30.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1633/20
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Вологжаніна О.Д., витяг з наказу №52 від 19.02.2020 р., представник;
від відповідача: Тиховліс В.Р., довіреність №б/н від 04.01.2021 р., адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 року (суддя Бєлік В.Г.) у справі № 904/1633/20
за позовом Міністерства оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп", м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 24 798 679,50 грн. за договором № 286/1/19/24 від 02.07.2019 року про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).
Позивач - Міністерство оборони України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРСТ ГРУП" із позовом про стягнення 11 727 088,78 грн. пені та 13 071 590,86 грн. штрафу за порушення умов договору № 286/1/19/24 від 02.07.2019 року про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 року у справі №904/1633/20 позов задоволено частково.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 55 800, 34 грн., штраф у розмірі 2 087 337, 14 грн. та судовий збір у розмірі 32 147, 06 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 р. по справі № 904/1633/20 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, відхиляючи додаткові докази, подані Відповідачем разом з письмовими поясненнями від 12.04.2021 р., та не враховуючи такі докази при винесенні рішення по справі, не врахував обставини взаємовідносин сторін, які були попередньо встановлені рішеннями судів по справі № 910/2200/20, оскільки необхідність врахування таких обставин обумовлена частиною 4 ст. 75 ГПК України.
Апелянт вважає, що суд повинен був надати оцінку та дослідити факт відсутності прострочення поставки товар у відповідності з рішеннями судів по справі № 910/4625/20 та факт встановлення обставин щодо поставки всього обсягу товару у відповідності з рішеннями господарських судів по справам № 910/4625/20 та № 910/2200/20.
З огляду на існування зазначених судових рішень щодо правовідносин сторін за договором поставки, та ухвалених рішень про стягнення на користь відповідача заборгованості за спірним договором, у суду були відсутні підстави для нарахування та стягнення на користь позивача штрафу та пені.
Апелянт посилається на те, що внаслідок зміни строків поставки за договором, весь товар був поставлений своєчасно, тобто, до 15.12.2019 та 31.12.2019 року, а тому нарахування неустойки за порушення строків поставки за трьома актами - № 200 від 23.11.2019, № 231 від 17.12.2019 року та № 321 від 16.12.2019 року, є безпідставним, оскільки неможливо встановити, що саме для цих актів строки поставки закінчуються 30.10.2019 та 15.12.2019 року, а не 31.12.2019 року з огляду на те, що до рознарядки зміни не вносились.
Крім того, внаслідок неврахування судом першої інстанції рішення суду у справі № 910/2200/20, яким було встановлено факт поставки ТОВ « Ферст груп» на користь Міністерства оборони продукції за договорами № 286/1/19/23 та № 286/1/19/24 на загальну суму 102 518 390,32 грн., відсутні підстави для стягнення на користь позивача штрафу за непоставку продукції, поставка якої підтверджена відповідним судовим рішенням.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 р. по справі № 904/1633/20 в частині задоволених позовних вимог та відмови у позові.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2021 року у справі № 904/1633/20 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Іванов О.Г., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 року у справі №904/1633/20.
Розгляд справи №904/1633/20 призначено в судовому засіданні на 09.08.2021 року об 09:30 хв. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,65, зал засідань №207.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 визначено для розгляду справи №904/1633/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2021року справу №904/1633/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Березкіна О.В.(доповідача), суддів: Іванов О.Г., Дармін М.О.
Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 року (суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/1633/20 відкладено на 20.09.2021 року на 09:30 годин.
20.09.2021 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.09.2021 року.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2019 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРСТ ГРУП" (постачальник) укладено договір № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити у 2019 році (нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) (лот 2 (09132000-3) (бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно нижчевикладеною специфікацією - Бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ (61-013-2968) ДАСТУ 8704:2017 до 30.08.2019 (включно) тонн 2 695, 027 300, 0073 573 500, 00 до 30.09.2019 (включно) тонн 3 365, 027 300, 0091864 500, 00 до 31.10.2019 (включно) тонн 2 355, 027 300, 0064 291 500, 00. Вартість продукції без ПДВ 8 415, 027 300, 00229 729 500,00Крім того ПДВ 45 945 900, 00.
Загальна вартість продукції з ПДВ 275 675 400,00. Загальна вартість продукції з ПДВ складає: 275675 400 (двісті сімдесят п'ять мільйонів шістсот сімдесят п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.
Згідно п. 3.1. договору, ціна договору становить: без ПДВ 229 729 500, 00 грн., крім того ПДВ 45 945 900, 00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 275 675 400, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.
Договір вважається виконаним при умові постачання 99 % продукції (п. 5.5. договору).
Відповідно до п. 6.3. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором; забезпечити постачання продукції, згідно специфікації та якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору.
За умовами п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 8.3. договору).
Пунктом 8.5. договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Відповідно до п. 8.6. договору, доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є відповідний документ виданий торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору, коригування зобов'язань здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (п. 10.1. договору).
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРСТ ГРУП" із позовом про стягнення 11 727 088,78 грн. пені та 13 071 590,86 грн. штрафу за порушення умов договору № 286/1/19/24 від 02.07.2019 року про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), позивач - Міністерство оборони України посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 286/1/19/24 від 02.07.2019 року про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), в частині порушення строку поставки 3 669,328 тон товару до визначених військових частин від 2 до 108 діб та не здійснення поставки 2 305,390 тон товару у визначений договором строк до 31.10.2019 року, що є прідставою для нарахування та стягнення пені та штрафу, передбаченими умовами договору.
Задовольняючи позовні вимоги частково, та стягуючи на користь позивача - Міністерства оборони України пеню у розмірі 55 800,34 грн. та штраф у розмірі 2 087 337,14 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що прострочка поставки має місце за актами приймання-передачі товару № 200 від 23.11.2019 на 23 дні, № 231 від 17.12.2019 на 2 дні, № 321 від 16.12.2019 на один день, а тому сума пені за несвоєчану поставку товару, що підлягає стягненню складає 55 800,34грн.
Щодо стягнення штрафу за непоставку товару, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів поставки товару в обсязі 910,229т., отже правомірним є стягнення штрафу в сумі 2 087 337,14 грн. (910,229т. х 32 760,00грн. х 7% = 2087 337,14).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення пені за прострочку поставки товару у сумі 55 800,34грн. за актами приймання-передачі товару № 200 від 23.11.2019, № 231 від 17.12.2019, № 321 від 16.12.2019 з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язався у 2019 році поставити замовнику бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ (61-013-2968) у кількості:
2 695,0 тон, вартістю 73 573 500,00 грн. до 30.08.2019 (включно);
3 365,0 тон вартістю 91 864 500,00 грн. до 30.09.2019 (включно);
2 355,0 тон вартістю 64 291 500,00 грн. до 31.10.2019 (включно).
Загальна вартість продукції за договором становить: 275 675 400,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, у справі №910/15314/19 внесено зміни до Договору № 286/1/19/24, а саме Специфікацію (пункт 1.1 вказаного Договору № 286/1/19/24) викладено у редакції, згідно із якою передбачено, що Товариство зобов'язано поставити Міністерству Продукцію в кількості 2695,0 тонн до 30.10.2019, 3365,0 тонн - до 15.12.2019, 2355,0 тонн - до 31.12.2019 на загальну вартість 275675400 грн. (з ПДВ).
Таким чином, судовим рішення були внесені зміни до договору в частині строків поставки товару.
Згідно Рознарядки ( додаток № 12.2 до Договору № 286/1/19/24 ) відповідач зобов'язався поставити до військової частини: А 1361 продукцію у кількості 1980 т. до 30.08.2019, 2090 до 30. 09.2019, 1460 до 31.10.2019;
До військової частини А 2678 продукцію у кількості 330,0т. до 30.08.2019, 320,0 т. до 30.09.2019, 220 т. до 31.10.2019.
Судом встановлено, що змін до Рознарядки щодо строків поставки окремо не вносилось, проте, з урахуванням змін до Специфікації, можна зробити висновок про те, що змінені строки постачання застосовуються до строків поставок до конкретних, зазначених у Рознарядці, військових частин.
Згідно додатку № 12.2 до Договору № 286/1/19/24 (Рознарядка на постачання Товариством Продукції) слідує, що, зокрема, за замовленням відповідача позивач зобов'язавався поставити:
- військовій частині НОМЕР_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1 ; адреса відділу зберігання пального - 61007, м. Харків, пр-т Індустріальний, 1) Продукцію у обсязі 1980 до 30.10.2019; 2090 до 15.12.2019; 1460 до 31.12.2019 ( з урахуванням змінених строків)
- військовій частині НОМЕР_2 (поштова адреса: АДРЕСА_2 ; в/ч НОМЕР_2 Продукцію у обсязі 330,0 до 30.10.2019; 320,0 до 15.12.2019; 220 до 31.12.2019 ( з урахуванням змінених строків постачання)
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що за актами приймання-передачі продукції:
- № 200 ( до військової частини НОМЕР_1 ) від 23.11.2019 - строк поставки згідно зі специфікацією 30.10.2019, прострочка складає 23 дні;
- № 231 ( до військової частини НОМЕР_1 ) від 17.12.2019 - строк поставки згідно зі специфікацією 15.12.2019, прострочка складає 2 дні;
- № 321 від 16.12.2019 - строк поставки згідно зі специфікацією 30.10.2019, прострочка складає 46 днів;
- № 321 від 16.12.2019 - строк поставки згідно зі специфікацією 15.12.2019, прострочка поставки 1 день.
Умовами договору а саме, п. 7.3.1. передбачено, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки судом встановлена прострочка поставки за актами приймання-передачі товару № 200 від 23.11.2019, № 231 від 17.12.2019, № 321 від 16.12.2019, то господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені за несвоєчасну поставку товару у розмірі 55 800,34грн.
Розрахунок: Акт № 200 від 23.11.2019 - вартість несвоєчасно поставленого товару 390 204,36грн. (390 204,36грн. х 0,1% х 23дні )= 8 974,70грн.
Акт № 231 від 17.12.2019 - вартість несвоєчасно поставленого товару 16 813 349,28грн.(16 813 349,28грн. х 0,1% х 2дні) = 33 626,70грн.
Акт № 321 від 16.12.2019 вартість несвоєчасно поставленого товару 247 763,88грн.
(247 763,88грн. х0,1% х 46днів )= 11 397,14грн.
Акт № 321 від 16.12.2019 вартість несвоєчасно поставленого товару 1 801 800,00грн.
(1 801 800,00грн. х 0,1% х 1день) = 1 801,80грн
Усього: 8 974,70грн. + 33 626,70грн.+ 11 397,14грн.+ 1 801,80грн = 55 800,34грн.
Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача штрафу у сумі 2 087 337,14 грн. з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд першої інстанції виходив з наступних обставин.
Так, суд зазначив, що рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2020 у справі № 910/4625/20 встановлено, що в межах договору поставки №286/1/19/24 в період з 15.12.2019 по 28.12.2019 відповідачем здійснені поставки:
- 1194,964 тонн на станцію Індустріальна, м. Харків (отримувач військова частина А1361);
- 200,197 тонн на станцію Куликів Львівської області (отримувач військова частина НОМЕР_2 )
Зі змісту ч.4 ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки предметом справи, що розглядається є виконання ТОВ “Ферст Груп” зобов'язань за договором № 286/1/19/24, господарський суд першої інстанції зазначив, що судом враховуються лише зазначені вище поставки. Решта поставок, про які йдеться у рішенні господарського суду м. Києва від 29.07.2020 у справі № 910/4625/20 здійснена в межах договору №286/1/19/23, а тому не враховується судом.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що обсяг неврахованого позивачем товару під час розрахунку суми штрафу складає 1194,964т.+ 200,197т. = 1 395,161т.
Доказів поставки решти товару в обсязі 910,229т. (2 305,390т. - 1 395,161т.) відповідачем не надано.
Вартість 1 т. бензину становить 32 760,00грн.
910,229т. х 32 760,00грн. х 7% = 2087 337,14, отже, на думку суду, правомірним є стягнення штрафу в сумі 2 087 337,14 грн.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними, такими, що зроблені без урахування фактичних обставин справи та без з'ясування всіх обставин справи.
Так, колегія суддів зазначає, що 12 квітня 2021 року відповідач по справі надав суду першої інстанції пояснення по суті справи, в яких, з посиланням на судові рішення, у тому числі, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2200/20, повідомив про повне та своєчасне виконання умов договору поставки № 286/1/19/24.
До даних пояснень відповідач долучив докази за договором № 286/1/19/23, які мали бути враховані судом при вирішенні спору, оскільки лише з аналізу обох договорів: 286/1/19/23 та № 286/1/19/24 можна встановити обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 року пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» залишено без розгляду.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обгрунтовано неможливість подання додаткових пояснень з доданими документами до розгляду справи по суті.
Зі змісту даних пояснень вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі № 910/2200/20 стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" заборгованість у розмірі 102 518 390,32 грн.
При цьому, даним рішенням встановлено, що на виконання умов договорів №286/1/19/23 від 02.07.2019, №286/1/19/24 від 02.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРСТ ГРУП" було поставлено Міністерству оборони України товар на суму 102 518 390,32 грн, який було прийнято одержувачами замовника на підставі видаткових накладних.
Зі змісту ч.4 ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, повинен був надати оцінку та врахувати рішення господарського суду у справі № 910/2200/20, яке в даному випадку не є доказом у справі, який можно залишити без розгляду, як зазначив суд в ухвалі, а містить посилання на обставини, які не підлягають доказуванню у межах даної справи.
Без розгляду в даному випадку підлягало залишенню клопотання, яке міститься в поясненнях, щодо долучення додаткових доказів у вигляді видаткових накладних за договором № 286/1/19/23.
Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновки Господарського суду міста Києва у справі № 910/2200/20 мають преюдиційне значення для даної справи, оскільки встановлені у цьому рішенні обставини стосуються спору щодо дотримання строків поставки та здійснення оплати за поставлену продукцію.
Так, господарським судом міста Києва у межах даної справи встановлено факт поставки ТОВ « Ферст Груп» на користь Міністерства оборони України продукцію за договорами № 286/1/19/23 та № 286/1/19/24 на загальну суму 102 518 390,32 грн.
Проте, в даному рішенні не конкретизована кількість поставленої продукції за кожним з договорів, а тому, в даному випадку, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що для встановлення кількості поставленої продукції необхідно здійснити аналіз не тільки спірного договору № 286/1/19/24, але й надати оцінку й договору № 286/1/19/23.
Так, з судових рішень у справах № 910/4625/20 та 910/2200/20 вбачається, що фактично між сторонами був відсутній спір щодо поставки і оплати продукції в загальній кількості 6 299,937 тон за договором № 286/1/19/23, та в загальній кількості 6 111,61 тон за договором № 286/1/19/24 , що також підтвердив представник позивача в судовому засіданні.
В рішенні суду по справі № 910/4625/20 встановлено факт поставки до військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , які є в рознарядці до договору № 286/1/19/23, продукції в загальній кількості 1 061,171 тон, та факт поставки до військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які є в рознарядці до договору № 286/1/19/24, продукції в загальній кількості 1 395,161 тон.
Господарським судом в рамках розгляду справи № 910/2200/20 встановлено факт поставки ТОВ «Ферст груп» на користь Міністерства оборони України продукції за договорами №286/1/19/23 та № 286/1/19/24, яку Міністерство оборони України відмовлялось оплачувати, на загальну суму 102 518 390,32 грн.
Тобто, враховуючи вартість одиниці продукції (тона) у розмірі 32 760 грн., яка є однаковою для двох договорів, математичним шляхом можна зробити висновок про поставку продукції на користь Міністерства оборони України сумарно за договорами №286/1/19/23 та №286/1/19/24 в кількості 3 129,377 тон.( 102 518 390,32 грн / 32 760 грн ).
Таким чином, загальна кількість продукції, поставленої за договорами № 286/1/19/23 та № 286/1/19/24 з урахуванням обставин, встановлених рішеннями господарського суду міста Києва у справах № 910/4625/20 та 910/2200/20 складає: 12 411.547 т. ( (6 299,937 т. + 6 111,61 т.)- кількість поставленої продукції за договором № 286/1/19/23 та № 286/1/19/24, щодо якої між сторонами відсутній спір) + 2 456.331 т. ((1 061,171 т. + 1 395,16 т. )- кількість поставленої продукції за рішенням № 910/4625/20) + 3 129,377 т. ( кількість продукції, поставленої відповідачем і яка підлягала оплаті позивачем на підставі рішення № 910/2200/20 = 17 997,255 т.
Оскільки за п.1.1договору № 286/1/19/23 загальна кількість продукції, яка підлягає поставці складає 9 627 т., а за договором № 286/1/19/24 відповідно 8 415 т., то сумарна кількість продукції за обома договорам складає 18 042 т.
За умовами п.5.5 обох договорів вбачається, що договір вважається виконаним при умові постачання 99% продукції.
Математичним шляхом встановлено, що загальна кількість поставленої продукції у розмірі 17 997,255 т. складає 99,75% від загального обсягу продукції (18 042 т.), тому колегія суддів погоджується з доводами апелянта про повне виконання ним умов договору № 286/1/19/24 в частині поставки товару, а тому висновки суду першої інстанції про стягнення штрафу за непоставку товару у кількості 910,229т. є безпідставними, та такими, що зроблені без врахування всіх обставин справи та прийнятих за спорами між тими ж сторонами, судових рішень, які свідчать про повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у інший спосіб, ніж здійснення математичного розрахунку обсягів поставленого товару за обома договорами, один з яких не є предметом розгляду даної справи ( № 286/1/19/23), суд не мав можливості встановити обсяги поставленого товару, що є предметом доказування при вирішенні спору про непоставку товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2200/20 встановлено факт поставки ТОВ « Ферст Груп» на користь Міністерства оборони України продукцію за договорами № 286/1/19/23 та № 286/1/19/24 на загальну суму 102 518 390,32 грн., але не конкретизована кількість поставленої продукції за кожним з договорів.
Проте, це не унеможливлює обов'язок суду здійснити всебічне, повне та всестороннє з'ясуваня обставин справи та перевірку їх доказами для правильного вирішення спору.
Позивач, в свою чергу, будучи обізнаним про дане судове рішення, не повідомив суду першої інстанції цих обставин, що свідчить про недобросовісне використання своїми процесуальнми правами, та не навів суду апеляційної інстанції свого контррозрахунку на спростування цих обставин.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення в частині стягнення штрафу за непоставку товару , суд нез'ясував всіх обставин справи ( зокрема, не врахував існування судового рішння у справі № 910/2200/20), внаслідок чого дійшов безпідставного висновку щодо обгрунтованості вимог позивача про стягнення штрафу, що у відповідності до статті 277 ГПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області в цій частині.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 року у справі №904/1633/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" на користь Міністерства оборони України штрафу у розмірі 2 087 337,14 грн.- скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.10.2021року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя М.О.Дармін