07 жовтня 2021 року м. Ужгород№ 260/866/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи на заводі "Стеатит" з 02 серпня 1982 року по 16 лютого 2001 року;
- скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №0700-0340-8/42213 від 18.11.2020 року "Про відмову в перерахунку пенсії за віком гр. ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи на заводі "Стеатит" (правонаступник ТОВ "Перечинський Стеатит" з 02 серпня 1982 року по 16 лютого 2001 року в страховий стаж при перерахунку пенсії з моменту звернення з таким перерахунком 13.11.2020р.;
- стягнути судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, із заявою про перерахунок пенсії за віком, із врахуванням до стажу періоду роботи на заводі "Стеатит" з 02 серпня 1982 року по 16 лютого 2001 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 18.11.2020 року відмовлено позивачці у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що записи в трудовій книжці містять виправлення.
Позивачка вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, неправомірно прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком.
Такі висновки та дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву позивача, відповідно до якого зазначає, що станом на момент набуття позивачкою права на пенсійне забезпечення її страховий стаж склав 19 років 0 місяців 11 днів, до якого, зокрема, не врахований період трудової діяльності на заводі «Стеатит» з 02.08.1982 по 16.02.2001 року, оскільки запис про прийняття на роботу ОСОБА_1 внесено у трудову книжку з порушенням правил, встановлених Інструкціями №162 від 20.06.1974 року та №58 від 29.07.1993 року, - а саме, запис під №10 про прийняття на роботу від 02.08.1982 р. містить виправлення у наказі.
Представник відповідача зазначає, що головне управління, листом від 06.11.2020 р. повідомляло позивачку що у разі подання нею підтверджуючих документів про періоди її трудової діяльності, такі будуть враховані до страхового стажу у відповідності до п.1.5 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, з дати подання нею заяви з усіма необхідними документами.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком з 08.08.2016 року у відповідності до Закону України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.
13 листопада позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до ст.43 Закону України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування", із врахуванням до стажу роботи на заводі "Стеатит", правонаступником якого є ТОВ "Перечинський "Стеатит", у період з 02 серпня 1982 року по 16 лютого 2001 року.
18 листопада 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом №0700-0340-8/42213 відмовило позивачці у задоволенні вищезгаданої заяви, у зв'язку з тим, що у трудовій книжці позивачки запис від №10 про прийняття на роботу 02.08.1982 року у графі №4 (на підставі чого внесений запис) наявні виправлення у наказі.
Не погоджуючись з такими рішенням позивачка звернулася до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях №162 від 20.06.1974р., у тому разі, коли в трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається в трудову книжку, заповнюється і ведеться адміністрацією підприємства за місцем роботи працівника у такому самому порядку, що і трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки від 03 серпня 1972 року, позивачка у період з 02.08.1982р. по 16.02.2001 працювала на заводі "Стеатит" (ТОВ "Пречинський "Стеатит").
Вказаний запис виконано без перекреслень, у чіткій послідовності та відповідності дати, який завірений підписом та печаткою роботодавця.
Отже, суд дійшов висновку, що трудовою книжкою позивачки підтверджено спірний періоди роботи на заводі "Стеатит".
Доказів, що в спірний період позивачка не працювала у спірний період на заводі "Стеатит", відповідачем не надано, тому відповідач зобов'язаний зарахувати до стажу вказаний період.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що у зв'язку з тим, що у записі №10 про прийняття на роботу позивачки наявні виправлення у зазначенні номеру наказа, на підставі якого внесено запис у трудову книжку, оскільки це не може бути підставою для відмови у врахуванні спірного періоду роботи.
Належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Наявність виправлення у трудовій книжці позивачки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на перерахунок пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 77, 139, 162, 205, 243, 245, 246, 255, 262, КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу періоди роботи на заводі "Стеатит" (ТОВ "Перечинський "Стеатит") з 02 серпня 1982 року по 16 лютого 2001 року.
Скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області "Про відмову в перерахунку пенсії по віку гр. ОСОБА_1 ", яке оформлене листом №0700-0340-8/42213 від 18 листопада 2020р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи на заводі "Стеатит" (ТОВ "Перечинський "Стеатит") з 02 серпня 1982 року по 16 лютого 2001 року та здійснити перерахунок пенсії з 13 листопада 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк