проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"01" жовтня 2021 р. Справа № 922/1074/21
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Бєляковської Галини Іванівни (вх. №2113Х) на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2021 (рішення ухвалено суддею Ємельяновою О.О. 10.06.2021 об 11:33 год., у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 15.06.2021) у справі №922/1074/21
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
до фізичної особи - підприємця Бєляковської Галини Іванівни, м. Харків
про стягнення заборгованості у розмірі 379909,72 грн
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/1074/21 у позові відмовлено частково; стягнуто з фізичної особи - підприємця Бєляковської Галини Іванівни на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - заборгованість за невиконання договірних зобов'язань з сплати отриманої теплової енергії за період з квітня 2018 року по січень 2019 року на підставі договору у сумі 85,17 грн., вартість фактично спожитої теплової енергії без укладання договору, за період з квітня 2018 року по лютий 2020 року у розмірі 112665,20 грн. та 1691,26 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за невиконання договірних зобов'язань з сплати отриманої теплової енергії за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року на підставі договору у сумі 2049,44 грн. та вартості фактично спожитої теплової енергії без укладання договору, за період з листопада 2014 року по березень 2018 року у розмірі 265109,91 грн. відмовлено.
ФОП Бєляковська Галина Іванівна звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить (з урахуванням вимог уточненої та доповненої апеляційної скарги):
- приєднати до матеріалів справи: копію договору дарування нежитлових приміщень від 10.12.2012р.; копію витягу про державну реєстрацію прав від 11.12.2012р.; копію інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності від 03.06.2021р.; копію висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 22.11.2018р. №7684;
- скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/1074/21 в частині задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП Бєляковської Г.І. на користь КП "Харківські теплові мережі" 85,17 грн. за спожиту теплову енергію за договором, 112665,20 грн. за спожиту теплову енергію без укладання договору та стягнення 1691,26 грн. судового збору, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити;
- змінити мотивувальну частину рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення: заборгованості за невиконання договірних зобов'язань з сплати отриманої теплової енергії за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року на підставі договору у сумі 2049,44 грн., зазначити підставу - у зв'язку із відсутністю боргу; та вартості фактично спожитої теплової енергії без укладання договору за період з листопада 2014 року по березень 2018 року у розмірі 265109,91 грн. - у зв'язку з відсутністю боргу та зловживання правом позивачем, що порушив пряму заборону, встановлену законом.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався, зокрема, на те, що:
- відповідно до положень ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору не допускається, а тому суд першої інстанції встановивши обставини поставки теплової енергії без укладення відповідних договорів, у зв'язку з порушенням позивачем прямої заборони, що є зловживанням правом, мав з цих підстав відмовити у задоволенні позову;
- позивач не є споживачем теплової енергії у спірних приміщеннях по Куликівському узвозу, буд 9 та вул. Ашхабадській, буд 10, у зв'язку з відсутністю у вказаних приміщеннях приладів опалення. Сам факт підключення житлового багатоквартирного будинку до системи теплопостачання та наявність системи опалення житлових приміщень житлового будинку, на думку заявника, не підтверджують обставини використання ним теплової енергії;
- судом не враховано, що відповідачу належить право власності на нежитлові приміщення по Куликівському узвозу, 9 на підставі договору від 17.09.2019 без статусу фізичної особи - підприємця. Тобто, спір не відноситься до юрисдикції господарського суду.
Також, за твердженням відповідача, є помилковим висновок суду щодо наявності боргу за договором про постачання теплової енергії №10199 від 01.10.2003, оскільки з розрахунку позивача вбачається переплата за договором.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 поновлено ФОП Бєляковській Г.І. строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/1074/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 21.09.2021; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/1074/21 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції.
21.09.2021 від ФОП Бєляковської Г.І. та її представника адвоката Венгера В.Л. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю особистої явки у судове засідання через хворобу та зайнятість в іншому судовому процесі (вх.№№10954, 10955).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.10.2021.
30.09.2021 від позивача надійшли пояснення по справі (вх.№11356).
У судовому засіданні представник відповідача та відповідачка особисто підтримали вимоги апеляційної скарги в редакції уточнень та доповнень до апеляційної скарги.
Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.
Стосовно клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно положень ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідних доказів неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції відповідачем не надано, у зв'язку з чим у апеляційного господарського суду відсутні підстави приймати їх до розгляду.
Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотаннями про приєднання доказів, до якого додавалися копії висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 22.11.2018р. №7684; договору дарування нежитлових приміщень від 10.12.2012р. та витягу про державну реєстрацію прав від 11.12.2012, інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності від 03.06.2021р. Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2021 клопотання відповідача про приєднання доказів повернуто без розгляду на підставі ч.8 ст. 80 ГПК України у зв'язку з порушенням вимог частин 3, 5, 8, 9 ст. 80 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
У березні 2021 КП "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ФОП Бєляковської Г.І. на свою користь 379909,72 грн., з яких:
- заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по сплаті отриманої теплової енергії за період з жовтня 2017 по січень 2019 на підставі договору в сумі 2134,61 грн.;
- вартість фактично спожитої енергії відповідачем без укладання договору за період з листопада 2014 по лютий 2020 - 377775,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог КП "Харківські теплові мережі" посилається, зокрема, на те, що ФОП Бєляковська Г.І. займає нежитлові приміщення в житловому будинку за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 9 загальною площею 94,8 кв.м. на підставі договору оренди, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 1896 від 28.09.2011 року, що підтверджується листом №2085 від 24.02.2015 Управління комунального майна та приватизації ХМР. Система опалення нежитлового приміщення є невід'ємною частиною опалення житлового будинку. Посилаючись на положення статті 75 ГПК України, позивач вказує, що дані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 року у справі № 922/3257/17 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019, та не потребують доказування. Також позивач зазначає, що факт використання відповідачем нежитлових приміщень підтверджується актами обстеження № 174/5839 від 13.11.2017, № 174/6702 від 02.01.2019, № 174/7802 від 16.03.2020. На підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 років позивачем було здійснено постачання теплової енергії у житловий будинок, де розташовані приміщення відповідача. За твердженнями КП "Харківські теплові мережі", в опалювальні періоди 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 років відповідач безпідставно отримував теплову енергію на потреби опалення, постачання якої здійснювалось позивачем. На підтвердження факту підключення та відключення нежитлових приміщень до системи теплопостачання житлового будинку надано акти про підключення та відключення теплової енергії до житлового будинку №9 по Куликівському узвозу (колишня вул. Революції) в м. Харкові в опалювальні періоди 2017-2020 років. За позицією позивача, між сторонами в період з жовтня 2017 року по лютий 2020 року фактично склалися договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії по Куликівському узвозу №9 у м. Харкові, а оскільки відповідач споживав теплову енергію у нежитловому приміщенні площею 94,8 кв.м., не уклавши договір купівлі-продажу теплової енергії, сума вартості фактично спожитої теплової енергії без укладання договору за вказаний період складає 25963,65 грн.
Крім того, позивач стверджує, що ФОП Бєляковська Г.І. на підставі договору оренди з Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради №1896 від 28.09.2011, а з 04.09.2018 на підставі договору купівлі - продажу нежитлових приміщень №5631-В-С займає нежитлові приміщення підвалу площею 116,7 кв. м. та 1-го поверху площею 236,8 кв.м., загальною площею 353,5 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Ашгабатська, 10. При цьому, система опалення вказаних нежитлових приміщень є невід'ємною частиною системи опалення будинку. Факт використання відповідачем нежитлових приміщень підтверджується актами обстеження №177/973 від 06.11.2017, №177/1181 від 29.10.2018, №177/1404 від 28.01.2020 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна. КП "Харківські теплові мережі" зазначає, що на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 років ним було здійснено постачання теплової енергії у житловий будинок, де розташовані приміщення відповідача. На підтвердження факту підключення та відключення нежитлових приміщень до системи теплопостачання житлового будинку надано акти про підключення та відключення теплової енергії до житлового будинку №10 по вул. Ашгабатській в м. Харкові в опалювальні періоди 2014-2020 років. На думку позивача, між сторонами на протязі з листопада 2014 року по лютий 2020 року склалися фактично договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії по вул. Ашгабатській, 10 у м. Харкові, а оскільки відповідач, не укладаючи договір купівлі-продажу теплової енергії на нежитлові приміщення площею 353,5 кв.м., споживав теплову енергію, сума вартості фактично спожитої теплової енергії без укладання договору за період з листопада 2014 року по лютий 2020 року складає 351811,46 грн.
Крім того, 01.10.2003 між КП "Харківські теплові мережі" та ФОП Бєляковською Г.І. було укладено договір №10199 про постачання теплової енергії. На підставі розпорядження про початок та кінець опалюваного сезону 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 років та вищезазначеного договору, позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень загальною площею 106,0 кв. м. у житловому будинку за адресою: м. Харків, узвіз Куликівській, 9 (колишня вул. Революції), яке займає суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Беляковська Г.І. на підставі договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 04.01.2004. Позивач стверджує, що система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача. Також, позивач зазначає, що ним направлялись відповідачу рахунки - фактури на оплату теплової енергії, які були сплачені не у повному обсязі, у зв'язку із чим, за розрахунком позивача, загальна вартість спожитої теплової енергії за договором за період з жовтня 2017 року по січень 2019 року складає 2134,61 грн.
Таким чином, за підрахунком позивача сума вартості спожитої теплової енергії відповідачем з листопада 2014 по лютий 2020 без достатніх правових підстав за опалювальні періоди 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020 роки складає 377775,11 грн., а заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по сплаті отриманої теплової енергії за період з жовтня 2017 по січень 2019 складає 2134,61 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором №10199 про постачання теплової енергії від 01.10.2003, врахував відсутність доказів здійснення відповідачем повної оплати, перевіривши розрахунок заборгованості, здійснений позивачем за період з жовтня 2017 по січень 2019 у розмірі 2134,61 грн., дійшов висновку про його обґрунтованість.
В частині нарахованої позивачем суми за фактично спожиту енергію без укладання договору у розмірі 377775,11 грн., місцевий господарський суд, взявши до уваги, що між сторонами в період з листопада 2014 по лютий 2020 склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії у приміщення відповідача, що знаходяться за адресами по вул. Ашгабатська, 10 та Куликівському узвозу, 9, а також відсутність доказів відключення приміщення від мереж централізованого опалення у встановленому законом порядку, дійшов висновку, про обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків заборгованості в цій частині.
Разом з цим, з огляду на заявлене відповідачем клопотання, місцевим господарським судом застосовано строки позовної давності та встановлено, що заборгованість за невиконання договірних зобов'язань за договором №10199 від 01.10.2003 підлягає стягненню з відповідача у розмірі 85,17 грн. за період з квітня 2018 по січень 2019, а вартість фактично спожитої енергії без укладання договору - у розмірі 112665,20 грн. за період з квітня 2018 по лютий 2020. В іншій частині заявлених вимог суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2003 між КП "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та СПДФО Бєляковською Г.І. (споживач) укладено тимчасовий договір № 10199 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної у додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно п 6.5. договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.
Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.4 договору).
Також до договору №10199 від 01.10.2003 між сторонами укладені такі додатки: обсяги постачання теплової енергії споживачу по вул. Революції, 9, загальною опалювальною площею 106 кв.м. (додаток № 1 від 01.10.2003, особистий рахунок №17400-4606-10); схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача, технічна характеристика теплотраси (додаток №2); умови припинення подачі теплової енергії (додаток №3); перелік особистих рахунків (додаток №4).
Як зазначає позивач, відповідачу було направлено рахунки - фактури на оплату теплової енергії за спірний період, які були сплачені не у повному обсязі, у зв'язку із чим, за розрахунком позивача, загальна вартість спожитої теплової енергії за договором за період з жовтня 2017 року по січень 2019 року складає суму у розмірі 2134,61 грн.
На підтвердження наявності заборгованості за договором №10199 від 01.10.2003 позивачем надано рахунки - фактури за спірний період та розрахунки вартості спожитої теплової енергії по особовому рахунку 17400-4606-10.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем до позову надано розрахунок заборгованості по л/р 17400-4606-10 за період з жовтня 2017 по лютий 2020 (т. 1 а.с. 135), з якого вбачається наявність у відповідача переплати у лютому 2019 - 1762,6521 грн., грудні 2019 - 112,20 грн., січні 2020 - 301,18 грн., лютому 2020 - 1,75 грн. При цьому, спірним періодом за договірними зобов'язаннями в позові позивачем визначено: жовтень 2017 - січень 2019.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 зобов'язано позивача надати обґрунтований розрахунок суми позовних вимог із зазначення сум нарахувань за договором та за бездоговірною поставкою, окремо за кожним приміщенням, часткових оплат, періодів нарахувань.
На виконання вимог ухвали суду 08.06.2021 позивач надав розрахунки вартості спожитої теплової енергії за договором №10199 від 01.10.2003 у нежитловому приміщенні по Куликівському узвозу, 9 за особовим рахунком 17400-4606-10 та вартості спожитої теплової енергії без укладання договору у нежитловому приміщенні по Куликівському узвозу, 9 за особовим рахунком 17400-4606-15, а також нежитлових приміщеннях по вул. Ашгабадській, 10 за особовими рахунками 17700-9106-0 та 17700-9106-1.
З наданого позивачем розрахунку вартості спожитої теплової енергії за договором №10199 від 01.10.2003 за особовим рахунком 17400-4606-10 (т. 2 а.с. 4) вбачається, що сума боргу ФОП Беляковської Г.І. за період з жовтня 2017 по січень 2019 складає 2134,61 грн. Проте, до цього розрахунку не внесено дані щодо здійснених відповідачем переплат у лютому та грудні 2019, а також січні - лютому 2020 у загальній сумі 2177,78 грн.
Представник позивача не заперечує обставин наявності переплати за договором №10199 від 01.10.2003, проте зазначає, що він не має можливості їх врахувати, оскільки переплати мали пізніше, а не у спірному періоді, а згідно призначенню платежу у платіжних дорученнях відповідачем оплачувалась теплова енергія за конкретні місяці. При цьому, умовами договору (п. 6.3) не передбачено врахування переплати при здійсненні розрахунків за інший період.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає, що, по-перше, в матеріалах справи взагалі відсутні платіжні доручення відповідача, з яких би вбачалось відповідне призначення платежу, що вказує на необґрунтованість доводів позивача. А по-друге, вказаним ним пунктом 6.3. договору передбачено, що споживач сплачує енергопостачальній організації вартість кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду, що навпаки спростовує доводи позивача про неможливість врахування здійсненої відповідачем переплати в наступний період.
Отже, у позивача не було підстав не враховувати здійснені відповідачем в наступний період переплати за договором при розрахунку суми заборгованості станом на час подання позову.
Враховуючи, що предметом спору є заборгованість за договором №10199 від 01.10.2003 про постачання теплової енергії по нежитловому приміщенню загальною площею 106 кв.м. за адресою: Куликівській узвіз, 9 (особовий рахунок 17400-4606-10) за період з жовтня 2017 по січень 2019 в розмірі 2134,61 грн., а також наявність переплати, здійсненої відповідачем в наступному періоді, яка повністю перекриває суму заявлених позивачем вимог, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Стосовно позовних вимог про стягнення вартості фактично спожитої енергії відповідачем без укладання договору в сумі 377775,11 грн., колегія суддів зазначає таке.
Позивач стверджує, що ФОП Бєляковська Г.І. займає нежитлові приміщення в житловому будинку за адресою - м. Харків, Куликівський узвіз, 9 загальною площею 94,8 кв.м. на підставі договору оренди, укладеного з управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 1896 від 28.09.2011 року, що підтверджується листом №2085 від 24.02.2015 Управління комунального майна та приватизації ХМР. При цьому, система опалення вказаного нежитлового приміщення є невід'ємною частиною системи опалення будинку, до якого позивачем здійснювалося теплопостачання у спірний період.
В свою чергу, відповідачка заперечує обставини користування вказаним приміщенням та зазначає, що нежитлове приміщення загальною площею 94,8 кв.м. за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 9 належало їй на праві власності як фізичні особі без статусу суб'єкта підприємницької діяльності та згодом було нею відчужене. Крім того, у нежитловому приміщенні площею 94,8 кв.м. за вищевказаною адресою були відсутні прилади опалення, а тому теплова енергія відповідачкою взагалі не могла споживатися.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні як вказаний договір оренди №1896 від 28.09.2011 року, так і лист Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 24.02.2015 №2085. Тому, суд не має можливості надати їм оцінку та, відповідно, визнати такі доводи позивача обґрунтованими.
Посилання на встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2017 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 року у справі №922/3257/19 обставини використання відповідачкою нежитлових приміщень загальною площею 94,8 кв.м. за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 9 (які позивач вважає преюдиційними в силу положень ст. 75 ГПК України) апеляційний господарський суд також не може визнати обґрунтованими, з огляду на те, що предметом розгляду у вказаній справі були правовідносини, які склалися у період з жовтня 2011 по січень 2017. Проте, КП «Харківські теплові мережі» не надано доказів володіння або користування відповідачкою вказаними приміщеннями у зазначений у позові період з лютого 2017 по лютий 2020.
При цьому, надані позивачем на підтвердження обставин користування ФОП Бєляковською Г.І. нежитловими приміщеннями площею 94,8 кв.м. за адресою: Куликівський узвіз, 9 акти обстеження системи теплоспоживання об'єкту (особовий рахунок 17400-4606-15) № 174/5839 від 13.11.2017; № 174/6702 від 02.01.2019, № 174/7802 від 16.03.2020, а також акти підключення/відключення теплової енергії до житлового будинку № 9 по Куликівському узвозу в опалювальні періоди з 2016-2020 роки №174/12688 від 16.10.2016, №174/14511 від 03.04.2017, №174/16922 від 23.10.2017, №174/19409 від 10.04.2018, №174/21701 від 20.10.2018, №174/24171 від 10.04.2019, №174/25243 від 12.11.2019, №174/28385 від 09.04.2020, по-перше, не містять підписів відповідача, а по-друге, не можуть бути визнані судом допустимими доказами володіння або користування відповідачкою цими приміщеннями.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.06.2021 №260236700, яка сформована за запитом судді Ємельянової О.О., за параметрами: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на нерухоме майно за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Революції, 9. З даного доказу вбачається, що Бєляковській Г.І. на праві власності належать:
- нежитлові приміщення цокольного поверху №2а-1-:-2а-5, І загальною площею 45,5 кв.м. у житловому будинку літ. А-4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1916113263101;
- нежитлові приміщення цокольного поверху №№1-9 в літ. «А-4», загальною площею 108,3 кв.м., реєстраційний номер майна: 4748469;
- нежитлові приміщення цокольного поверху №9-3,9-6-:-9-9, ІІ, загальною площею 113,9 кв.м в житловому будинку літ. «А-4», реєстраційний номер майна: 38456974;
- нежитлові приміщення цокольного поверху №9а-1-:-9а-3 загальною площею 31,5 кв.м в житловому будинку літ. «А-4», реєстраційний номер майна: 38457968.
Доказів, які би свідчили про володіння або користування відповідачкою нежитловими приміщеннями площею 94,8 кв.м., за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Революції, 9 у період з лютого 2017 по лютий 2020 матеріали справи не містять. Окрім того, позивачем не доведено обставин використання вказаних приміщень відповідачкою у підприємницькій діяльності. А тому, вимога про стягнення з ФОП Бєляковської Г.І. вартості фактично спожитої теплової енергії без укладання договору за вказаною адресою у розмірі 25963,65 грн. є безпідставною.
Позивач також стверджує, що відповідач займає нежитлові приміщення підвалу площею 116,7 кв.м. та 1-го поверху площею 236,8 кв.м., загальною площею 353,5 кв.м. у житловому будинку по вул. Ашгабадській, 10, при цьому, система опалення цих приміщень є невід'ємною частиною системи опалення будинку.
На підтвердження обставин користування відповідачем зазначеними нежитловими приміщеннями позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.10.2019 №186110546, яка сформована за параметрами: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на нерухоме майно за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Ашгабатська, 10, згідно якої Беляковській Г.І. на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвалу №I-III,V,VII,X площею 116,7 кв.м. 1-го поверху №1-:-8, 19-:-22, 24-:-26, 34, 35 площею 236,8 кв.м в житловому будинку літ. «А-4», загальною площею 353,5 кв.м. Підставою виникнення права власності є договір купівлі - продажу, 5631-В-С, серія та номер 3030, виданий 04.09.2018, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В.; акт прийому - передачі, серія та номер:5631-В-С, виданий 05.09.2018, видавник: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради / фізична особа - підприємець Бєляковська Г.І.;
Крім того, позивач посилається на обставини встановлені судовими рішеннями у справі №922/787/20.
Так, постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №922/787/20 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи - підприємця Беляковської Галини Іванівни, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно, апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від "17" вересня 2020 р. по справі № 922/787/20 задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2020 у справі №922/787/20 скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, яким визнано незаконним та скасовано рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме:п.53 додатку до рішення; визнано недійсним договір № 5631-В-С від 04.09.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № І-ІІІ, V, VII, X площею 116,7 кв.м., та першого поверху № 1-:-8, 19-:-22, 24-:-26, 34, 35 площею 236,8 кв.м., загальною площею 353,5 кв.м., в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Бєляковською Галиною Іванівною, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 3030; зобов'язано ФОП Бєляковську Галину Іванівну повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № І-ІІІ, V, VII, X площею 116,7 кв.м., та першого поверху № 1-:-8, 19-:-22, 24-:-26, 34, 35 площею 236,8 кв.м., загальною площею 353,5 кв.м., в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 844869, 60 грн., шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.
При цьому, Східним апеляційним господарським судом у справі №922/787/20 встановлені, зокрема, такі обставини.
13.11.2014 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Бєляковською Галиною Іванівною було укладено договір оренди нежитлових приміщень №3073. На підставі вказаного договору, орендарю було передано в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № І-ІІІ, V, VII, X площею 116,7 кв.м, та першого поверху № 1-:-8, 19-:-22, 24-:-26, 34, 35 площею 236,8 кв.м, загальною площею 353,5 кв.м (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентарний № 29270 від 23.12.2013), в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Ашгабатська, 10, літ. "А-4", що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 13.10.2017. Додатковою угодою № 2 до договору оренди дію договору пролонговано до 01.10.2018. Факт передачі орендарю орендованого майна підтверджується актом прийому-передачі від 13.11.2014 р.
Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).
У п. 53 вказаного переліку зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Бєляковською Г.І. підлягають нежитлові приміщення підвалу та 1-го поверху в житловому будинку за адресою: м. Харків, Ашгабатська, 10, літ. "A-З" площею 353,5 кв.м.
У подальшому на підставі вказаного рішення Харківської міської ради з ФОП Бєляковською Г.І. укладено договір купівлі-продажу № 5631-В-С від 04.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 3030, на підставі якого шляхом викупу у власність ФОП Бєляковської Г.І. перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору № 3073 від 13.11.2014, а саме: нежитлові приміщення підвалу № І-ІІІ, V. VII, X площею 116,7 кв.м, та першого поверху № 1-:-8, 19-:-22, 24-:-26, 34, 55 площею 236,8 кв.м, загальною площею 353,5 кв.м, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Акт прийому-передачі складений 05.09.2018.
Факт передачі вищезазначеного майна ФОП Бєляковській Г.І. підтверджено актом прийому-передачі за № 5631-В-С від 05.09.2018 р.
Вказані обставини не спростовані відповідачем під час розгляду даної справи.
Факт оскарження в касаційному порядку ФОП Бєляковською Г.І. постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №922/787/20 також не може спростувати встановлених судом обставин володіння нею нежитловими приміщеннями у житловому будинку по вул. Ашгабадській, 10 у спірний період (з листопада 2014 по лютий 2020), оскільки навіть у випадку скасування зазначеного судового рішення в частині визнання недійсним договору №5631-В-С від 04.09.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень, у суду навпаки будуть відсутні підстави вважати інакше.
Отже факт володіння та користування відповідачкою, як суб'єктом підприємницької діяльності, нежитловими приміщеннями підвалу площею 116,7 кв.м. та 1-го поверху площею 236,8 кв.м., загальною площею 353,5 кв.м. у житловому будинку по вул. Ашгабадській, 10 підтверджується матеріалами справи.
Позивачем надані акти обстеження системи теплоспоживання об'єкту за адресою: м. Харків, вул. Ашгабадська, 10 (особові рахунки:17700-6106-0, 17700-6106-1) №177/973 від 06.11.2017 та №177/1181 від 29.10.2018, акт №177/1404 від 28.01.2020, з яких, зокрема, вбачається, що система опалення приміщень, що використовувала відповідачка, є єдиною із системою опалення всього будинку по вул. Ашгабадська, 10.
На підтвердження факту споживання відповідачем теплової енергії, позивачем надано акти підключення/відключення споживача №177/8252 від 10.04.2018, №177/8932 від 19.10.2018, №177/9930 від 10.04.2019, №177/10505 від 21.10.2019, звіт щодо обліку споживання теплової енергії по вул. Ашгабатській, буд. 10. Згідно додатків до вказаних актів до переліку споживачів, розташованих в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Ашгабадська, 10, та підключених до єдиної системи опалювання житлового будинку включено відповідача.
Відповідно до проведеного позивачем розрахунку сума боргу за отриману теплову енергію у період з листопада 2014 по лютий 2020 складає 351811,46 грн, зокрема:
- за особовим рахунком № НОМЕР_1 - 303914,94 грн.;
- за особовим рахунком № НОМЕР_2 - 47896,52 грн.
Заявник апеляційної скарги не спростовує правильність здійснених позивачем нарахувань та не наводить аргументів, які б давали підстави суду для його перегляду. При цьому, невідповідність вказаного розрахунку обставинам справи та вимогам чинного законодавства судом не встановлена.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що позивач всупереч вимог чинного законодавства здійснював постачання теплової енергії без відповідного укладеного договору, що на його думку, має бути розцінено як зловживання правом та є підставою для відмови у задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Положеннями ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання» унормовано, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним із основних обов'язків споживача теплової енергії.
Статтею 275 ГК України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Матеріали справи свідчать, що з моменту прийняття ФОП Бєляковською Г.І. у користування та подальшою купівлею нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Ашгабадська, 10 до моменту звернення КП "Харківські теплові мережі" до місцевого господарського суду з позовом, між сторонами відповідний договір на постачання теплової енергії не укладався, що не заперечується сторонами.
Проте, з аналізу положень Правил № 1198, зокрема, п. 44, вбачається, що термін «споживач» застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання.
Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. (стаття 11 ЦК України).
Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Колегія суддів зазначає, що відсутність між сторонами укладеного договору за наявності доказів надання відповідних послуг не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13).
Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-582цс15 наведено правову позицію, згідно якої позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у справах №922/2790-17 від 10.05.2018 та №904/6293/17 від 24.09.2019.
В свою чергу, відповідачка зазначає, що вона не споживає теплову енергію за адресою: м. Харків, вул. Ашгабадська, 10, у зв'язку з відсутністю у вказаних приміщеннях приладів опалення.
Колегія суддів вважає за необхідне врахувати вимоги Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630), згідно з якими споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до п. 26 Правил №630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Крім того, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26 липня 2019 року затверджено Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, який визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Тобто, законодавством України встановлено чіткий порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який передбачає виконання низки проектно-технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженими органами, що фіксується складанням відповідних документів, які можуть слугувати доказом дотримання встановленого законом порядку відключення від централізованого опалення.
Матеріали справи не містять акта про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який би засвідчував факт відключення нежитлових приміщень відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення також не може слугувати підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №6-1192цс15).
Таким чином, оскільки позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №6-1706цс15, від 11.11.2015 у справі №6-1192цс15, Верховного Суду від 24.09.2019 у справі 904/6293/17.
Апеляційний господарський суд не може погодитися з посиланнями відповідача на порушення судом першої інстанції ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України та не врахування ним висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16, від 20.03.2019 року у справі №910/2738/17, від 24.06.20219 року у справі №910/1398/17, від 27.01.2020 року у справі №910/3579/17, в яких висловлено правову позицію, відповідно до якої вчинення дій способом, який прямо заборонений законом, є формою зловживання правом, яке не підлягає судовому захисту, оскільки не вважає таку позицію релевантною до правовідносин, що склалися у межах даної справи.
При цьому, вірно зазначив суд першої інстанції, що порушуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення договору про постачання теплової енергії, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, підприємство підтвердило факт подачі теплової енергії у нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Ашгабадська, 10, якими користувався відповідач у спірний період, докази відключення приміщення від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку відсутні, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення з відповідача 351811,46 грн.
Стосовно застосування наслідків спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, колегія суддів зазначає таке.
Згідно вимог статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно вимог статті 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З аналізу вищевикладеного слідує, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише коли про її застосування заявлено стороною у спорі і суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Оскільки позивач з 2014 року не вживав жодних дій, щодо захисту свого порушеного права, при цьому не навів обставин поважності пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності.
Враховуючи, що позивач звернувся із позовом до суду 30.03.2021, про що свідчить штемпель канцелярії суду на позовній заяві, апеляційний господарський суд також вважає вірними висновки місцевого господарського суду про застосування наслідків пропуску позовної давності та часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості фактично спожитої теплової енергії без укладання договору у розмірі 97388,30 грн. за період з квітня 2018 року по лютий 2020 року.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2021- зміні.
Відповідно до положень ст. 129, 282 ГПК України судові витрати підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Бєляковської Галини Іванівни задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/1074/21 змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Бєляковської Галини Іванівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська,11, ЄДРПОУ 31557119) вартість фактично спожитої теплової енергії без укладання договору за період з квітня 2018 по лютий 2020 у розмірі 97388,30 грн. та 1460,56 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити».
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська,11, ЄДРПОУ 31557119) на користь фізичної особи - підприємця Бєляковської Галини Іванівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 345,34 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.10.2021.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель