припинити такі дії. Однак ОСОБА_6 висловив по відношенню до ОСОБА_10 погрози застосування фізичного насильства, при цьому продовжував задовольняти свою статеву пристрасть неприроднім способом з малолітнім ОСОБА_11 , та згодом, отримавши статеве задоволення, припинив свої дії.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків.
Так, нерозуміння характеру та значення сексуальних дій, свідком та учасником яких став ОСОБА_11 , не перешкоджали сприйманню ним зовнішньої сторони цих дій, внаслідок чого у ОСОБА_11 виникли стійкі зміни у поведінці, які визначаються як сексуалізована поведінка.
Психологічними ознаками того, що ОСОБА_11 зазнав хронічного внутрішньосімейного сексуального насильства (сексуального насильства пролонгованого типу) є вторинні зміни у його поведінці, а саме:
-вчинення ним сексуальних дій спрямованих на себе (рання до пубертатна ексцесивна мастурбація);
-втягнення ним в сексуальні дії іншого: демонстрація ним статевих органів, самостімуляція (мастурбація) «напоказ»;
-намагання завдати фізичних страждань особам жіночої статі, з якими ОСОБА_11 взаємодіє у різних ситуаціях, що є проявом садистичного збочення сексуального потягу.
Крім цього, в ніч з 09.10.2015 на 10.10.2015 приблизно в період часу з 21 год. 00 хв. вечора по 06 год. 00 хв. ранку ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 , неповнолітньою ОСОБА_10 та малолітнім ОСОБА_11 перебували в приміщенні квартири АДРЕСА_3 . В цей час в нього виник умисел на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом щодо неповнолітньої ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи повторно та будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК України, скориставшись тим, що ОСОБА_9 заснула, використавши свою фізичну перевагу та погрози, які він раніше застосовував щодо неповнолітньої ОСОБА_10 , проти волі останньої, задовольнив статеву пристрасть неприроднім способом з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_10 , а саме вступив з нею в статевий зв'язок орогенітальним способом.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків. Так, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 здійснила чотири спроби покінчити життя самогубством та на тлі психотравмуючої ситуації, у потерпілої ОСОБА_10 змінився психічний стан, що проявлялося розладами психіки невротичного рівня: зниженням настрою, нудьгою, почуттям внутрішньої напруги, роздратованості, безпорадності, порушення сну; та супроводжувалося суїцидальними спробами. На тлі психотравмуючої ситуації, що продовжується, у потерпілої ОСОБА_10 також виявлені порушення емоційної сфери невротичного рівня, що проявляються зниженням настрою, тривожністю, фіксацією на негативних переживаннях, порушенням сну. Дана психопатологічна симптоматика відповідає діагностичним критеріям Розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції - F 43.22 згідно МКХ-10.
Крім цього, 13.10.2015 в невстановлений час приблизно в період часу з 12 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 разом з неповнолітньою ОСОБА_10 та малолітнім ОСОБА_11 перебували у квартирі АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо неповнолітньої ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи повторно та будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України, скориставшись відсутністю ОСОБА_9 , яка є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_10 , перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, у присутності малолітнього ОСОБА_11 , задовольнив статеву пристрасть неприроднім, а саме орогенітальним, способом, стосовно неповнолітньої ОСОБА_10 , зламавши опір останньої, шляхом застосування до неї фізичного насильства, яке виразилося в триманні потерпілої та з використанням погроз розправи над її матір'ю, при цьому усвідомлюючи що ОСОБА_10 є неповнолітньою та не досягла статевої зрілості.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків. Так, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 здійснила чотири спроби покінчити життя самогубством та на тлі психотравмуючої ситуації, у потерпілої ОСОБА_10 змінився психічний стан, що проявлялося розладами психіки невротичного рівня: зниженням настрою, нудьгою, почуттям внутрішньої напруги, роздратованості, безпорадності, порушення сну; та супроводжувалося суїцидальними спробами. На тлі психотравмуючої ситуації, що продовжується, у потерпілої ОСОБА_10 також виявлені порушення емоційної сфери невротичного рівня, що проявляються зниженням настрою, тривожністю, фіксацією на негативних переживаннях, порушенням сну. Дана психопатологічна симптоматика відповідає діагностичним критеріям Розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції - F 43.22 згідно МКХ-10.
Крім цього, 13.10.2015 в невстановлений час в період часу з 12 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 разом з малолітнім ОСОБА_11 та неповнолітньою ОСОБА_10 перебували в приміщенні квартири АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_6 виник умисел на задоволення статевої пристрасті неприродним способом по відношенню до малолітнього потерпілого ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи повторно та будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України, скориставшись відсутністю ОСОБА_9 , яка є матір'ю потерпілого ОСОБА_11 та безпорадним станом останнього, знаючи його реакцію на прохання пожаліти, оголив свій статевий член перед ОСОБА_11 та вказав на нього як на місце яке болить та яке останньому необхідно торкатися руками та цілувати.
Малолітній ОСОБА_11 , підійшов до ОСОБА_6 та почав торкатися руками і губами оголеного статевого члена останнього, від чого ОСОБА_6 отримував сексуальне задоволення, при цьому задовольняв свою статеву пристрасть неприроднім способом, примушуючи малолітнього ОСОБА_13 , який не розумів в повній мірі характеру та значення сексуальних дій, учасником яких став, вступати з ним в статеві зносини орогенітальним способом у пасивній формі. Згодом ОСОБА_6 , отримавши статеве задоволення, припинив свої дії.
Вказані злочинні дії в подальшому призвели до особливо тяжких наслідків.
Так, нерозуміння характеру та значення сексуальних дій, свідком та учасником яких став ОСОБА_11 , не перешкоджали сприйманню ним зовнішньої сторони цих дій, внаслідок чого у ОСОБА_11 виникли стійкі зміни у поведінці, які визначаються як сексуалізована поведінка.
Психологічними ознаками того, що ОСОБА_11 зазнав хронічного внутрішньосімейного сексуального насильства (сексуального насильства пролонгованого типу) є вторинні зміни у його поведінці, а саме:
-вчинення ним сексуальних дій спрямованих на себе (рання до пубертатна ексцесивна мастурбація);
-втягнення ним в сексуальні дії іншого: демонстрація ним статевих органів, самостімуляція (мастурбація) «напоказ»;
-намагання завдати фізичних страждань особам жіночої статі, з якими ОСОБА_11 взаємодіє у різних ситуаціях, що є проявом садистичного збочення сексуального потягу.
Крім цього, на початку липня 2015 року ОСОБА_6 через всесвітню мережу «Інтернет» познайомився з ОСОБА_9 , після чого між ними почали розвиватися особисті стосунки. На початку серпня 2015 року ОСОБА_6 переїхав до однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_9 орендувала, та почав проживати разом з нею та її неповнолітньою донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнім сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Проживаючи однією сім'єю з ОСОБА_9 та її дітьми, ОСОБА_6 достовірно знав та усвідомлював, що ОСОБА_11 у свої 2,5 роки є малолітньою особою.
Малолітній ОСОБА_11 неодноразово був свідком дій сексуального характеру зі сторони ОСОБА_6 .
Так, у присутності ОСОБА_11 ОСОБА_6 06.10.2015 в невстановлений час вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_10 , при цьому наказавши ОСОБА_11 перебувати поряд та спостерігати за статевим актом, який він вчиняв з неповнолітньою ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що вказані дії мають наслідком розбещення останнього.
В подальшому у присутності ОСОБА_11 ОСОБА_6 09.10.2015 вчинив зґвалтування потерпілої ОСОБА_10 та задовільнив статеву пристрасть неприроднім орогенітальним та аногенітальним способом стосовно останньої, при цьому наказавши ОСОБА_11 перебувати поряд та спостерігати за статевим актом, який він вчиняв з неповнолітньою ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що вказані дії мають наслідком розбещення останнього.
Крім цього, у присутності ОСОБА_11 ОСОБА_6 13.10.2015 вчинив зґвалтування потерпілої ОСОБА_10 та задовільнив статеву пристрасть неприроднім способом орогенітальним стосовно останньої, при цьому наказавши ОСОБА_11 перебувати поряд та спостерігати за статевим актом, який він вчиняв з неповнолітньою ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що вказані дії мають наслідком розбещення останнього.
Нерозуміння характеру та значення сексуальних дій, свідком та учасником яких став ОСОБА_11 , не перешкоджали сприйманню ним зовнішньої сторони цих дій, внаслідок чого у ОСОБА_11 виникли стійкі зміни у поведінці, які визначаються як сексуалізована поведінка.
Психологічними ознаками того, що ОСОБА_11 зазнав хронічного внутрішньосімейного сексуального насильства (сексуального насильства пролонгованого типу) є вторинні зміни у його поведінці, а саме:
-вчинення ним сексуальних дій спрямованих на себе (рання до пубертатна ексцесивна мастурбація);
-втягнення ним в сексуальні дії іншого: демонстрація ним статевих органів, самостімуляція (мастурбація) «напоказ»;
-намагання завдати фізичних страждань особам жіночої статі, з якими ОСОБА_11 взаємодіє у різних ситуаціях, що є проявом садистичного збочення сексуального потягу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги ідентичні за змістом в яких просять вирок Подільського районного суду м.Києва у кримінальній справі №758/9490/16-к- скасувати,та ухвалити новий вирок,яким виправдати ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень,передбачених ч. 4 ст. 152; ч. 3 ст. 153; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 153; (в редакції закону №2295-VIвід 01.06.2010 р.), ч. 1, 2 ст. 156 КК України (в редакції закону №600-VI від 25.09.2008 р.).
Вважають, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з тим,що суд допустив неповноту судового розгляду, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також суд першої інстанції неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 зазначають,що суд першої інстанції при постановленні вироку в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15,ч.3 ст.153 КК України,ч.2 ст.156 КК України відносно малолітнього ОСОБА_11 ,дійшов висновків котрі не відповідають фактичним обставинам справи,а також неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність.
Так, доказом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні цих злочинів стали результати експертного висновку № 2/12-15 від 22.12.2015 за результатами судової психологічної експертизи, проведеної ОСОБА_14 , і відповідно до якого, ОСОБА_11 був учасником та свідком вчинення дій розпусного характеру та зазнав впливу дій розпусного характеру,проте судом першої інстанції, за клопотанням сторони захисту даний висновок був визнаний недопустимим доказом (арк. 17 вироку суду),але тим не менше у своєму вироку суд першої інстанції посилається на висновки цієї експертизи (арк. 20 вироку суду)як на доказ винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів, а також як на доказ, що обгрунтовує настання особливо тяжких наслідків у ОСОБА_11 .
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Що стосується пояснень потерпілої ОСОБА_10 як доказу на який посилається суд то це свідчить про неповноту дослідження обставин справи, враховуючи що такі пояснення є єдиним доказом. Зазначене випливає з того, що її пояснення повинні бути підтверджені відповідними доказами оскільки заява про вчинене кримінальне правопорушення і відповідні пояснення є тільки приводом для вчинення відповідних слідчих дій, котрі повинні підтвердити або спростувати заяву про злочин.
Крім того обвинувачений та його захисник в апеляційних скаргах зазначають, що судом першої інстанції неправильно застосовано кваліфікуючу ознаку у вигляді настання особливо тяжких наслідків,оскільки як видно з висновку судово-психіатричної експертизи №476 від 21.06.2016 року в частині опису стану потерпілої не відповідає критеріям тяжкого психічного розладу, який визначений чинним законодавством України, а отже суд першої інстанції зробив висновки котрі не відповідають фактичним обставинам справи,зазначивши,що кримінальним правопорушенням заподіяно особливо тяжкі наслідки.
У своєму вироку суд І інстанції зазначив, що обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 суд визнає вчинення злочину повторно, оскільки ОСОБА_6 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 156 та ч.2 ст. 156 КК України,при цьому фактично не маючи прямих і належних доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України відносно ОСОБА_15 ,оскільки відсутні будь-які докази які прямо би стверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинних дій відносно малолітнього ОСОБА_15 ,застосував як кваліфікуючу ознаку вчиненого кримінального правопорушення повторність.
Що стосується інкримінованого злочину за ч. 1 ст. 156 КК України відносно неповнолітньої ОСОБА_10 , в частині повторності, слід зазначити ,що відповідно до ч.1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини нього Кодексу.
Ч. 2 ст. 33 КК України встановлено, що повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
Як видно із суті обвинувачення, підсудний ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину відносно ОСОБА_10 в період з 04.10.2015 по 13.10.2015, тобто, насамперед, стверджується про посягання на статеву свободу та статеву недоторканність саме цієї особи, тобто дане інкриміноване діяння формально має єдиний злочинний намір і не може вважатися повторюваним злочином.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 зазначають, що висновок експерта №3942 був підготовлений без безпосереднього контакту із підекспертною, виходячи тільки з документів, наданих слідчим, відповідно експертом було взято за основу покази ОСОБА_10 ,як достовірні,на яких і побудовано висновок експерта.
В доповненнях до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 зазначає, що в ході судового розгляду кримінальної справи в суді І інстанції сторона захисту неодноразово заявляла про недостатність, суперечливість доказів наданих стороною обвинувачення в суд, котрі більше викликають сумніву ніж впевненості в доведеності вини ОСОБА_6 і просила суд звернути увагу на дані важливі обставин, проте в ході судового розгляду і при постановленні вироку суд І інстанції не спромігся усунути підстави для розумного сумніву у винуватості ОСОБА_6 , чим допустив неповноту судового розгляду і відповідно дійшов висновків, що прямо не випливають з тих доказів, котрим оперував суд.
Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника, заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв'язку.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст.156, ч. 2 ст. 156 КК України за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у вироку, зокрема:
- показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка суду першої інстанції у присутності психолога та законного представника показала, що обвинуваченого ОСОБА_6 до подій, які з нею трапились, знала, як співмешканця своєї матері ОСОБА_9 . Стосунки до вчинення щодо неї останнім злочинів були нормальні, підстав обмовляти ОСОБА_6 вона не має. До появи в їх родині обвинуваченого ОСОБА_6 вона мешкала з матір'ю ОСОБА_9 та братом ОСОБА_11 Проживали вони у квартирі АДРЕСА_3 . Наскільки їй відомо її матір ОСОБА_9 у липні 2015 року у мережі Інтернет познайомилась із ОСОБА_6 і згодом останній почав разом із ними проживати в якості співмешканця матері. 09.09.2015 року її матір поїхала у відрядження у м.Одесу і вона залишилась у квартирі разом із ОСОБА_6 . В той час, коли вони дивились телевізор ОСОБА_6 почав проявляти до неї увагу, а саме гладив руку. На її запитання, що це за знак уваги, останній повідомив, що це знак уваги як друга. В цей же день ОСОБА_6 продовжив залицяння, а саме гладив по спині. На це вона заперечила і він припинив. Ця поведінка ОСОБА_6 її насторожила. Про вказані дії останнього вона розповіла своїй подрузі ОСОБА_16 і та повідомила, що на її думку такі дії чоловіка свідчать про бажання вступити з жінкою у статеві стосунки. Вона їй не повірила. Разом із тим, після цього ОСОБА_6 продовжував вчиняти щодо неї подібні дії, однак, більш активніші знаки уваги, а саме обнімати її, цілувати, притискатися до неї своїм тілом у ліфті, під час сну гладив її за руку, покусував її тіло. Всі ці дії ОСОБА_6 її непокоїли, однак, на її зауваження та заперечення ОСОБА_6 не реагував, а навпаки був більш активнішим. Матері про ці дії ОСОБА_6 вона не повідомляла, оскільки думала, що та їй не повірить. З кожним днем ОСОБА_6 ставав все активнішим. У подальшому в ніч із 04.10.2015 на 05.10.2015 року коли мати спала, ОСОБА_6 знову почав чіплятись до неї і, користуючись тим, що її ліжко знаходиться неподалік ліжка ОСОБА_6 , почав торкатися її тіла, намагався підтягнути її руку до свого статевого органу, однак, вона категорично заперечувала проти цього. На наступний день ОСОБА_6 почав оголювати перед нею свій статевий орган та демонструвати їй його, коли це ніхто не бачив.
06.10.2015 року вона із ОСОБА_6 та братом ОСОБА_11 перебували вдома. Її матері вдома не було. Приблизно о 17 годині ОСОБА_6 , застосовуючи фізичне насильство та погрози застосувати насильство, як щодо неї, так і щодо її матері, подолавши опір, проти її волі, у присутності її брата ОСОБА_11 зґвалтував її природнім способом. Потерпіла звертала увагу, що в момент зґвалтування був присутній ОСОБА_11 , якого не соромився ОСОБА_6 , а навпаки запрошував дивитись на це, чим на її думку розбещував його. Після цього, ОСОБА_6 попередив її, щоб про цей випадок вона нікому не розповідала і пригрозив, що йому стало відомо, що її матір - ОСОБА_9 має алергічні реакції на певні медичні препарати і якщо вона комусь розповість, то він, скористається цією інформацією проти здоров'я її матері. Про цей випадок вона нікому не розповідала бо боялась реалізації погроз з боку ОСОБА_6 . На наступний день у ОСОБА_6 був день народження і її матір - ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_6 поїздку на рибалку. Останній під примусом і погрозами взяв і її на цю рибалку. Матір на рибалку не поїхала, оскільки погано себе почувала та до того ж готувала стіл до дня народження ОСОБА_6 . Після того, як вони вдвох із ОСОБА_6 повертались із рибалки останній заїхав у лісову місцевість і там проти її волі знову її зґвалтував природнім шляхом. Потерпіла звертала увагу суду, що між тими днями, коли відбувались зґвалтування, ОСОБА_6 , коли вони перебували наодинці постійно проявляв до не знаки уваги, зокрема, торкався її, притискав, цілував, примушував торкатися та масажувати його статевий орган. Наступні її зґвалтування ОСОБА_6 відбувалися як природнім способом, так і неприроднім способом, зокрема, орогенітальним та аногенітальним способами і були вони ним реалізовані у їх квартирі 09.10.2015 року та 13.10.2015 р., при цьому ОСОБА_6 також залучав до цього і її малолітнього брата - ОСОБА_11 , якого примушував цілувати та торкатися оголеного статевого органу. Також потерпіла звертала увагу й про інший випадок, який мав місце у жовтні 2015 року, коли ОСОБА_6 залучав до розпусних дій її малолітнього брата ОСОБА_11 , якому на той час було лише два з половиною роки, а саме оголював перед ним свій статевий орган та просив брата торкатися та цілувати його, однак вона це побачила та почала кричати на ОСОБА_6 і той не встиг задовольнити з ним свою статеву пристрасть неприроднім способом і припинив це робити. Потерпіла наголошувала, що весь період, коли її ґвалтував ОСОБА_6 вона перебувала у пригніченому стані, не знала, що робити далі, як припинити ці постійні ґвалтування з боку ОСОБА_6 і вирішила покінчити життя самогубством. 14 жовтня 2015 року її матір почала цікавитись її пригніченим станом і вона їй зізналася, що ОСОБА_6 її зґвалтував. У подальшому вони звернулись до поліції з цього приводу. Після цього вона перебувала у пригніченому психологічному стані від скоєного з нею ОСОБА_6 і вчинила чотири невдалі спроби самогубства, а саме 3 рази робила спроби отруїтися пігулками і один раз намагалася повіситися. Остання спроба повіситися не вдалася, оскільки мати зайшла в момент спроби і побачила це та припинила цю її спробу закінчити життя самогубством;
- показаннями свідка ОСОБА_17 , яка в суді першої інстанції зазначила, що ОСОБА_10 її подруга з якою вона навчалася у коледжі мистецтв. Охарактеризувала ОСОБА_10 як щиру, правдиву, гарну, просту дівчину, на її думку занадто довірливу. Свідок повідомила, що ОСОБА_10 розповідала їй, що її вітчим - ОСОБА_6 в той час, коли матір не бачить торкався її, гладив. Крім цього, ОСОБА_10 розповідала, що в один із днів, коли її матір поїхала у відрядження і вони дивились фільм ОСОБА_6 торкався її і намагався посунути до себе. Вона порадила їй розповісти про ці «знаки уваги» з боку ОСОБА_6 своїй матері, однак, ОСОБА_18 боялась це зробити. Також вона бачила у телефоні Ванесси переписку між останньою та ОСОБА_6 і в її приступності та за її порадою Ванесса писала ОСОБА_6 , що розбещення неповнолітньої це кримінально - каране діяння. На це повідомлення ОСОБА_6 повідомив, що в нього все під контролем. З приводу залицянь ОСОБА_6 . Ванесса дуже переживала і не знала, як себе вести і чи повідомляти про це матері. У подальшому через деякий час ОСОБА_18 їй написала у телефоні, що ОСОБА_6 зґвалтував її і що про це вона розповіла своїй матері. Після цього ОСОБА_18 перестала ходити на навчання і вона більше не бачила її;
- показаннями свідка ОСОБА_19 , яка в суді першої інстанції підтвердила, що вона ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 до цього не знала підстав обмовляти або виправдовувати когось із них в неї немає. Вона являється кандидатом психологічних наук. За зверненням правоохоронних органів в межах даного кримінального провадження вона проводила роботу на базі «Зеленої кімнати» з ОСОБА_10 . За результатами цієї роботи нею було зроблено професійний висновок від 24.12.2015 року. Цей висновок вона підтримала у судовому засіданні в повному обсязі зокрема, що відповідно до результатів дослідження нею було встановлено, що ОСОБА_10 є жертвою сексуального насильства (за психологічними критеріями і не залежно від того чи в реальності відбувся вагінальний сексуальний контакт). Невербальні та вербальні прояви та реакції дівчини свідчать про пережите розбещення та сексуальну взаємодію орального та анального характеру з боку ОСОБА_20 ;
- показаннями експерта ОСОБА_21 , який в суді підтвердив, що він до цих подій обвинуваченого та потерпілих не знав. В межах даного кримінального провадження ним було оглянуто потерпілу ОСОБА_10 та проведено судово-медичну експертизу, за результатами якої складено висновок №2969 від 03.11.2015 року. У суді він наголошував, що при судово-медичній експертизі ОСОБА_10 на шкірі та видимих слизових оболонках голови, тулуба, кінцівок будь-яких видимих тілесних ушкоджень не виявлено. В ділянці ротової порожнини, зовнішніх статевих органів та задньо - прохідного отвору будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Цілість дівочої пліви не порушена. Разом із тим, форма та будова дівочої пліви допускають можливість введення статевого члену в піхву без порушення її цілості. Також експерт наголошував, що можливо ввести статевий орган, у тому числі і у задній прохід, при цьому не завдавши будь-яких тілесних ушкоджень;
- показаннями експерта ОСОБА_22 , який підтвердив, що він до цих подій обвинуваченого та потерпілих не знав. Він є атестованим експертом. У межах даного кримінального провадження ним було проведено психологічну експертизу, досліджено направлені органом досудового розслідування матеріали кримінального провадження та за результатами дослідження складено висновок №3942/16-61 від 18.04.2016 року. У суді він підтримав свій висновок, у якому вказано, що ОСОБА_10 є жертвою насильницьких дій з боку ОСОБА_6 . Насильницькі дії стосовно ОСОБА_10 здійснювались з використанням елементів психологічного тиску, примушування та силового примусу та носили сексуальний характер. Застосування ОСОБА_6 фізичної сили та примусу для задоволення власних потреб та потягів природнім та неприроднім способом та всупереч бажанню ОСОБА_10 із супутнім використанням елементів психологічного тиску, примушування та погроз високо ймовірно спричинили тяжкі душевні страждання ОСОБА_10 , детермінували появу виражених, інтенсивних, астенічних, депресивних та істеричних утворень, нівелювали сталі установки системи статево-рольової ідентифікації у структурі її особистості та принесли суттєвий деструктивний розлад в існуючу систему цінностей неповнолітньої ОСОБА_10 , призвели до тривалої соціально-психологічної дезадаптації потерпілої у соціумі та детермінували високий ризик закріплення у подальшому означених дезорганізуючих деструктивних новоутворень у структурі особистості ОСОБА_10 на рівні фобій, не виключаючи їх поглиблення до психопатичного рівню;
- показаннями експертів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які зазначили, що вони до цих подій обвинуваченого та потерпілих не знали. У межах даного кримінального провадження ними було проведено судово-психіатричну експертизу та за результатами дослідження складено висновок №476 від 21.06.2016 р. У суді вони підтримали свій висновок у якому вказано, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час експертного дослідження виявляла ознаки розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції. На час учинення відносно ОСОБА_10 злочинів, які інкриміновані ОСОБА_6 . ОСОБА_10 не виявляла ознак будь-якого психічного розладу. ОСОБА_10 за своїм психічним станом здатна правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження, і давати по ним свідчення. Також експерти наголошували у суді, що потерпіла ОСОБА_10 була оглянута всіма членами комісії, які з нею спілкувалися. Крім того, були оглянуті всі матеріали кримінального провадження, надані органом слідства;
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 14.10.2015 р., з якого вбачається, що у цей день від ОСОБА_9 було прийнято заяву про те, що з 09.09.2015 року по 13.10.2015 року її співмешканець ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 розбещував її неповнолітню доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- протоколом огляду місця події від 14.10.2015 р., з якого вбачається, що було оглянуто службове приміщення поліції і там потерпіла ОСОБА_10 добровільно видала слідчому спідню білизну, жіночі труси і пояснила, що в цих трусах вона була в один із днів зґвалтування ОСОБА_6 , зокрема, 13.10.2015 року;
- висновком експерта №2969 від 03.11.2015 р., згідно якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на шкірі та видимих слизових оболонках голови, тулуба, кінцівок будь-яких видимих тілесних ушкоджень не виявлено. В ділянці ротової порожнини, зовнішніх статевих органів та задньо- прохідного отвору будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Цілість дівочої пліви не порушена. Форма та будова дівочої пліви допускають можливість введення статевого члену в піхву без порушення її цілості. При судово-імунологічному дослідженні вмісту піхви та ротової порожнини ОСОБА_10 сперматозоїди не виявлені. Співвідношення довжини тіла та шийки матки, як 1,45:1 вказує, що на момент проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_10 статевої зрілості не досягла;
- висновком експерта №64 від 15.02.2016 року, згідно якого на виданих слідчому ОСОБА_10 трусах виявлені поодинокі сперматозоїди без домішків крові. Також на вказаних трусах виявлено кров людини без домішків спермии;
- висновком експерта №3942/16-61 від 18.04.2016 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_10 є жертвою насильницьких дій з боку ОСОБА_6 . Насильницькі дії стосовно ОСОБА_10 здійснювались з використанням елементів психологічного тиску, примушування та силового примусу та носили сексуальний характер.
- висновком судово-психіатричного експерта №476 від 21.06.2016 року, згідно якого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на час експертного дослідження виявляла ознаки розладу адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції. На час учинення відносно ОСОБА_10 злочинів, які інкриміновані ОСОБА_6 . ОСОБА_10 не виявляла ознак будь-якого психічного розладу. ОСОБА_10 за своїм психічним станом здатна правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження, і давати по ним свідчення;
- висновком експерта № 1722 від 06.07.2017 р., згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлені ушкодження та особливості (фото яких представлені в описовій частині «Висновку експерта»), зокрема, рубець - на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині; пігментна пляма - на шкірі крайньої плоті статевого члену по дорзальній (верхній) поверхні зліва. За характером та морфологічними властивостями виявленого рубця та у зв'язку з відсутністю медичної документації визначити до якої саме групи травмуючих об'єктів належав травмуючий предмет не представляється можливим. Враховуючи наявну морфологію вказаного рубця на момент проведення судово- медичного огляду 06.07.2016 можна вважати, що строки його утворення складають від 1,5 роки його утворення складають від 1,5 років від моменту проведення судово-медичного огляду;
- висновком судово-психіатричного експерта №452 від 09.06.2016 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_6 на момент учинення інкримінованих кримінальних правопорушень та на час експертного дослідження був осудним, зокрема, не страждав на будь-які психічні розлади і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними;
- протоколом огляду від 20.06.2016 року, з якого вбачається, що слідчим було оглянуто диски на яких записано інформацією, яку, згідно ухвал слідчих суддів, надали оператори мобільного зв'язку по мобільним терміналам, які використовували ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_10 . В результаті огляду слідчим було встановлено, що в ті дні, про, які вказує ОСОБА_10 , коли ОСОБА_6 вчиняв щодо неї та її брата інкриміновані злочини, вони перебували саме в тих місцях, про які вказує потерпіла, що підтверджує її показання;
- додатком до протоколу допиту потерпілої ОСОБА_10 від 17-23.12.2015 р. , з якого вбачається, що ОСОБА_10 зобразила на аркуші паперу особливі ознаки на статевому органі ОСОБА_6 , зокрема, пігментну пляму.
Колегія суддів погоджується з оцінкою наданою вказаним доказам судом першої інстанції щодо їх відповідності критеріям належності та допустимості, визначених ст.85-88 КПК України, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не містять даних про істотні порушення кримінального процесуального закону при встановлені обставин кримінального правопорушення, зібранні і дослідженні та оцінці доказів в ході досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження.
Суд першої інстанції належним чином вмотивував прийняте рішення про винуватість обвинуваченого, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, в вироку зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Суд у вироку дав детальну оцінку зазначеним доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. Висновки суду підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а відтак підстав визнати їх неправильними та невмотивованими як і доказів недопустимими, не встановлено.
Проведення судово - психологічних та судово-медичних експертиз відповідає вимогам ст.242-245 КПК України та здійснені експертами відповідної кваліфікації на підставі належних та допустимих доказів,їх висновок узгоджується з іншими доказами у кримінальному провадженні та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Що стосується твердження обвинуваченого та його захисника про недопустимість такого доказу, як висновок експерта №3942/16-61 від 18.04.2016, оскільки він складений без безпосереднього контакту із потерпілою, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_22 пояснив, що до цих подій потерпілу він не знав та проводив експертизу на підставі кримінального провадження №12015100070007625 та підтримав свій висновок у якому зазначено, що ОСОБА_10 є жертвою насильницьких дій з боку ОСОБА_6 та насильницькі дії стосовно ОСОБА_10 здійснювались з використанням елементів психологічного тиску, примушування та силового примусу та носили сексуальний характер.
Колегія суддів вважає даний доказ допустимим, оскільки експерта ОСОБА_22 було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок або відмову без поважної причини від виконання покладених на нього обов'язків при проведенні експертизи, про що на самому висновку експертизи міститься його підпис та в якому експерт зазначив, що він особисто не спілкувався, а ні з потерпілою ОСОБА_10 , ані з обвинуваченим ОСОБА_6 , а дослідив лише надані йому матеріали кримінального провадження, яких йому було достатньо для складання експертного висновку лише в межах поставлених слідством питань.
Апеляційний суд також вважає неналежним та недопустимим доказом наданий стороною захисту Психологічний коментар до висновку експерта за результатом проведення психіатричної експертизи №3942/16-61 від 18.04.2016р, наданий фахівцем ОСОБА_25 , поскільки він отриманий з порушенням порядку встановленому кримінальним процесуальним Кодексом України, без дослідження матеріалів кримінального провадження і стосується лише оцінки висновку експертизи, як доказу, що відповідно до КПК України віднесено виключно до повноважень суду та складеного особою, яка є лише спеціалістом і не має відповідних повноважень, як експерт.
В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник, зазначають, що суд першої інстанції визнавши доказ недопустимим, а саме експертний висновок №2/12-15 від 22.12.2015 за результатами судової психологічної експертизи, проведеної ОСОБА_14 посилається на нього у вироку, як на доказ винуватості ОСОБА_6 , є необґрунтованим та спростовується матеріалами кримінального провадження, а саме вироком суду від 03.05.2019, в яком зазначено, що суд першої інстанції визнав даний доказ неналежним та недопустимим та при розгляді даного провадження не був взятий до уваги, оскільки вказаний доказ отриманий у порушення вимог КПК України, та обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_14 , яка провела цю експертизу, не може бути експертом по кримінальним провадженням, з урахуванням вимог, які висуваються до експертів, згідно ст..69 КПК України та Закону України «Про судову експертизу».
Доводи апеляційних скарг щодо неповноти судового розгляду у зв'язку з відмовою суду у повторному допиті потерпілої ОСОБА_10 є безпідставними, оскільки потерпіла ОСОБА_10 була неодноразово допитана в ході розгляду справи в суді, обвинувачений та його захисник здійснювали допит потерпілої, що вказує на повноту судового розгляду у цій частині. Щодо повторного допиту потерпілої, то адвокатом ОСОБА_7 у суді першої інстанції не наведено підстав для повторного допиту потерпілої. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що давати показання у суді є правом потерпілої, у зв'язку із чим не проведення її повторного допиту може указувати лише на порушення прав саме потерпілої. Між тим, потерпіла не заявила апеляційному суду про порушення будь-яких її прав у суді першої інстанції. Наведене дає підстави стверджувати про те, що не проведення повторного допиту потерпілої не може бути розцінено як неповнота судового розгляду та бути підставою для скасування вироку.
Крім того, показання потерпілої ОСОБА_10 наданих на досудовому розслідуванні та в суді першої інстанції є послідовними, логічними, змістовними та підтверджуються сукупністю досліджених фактичних обставин, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: показаннях свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , висновках експертів, роз'ясненнях експертів, а також речовими доказами, які колегія суддів вважає належними, допустимими та обґрунтованими
Обставин, які б могли свідчити про те, що потерпіла чи інші особи, оговорюють обвинуваченого, судом апеляційної інстанції не встановлено та не було наведено таких обставин та доказів на їх підтвердження обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що під час допиту потерпілої на досудовому розслідуванні ОСОБА_10 вказала на особливості статевого органу та особливі прикмети на тілі обвинуваченого ОСОБА_6 (т.3 а.п.1-10). Дані пояснення потерпіла ОСОБА_10 підтвердила і в суді першої інстанції.
Крім того, відповідно до висновку експерта №1722 від 06.07.2016 року при проведенні судово - медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлені зазначені особливості та прикмети (т.2 а.п. 119-122), що в повній мірі підтверджують показання потерпілої ОСОБА_10 .
Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що телефони обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_10 на момент вчинення розпусних дій обвинуваченим, були в різних місцях є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції чітко та вмотивовано зазначив, що з протоколу огляду від 20.06.2016 року вбачається, що мобільний термінал, який використовував ОСОБА_6 04.10.2015 р. з 0.58 годин до 9.02. год. 05.10.2015 р. перебував у зоні дії бази, яка обслуговувала адресу: АДРЕСА_2 , що ж стосується мобільного терміналу, який використовувала ОСОБА_10 то дійсно в період із 19.40 год. 04.10.2015 р. до 4.47 годин 05.10.2015 р. мобільний термінал не був у зоні дії бази, яка обслуговує її адресу проживання та з 5.26 годин знову почав перебувати в одній із баз стільникового зв'язку, яка обслуговує адресу її проживання та взявши показання представника потерпілої - ОСОБА_9 , яка зазначила, що дійсно в той день 04.10.2015 року її дочці ОСОБА_10 було зле і вони з нею поїхали до лікарні, де були до ночі і повернулись вночі додому, а тому колегія суддів першої інстанції, зазначила, що оскільки органом досудового слідства не встановлено конкретного часу, коли ОСОБА_6 вчиняв розпусні дії щодо ОСОБА_10 у той день, вважає, що вночі ОСОБА_10 повернулась додому, а ОСОБА_6 і вчинив з нею розпусні дії, як і 05.10.2015 року вранці, коли ще був удома, що підтверджується у сукупності зібраними доказами у даному кримінальному провадженні та послідовними поясненнями, як потерпілої так і її представника.
Протоколом огляду від 20.06.2016 спростовуються і доводи сторони захисту, щодо епізодів інкримінованих ОСОБА_6 злочинів 06.10.2015 та 13.10.2015, оскільки мобільні термінали ОСОБА_6 і потерпілої ОСОБА_10 були у вказаних потерпілою ОСОБА_10 місцях, де саме і вчинялися ОСОБА_6 злочини щодо ОСОБА_10 .
Незгода обвинуваченого та його захисника з оцінкою суду першої інстанції цих та інших доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання доказів недопустимими,а є лише способом захисту обвинуваченого і його намаганням спростувати вказані докази,які проведені за його участі або об'єктивно вказують на вчинення ним злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи сторони захисту про те, що згідно висновку експерта № 2969 від 03.11.2015 р. об'єктивно не підтверджено введення статевого органу до гениталій потерпіло, бо цілісність дівочої пліви ОСОБА_10 не порушена, однак будова дівочої пліви та її властивості, згідно цього висновку експерта, дозволяють здійснення статевих актів з потерілою ОСОБА_10 без порушення цілісності дівочої пліви і вищезазначене не виключає можливості здійснення з потерпілою неодноразових статевих зносин.
Тому вказаний висновок експерта не дає підстав стверджувати про відсутність у потерпілої статевих актів, а навпаки вказує про можливість їх здійснення без порушення цілісності дівочої пліви, на що також вказує її будова.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про те, що за результатами судово-медичної експертизи № 2969 від 03.11.2015 рпотерпілої ОСОБА_10 , при огляді її порожнини рота особливостей не виявлено, а при судово-імунологічному дослідженні тампонів і мазків ротової порожнини ОСОБА_10 сперматозоїдів не виявлено, що судом першої інстанції також не враховано, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи вважаються закінченими з моменту початку насильницького статевого акту, у вчиненні якого обвинуваченим ОСОБА_6 сумніву не виникає з урахуванням наведених вище доказів.
Зокрема, останні обставини, які інкримінуються обвинуваченому відбувалися з 09.09.2015 по 13.10.2015, а огляд потерпілої та відібрання відповідних зразків відбулося 15.10.2015, тобто зі спливом часу після неправомірних дій ОСОБА_6 , а тому наведені обставини не були визнанні припущенням, яке необхідно тлумачити на користь обвинуваченого.
Суд першої інстанції проаналізував та оцінив досліджені в судовому засіданні докази, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони,як окремо, так і в сукупності у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, та в вироку суду належним чином обґрунтував підстави та мотиви ухваленого судового рішення.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.50,65 КК України та є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів і в цій частині рішення суду першої інстанції учасниками кримінального провадження не оскаржуються.
Таким чином, доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про необхідність скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення , не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи та в зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягають, неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону,як підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409,419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року у кримінальному провадженні № 12015100070007625 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.15, ч.3 ст.153, ч.1 ст.156, ч.2 ст.156 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена на протязі трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного суду, а засудженим в той же строк з дня отримання копії судового рішення, безпосередньо до Верховного суду.
Судді:
_________________ ______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4