Справа № 560/21/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області у оформленні набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області прийняти рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та видати паспорт громадянина України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано необґрунтованою та протиправною відповідь Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області (Хмельницький районний відділ) від 29.09.2020 №6833.37-1486/6833.37.1-20 про повернення документів ОСОБА_1 .
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо набуття громадянства України на підставі поданих ним документів та вирішити питання з урахуванням його правової оцінки, наданої судом. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1400 грн. за рахунок асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року витребувано з Хмельницького окружного адміністративного суду адміністративну справу №560/21/21.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Олександрів, Володимирської області (в складі СРСР).
27 листопада 1988 року позивач одружився із ОСОБА_2 , мешканкою міста Хмельницького, шлюб зареєстрований Хмельницьким ВРАЦС за №2028.
Згідно з відомостей Державного реєстру актів цивільного стану, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 від шлюбу народилась дочка - ОСОБА_3 (актовий запис №3394 зареєстрований Хмельницьким ВРАЦС 01.11.1989)
Також 30.03.1998 позивач отримав реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 .
Згідно з відомостями особової справи ОСОБА_1 (власний номер С-349368, інд.код НОМЕР_1 ) позивач у період 1987-1995 років проходив військову службу у республіці Казахстан.
Позивач 10 серпня 2015 року прийняв військову присягу на вірність народу України.
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" №15/2015 від 14 січня 2015 року був призваний по мобілізації, у період з 29.09.2015 по 26.04.2016 проходив службу на посаді заступника командира зенітної ракетної батареї по роботі з особовим складом зенітного ракетного дивізіону, зенітного ракетного полку оперативного командування "Північ".
У період з 26.04.2016 по 03.01.2017 проходив службу на посаді заступника командира мотопіхотної роти по роботі з особовим складом ІІ-го окремого мотопіхотного батальйону, 30-ї окремої механізованої бригади.
22.11.2016 позивач уклав контракт про проходження військової служби строком на 6 місяців з 22 листопада 2016 року до 22 травня 2017 року.
03 липня 2017 року позивач виключений зі списків особового складу ВЧ, направлений для зарахування на військовий облік до Хмельницького ОМВК Хмельницької області.
У періоди з 11.10.2015 по 09.01.2016, з 02.02.2016 по 06.05.2016, з 19.06.2016 по 03.10.2016, з 06.10.2016 по 04.01.2017, з 04.01.2017 по 13.04.2017, з 22.04.2017 по 22.05.2017 та з 13.06.2017 по 18.06.2017 брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
Позивач 09.06.2020 та 11.09.2020 звертався до УДМС України в Хмельницькій області та Хмельницького РВ УДМС України в Хмельницькій області з заявами про прийняття до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України», надавши: заяву про прийняття до громадянства України; декларацію про відсутність іноземного громадянства; дві фотокартки; повний витяг з ДРАЦС щодо актового запису про народження дочки.
Позивач зазначив у заяві від 11.09.2020, що з 1996 року перебуває на військовому обліку, громадянства інших держав не набував.
Для підтвердження особи позивач надав відповідачу копію посвідчення офіцера Збройних сил України серії НОМЕР_2 , зазначивши, що інший документ, який посвідчує його особу, відсутній.
Відповідач листом від 29.09.2020 №6833.37-1486/6833.37.1-20 повідомив про повернення заяви без розгляду разом з додатками. У цій відповіді зазначається, що листом від 08.07.2020 заявнику повідомлений перелік необхідних документів та зазначено, що подання заяви з питань громадянства здійснюється виключно при наявності документа, що посвідчує особу, громадянство та проживання на території України на законних підставах. Оскільки вказані документи не були подані, заява про набуття громадянства повертається без розгляду.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України" №2235-ІІІ від 18.01.2001 (далі - Закон №2235-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2235-ІІІ громадянин України-особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Статтею 3 Закону України №2235-ІІІ визначено, що громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до статті 4 Закону №2235-ІІІ питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно зі статтею 5 Закону №2235-ІІІ документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону України №2235-ІІІ встановлено, що громадянство України, крім інших підстав, набувається за територіальним походженням.
Так, статтею 8 Закону України №2235-ІІІ визначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України (...), а також процедуру подання цих документів визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - Порядок № 215).
Так, абз. 1 пункту 1 Порядку № 215 встановлено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.
Пунктом 32 Порядку встановлено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, син чи дочка якої народились до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, який підтверджує факт народження сина чи дочки заявника до ІНФОРМАЦІЯ_4 на території, зазначеній у абзаці першому цього пункту; б) копію свідоцтва про народження сина чи дочки заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з сином чи дочкою, які народилися на території, зазначеній у абзаці першому цього пункту. Підпунктами "а" - "в" пункту 24 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) для осіб без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства.
Разом з тим, пунктами 92-94 Розділу IV Порядку №215 визначено порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, рішення за якими приймаються територіальними органами Державної міграційної служби України
Так, територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України: за територіальним походженням.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.
Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Пунктом 95 Розділу IV Порядку №215 передбачено, що рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.
Як свідчать матеріали справи, за наслідками розгляду звернення позивачу повідомлено про неможливість прийняття підрозділом до розгляду поданих матеріалів про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням у зв'язку з тим, що має бути пред'явлено документ, що посвідчує особу заявника, громадянство та проживання на території України на законних підставах.
Так, абзацом 9 статті 1 Закону України "Про громадянство" визначено, що проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Судом першої інстанції вірно зауважено про те, що до жодної з цих категорій позивач не належить, як і не належить до осіб без громадянства, правовий статус яких підтверджений офіційно. Докази протилежного суду не надані.
Водночас, з матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу на території України, брав участь у АТО та отримав посвідчення офіцера ЗСУ серії НОМЕР_2 від 20.08.2015, видане Академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Інші документи, на підставі яких можна було б встановити його особу - відсутні.
Отже позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України.
Так, частиною 1 статті 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України.
Окрім того, згідно з п. 1.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, громадяни України, які виконують військовий обов'язок під час проходження військової служби, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується такими документами, що посвідчують особу: посвідченнями офіцерів і генералів - особи офіцерського складу Збройних Сил України.
Отже, наявність у позивача посвідчення офіцера Збройних Сил України підтверджує його статус військовослужбовця - громадянина України, який виконує військовий обов'язок під час проходження військової служби.
Тобто, статус військовослужбовця Збройних Сил України фактично прирівнює його до громадянина України.
Водночас, варто зауважити про те, що особа позивача встановлювалась на підставі цього документу органами військового управління під час проходження ним військової служби, мобілізації та участі у АТО.
Враховуючи викладе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неприйняття до розгляду документів позивача через відсутність документа, що посвідчує особу заявника є необґрунтованим.
Крім того, зміст п.4 Порядку №215 (заяви та інші документи з питань громадянства подаються особою, яка проживає в Україні на законних підставах) та п.5 Порядку №215 (під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів) не має відсилань на вичерпний перелік випадків законного перебування на території України та документи, які б це підтверджували.
З матеріалів справи встановлено, що позивач знаходиться на території України, де проходив військову службу у складі ЗСУ, та перебуває на військовому обліку, тому така обставина не може вважатися незаконною підставою перебування на території України позивача.
Окрім того, суд першої інстанції вірно зауважив про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач перебував або перебуває на території України незаконно, вчинив злочин, засуджений в Україні до позбавлення волі або становить загрозу національній безпеці держави.
Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження подання позивачем відповідачу завідомо неправдивих відомостей або недостовірних документів, приховування фактів, які унеможливлюють набуття ним громадянства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що не прийняття до розгляду документів позивача із підстав не подання документів, які посвідчують особу, громадянство та проживання на території України на законних підставах є протиправним.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що відповідач, не приймаючи документи позивача до розгляду позбавляє позивача можливості набути громадянство України та сприяє виникненню випадків безгромадянства.
В контексті розгляду даної справи, суд також враховує, що 11.01.2013 Україна приєдналася до Конвенції про скорочення безгромадянства від 30.08.1961 та має дотримуватися міжнародних зобов'язань спрямованих на скорочення випадків безгромадянства.
Також судом при розгляді справи враховується практика ЄСПЛ при розгляді справ з приводу питань громадянства.
Так, хоча Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить такого поняття, як право на громадянство, однак, у своїй практиці Європейський суд з прав людини розглядає питання громадянства переважно в контексті ст.ст.8 і 14 конвенції.
Зокрема, у справі "Ahmadov v. Azerbaijan" суд прийшов до висновку про порушення ст.8 Конвенції у зв'язку із тим, що особі було відмовлено в отриманні посвідчення особи через те, що громадянами вважалися лише особи, які мали постійну реєстрацію в Азербайджані. Аргументи, що участь у виборах, позначення його як громадянина Азербайджану у свідоцтві про народження сина й реєстрація офіцером запасу були підтвердженням громадянства, до уваги не бралися. В ЄСПЛ дійшли висновку, що в даному випадку було порушення ст.8 конвенції.
Таким чином, при вирішенні зазначених питань, відповідний орган має оцінювати всі аргументи та враховувати інші наявні документи для встановлення відповідних обставин.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно, без врахування індивідуальної ситуації, яка склалася у позивача, не прийнято його документи до розгляду.
Окрім того, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що оскільки отримання паспорта громадянина України можливе лише особою, яка набула (має) громадянство України, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт є передчасною і задоволенню не підлягає.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту права позивача, який одночасно не призводить до втручання у дискреційні повноваження державного органу, є зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо набуття громадянства України на підставі поданих ним документів та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.