Справа № 120/7213/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
12 жовтня 2021 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у період з 28 лютого 2015 року по 01 березня 2018 року індексації грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць січень 2008 року та зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період; визнати протиправними дії щодо незастосування з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2020 року пункту 1 примітки Додатку 1 та пункту 1 примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а також зобов'язати здійснити перерахунок з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2020 року включно розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 примітки Додатку 1 та пункту 1 примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та виплатити недоплачені суми; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний рік календарної служби та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язати нарахувати та виплатити такий середній заробіток.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 28 лютого 2015 року по 28 лютого 2018 року включно індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28 лютого 2015 року по 28 лютого 2018 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду адміністративну справу №120/7213/20-а.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 18 лютого 2020 року №20 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.
На реалізацію вказаного наказу командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 02 березня 2020 року №48, яким позивача з 01 квітня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Калинівського районного військового комісаріату Вінницької області.
Проте, на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивачу не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28 лютого 2015 року по 01 березня 2018 року, а з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2020 року не застосовано пункт 1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.
Крім того, на день звільнення зі служби позивачу не проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як того вимагає частина 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 43 Конституції України закріплюють право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частини 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться лише до з'ясування наявності підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", апеляційний суд здійснює перегляд справи лише у цій частині.
Так, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", колегія суддів враховує наступне.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, пунктом 4 якого установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Подібні за змістом до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" містяться й приписи у пункті 10 згаданого вище Порядку. Зокрема, визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавець пов'язує із наявністю у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.
Позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі вказує про те, що він має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, адже загальна вислуга років становила 10 років, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2020 року №1.
При цьому, докази, які б підтверджували дану обставину у матеріалах справи відсутні.
Разом з апеляційною скаргою позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, а саме наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2020 року №1, який підтверджує пільгову вислугу років позивача, необхідну для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування зазначеного клопотання позивач вказує про те, що під час розгляду справи Вінницьким окружним адміністративним судом не було здійснено витребування письмового доказу безпосередньо у військової частини НОМЕР_1 , а військовою НОМЕР_2 не була виконана ухвала про витребування доказів.
Колегія суддів вважає таке клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі принципу офіційного з'ясування обставин справи суд першої інстанції ухвалою від 05 квітня 2021 року витребував у Калинівського районного військового комісаріату Вінницької області належним чином засвідчену копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2020 року №1, а за відсутності такого - інший доказ, який підтверджує наявність вислуги років ОСОБА_1 (окремо у календарному та у пільговому обчисленні (у разі наявності).
Цією ж ухвалою в ОСОБА_1 витребувано належним чином засвідчену копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2020 року №1, у а разі неможливості надання такого - будь-який інший доказ, що підтверджує наявність у нього вислуги років.
На виконання вимог цієї ухвали від Калинівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 21 квітня 2021 року надійшли наступні документи: 1) витяг з послужного списку позивача вих. №677, яким підтверджується пільгова вислуга років ОСОБА_1 у кількості 01 року; 2) витяг з послужного списку позивача вих. №678, яким підтверджується пільгова вислуга років ОСОБА_1 у кількості 02 років 05 місяців 20 днів; 3) витяг з послужного списку позивача вих. №679, яким підтверджується календарна вислуга років ОСОБА_1 у кількості 05 років 07 місяців 23 днів.
Однак, як вірно зауважив суд першої інстанції, ухвала суду від 05 квітня 2021 року позивачем залишилась не виконаною.
Водночас, ухвалою суду від 22 квітня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування у військової частини НОМЕР_1 доказів та витребувано у останнього належним чином засвідчену копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2020 року №1.
Проте, відповідачем така ухвала суду не виконана у зв'язку із неможливістю її виконання. Водночас, заявою вих. №690/1483 від 05 травня 2021 року відповідач повідомив, що документи, які підтверджують вислугу років позивача, передані до Калинівського районного військового комісаріату Вінницької області.
Таким чином, доводи позивача про те, що судом першої інстанції не було витребувано письмового доказу безпосередньо у військової частини НОМЕР_1 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції вжито усіх можливих заходів задля з'ясування наявності у позивача загальної вислуги років.
Отже, витягами з послужного списку ОСОБА_1 , які надані Калинівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, підтверджується те, що загальна вислуга років станом на момент звільнення останнього з військової служби становила 09 років 2 місяці 13 днів, з яких календарна вислуга складає 05 років 07 місяців 23 днів, пільгова вислуга - 03 роки 05 місяців 20 днів.
Відтак, умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку позивачем не дотримана.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що у позивача недостатньо вислуги років для отримання одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.