Справа № 120/2382/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бень Я.О.,
представника позивача: Гайворонського Р.В.,
представника відповідача: Шевчука В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в березні 2021 року Центральний військовий клінічний санаторій "Хмільник" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нецільового використання сплачених позивачем бюджетних коштів зі сплати суми податків та збору з єдиного соціального внеску;
- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 11.02.2021 № Ю-346-17;
- зобов'язати відповідача внести зміни у розрахунок боргу позивача зі сплати єдиного соціального внеску у відповідності до вимог чинного законодавства.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 23.02.2021 позивач отримав вимогу ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.02.2021 за № Ю-346-17 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на загальну суму 5743156,52 грн, в тому числі основний платіж - 5706427,46 грн, штрафні санкції - 7518,82 грн та пеня - 29210,24 грн.
Позивач з вказаною вимогою не погоджується та зазначає, що ЦВКС "Хмільник" правильно нараховував та сплачував єдиний соціальний внесок за кодом "101" (сплата сум поточного єдиного внеску), однак такі кошти відповідач самостійно спрямовував не на сплату поточного внеску, а на погашення заборгованості попередніх звітних періодів, тобто самостійно змінював цільове призначення платежу на код "140".
Позивач вважає зазначені дії контролюючого органу неправомірними і такими, що свідчать про нецільове використання сплачених бюджетних коштів.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно зарахував кошти, спрямовані позивачем на погашення поточних платежів, в рахунок погашення наявної у позивача заборгованості, оскільки це прямо передбачено положеннями Закону № 2464-VI.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Так, спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2464-VI), яким визначено порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Абзацом 3 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Пунктом 3 частини 1 статті 14 Закону № 2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. А відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 25 цього ж Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентований відповідною Інструкцією, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Так, згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
За змістом пункту 4 розділу VІ Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Аналіз наведених норм свідчить, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Такий висновок сформований у подібних правовідносинах Верховним Судом (див. постанову від 11.09.2018 у справі № 826/11/623/16).
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422).
Вказаний порядок втратив чинність 05.04.2021, однак був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, а оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Відповідно до термінів, вживаних до цього порядку, інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;
первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску;
первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).
ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі:
нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків);
нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).
Отже, наведені норми Інструкції № 449 та Порядку № 422 дають змогу зробити висновок, що недоїмка, розрахунок штрафних санкцій по ЄСВ та пені здійснюються в ІКП на підставі даних цієї інформаційної системи в автоматичному режимі відповідно до первинних показників та платіжних документів.
Як свідчать матеріали справи, 12.02.2020 відповідач виніс щодо позивача вимогу № Ю-346-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальну суму 5337755,51 грн (станом на 31.01.2020).
Крім того, рішенням ГУ ДПС у Вінницькій області № 0005025806 від 17.02.2020 до ЦВКС "Хмільник" застосовано штрафні санкції в розмірі 687348,10 грн та нараховано пеню в розмірі 1495062,60 грн за період з 21.09.2017 до 29.11.2019.
Вказані вимогу та рішення позивач оскаржив до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 120/1765/20-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021, у задоволенні позову ЦВКС "Хмільник" відмовлено повністю.
Станом на 31.01.2021 за даними інформаційної системи органу доходів і зборів за позивачем рахується заборгованість зі сплати ЄСВ за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 71010000 на загальну суму 5743156,52 грн, в тому числі основний платіж - 5706427,46 грн, штрафні санкції - 7518,82 грн та пеня - 29210,24 грн.
На підставі цих даних 11.02.2021 відповідач сформував вимогу за № Ю-346-17, якою зобов'язав ЦВКС "Хмільник" сплатити вищевказаний борг (недоїмку) з єдиного соціального внеску.
Вказана вимога та дії відповідача, пов'язані з її складанням, є предметом оскарження у цій адміністративній справі.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно спрямовував кошти, які сплачувались державною установою за поточні звітні періоди, на погашення заборгованості зі штрафів та пені. На думку позивача, тим самим відповідач допустив нецільове використання бюджетних коштів та безпідставно змінив призначення платежу за кодом "101" (сплата сум поточного ЄСВ) на код "140" (надходження коштів в рахунок погашення податкового боргу/недоїмки з ЄСВ).
Однак, суд з наведеними твердженнями позивача погодитись не може та зазначає, що за приписами ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Верховний Суд у постанові від 21.05.2020 в справі № 1.380.2019.001414 зауважив, якщо на час перерахування платником податків єдиного соціального внеску у нього була заборгованість із цього платежу, то перераховані останнім кошти фіскальним органом правомірно зараховуються в рахунок погашення цієї заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення без зміни напрямку сплати єдиного соціального внеску, визначеного платником податків.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідач правомірно зарахував кошти, спрямовані позивачем на погашення поточних платежів, в рахунок погашення наявної у позивача заборгованості, оскільки це прямо передбачено положеннями Закону № 2464-VI.
Водночас факт зазначення позивачем у відповідних платіжних дорученнях коду призначення платежу "101" (сплата поточного ЄСВ) вказаних висновків не змінює. Адже спеціальним законом на відповідача покладено обов'язок (а не надано право) за рахунок сум, що надходять від платника ЄСВ, насамперед погашати суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
До того ж, як видно з витягу з інтегрованої картки платника, усі кошти, що надходять від позивача на сплату єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати, акумулюються за кодом класифікації доходів бюджету 71010000. Тобто відповідач не вчиняє дій щодо зміни призначення платежу за кодом "101" на код "140", а лише спрямовує кошти, які надходять від позивача, на погашення наявної в нього заборгованості у порядку календарної черговості її виникнення, як це передбачено законом.
Суд зауважує, що вищевказані питання вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі № 120/1765/20-а.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, статтею 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб.
Судовими рішеннями у справі № 120/1765/20-а, які набрали законної сили, підтверджено правомірність вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області № Ю-346-17 від 12.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на загальну суму 5337755,51 грн та рішенням № 0005025806 від 17.02.2020 про застосування штрафних санкцій в розмірі 687348,10 грн та нарахування пені в сумі 1495062,60 грн.
Крім того, вказаними рішеннями визнано правомірними дії ГУ ДПС у Вінницькій області щодо зарахування у рахунок погашення наявної заборгованості коштів, спрямованих позивачем на сплату поточних платежів.
Водночас твердження позивача таких висновків не спростовують та не свідчать про незаконність нової вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.02.2021 за № Ю-346-17.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-346-17 від 11.02.2021 р., судова колегія зазначає наступне.
Судом встановлено, що 23.02.2021 позивачу було вручено вимогу.
Відповідно до п.п. 3, 4, 5 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
Позовна заява Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" до суду першої інстанції надійшла 22.03.2021, а скарга направлена до ДПС України 08.04.2021, тобто після початку оскарження вимоги в судовому порядку та з пропущенням 10-денного строку.
Під час судового засідання у Вінницького окружному адміністративному суді 05.07.2021 було розглянуто клопотання позивача від 01.07.2021 вих. № 621 та прийнято до відома, в якому позивач просив врахувати відсутність відповіді на скаргу з боку ДПС України.
Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги відсутність відповіді на скаргу з боку ДПС України, оскільки вказані доводи не були підставою позову. Окрім того, ДПС України не є стороною по справі.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 жовтня 2021 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.