Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 жовтня 2021 р. Справа№200/9886/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шинкарьової І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та просить суд:
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, вул. Свободи буд 5 Донецька область, код ЄДРПОУ 41325231) щодо невиплати щомісячних страхових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з грудня 2014 року по теперішній час.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити нарахування та виплатити щомісячні страхові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з грудня 2014 року по теперішній час.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за один місяць допустити до негайного.
В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність припинення відповідачем нарахування та виплати позивачу щомісячних страхових виплат за період з грудня 2014 року по теперішній час.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що позивач перебував на обліку з жовтня 2014 року по серпень 2016 року у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де з жовтня 2014 року по серпень 2016 року отримував щомісячні страхові виплати. У травні 2015 року у відділенні була виплачена заборгованість по страховим виплатам з червня 2014 року по вересень 2014 року. Виплати потерпілому ОСОБА_1 були припинені з 1 вересня 2016 року у зв'язку із рішенням комісії (не підтвердження місця проживання за адресою перебування).
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - перебував як внутрішньо-переміщеною особою з тимчасово окупованої території України, відповідно до службової записки Слов'янського відділення УВД ФСС України від 28 серпня 2021 року.
Позивач перебував на обліку та отримували щомісячні страхові виплати з жовтня 2014 по серпень 2016 року у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
За результатом обміну інформацією відповідачу стало відомо, що рішенням Виконкому Бахмутської міської ради від 09 серпня 2016 року № 6 позивач за місцем реєстрації не мешкає, факт його проживання за адресою не підтверджений. На підставі чого, відповідачем припинено виплату з 01 вересня 2016 року щомісячних страхових виплат позивачу.
Не погодившись з зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті позову суд зазначає наступне.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).
Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п'ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Факт наявності у позивача права на отримання щомісячних страхових виплат відповідачем не оспорюється.
За таких обставин, позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат , з часу первинного призначення страхових виплат. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження протягом будь-якого строку (оскільки інвалідність встановлено безстроково) та не ставлять в залежність від прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі - Порядок № 20, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Розділу 3 Порядку № 20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
Суд зазначає, що окремо підстав для припинення виплат Порядком № 20 не передбачено.
Наразі порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27.
Суд вказує, що сума щомісячних страхових виплат за спірний період є заборгованістю, у розумінні пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 20, зазначено, що щомісячні страхові виплати особі, яка тимчасово переміщена, нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженим Постановою КМУ № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.
Дана норма п.15 Порядку не надає підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вона визначила лише одну підставу обліку соціальних виплат - "які не виплачені за минулий період".
Відповідно до статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна".
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою N 38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу страхових виплат за минулий період.
Факт припинення страхових виплат з 01 вересня 2016 по теперішній час відповідачем підтверджено.
Посилання відповідача на припинення страхових виплат з 01 вересня 2016 року внаслідок закінчення строку дії довідки ВПО позивача, суд не приймає, оскільки, зазначене не може бути покладено в основу невиконання державними органами своїх зобов'язань.
У відповідності до Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа 243/3505/16-ц, провадження № 14-271цс18) від 20 вересня 2018 року остання зазначила, що "у зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що, припиняючи виплату щомісячних страхових виплат позивачу відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати за минулий період з 01 вересня 2016 року та здійснити виплату суми заборгованості за страховими виплатами за минулий період по теперішній час.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати страхових виплат позивачу у межах суми за один місяць.
Щодо надання реквізитів банківського рахунку відкритого в АТ Державний ощадний банк України суд вказує, що докази, які просить витребувати відповідач у позивача, не стосуються предмета доказування у даній справі та відповідачем самостійно не було вчинено усіх залежних від нього заходів щодо отримання запитуваних реквізитів. Відповідач не позбавлений можливості з'ясувати реквізити банківського рахунку позивача під час його звернення до органів Управління ВД ФСС та на стадії виконання судового рішення. Крім того зазначення банківських реквізитів позивача у судовому рішенні не передбачено нормами статті 246 КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до судового рішення та у зв'язку з відстроченням позивачу сплати судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01 вересня 2016 року.
Зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної щомісячної страхової виплати за минулий період з 01 вересня 2016 року та здійснити виплату суми заборгованості за страховими виплатами за минулий період по теперішній час.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати страхових виплат в межах стягнення суми за один місяць.
Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова