Справа № 33/824/3641/2021 Головуючий суддя у суді першої інстанції: Банасько І.М.
27 вересня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., за участю особи, яка притягається до адміністратвиної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Туровського В.В., перевіривши матеріали справи №33/824/3641/2021 про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями захисника Туровського В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 05 липня 2021 року,
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 05 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 квітня 2021 року о 09 год 40 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Богатирській, 1-Г у м. Києві у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в лікаря нарколога в КНП КМНКЛ «Соціотерапія» (м. Київ, вул. П.Запорожця, 20). Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху №902187 від 24.04.2021 року, складеного о 10 год 40 хв 24.04.2021 року, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (0,88%), чим порушив вимоги п. 2.9.А ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник Туровський В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, провадження по справі закрити, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 не керував вказаним транспортним засобом «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння після того, як зупинив транспортний засіб на автозаправці, вжив алкогольні напої, не маючи наміру у подальшому керувати транспортним засобом; в адміністративних матеріалах відсутній відеозапис з нагрудної камери поліцейського, де були б зафіксовані обставини події і свідки, які могли би це підтвердити, а тому факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 жодним чином не зафіксовано.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Туровського В.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 128380 від 24 квітня 2021 року о 11 год 05 хв водій ОСОБА_1 24 квітня 2021 року о 09 год 40 хв у м. Києві по вул. Богатирській, 1-Г, керував транспортним засобом «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в лікаря нарколога в КНП КМНКЛ «Соціотерапія» (м. Київ, вул. П.Запорожця, 20). Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху №902187 від 24.04.2021 року, складеного о 10 год 40 хв 24.04.2021 року, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (0,88%).
У судовому засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказав, що він заїхав на автозаправку «KLO». Після зупинки транспортного засобу, переконавшись, що ОСОБА_2 , якйи їхав разом із ним, має при собі посвідчення водія, передав йому право керування транспортним засобом ОСОБА_2 , і лише після цього вжив алкогольні напої (пиво), оскільки в подальшому транспортним засобом повинен був керувати ОСОБА_2 . В цей час до нього підійшли працівники поліції, яким він повідомив, що власником транспортного засобу є він, але керувати транспортним засобом у подальшому - продовжувати рух після заправки - авто буде ОСОБА_2 . Однак поліцейські провели поверхневий огляд транспортного засобу та огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, про склали протокол; свідок ОСОБА_2 підтвердив працівникам поліції намір взяти керування транспортним засобом.
Проте суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що ці показання надані ним з метою уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з такою оцінкою, оскільки пояснення ОСОБА_2 у цій ситуації є логічними, і в адміністративних матеріалах відсутні докази на їх спростування так само як і докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
Крім того, у адміністративних матеріалах наявна довідка, складена інспектором ВАП УПП у м. Києві ДПП ст. лейтенанта поліції Голоколосова Є., про те, що відеозйомка на нагрудні камери поліцейських не здійснювалась, тому відеозапис зазначеної події відсутній.
На переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку висновок щодо результатів медичного огляду про те, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, підтверджує лише стан алкогольного сп'яніння, що і не заперечував ОСОБА_1 , а не факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у такому стані, у порушення п. 2.9.А ПДР України.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, як кожен окремо так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в адміністративних матеріалах відсутні беззаперечні докази на спростовування версії ОСОБА_1 щодо фактичних обставин, а саме: він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Отже, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дослідженими у суді доказами «поза розумним сумнівом» не доведено. Суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив фактичні обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими, постанова судді місцевого суду в цій частині як незаконна підлягає скасуванню, а провадження на підставі ст. 247 КУпАП - закриттю.
Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя -
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 05 липня 2021року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Сітайло О.М.