01 жовтня 2021 року м. Ужгород№ 260/1739/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання - Рошко Л.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився;
за участі представника позивача - Гетика Олександра Михайловича;
відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області - представник - Яблонський Олександр Олександрович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
12 травня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913), яким просив суд: "1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14.04.2020 року № 901 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського РВП та Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області" в частині притягнення мене ( ОСОБА_1 ) до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; 2. Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14.04.2020 року №87/ос по особовому складу, в частині звільнення мене ( ОСОБА_1 ) зі служби в поліції відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); 3. Поновити мене ( ОСОБА_1 ) на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; 4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на мою ( ОСОБА_1 ) користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.04.2020 року до дня ухвалення рішення у справі; 5. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 12 КАСУ) з викликом сторін.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року було постановлено викликати в судове засідання в якості свідка начальника СКЗ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_2 .
Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав. Зокрема, підставою для відкладення розгляду справи були заяви позивача (його представника), неявка свідка тощо.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1998 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 2015 року в Національній поліції. Остання посада - старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Наказом ГУНП в Закарпатській області від 28 грудня 2019 року № 286 о/с позивачу було надано щорічну відпустку з 23 грудня 2019 року по 08 лютого 2020 року. Під час відпустки 20 січня 2020 року за пропозицією керівництва позивачем було написано рапорт про відкликання його з чергової відпустки з 22 січня 2020 року. Для виходу на службу і повноцінне набуття повноважень для службової діяльності позивач очікував наказ про відкликання і вважав, що наказ буде доведений йому в порядку статті 5 Дисциплінарного статуту Національній поліції України. Натомість протягом 21-24 січня 2020 року наказ доведений не був. А подальшому у зв'язку з погіршенням стану здоров'я у період з 27 січня 2020 року по 03 квітня 2020 року позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності. Позивач вказує, що на початку квітня йому зателефонував працівник СКЗ ГУНП, який викликав його до ГУНП для дачі пояснення у зв'язку із проведенням службового розслідування стосовно невиходу на роботу. Саме тоді він вперше довідався, що 23 січня 2020 року ГУНП в Закарпатській області був виданий наказ, яким його було відкликано з чергової відпустки. Керівництво відділу вбачає безпідставний невихід на службу (прогул). У зв'язку з чим, наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 квітня 2020 року № 901 ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вказаним наказом було встановлено, що позивач 22 січня 2020 року, 23 січня 2020 року, та 24 січня 2020 року був відсутній без поважних причин на службі.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в письмовому відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи наступним. Під час службового розслідування встановлено, що наказом ГУНП в Закарпатській області від 28 грудня 2019 року № 286 о/с старшому оперуповноваженому В. Химинцю з 23 грудня 2019 року по 08 лютого 2020 року надано відпустку. Відповідно до наказу ГУНП в Закарпатській області від 23 січня 2020 року № 26 о/с з 22 січня 2020 року В. Химинця відкликано з відпустки (згідно поданого 20 січня 2020 року рапорту В. Химинця). Згідно наданої інформації з Ужгородського ВП ГУНП та КНП "Мукачівська ЦРЛ" встановлено, ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні у Мукачівській ЦРЛ з 27 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року та з 17 лютого 2020 року по 03 квітня 2020 року. Згідно наданої інформації з Ужгородського ВП та Ужгородського РВП встановлено, що старший оперуповноважений В. Химинець з 22 по 26 січня 2020 року повинен бути перебувати на службі, однак безпричинно був відсутній. Таким чином, під час службового розслідування встановлено, що В. Химинець 22, 23 та 24 січня 2020 року, був відсутній без поважних причин на службі, що підтверджується поясненнями працівників кримінальної поліції та керівництва підрозділів за місцем проходження служби, чим допустили грубе порушення трудової та службової дисципліни.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча судом вживалися заходи щодо його виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності позивача. Крім того, в судовому засіданні присутній представник позивача Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів наведених у ньому.
Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.
Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент звільнення позивач перебував на службі в органах Національної поліції на посаді старшого оперуповноважений сектору кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - УВП ГУНП в Закарпатській області).
28 березня 2020 року начальник УВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся з рапортом до начальника ГУНП в Закарпатській області, в якому повідомив про відсутність на робочих місцях підлеглих працівників, в тому числі, ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року та просив призначити службове розслідування (Т. 1 а.с. 73).
Наказом ГУНП в Закарпатській області "Про створення дисциплінарної комісії та призначення службового розслідування" від 30 березня 2020 року № 796 призначено службове розслідування за фактом не виходу на службу з 01 січня 2020 року без поважних причин, в тому числі, ОСОБА_1 (Т. 1 а.с.а.с. 71, 72).
Як вбачається з висновку службового розслідування від 13 квітня 2020 року, опитані співробітники УВП ГУНП в Закарпатській області та ВКП УВП ГУНП в Закарпатській області повідомили, що ОСОБА_1 з 01 січня по 30 березня 2020 року на службу не виходив. Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 22, 23 та 24 січня 2020 року повинен був перебувати на службі, однак безпричинно був відсутній, що свідчить про вчинення останнім дисциплінарного проступку та грубе порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України "Про національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, Кодексу законів про працю України.
За результатами проведеного службового розслідування складено Висновок від 13 квітня 2020 року, який затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області, відповідно до якого відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, вважаються такими, що підтвердилися. За вчинення дисциплінарного проступку та грубе порушення вимог статті 1 пункту 1 підпункту 1 та пункту 3 підпункту 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 пункту 1 підпунктів 1, 2 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII, розділу 2 пункту 1 підпунктів 1, 2 Правил етичної поведінки поліцейських, розділу ІV пункту 7 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та статті 40 пункту 4 Кодексу законів про працю, що проявилося у невиході на службу 22, 23 та 24 січня 2020 року, зокрема, ОСОБА_1 , відповідно до розділу 3 статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, необхідно звільнити із служби в поліції (Т. 1 а.с.а.с. 171-179).
Наказом ГУНП в Закарпатській області від 14 квітня 2020 року № 901 за скоєння дисциплінарного проступку та грубе порушення вимог статті 1 пункту 1 підпункту 1 та пункту 3 підпункту 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 пункту 1 підпунктів 1, 2 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII, розділу 2 пункту 1 підпунктів 1, 2 Правил етичної поведінки поліцейських, розділу ІV пункту 7 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та статті 40 пункту 4 Кодексу законів про працю, що проявилося у невиході на службу 22, 23 та 24 січня 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до розділу 3 статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції України звільнено із служби в поліції (Т. 1 а.с.а.с. 12-14).
Наказом ГУНП в Закарпатській області від 14 квітня 2020 року № 87 о/с, відповідно до статті 77 частини 1 Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції УВП ГУНП в Закарпатській області, з 14 квітня 2020 року (Т. 1 а.с.а.с. 15, 16).
З метою захисту порушеного права на працю, що проявилося у незаконному, на думку позивача, звільненні, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо законності звільнення позивача із займаної посади, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадянам згідно зі статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту - Закон України № 580-VIII).
Згідно із статтею 3 Закону України № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 частини 1 Закону України № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону України № 580-VIII регламентує основні обов'язки поліцейських, серед яких, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За приписами статті 19 частин 1, 2 Закону України № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження регламентується нормами Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" № 2337-VIII від 15 березня 2018 року (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
Так, службова дисципліна в розумінні Дисциплінарного статуту є дотриманням поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
В свою чергу дисциплінарним проступком згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходу за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 частини 1 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (стаття 13 частина 2 Дисциплінарного статуту).
Нормами статті 13 частини 3 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Як вбачається з наведеного ГУНП в Закарпатській області правового обґрунтування вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який проявляється у відсутності без поважних причин на роботі 22, 23 та 24 січня 2020 року, такий є свідченням грубого порушення: статті 1 частини 3 підпункту 2 Дисциплінарного статуту, що передбачає необхідність знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; статті 18 частини 1 підпунктів 1, 2 Закону України № 580-VIII, які передбачають обов'язок неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до статті 92 частини 1 Закону України № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Статтею 93 частиною 2 Закону України № 580-VIII передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Згідно зі статтею 93 частиною 11 Закону України № 580-VIII відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
З вказаних норм резюмується, що відкликання поліцейського з чергової відпустки може мати місце лише у випадку наявності крайньої необхідності для такого відкликання.
Наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 28 грудня 2019 року № 286 о/с старшому оперуповноваженому В. Химинцю з 23 грудня 2019 року по 08 лютого 2020 року надано відпустку (Т. 1 а.с. 34).
20 січня 2020 року ОСОБА_1 було написано рапорт на ім'я начальника ГУНП в Закарпатській області про відкликання його з чергової відпустки з 22 січня 2020 року (Т. 1 а.с. 35). Такий рапорт не містить посилання позивача на наявність обставин крайньої необхідності для його відкликання.
Відповідно до наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 23 січня 2020 року № 26 о/с з 22 січня 2020 року ОСОБА_5 відкликано з відпустки (згідно поданого 20 січня 2020 року рапорту В. Химинця) ( Т. 1 а.с. 36). Також й наказ відповідача не містить вказівки на наявність обставин крайнього необхідності для відкликання поліцейського з чергової відпустки, що є необхідним у відповідності до статті 93 частини 11 Закону України № 580-VIII.
Таким чином наказ начальника ГУНП в Закарпатській області від 23 січня 2020 року № 26 о/с, яким з 22 січня 2020 року ОСОБА_5 відкликано з відпустки не відповідає вимогам статті 93 частини 11 Закону України № 580-VIII.
Згідно наданої інформації з Ужгородського ВП ГУНП та КНП "Мукачівська ЦРЛ" встановлено, ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні у Мукачівській ЦРЛ з 27 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року та з 17 лютого 2020 року по 03 квітня 2020 року (Т. 1 а.с.а.с. 38-40).
Вказане підтверджується листками непрацездатності серії АКА № 076882, серії АКА № 077555, серії АКА № 077780 (Т. 1 а.с.а.с. 162-164).
Кваліфікуючи відсутність позивача на службі 22, 23 та 24 січня 2020 року, як невиконання ним наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 23 січня 2020 року № 26 о/с про відкликання його з чергової відпустки, відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 був обізнаний про факт відкликання з відпустки.
Суд критично ставиться до таких доводів відповідача виходячи з наступного.
Згідно із статтею 4 частинами 1 та 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Отже, виконанню підлягає виданий наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого.
Допитана в судовому засіданні, яке проходило 01 жовтня 2021 року свідок ОСОБА_2 також не змогла надати суду докази, які б свідчили про доведення до позивача наказу про його відкликання з чергової відпустки.
Відповідачем доказів про доведення до відома позивачеві наказу про відкликання його з чергової відпустки під час проведеного службового розслідування та до суду не надано. В розпорядженні суду відсутні будь-які належні і допустимі докази доведення до відома позивача саме наказу від 23 січня 2020 року № 26 о/с про відкликання його з чергової відпустки.
Необхідно зауважити, що саме подання рапорту 20 січня 2020 року про дострокове відкликання його з відпустки, не означає обов'язок відповідача такий задовольнити та видати відповідний наказ про відкликання з чергової відпустки. Таке відкликання є правом, а не обов'язком керівника, у зв'язку з чим приступити до виконання своїх службових обов'язків було можливим лише виключно після видачі наказу та доведення такого наказу до відома позивача.
Позивач міг очікувати видання наказу (міг сподіватися на видання такого наказу) щодо його відкликання що найбільше до 22 січня 2020 року включно. Судом встановлено, що рапорт позивача про його відкликання станом на 22 січня 2020 року не був реалізований.
Відповідно до статті 4 частин 2 та 7 Дисциплінарного статуту, наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ, відданий (виданий) з порушенням вимог закону або з перевищенням повноважень, є недійсним та підлягає скасуванню прямим керівником.
З даного приводу суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 23 січня 2020 року № 26 о/с з 22 січня 2020 року ОСОБА_1 було відкликано з щорічної основної оплачуваної відпустки (Т. 1 а.с. 36).
Тобто, 22 січня 2020 року позивача було відкликано з щорічної основної оплачуваної відпустки, при цьому, сам наказ № 26 о/с про відкликання ОСОБА_1 з відпустки видано ГУНП в Закарпатській області 23 січня 2020 року, тобто пізніше ніж дата з якої відкликається поліцейський.
А відтак, станом на 22 січня 2020 року до відома позивача не могло бути доведено наказу про його відкликання з чергової відпустки лише в силу того, що такого наказу не було. Таким чином правової підстави виходити на службу з 22 січня 2020 року у позивача не було.
Одночасно суд зазначає, що оскільки наказ суб'єкта владних повноважень набуває чинності з моменту його підписання, то такий не може поширювати свою дію на події у минулому.
Суд констатує, що відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що наказ від 23 січня 2020 року № 26 о/с не був своєчасно доведений до його відома.
Відсутність належного повідомлення позивача про видання такого наказу фактично унеможливлює виконання ним свого обов'язку щодо негайного повідомлення про неможливість виконання такого наказу безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
При проведенні службового розслідування та при вирішенні питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, відповідачем вказану обставину не враховано, яку можливо визнати поважною та такою, що об'єктивно перешкоджала своєчасно виконати наказ про відкликання з чергової відпустки.
Необхідно зазначити, що ні Законом України № 580-VIII, ні Дисциплінарним статутом ані іншими нормативними актами щодо діяльності поліцейських не врегульовані питання відповідальності поліцейського за прогул, як не надано визначення такого поняття.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відтак, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17.
Згідно із статтею 40 частиною 1 пунктом 4 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
На недотримання вказаної норми, як на підставу застосування до ОСОБА_1 обраного виду дисциплінарного стягнення, посилається відповідач в наказі № 901 від 14 квітня 2020 року.
Передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Таким чином, ключовим в даному випадку є не безумовна відсутність працівника на роботі, а тільки та, що була допущена за відсутності поважних причин.
Тому для правильного вирішення питання про законність звільнення позивача зі служби суд повинен надати оцінку причинам його відсутності на роботі, обставинам за яких вчинено проступок, а також наявності вина працівника.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, відповідно до якої поважними причинами визнаються такі, що виключають вину працівника.
Обов'язковість встановлення вини поліцейського для застосування до такого дисциплінарного стягнення передбачається також нормами статті 19 частини 7 Дисциплінарного статуту
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
Таким чином, оскільки судом під час розгляду даної справи було встановлено, що 22, 23 та 24 січня 2020 року, позивач продовжував перебувати у щорічній основній оплачуваній відпустці (в силу відсутності станом на 22 січня 2020 року відповідного наказу про його відкликання), а отже судом не встановлено вчинення позивачем будь-якого вчинку, який би свідчив про невиконання нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції, а також своїх посадових обов'язків чи Присяги поліцейського, за порушення яких до позивача було застосовано обраний захід дисциплінарного стягнення.
У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що ГУНП в Закарпатській області не доведено обґрунтованість застосованого до ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення та подальше звільнення його зі служби, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржені рішення - скасуванню.
Щодо позовних вимог про виплату позивачеві грошового та речового забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 235 частини 1 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, тому позивач підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено.
Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до оскарженого наказу відповідача - позивача було звільнено з роботи 14 квітня 2020 року, тобто дата звільнення - 14 квітня 2020 року вважається останнім робочим днем позивача. А відтак з 15 квітня 2020 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 15 квітня 2020 року, оскільки позивач вважається таким, що 14 квітня 2020 року був на роботі (проходив службу).
Статтею 235 частиною 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" резюмується, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим ПКМУ від 08.02.95р. № 100 (далі по тексту - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою ГУНП в Закарпатській області від 25 травня 2020 року № 770/106/5-20 позивачу було нараховано заробітну плату у тому числі у натуральній формі за лютий 2020 року - 14626,98 грн, березень 2020 року - 14626,98 грн. Загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням, з врахуванням календарних днів, становить 29253,96 грн (Т. 1 а.с. 68)
Із врахуванням того, що у лютому та березні 2020 року сумарно кількість календарних днів становить 60 день, то середньоденний заробіток позивача складає 487,57 грн (14626,98 + 14626,98 / 60), а середньомісячна заробітна плата - 14626,98 грн. (29253,69 / 2).
Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 15 квітня 2020 року по 01 жовтня 2021 року, становить 518 календарних днів, однак враховуючи положення статті 235 частини 2 Кодексу законів про працю України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу не більш як за один рік, а відтак грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 177963,05 грн (487,57 грн х 365).
Відповідно до статті 371 частини 1 пунктів 2, 3 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, в даній справі суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання стягнення на користь позивача грошове утримання за один місяць в розмірі 14626,98 (грн. (29253,69 грн /2), та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції України на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції № 1 Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 квітня 2020 року № 901 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського РВП та Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 квітня 2020 року № 87/ос по особовому складу, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до статті 77 частини 1 пункту 6 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на займаній на час звільнення посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 15 квітня 2020 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 177963,05 (сто сімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят три гривень 05 копійок) грн з відрахуванням податків та зборів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на займаній на час звільнення посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 15 квітня 2020 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 14626,98 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень 98 копійок) грн підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 01 жовтня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 11 жовтня 2021 року.
СуддяС.Є. Гаврилко