Справа № 240/4885/21
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
23 березня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення (відмови) перерахунку пенсії позивачу з урахуванням наданої довідки прокуратури Житомирської області від 28.10.2020 № 21- 648 вих-20 для обчислення та перерахунку розміру з розрахунку 90% від розміру заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії років;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 04.11.2020 пенсії за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ, яка діяла на час призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку працюючого на посаді прокурора Житомирської області у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури” на підставі довідки Житомирської обласної прокуратури від 28.10.2020 № 21-648вих-20, згідно з якою розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії позивача складає 102630,15 грн, без обмеження її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату недоплаченої частини розміру пенсії з 04.11.2020 однією сумою з дати виникнення права на її отримання, ураховуючи визнання протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду” від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області під час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 04.11.2020 року за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90% від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної в довідці прокуратури Житомирської області від 28.10.21-648вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її граничного розміру.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також, апелянт зазначає, що предметом спору фактично є право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 №657.
При цьому, питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Апелянт зазначає, що пенсійним органом відмовлено у перерахунку пенсії позивачу з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, у зв'язку з чим спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача до суду не існувало.
Отже, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження їх граничного розміру задоволенню не підлягають як заявлені передчасно.
26.07.2021 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Також, 29.07.2021 (за вх. 20882/21 та вх.20910/21) від позивача до суду надійшли клопотання, в яких позивач просить, враховуючи посилання на практику суддів по аналогічним спорам, зокрема, постанову Верховного Суду у справі №752/17381/16 а від 19.07.2021, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 18.12.1998 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії).
28.10.2020 Прокуратурою Житомирської області видано довідку №21-648вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 (а.с.15)
04.11.2020 позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії.
Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем з 01.10.2020 здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі заяви та долученої до неї довідки.
Перерахунок пенсії здійснений з урахуванням 60% відсотків заробітної плати та із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії.
Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що внесені до законодавства зміни щодо відсоткового обрахунку заробітної плати не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
З огляду на встановлений факт перерахунку пенсії позивача, тобто здійснення дій, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Водночас, судом встановлено протиправний характер в діях відповідача під час перерахунку пенсії позивача.
Відтак, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого згідно з довідкою прокуратури Житомирської області від 28.10.2020 №21-648вих-20.
Щодо вимоги позивача про виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, суд першої інстанції вказав, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.
Таким чином, враховуючи те, що позивач є пенсіонером і пенсія йому була призначена у 1998 році, тому до розміру пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.
Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії одноразово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" суд першої інстанції вказав, що захисту в судовому порядку підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.
З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога позивача щодо здійснення перерахунку пенсії однією сумою, є передчасною та задоволенню не підлягає.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України «Про прокуратуру»: до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Так, за ч. 1 статті 50-1 прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з ч. 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ).
Надалі 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Таким чином, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Кабінету Міністрів України.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі № 825/506/18 (Пз/9901/16/18).
Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Водночас, впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення ч. 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
З аналізу вищезазначеного вбачається, що на момент розгляду цієї справи законодавством України передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої таке право може бути реалізовано за умови прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та надання позивачем довідки про заробітну плату при звернення до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із пунктом 21 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Предметом спору у справі, що розглядається, є право позивача як особи, якій призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», на перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі Постанови КМУ №657 від 30.08.2017 у розмірі 90% від розміру заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром пенсії, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.
Судом встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 14 вересня 2020 року ухвалено рішення у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року.
Верховний Суд визначив наступні ознаки типової справи:
а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону № 1697-VII;
б) відповідач - територіальні органи Пенсійного фонду України;
в) предмет спору - вимога зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII;
г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019 року.
Також Судом зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019.
Таким чином, враховуючи предмет спору у справі, що розглядається, та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №560/2120/20.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 28.10.2020 №21-648вих20.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача такого права на перерахунок пенсії, оскільки зі змісту відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що 01.10.2020 позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60 відсотків суми місячної (чинної) заробітної плати згідно поданої довідки, однак в апеляційній скарзі апелянт заперечує щодо перерахунку пенсії виходячи із розміру 90% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці прокуратури Житомирської області від 28.10.2020 №21-648вих20 без обмеження максимального розміру пенсії.
Визначаючись щодо доводів апелянта в частині задоволення судом першої інстанції вимоги про проведення перерахунку позивача у розмірі 90% на підставі поданої довідки від суми місячної заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, а потім 80 і згодом 60 процентів від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Наведена позиція щодо послідовності застосування норм закону, якими визначається відсоток, з якого обчислюється пенсія, збігається з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 4 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року, у зразковій справі №240/5401/18, в якій йдеться про зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсії військовослужбовців.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 6 жовтня 2015 року у справі №127/11720/14-а та Верховний Суд у постанові від 8 червня 2021 року у справі №263/15245/16-а висловили позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку. Вказана позиція зводиться до того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Подібна правова позиція за схожих обставин також була застосована Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справа № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року у справі №635/6663/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №725/1352/16-а) та від 29 червня 2020 року у справі № 490/5366/16-а.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватися норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а наступні зміни законодавства стосувалися зміни розміру відсотків при призначенні пенсії прокурорам.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, виходячи із розміру 90% (в редакції станом на час призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ) від розміру заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Житомирської області від 28.10.2020 №21-648вих20.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 28.10.2020 №21-648вих20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, з огляду на наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача з 1 жовтня 2020 року) Максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19, від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17.
Аналогічна норма передбачена і абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII, відповідно до якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, згідно абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2021 у справі №580/5237/20 сформулював правову позицію, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Так, за висновками Верховного Суду, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Верховний Суд зазначив, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, Верховний Суд дійшов висновку, що на неї не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI.
Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Також, Верховний Суд у постанові від 10.09.2021р. у справі №580/5238/20 зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року №5207-VI, вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Отже, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.09.2021 у справі №580/5238/20, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Колегія суддів звертає увагу, що в даній справі, перегляд якої здійснюється судом апеляційної інстанції, так і в справі №580/5238/20, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Отже, аналізуючи вказане, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 28.10.2020 року №648вих-20, без обмеження її граничного розміру є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є частково необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи щодо задоволення позовних вимог в частині, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 28.10.2021 №21-648вих-20 без обмеження її граничного розміру та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 28.10.2020 №21-648вих20 без обмеження її граничного розміру.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.