01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"20" травня 2010 р. Справа № 7/044-10
Розглянувши справу за позовом ТОВ "Прушиньскі"
До СПД ОСОБА_1
Про стягнення 12204,09 грн.
суддя
за участю представників сторін:
від позивача:Гардер О.О. -представник за довіреністю б/н від 22.04.2010 року;
від відповідача: не з'явились.
секретар судового засідання: Яцук Е.В.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 03.12.2010 року (вх. №1273 від 26.03.2010 року) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 12 204,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №53 від 09.04.2009 року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 10 112,44 грн. суму основного боргу, 171,91 грн. інфляційних нарахувань, 78,02 грн. -3% річних та 1 841,72 грн. курсову різницю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2010 року було порушено провадження у справі №7/044-10 та призначено її розгляд на 27.04.2010 року.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 27.04.2010 року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору (про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення) розгляд справи відкладався на 20.05.2010 року.
В судовому засіданні 20.05.2010 року представник позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
У судове засідання 20.05.2010 року відповідач повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За згодою представника позивача, на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 20.05.2010 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив
09.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі»(постачальник за договором, позивач у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки №53 (далі -договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався забезпечувати виготовлення та передачу у власність покупця товару -будівельних матеріалів та комплектуючих до них, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.
Згідно з п. 4.1. договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Пунктом 5.1. договору визначено, що сторони дійшли згоди про те, що вартість одиниці товару, яка поставляється за цим договором узгоджена у дилерській угоді шляхом надання знижок від роздрібного прайсу продавця, а також фіксується у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару, яка поставляється покупцеві за цим договором.
Відповідно до п. 5.2. договору загальна вартість договору становить 34 577,05 грн. у тому числі ПДВ 20%. Остаточна вартість договору складається з вартості товару відвантаженого по цьому договору згідно видатковим накладним.
Покупець здійснює 50% попередню оплату вартості товару на протязі 3-х календарних днів після отримання рахунку-фактури та сплачує решту вартості партії товару перед її отриманням (якщо інше додатково не узгоджено сторонами у додатках) (п. 5.4. договору).
Як зазначено у п. 7.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01.09.2009 року, а щодо взаєморозрахунків сторін -до повного виконання сторонами зобов'язань по проведенню взаєморозрахунків.
Відповідно до п. п. 1-2 Додатку №2 до договору постачальник надає покупцю товарний кредит за умови виконання п. 5.4. договору, сума товарного кредиту (сума відвантаженого, але не оплаченого товару) становить не більш, ніж 35 112,44 грн. Строк погашення товарного кредиту 100 робочих днів. У разі не дотримання строку погашення кредиту, постачальник має право зменшити строк погашення та суму товарного кредиту.
Пунктом 9.4. договору сторони узгодили, що будь-який спір, щодо умов цього договору, та/або в зв'язку з ним, в разі неможливості вирішення його шляхом переговорів, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті у відповідності з його регламентом.
У зв'язку з вищепередбаченою умовою договору, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду. Стаття 1 Закону України «Про третейські суди»встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Частина 2 ст. 12 ГПК України встановлює, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб та спорів, передбачених п. 4 ч. 1 цієї статті.
Водночас, за змістом правових норм, закріплених ч. 2 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 1 ГПК України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
При системному тлумаченні наведених правових норм вбачається, що укладення третейської угоди чи то у вигляді третейського застереження у договорі, чи то у вигляді окремої письмової угоди, до виникнення спірних правовідносин, зумовлює виникнення у зацікавленої сторони права, у випадку виникнення спору, з метою захисту своїх прав і законних інтересів, на звернення до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.
Відтак, звернення до третейського суду на підставі третейської угоди, укладеної до виникнення спірних правовідносин є не обов'язком особи, а її правом, яким вона може користуватися на власний розсуд, а відтак, суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи припинити провадження у справі лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому договором третейському суді. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 03.03.2010 року у справі №33/337-09, від 11.11.2009 року у справі №06/86-42.
Господарський суд, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не подавав жодних заперечень щодо вирішення даного спору у господарському суді, дійшов до висновку, що наявність у договорі третейського застереження не є перешкодою для розгляду спору у господарському суді.
Отже, як встановлено господарським судом, на виконання умов договору постачальник (позивач у справі) поставив товар за видатковими накладними №ПШ-0002857 від 24.04.2009 року на суму 32 405,90 грн., №ПШ-0003146 від 30.04.2009 року на суму 2 171,15 грн., №ПШ-0003147 від 30.04.2009 року на суму 535,39 грн., загалом на суму 35 112,44 грн. Покупець в особі повноважних представників отримав вказаний товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб (оригінали оглянуті у судовому засіданні) та довіреностями відповідача, оформленими належним чином, на отримання вказаного товару від позивача.
В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме в сумі 25 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вказаного товару, а саме порушення строку погашення товарного кредиту, позивач неодноразово звертався до СПД ОСОБА_1 з письмовими вимогами про сплату існуючої заборгованості. Зокрема, в претензії №1333 від 11.11.2009 року позивач повідомив відповідача про існування заборгованості за поставлений товар та просив негайно погасити її. Відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, суму боргу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
На момент розгляду справи, враховуючи часткову оплату відповідачем суми заборгованості, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 10 112,44 грн. (35 112,44 грн. -25 000,00 грн.).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 265 ГК України, 712 ЦК України, одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором може бути передбачено продаж товару в кредит з відстрочкою або розстрочкою платежу, відтак може встановлюватися обов'язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім.
Отже, в даному випадку має місце поставка товарів у кредит. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу. Договір купівлі-продажу товару у кредит відрізняється від інших договорів купівлі-продажу (поставки) специфікою обов'язків покупця із оплати товару.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару, що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями видаткових накладних та довіреностей на отримання товару представниками відповідача. Відповідач всупереч згаданих приписів закону не виконав своїх зобов'язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар в строки передбачені умовами договору поставки, зокрема, передбачені у Додатку №2 до договору.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10 112,44 грн. є правомірною, доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 171,91 грн. та 78,02 грн. -3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від прострочення суми.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 841,72 грн. курсової різниці, на яку, як стверджує позивач, збільшилася ціна товару відповідно до офіційного курсу гривні до Євро у зв'язку із зростанням курсу ЄВРО, господарський суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст.ст. 691, 694 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (поставки). Товар продається в кредит за цінами що діють на день продажу і зміна ціни на товар проданий в кредит не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач, посилаючись на п. 5.6., 5.7. договору, якими визначено, що в разі збільшення курсу гривні щодо євро, згідно курсу НБУ постачальник має право перерахувати вартість неоплаченого товару, а покупець, зобов'язаний сплатити курсову різницю, просить суд стягнути з відповідача 1 841,72 грн.
Однак, договором поставки №53 від 09.04.2009 року (п.5.2, п. 1 додатку №2 до договору) вартість договору та ціни товару, а також здійснення розрахунків між сторонами визначено у національній валюті України. Відповідно до вимог ст. 189 ГК України ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання, вираженням узгодженого продавцем і покупцем грошового або іншого майнового еквівалента, який покупець сплачує за переданий йому товар.
Ціна є істотною умовою господарського договору, зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»гривня є грошовою одиницею України (національною валютою), єдиним законним платіжним засобом в Україні.
Окрім того, ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Законодавством України дозволяється застосовувати іноземну валюту при розрахунках між суб'єктами господарювання, однак, відповідно до вищезазначеної статті ГК України, йдеться лише про ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) і про можливість їх застосування за згодою сторін. Разом з тим ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Договір, що є підставою позову, не є зовнішньоекономічним, не містить відомостей, що товар, який визначено сторонами предметом купівлі-продажу має імпортну складову, що може вплинути на визначення ціни із застосуванням еквівалентності до іноземних валют.
Крім того, господарський суд звертає увагу, що у відповідності до вимог чинного законодавства України (ст. 625 ЦК України) позивачем заявлено до стягнення 171,91 грн. інфляційних втрат, які пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів. Тому, господарський суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача проіндексованої суми платежу неправомірною та необґрунтованою, а відтак така вимога не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 10 362,37 грн., з яких 10 112, 44 грн. сума основного боргу, 171,91 грн. інфляційні збитки та 78,02 грн. 3 % річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 1 841,72 грн. курсової різниці, суд відмовляє.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі»(07600, Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Чкалова, 135 А, код ЄДРПОУ 32925902) 10 112 (десять тисяч сто дванадцять) грн. 44 коп. основного боргу, 171 (сто сімдесят одну) грн. 91 коп. інфляційних збитків, 78 (сімдесят вісім) грн. 02 коп. 3% річних та судові витрати: 103 (сто три) грн. 61 коп. державного мита і 200 (двісті) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Антонова В.М.
Дата підписання 25.05.2010 року