Справа № 600/114/21-а
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
11 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області та зобов'язати сформувати і подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5709 грн., сплаченого згідно квитанції №ПН1692434 від 15.10.2020 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.
В обґрунтування власної позиції позивачка зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття протиправного рішення.
Так, на переконання апелянта, судом першої інстанції безпідставно враховано надану самим же позивачем копію з Інформаційного Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №231507403 від 06.11.2020, оскільки останній сформовано за частковим співпадінням, тобто до його складу включено усіх повних тезок ОСОБА_1 , які проживають на території України і володіють нерухомим майном. При цьому, позивач звертає увагу суду на факт відсутності ідентифікаційного коду особи, яка є власником майна, частка якого нібито нею приватизована в минулому, в той час, як майно, яке їй дійсно належить можна ідентифікувати не лише за її прізвищем, ім'ям та по-батькові, а й за її ідентифікаційним кодом.
Відповідач та третя особа правом подання письмових відзивів на апеляційну скаргу не скористались.
Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено наступні обставини справи.
15.10.2020 позивачем укладено Договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 570880,58 гривень.
Позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання квартири у розмірі у розмірі 5709 грн, згідно квитанції №ПН1692434 від 15.10.2020.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності міститься запис про реєстрацію права власності за позивачем 15.10.2020 на підставі договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Також міститься запис про зареєстроване 15.09.2003 право часткової власності на квартиру по АДРЕСА_2 , набутого шляхом приватизації.
24.11.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5709 гривень.
Листом від 10.12.2020 №2400-0502-8/35128 відповідач повідомив про відсутність підстав для формування подання органам казначейської служби про повернення позивачу помилково сплачених коштів, оскільки при реєстрації купівлі-продажу нерухомого майна документи, на підставі яких нотаріусу надано право звільняти покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, не були надані, а тому сплата збору здійснена правомірно.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, з метою захисту свого права, звернулася в суд з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5709 грн., при купівлі квартири по АДРЕСА_1 , не підлягає поверненню позивачу, оскільки у Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про зареєстроване за позивачем 15.09.2003 право часткової власності на квартиру по АДРЕСА_2 , набутого шляхом приватизації.
Апеляційний суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом №400/97-ВР, врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі Порядок №1740).
Відповідно до п.15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі Постанова №866), зокрема, доповнено п.15-2 вказаного Порядку №1740 підпунктами «в» і «г». Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26.09.2020 року.
Відповідно до пп. «в» п.15-2 Порядку №1740 сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
В силу вимог п.15-3 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).
Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Як свідчать матеріали справи, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
В даному випадку, посилання суду першої інстанції на наявність у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про зареєстроване за позивачем 15.09.2003 право часткової власності на квартиру по АДРЕСА_2 , набутого шляхом приватизації, судовою колегією оцінюється критично.
В першу чергу, судова колегія надаючи оцінку вказаній інформації, що міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, звертає увагу на те, що документ, на який посилається суд першої інстанції сформовано за частковим співпадінням, тобто інформація, зібрана в останньому, стосується всіх проживаючих на території України тезок позивачки.
Стосовно ж об'єкта нерухомості, який розташований по АДРЕСА_2 , то власниця 1/3 останнього ОСОБА_1 з причин відсутності ідентифікаційного коду не може бути ототожнена з особою позивачки.
Крім того, згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на об'єкт нерухомості, який розташований по АДРЕСА_2 , також належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які ймовірно, могли б бути батьками позивачки.
З метою об'єктивного та всебічного встановлення обставин справи, судом у позивача було витребувано копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , з якого встановлено, що дівоче прізвище позивачки - " ОСОБА_4 ", а вказані у Реєстрі особи не є батьками позивачки.
Тобто, доказів, які б підтверджували те, що позивачка дійсно володіє правом часткової власності на квартиру по АДРЕСА_2 , відповідачем не надано, та судом апеляційної інстанції не встановлено.
При цьому, колегія суддів також враховує, що в паспортних даних серії КР818812 ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1 ) відсутні відомості щодо народження чи реєстрації місця проживання в м.Бердичеві та загалом у Житомирській області.
Таким чином, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачка раніше набувала права власності на житло, матеріали справи не містять.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що позивач не вперше набула права власності на житло, а тому сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5709 грн, при купівлі квартири по АДРЕСА_1 , не підлягає поверненню позивачу.
Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позивачка звільненена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Поряд з цим, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).
Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, суд приходить до висновку про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо неподання до відповідного органу Казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вперше придбаного житла у сумі 5709 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сформувати та подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вперше придбаного житла у сумі 5709 грн.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена жодними доказами правомірність та обґрунтованість відмови його у поверненні помилково сплаченого збору.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
З урахуванням зазначеного, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивачки усі судові витрати (судовий збір) у сумі 2270 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та зобов'язати сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 709 грн, згідно квитанції АТ "Таскомбанк" №ПН1692434 від 15.10.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сплачений судовий збір в сумі 2270 грн відповідно до квитанцій №21950 від 13.01.2021 та №0.0.2163034461.1 від 16.06.2021.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.