Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 759/7855/21
Номер провадження 22-ц/824/11524/2021
Головуючий у суді першої інстанції О.В. Ул'яновська
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
29 вересня 2021року місто Київ
Номер справи 759/7855/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
сторони:
позивач ОСОБА_1
позивач ОСОБА_2
відповідач Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація
відповідач Київська міська рада
відповідач Київська міська державна адміністрація
відповідач Державна казначейська служба України
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві
апеляційну скаргу ОСОБА_1
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року, ухваленеу складі судді Ул'яновської О.В., в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва, повне заочне рішення складено 25.05.2021, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Державної казначейської служби України про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 1 182 319,75 грн, моральної шкоди в розмірі 1 296 000,00 грн, а на користь позивача ОСОБА_2 стягнути 737 232,80 грн матеріальної шкоди, 1 296 000,00 грн моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначили, що 05.09.2016 між ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №94/12 на квартиру №94 , площею 58,49 кв.м., за ціною 731 125,00 грн. Також 05.09.2016 між ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №215/9 на квартиру №215 , площею 37,94 кв.м., за ціною 390 782,00 грн. На виконання умов договору позивачі сплатили 97% вартості майнових прав на квартири. ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» зобов'язання за укладеним договором в обумовлений строк не виконало, у повному обсязі будівельні роботи не завершені, будинок в експлуатацію не здано. На даний час існують обставини, що унеможливлюють закінчення будівництва, в результаті чого позивачі не мають можливості користуватися майновими правами шляхом набуття права власності на вказані квартири. Такі порушення виникли внаслідок того, що здійснюючи функції замовника будівництва житла за адресою місцезнаходження житлового будинку, відповідачі здійснювали власні економічні повноваження у галузі будівництва. Укладаючи інвестиційний договір на будівництво житлових будинків, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація уклала договір з будівельною компанією без дотримання конкурсних процедур під час вибору будівельної компанії, та у період, коли у Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації були відсутні функції замовника будівництва, що є предметом договорів. Позивачі вказали, що протиправність поведінки відповідачів також полягає у незабезпеченні дійсності права постійного користування земельною ділянкою, будівництво житлового будинку здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для такої мети. Адміністрація передала ТОВ «Укоінвестбуд» обмежену частину функцій замовника будівництва, лише в частині права на залучення коштів для участі в будівництві. При цьому, адміністрація залишилась відповідальною за розроблення та затвердження проекту, дозвільної документації, проте виконання вказаних завдань, а також забезпечення авторського та технічного нагляду, останніми не забезпечувалось. Оскільки житловий будинок є самочинним будівництвом, позивачі позбавлені можливості здійснити належні їм майнові права. Вказаними діями позивачам також завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачами.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Державної казначейської служби України відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг (які є ідентичними) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову безпідставно не взяв до уваги обставини, викладені у позові та докази надані позивачами на підтвердження порушення їхніх прав відповідачами та завдання їм шкоди. Суд безпідставно дійшов висновку, що позивачі не довели неправомірність поведінки відповідачів наявністю судового рішення, яке б попередньо визнавало неправомірними рішення, дії та бездіяльність відповідачів. Суд першої інстанції помилково оцінивши предмет позовних вимог в розрізі ефективного способу правового захисту фактично ухилився від здійснення правосуддя, порушивши права позивачів на справедливий суд та права на ефективний спосіб правового захисту. Також вказали, що суд розглянув справу за відсутності позивача ОСОБА_2 , яка не була належним чином повідомленою про розгляд справи, оскільки надсилала до суду заяву лише про проведення без її участі підготовчого судового засідання. Відсутні у суду були і відомості про належне повідомлення відповідачів про розгляд справи. Звернули увагу на те, що суд здійснив заочний розгляд справи без згоди позивача ОСОБА_1 , що є порушенням вимог ст.280 ЦПК України.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали подану апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилася, про час та дату розгляду справи повідомлена належним чином. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від неї не надходило.
Відповідачі Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, Державна казначейська служба України, будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції явку своїх представників не забезпечили. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від відповідачів не надходило.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_2 та відповідачів з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги позивачів підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону ухвалене у даній справі судове рішення не відповідає.
Так, ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач ОСОБА_1 проти заочного розгляду не заперечувала, а позивач ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, а тому суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_2 та відповідачів, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Проте зазначене не відповідає дійсності, відтак колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов'язком суду.
За змістом пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях.
Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи встановлений статями 128 - 130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання може свідчити розписка.
За змістом частини другої статті 211, частини другої статті 223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи.
Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 12.05.2021 подала до суду заяву про розгляд справи в підготовчому судовому засіданні 13.05.2021 без її участі. У разі відкладення підготовчого судового засідання чи оголошення перерви - усі інші підготовчі засідання просила проводити без її участі та без участі її представника (а.с.75).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2021 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду на 25.05.2021.
Із протоколу судового засідання вбачається, що 25.05.2021 судом було ухвалено заочне рішення за участю позивача ОСОБА_1 .
Жодних доказів належного повідомлення позивача ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 25.05.2021 матеріали справи не містять. Також у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі (на яку суд посилається у заочному рішенні).
Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 просила суд проводити без її участі лише підготовчі засідання у даній справі, а не дійснювати судовий розгляд по суті спору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що наявна у матеріалах справи судова повістка про виклик ОСОБА_2 до суду не може вважатися належним повідомленням учасника справи про дату, час і місце розгляду справи, оскільки це не відповідає вимогам частини першої статті 130 ЦПК України, якою передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Більш того, доказів того, що ця судова повістка направлялася ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку матеріали справи не містять.
Крім того, згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Із журналу судового засідання та судового рішення вбачається, що ухвалюючи заочне рішення у справі суд не з'ясував при цьому думку позивача ОСОБА_1 з приводу цього, що є порушенням вимог п.4 ч.1 ст.280 ЦПК України.
Таким чином, у даній справі суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення заочного рішення. Внаслідок проведення заочного розгляду справи суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином недотримання судом норм процесуального права призвело до порушення права позивачів на справедливий суд, що в силу пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню.
Розглядаючи справу по суті спору, колегія суддів вважає, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка для будівництва об'єктів житлово-комунального призначення та об'єктів спеціальної сфери, площею близько 8 га, була відведена Київському авіаційному виробничому об'єднанню імені 50-річчя Жовтня за рахунок земель міської забудови, на якій розташовані жилі будинки АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 , що знаходяться на балансі заводу «Теплозвукоізоляція» та жилими будинками АДРЕСА_14 , що знаходяться на балансі деревообробного комбінату КВО, згідно рішення Київської міської ради народних депутатів «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів» №429 від 17.05.1989.
Земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинків в АДРЕСА_12 за рахунок частини земель відведених до п. 2 додатку 3 до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.05.1989 №429 передано в постійне користування Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації згідно висновку Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 02.07.2003.
Рішенням Київської міської ради №638/798 від 10.07.2003 затверджено проект відведення земельної ділянки Святошинській районній в місті Києві раді для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування в кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької. Передано Святошинській районній у м. Києві раді в постійне користування земельну ділянку площею 1,23 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування у кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової громадської забудови.
01.09.2005 Святошинській районній у місті Києві Раді видано Державний Акт про право постійного користування земельною ділянкою площею 12346 км.м., що розташована в АДРЕСА_12 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування. Державний Акт видано на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
14.07.2005 між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією та ТОВ «УкоінвестБуд» укладено інвестиційний договір на будівництво житлових будинків, предметом якого є участь сторін по будівництву житлових будинків з вбудованими нежилими приміщеннями на земельній ділянці по АДРЕСА_12 , що надана рішенням Київради від 10.07.2003 №638/798.
Пунктом 2.1. замовник зобов'язаний разом з Інвестором-генпідрядником погодити тип проекту, підготувати на нього будівельний паспорт, погоджений з головним управлінням архітектури м. Києва, заключати договір на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту і після її виготовлення та проведення державної експертизи, погодити та затвердити в установленому порядку, оформити дозвіл на будівництво та передати по акту Інвестору-генпідряднику будівельний майданчик і необхідну документацію на будівництво, передати функції замовника по забезпеченню будівництва об'єкту фінансами, матеріалами та обладнанням, забезпечити технічний та авторський нагляд за будівництвом об'єкта, із побудованої загальної житлової площі об'єкту передати по актам Інвестору-генпідряднику.
Пунктом 2.2.3 вказаного договору визначено, що інвестор-генпідрядник зобов'язаний забезпечити фінансування в повному обсязі проектування та будівництва об'єкту в терміни, згідно проекту організації будівництва, а також здійснити фінансування витрат, пов'язаних з оформленням документів здачі "об'єкта", передачі на баланс експлуатуючій організації "об'єкта", споруд та інженерних мереж. Оформити в установленому порядку права власності на проінвестовані інвесторами, які брали пайову участь у фінансуванні будівництва, житлові та вбудовані приміщення та передати їм правовстановлюючі документи (п.2.2.7). Прийняти по акту від Замовника 93% загальної житлової площі «об'єкту» та 100% нежитлових приміщень «об'єкту»(п.2.2.9). Інвестор-генпідрядник несе повну юридичну та майнову відповідальність у межах своїх функціональних обов'язків за будівництво та своєчасне введення об'єкта в експлуатацію, а також повну юридичну та майнову відповідальність перед довірителями за виконання зобов'язань, що прийняті по івестиційним контрактам (п. 5.3).
01.03.2011 між ТОВ «УкоінвестБуд» та ТОВ «Сосновий квартал» укладено договір №01/03/11, предметом якого є розподілення між сторонами прав та обов'язків щодо об'єкта будівництва - житлові будинки з вбудованими нежилими приміщеннями на земельній ділянці по АДРЕСА_12 .
Пунктом 1.1.1 договору зазначено, що Сторона-1 передає Стороні-2 права, зазначені в п. 1.4 договору, забезпечує наявність та передачу Стороні-2 дозвільної документації проектної документації щодо будівництва об'єкту, та після закінчення будівництва спільно зі Стороною-2 забезпечує заходи по введенню об'єкту в експлуатацію. Сторона-2 приймає від Сторони-1 функції замовника у частині: права на залучення коштів українських та іноземних юридичних та фізичних осіб для участі в будівництві об'єкту на умовах, які визначає Сторона-2 самостійно (п. 1.3).
Рішенням Київської міської ради №942/8279 від 12.07.2012, припинено Святошинській районній у місті Києві раді право постійного користування земельною ділянкою площею 1,23 га на АДРЕСА_13 , розірвано договори оренди земельних ділянок та віднесено земельні ділянки до земель запасу житлової і громадської забудови, знято з реєстрації Державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою.
25.09.2014 між ТОВ «Сосновий квартал» та ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» укладено угоду про передачу функцій замовника, відповідно до умов якого Сторона-1 передає Стороні-2 право на виконання функцій Замовника щодо будівництва об'єкта будівництва, а Сторона-2 приймає та зобов'язується належним чином виконувати зазначені функції та відповідні зобов'язання (п. 2.1). Сторона-1 надає Стороні-2 довіреність на виконання відповідних функцій замовника та передає за актом приймання-передачі будівельний майданчик. Сторони домовились розподілити між собою майнові права в об'єкті будівництва. При цьому Сторони мають право розпоряджатися на власний розсуд майновими правами на належні їм частини об'єкту з моменту підписання протоколу (п.2.3).
05.09.2016 між ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_14 . Ціна майнових прав становить 731125 грн. 00 коп. Орієнтовний строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію - ІІІ квартал 2016 року.
05.09.2016 ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_1 уклали акт приймання - передачі майнових прав на вказану квартиру. Покупцем сплачено грошові кошти за умовами договору, а саме, в сумі 709 250 грн. 00 коп., що відповідає 56,74 кв.м. площі квартири та 97% вартості майнових прав.
Довідкою ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» №94 від 05.09.2016 зазначено про сплату майнових прав на квартиру в сумі 709 250 грн. 00 коп., що відповідає 56,74 кв.м. площі квартири та 97% вартості майнових прав.
05.09.2016 між ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_14 . Ціна майнових прав становить 390782 грн. 00 коп. Орієнтовний строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію - ІІІ квартал 2016 року.
05.09.2016 ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_2 уклали акт приймання - передачі майнових прав на вказану квартиру. Покупцем сплачено грошові кошти за умовами договору, а саме, в сумі 379040 грн. 00 коп., що відповідає 36,80 кв.м. площі квартири та 97% вартості майнових прав.
Довідкою ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» №215 від 05.09.2016 зазначено про сплату майнових прав на квартиру в сумі 379040 грн. 00 коп., що відповідає 36,80 кв.м. площі квартири та 97% вартості майнових прав.
Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не навели обґрунтування позовних вимог та не надали суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння порушення відповідачами права позивачів, заподіяння останнім шкоди та її розміру, наявності причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою. Суд відмовив у задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги позивачів є похідними від позовних вимог про відшкодування шкоди.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду по суті спору є законними та обґрунтованими, вони відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на наступне.
Так, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаних норм відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має саме позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вірно виходив з того, що для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України необхідно встановити не лише протиправну поведінку (бездіяльність), але й шкоду та причинний зв'язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та шкодою. Позивачі повинні довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювана їм є причиною, а збитки, які виникли - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивачі посилались на те, що здійснюючи функції замовника будівництва на земельній ділянці в кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької в Святошинському районі м. Києва відповідачі здійснювали власні економічні повноваження в галузі будівництва. А внаслідок неналежного здійснення відповідачами повноважень місцевого самоврядування в галузі будівництва були створені умови для залучення коштів позивачів у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_17 , яке натепер є самочинним.
Проте зазначене не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції та під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Проте, позивачами всупереч вимог закону не було надано у розпорядження суду доказів того, що їх права порушено саме відповідачами у справі. Укладаючи договори купівлі - продажу майнових прав з ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» останні не пересвідчились у наявності в Компанії права постійного користування земельною ділянкою та що будівництво житлового будинку здійснюється на земельній ділянці, що відведена для такої мети. Таких доказів не додано стороною позивачів до апеляційних скарг та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи. Позивачі, сплативши 97% вартості квартир, майнові права на які отримали за умовами договору, помилково вважали, що саме відповідачі несуть відповідальність за невиконання забудовником умов укладених договорів купівлі - продажу майнових прав на квартири.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їм шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що на підставі статті 81 ЦПК України є процесуальним обов'язком позивачів. Останні не навели належного та достатнього обґрунтування позовних вимог та не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння порушення відповідачами прав позивачів, заподіяння їм шкоди, наявності причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою. Укладаючи договори купівлі - продажу майнових прав на квартири у вересні 2016 року позивачі розуміли та усвідомлювали їх умови, проте не перевірили тієї обставини, що на момент укладення 25.09.2014 між ТОВ «Сосновий квартал» та ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» угоди про передачу функцій замовника будівництва рішенням Київської міської ради у липні 2012 року вже було припинено Святошинській районній у місті Києві раді право постійного користування спірною земельною ділянкою, розірвано договори оренди земельних ділянок та віднесено земельні ділянки до земель запасу житлової і громадської забудови, знято з реєстрації Державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою. З 31.10.2010 районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи були припинені шляхом ліквідації та з 31.10.2010 була утворена Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація.
Доводи апеляційних скарг про те, що судом не надано оцінку доказам, на які позивачі посилалися як на підставу для задоволення позову колегією суддів оцінюються критично. Суд обґрунтував в мотивувальній частині заочного рішення підстави відмови у задоволенні позову, прийнятті доказів як належних та допустимих, що могли б слугувати підставою для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (стаття 13 ЦПК України).
Жодних доказів на спростування встановлених апеляційним судом обставин справи по суті спору позивачі не надали.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для задоволення вимог позивачів про відшкодування шкоди як матеріальної, так і моральної.
Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, заочне рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 4) порушення норм процесуального права.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 11.10.2021.
Судді:
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна