Справа № 240/16024/20
Головуючий у І інстанції: Чернова Ганна Валеріївна
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 08.02.2014 по 31.07.2014 по день фактичної виплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 05.09.2014 у справі №284/1546/14-а за період з 08.02.2014 по 31.07.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, тобто по 24.07.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 05.09.2014 у справі №284/1546/14-а відповідачем здійснено перерахунок пенсії за період з 08.02.2014 по 31.07.2014 та перераховано на картковий рахунок кошти у розмірі 21589,39 грн. Вказувала, що зазначені кошти, на виконання судового рішення у справі №284/1546/14-а зараховані на картковий рахунок 24.07.2019, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Зазначає, що звернувшись до відповідача з письмовою заявою, про проведення розрахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно з вищевказаним судовим рішенням по день фактичної виплати. Однак, відповідач повідомив про виконання судового рішення в межах покладених судом зобов'язань.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та має статус громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення (2 категорії), що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до постанови Народицького районного суду Житомирської області від 05.09.2014 року у справі №284/1546/14-а, яка набрала законної сили, позов задоволено, зокрема зобов'язано територіальний орган управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та провести виплату позивачу пенсії, що не заперечується сторонами.
На виконання вказаного судового рішення відповідач 24.07.2019 року здійснив перерахунок пенсії та виплатив позивачу підвищення до пенсії в сумі розміром 21589,39 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку.
Позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести розрахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходів (пенсії), у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії згідно з судовим рішенням у справі №284/1546/14-а за період з 08.02.2014 по 31.07.2014 по день фактичної її виплати - 24.07.2019.
Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області листом повідомило позивача, що вказану постанову суду виконано в повному обсязі та здійснено перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів. Також вказано, що погашення заборгованості за рішенням суду здійснюється в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строків їх виплати, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасна виплата позивачу підвищення до пенсії та додаткової пенсії відбулась з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому суд дійшов до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, з урахуванням доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки-це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені-встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду-це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), де Суд висловив наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо".
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 522/5974/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005964.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №9901/325/19 (провадження № 11-677заі19) вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №520/1353/17.
Колегія суддів зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Проте, Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 зазначив, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова).
Також, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 08 серпня 2019 року у справах №127/13736/16-а та №813/5002/17.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому, із пункту 43 Постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 слідує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правовідносини з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з 24.07.2019, коли було проведено розрахунок з позивачем на виконання рішення суду.
При цьому, позивач звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про проведення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої пенсії за період з 23.10.2014 року по 24.07.2019 року на що отримала відповідь від 08.01.2020 року, я якій було зазначено відповідачем про добровільне виконання рішення по справ №284/1546/14-а, однак відповідачем станом на 17.09.2020 рік (час звернення позивачки з позовом) у відповідь на таке звернення не було здійснено компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Виходячи з даної відповіді відповідача, позивач 17.09.2020 року звернулася з даним позовом до суду.
В контексті зазначеного колегія суддів звертає увагу, що отримання позивачкою листа ГУ ПФУ в Житомирській області від 08.01.2020 року не змінює моменту з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Крім того, колегія суддів зауважує, що між отриманням позивачкою листа-відповіді від ГУ ПФУ в Житомирській області від 08.01.2020 та датою звернення 17.09.2020 минуло також понад шість місяців, що також свідчить власну пасивну поведінку позивачки.
Відповідно до ч.ч. 13, 15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, що підтверджується доводами апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак рішення суду слід скасувати з ухваленням нового про залишення вказаних позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском позивачкою шестимісячного строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.