вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2021 р. м.Київ Справа№ 911/448/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Хрипуна О.О.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Салій І.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.09.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Київській області
на рішення Господарський суд Київської області
від 09.06.2021 (повний текст складено і підписано 08.07.2021)
у справі № 911/448/21 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот"
до 1) Головного управління Національної поліції в Київській області
2) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
про відшкодування збитків
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Семфлот" (далі - ТОВ "Семфлот"/позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ Нацполіції у Київській області/відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі- ГУ ДКС України/відповідач 2) про стягнення з держави Україна завданих позивачу збитків у розмірі 2252121,89 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Обухівського відділу поліції ГУ Нацполіції у Київській області, позивач зазнав збитків, оскільки майно, яке було вилучено в ході кримінального провадження, знищено чим завдано позивачу матеріальної шкоди у розмірі 2252121,89 гривень. Обґрунтовуючи розмір завданих збитків позивач вказує, що згідно висновку експерта, складеного за результатом проведеної судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 2252121,89 гривень.
Короткий зміст заперечень проти позову
Заперечуючи проти позову відповідач 1 посилався на те, що не має нести відповідальність за пошкодження транспортного засобу поміщеного на майданчик тимчасового тримання, оскільки вказане майно знищено невідомими особами, а тому до ЄРДР внесені відомості за № 12017110230000027 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за фактом чого, наразі, триває досудове розслідування, після завершення якого відповідні вимоги можуть бути пред'явлені до винних осіб. Також, відповідач 1 вказує, що позивачем дії слідчого, прокурора або ухвала суду, з моменту вилучення транспортного засобу та до моменту постановлення ухвали про скасування арешту майна не оскаржувалися в рамках кримінального провадження, а позивачем жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправність дій або бездіяльність відповідача 1 не надано.
Крім того, відповідач 1 вказував, що спір у цій справі не відноситься до компетенції господарського суду.
Відповідач 2 свої заперечення мотивував тим, що останнім жодних прав та інтересів позивача не порушено, тож ГУ ДКС України не має нести відповідальність за шкоду завдану позивачу внаслідок неправомірних інших державних органів, а тому вимоги позивача до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області є безпідставними, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2021 (повний текст складено і підписано 08.07.2021) у справі № 911/448/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" - задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" 1568483,00 гривень у рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивовано тим, що:
- сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалися обставини щодо вилучення навантажувача, розміщення його на відповідному майданчику Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, незабезпечення ним його схоронності, внаслідок чого його було пошкоджено внаслідок підпалу невстановленими особами, які в межах зареєстрованого за цим фактом кримінального провадження з 2016 року до теперішнього часу не встановлені, до відповідальності не притягнуті, а шкода, яка завдана позивачу, наразі не відшкодована;
- отже встановивши, факт завдання позивачу шкоди, а також неправомірні дії щодо незабезпечення належного збереження тимчасово вилученого майна, що призвели до негативних наслідків, які зазнав позивач, пов'язаних із пошкодженням його майна в діях слідчого органу вбачається прямий наслідковий зв'язок між незаконними діями слідчого та негативними наслідками, яких зазнав позивач, а тому усі умови, що є необхідними для задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої органом поліції встановлені в перебігу розгляду справи та позивачем доведені;
- сума матеріального збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження і складає 1615523 гривень, яка має бути зменшена на утилізаційну вартість транспортного засобу у розмірі 47040 гривень, а тому підставними суд вважає вимоги позивача саме у розмірі 1568483,00 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Скаржник наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що скаржник не має нести відповідальність за пошкодження транспортного засобу поміщеного на майданчик тимчасового тримання, оскільки вказане майно знищено невідомими особами, а тому до ЄРДР внесені відомості за № 12017110230000027 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за фактом чого, наразі, триває досудове розслідування, після завершення якого відповідні вимоги можуть бути пред'явлені до винних осіб. Також, скаржник посилавяс на те, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано, що позивачем дії слідчого, прокурора або ухвала суду, з моменту вилучення транспортного засобу та до моменту постановлення ухвали про скасування арешту майна - не оскаржувалися в рамках кримінального провадження, а позивачем жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправність дій або бездіяльність відповідача-1 не надано. Крім того, скаржник наголошував, що стягненян шкоди за відсутності достеменного підтвердження (чинного рішенян сууд) того, що таку шкоду заподіяно саме посадовими (службовими)державних органів, суперечить нормам Конституції України та Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник зазначав, що спір у цій справі не відноситься до компетенції господарського суду.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
25.08.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому відповідач -2 підтримав доводи апеляційної скарги відповідача-1, а також наголошував, що відповідач-2 жодних прав та інтересів позивача не порушував, а отже жодної відповідальності за завдану шкоду - нести не повинен.
16.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач вказував, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, позивач посилався на те, що спір у даній справі відноситься до компетенції господарського суду , оскільки позивачем заявлено до стягнення завдані йому органом досудового слідства збитки на підставі ст. ст. 16,22,1166,1173 Цивільного кодексу України. Факт наявності спричиненої шкоди органами слідства - є доведенми та документально обґрунтованим.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Шаптала Є.Ю., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/448/21 за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021, встановлено учасникам справи строк на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 30.09.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у зв'язку з перебуванням з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №911/448/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.09.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 справу №911/448/21 за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Хрипун О.О., здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 30.09.2021 з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" (позивача), Головного управління Національної поліції в Київській області (відповідача-1).
Відповідач-2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області в судове засідання 30.09.2021 своїх представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення ухвали від 03.08.2021 - 0119603520812).
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач-2 про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача-2.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача-2 у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.
Представник відповідача-1 (скаржника) в судовому засіданні 30.09.2021 підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та постановити в апеляційному порядку нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, посилаючись на відповідність ухваленого рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.12.2016 слідчим слідчого відділу Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, старшим лейтенантом поліції, Марюхною В.О. проведено огляд місця події, за результатом якого складено протокол, згідно якого встановлено, що "об'єктом огляду є транспортний засіб, а саме: навантажувач марки LIUGONG, модель JSSRF 106, серійний номер НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова на теподібному перехресті доріг. Оглядом встановлено, що вказаний вище транспортний засіб перебуває в робочому стані та всі його агрегати перебувають в справному стані. З місця події вищезазначений транспортний засіб вилучається до майданчику тимчасового тримання Обухівського ВП ГУНП в Київській області, в якості речового доказу. В процесі огляду місця події фотографування не застосовувалось".
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 29.12.2016 у справі № 372/2496/16-к (провадження 1-кс-635/16) накладено арешт на навантажувач марки "LinGong" модель JSSRF 106, серійний номер НОМЕР_1, який є речовим доказом і перебуває на штрафмайданчику Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області.
Під час розгляду вказаної справи Обухівським районним судом Київської області встановлено, що 28.12.2016 о 12:20 год., під час проведення огляду місця події на земельній ділянці площею 0,55 га з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. І. Франка, було відшукано навантажувач марки "LinGong" модель JSSRF 106, серійний номер НОМЕР_1. Ухвалою слідчого суді Обухівського районного суду Київської області від 28.12.2016 було надано дозвіл на обшук на земельній ділянці площею 0,55 га з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 та яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. І.Франка. В подальшому, водій вищевказаного транспортного засобу вчинив спробу вивезти техніку з місця події, у зв'язку з чим, 28.12.2016 року о 19:00 год. транспортний засіб був тимчасово вилучений з вул. Промислова, м. Українка та поміщений на штрафмайданчик Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області. Згідно постанови слідчого від 29.12.2016 вилучений транспортний засіб, а саме навантажувач марки "LinGong" модель JSSRF106, серійний номер НОМЕР_1, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
29.12.2016 невідомими особами навантажувач було пошкоджено шляхом підпалу під час його перебування майданчику тимчасового тримання Обухівського ВП ГУНП в Київській області.
30.12.2016 інженером Дослідно-випробувальної лабораторії 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Київській області (м. Бровари) складено висновок № 117/В/30.12.2016 по дослідженню причини пожежі, що виникла 29.12.2016 у фронтальному навантажувачі LiuGong CLG 856, що знаходився на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області, за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н.
Згідно вказаного висновку Інженером ДВЛ 5-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області (м. Бровари) капітаном служби цивільного захисту Тарасюком Б.В. 29.12.2016 було досліджено місце пожежі, що виникла того ж дня у фронтальному навантажувачі LIUGONG CLG 856, що знаходився на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області, за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н.
Оглядом місця події було встановлено, що об'єктом пожежі є фронтальний навантажувач LIUGONG CLG 856, заводський № НОМЕР_3, жовтого кольору, 2012 року випуску.
У процесі огляду об'єкту пожежі не виявлено жодних обставин, які б вказували на виникнення пожежі внаслідок аварійних режимів роботи навантажувача чи виникнення горіння внаслідок необережного поводження з відкритим вогнем, у якості основної було розглянуто версію щодо виникнення горіння внаслідок занесення стороннього джерела запалювання.
Згідно вказаного висновку Інженер Дослідно-випробувальної лабораторії 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Київській області (м. Бровари) дійшов висновку, що причиною пожежі у фронтальному навантажувачі LIUGONG CLG 856, що знаходився на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н, стало виникнення горіння, внаслідок занесення стороннього джерела запалювання з ознаками спеціальної підготовки події.
06.01.2017 слідчим Марюхною В.О. за фактом підпалу навантажувача внесено до ЄРДР запис № 12017110230000027 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками встановленими ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України - пошкодження, знищення майна на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено.
У 2018 році у слідчому відділі Обухівського ВП ГУ НП в Київській області створено інвентаризаційну комісію для проведення позачергової інвентаризації кримінальних проваджень,в ході якої було встановлено факт втрати 164 кримінальних проваджень, серед яких виявлено відсутність кримінального провадження № 12017110230000027 за ознаками встановленими ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України, що було ініційовано за фактом підпалу навантажувача належного позивачу.
21.03.2020 слідчим СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області Бугаєнко О.Г. прийнято постанову, згідно в ході проведення додаткового огляду арештованого ТЗ "LINGONG", який є речовим доказом встановлено, що вказаний ТЗ має наступні ідентифікуючі ознаки: фронтальний навантажувач марки "LIUGONG CLG-856", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 .
З огляду на встановлені в ході розслідування обставини слідчим СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області постановлено вважати вірними ідентифікуючі ознаки транспортного засобу вилученого в ході огляду за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. І. Франка: "LIUGONG CLG 856", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 .
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 02.06.2020 у справі № 372/2496/16-к (провадження 1-кс-564/20) скасовано арешт фронтального навантажувача "LiuGong CLG856", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , який належить товариству з обмеженою відповідальністю "Семфлот", накладений в межах кримінального провадження № 12016110230000528 від 09.04.2016. Відомості про повернення зазначеного навантажувача, наразі ,в матеріалах справи відсутні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, факт вилучення навантажувача під час огляду в межах кримінального провадження, його переміщення на територію майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н, належність його позивачу, а також факт пошкодження навантажувача у спосіб його підпалу. підтверджується, зокрема, ухвалами Обухівського районного суду Київської області від 29.12.2016 та від 02.06.2020 у справі № 372/2496/16-к, іншими матеріалами справи, сторонами в перебігу розгляду справи - не заперечувалися.
Позивач звернувся до суду з позовом та в розрізі наведених вище обставин, з огляду на те, що особою відповідальною за збереження майна, у даному випадку органом Нацполіції у Київській області, не забезпечено схоронності тимчасово вилученого майна, позивач вказує, що зазнав збитків через знищення належного йому навантажувача. Оцінюючи розмір завданих збитків, позивач посилається на складений судовим експертом висновок від 05.05.2020 № 299 за результатами автоварознавчої експертизи, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "LIUGONG CLG-856", становить 2252121,89 гривень, які позивач просив стягнути з держави.
Заперечуючи проти позову відповідач 1 посилався на те, що не має нести відповідальність за пошкодження транспортного засобу поміщеного на майданчик тимчасового тримання, оскільки вказане майно знищено невідомими особами, а тому до ЄРДР внесені відомості за № 12017110230000027 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за фактом чого, наразі, триває досудове розслідування, після завершення якого відповідні вимоги можуть бути пред'явлені до винних осіб. Також, відповідач 1 вказує, що позивачем дії слідчого, прокурора або ухвала суду, з моменту вилучення транспортного засобу та до моменту постановлення ухвали про скасування арешту майна не оскаржувалися в рамках кримінального провадження, а позивачем жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправність дій або бездіяльність відповідача 1 не надано.
Крім того, відповідач 1 вказував, що спір у цій справі не відноситься до компетенції господарського суду.
Відповідач 2 свої заперечення мотивував тим, що останнім жодних прав та інтересів позивача не порушено, тож ГУ ДКС України не має нести відповідальність за шкоду завдану позивачу внаслідок неправомірних інших державних органів, а тому вимоги позивача до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області є безпідставними, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України - є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19).
Частиною 4 статті 168 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження визначає Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - "Порядок зберігання речових доказів").
Згідно з п. 5 Порядку зберігання речових доказів, умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.
Відповідно до п. 8. Порядку зберігання речових доказів відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.
Пунктом 27 Порядку зберігання речових доказів встановлено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, 29.12.2016 внаслідок підпалу пошкоджено транспортний засіб - фронтальний навантажувач LIUGONG CLG 856, що належить позивачу та знаходився на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н.
У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість (частини 2-4 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України).
Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
З огляду на встановленні обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме слідчий орган є відповідальною особою за зберігання речей, які тимчасово вилучені, не зважаючи на те, кому саме на відповідальне зберігання передано майно. Проте, всупереч вищенаведеним приписам процесуального закону, слідчим не було забезпечено збереження тимчасово вилученого майна, яке в подальшому було пошкоджено під час його зберігання на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області.
Отже, суд першої інстанції за наслідками розгляду справи дійшов вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції про те, що через дії слідчого органу, що проявилися у недбалому ставленні до обов'язку забезпечити належне зберігання транспортного засобу, відповідальність за схоронність якого несе слідчий кримінального провадження, у даному випадку слідчий слідчого відділу Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, позивачу завдано збитків внаслідок пошкодження його майна.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що для цілей всебічного, повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи дослідження судом правомірності процесуальних дій, що вчинялися Обухівського ВП ГУ НП в Київській області в межах відповідного кримінального провадження, в рамках якого навантажувач позивача було вилучено та розміщено на майданчику для тимчасового зберігання вилученого майна, з точки зору дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України, - не вимагається.
Доводи скаржника про те, що процесуальні дії слідчого від моменту вилучення майна та до моменту прийняття рішення про скасування його арешту, позивачем не оскаржувались, а в матеріалах справи інших доказів неправомірної поведінки відповідача -1 - немає, судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що свідченням неправомірної поведінки є власне не процесуальні дії, вчинені щодо вилучення навантажувача, як про це стверджує позивач, а факт незабезпечення належної схоронності майна, яке вилучено та розмішено на відповідному майданчику, внаслідок якого на відповідний слідчий орган покладалися і обов'язки забезпечити схоронність такого майна, незабезпечення якого, зумовлює висновки про очевидне порушення права позивача, що потребує судового захисту в розумінні ст. ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а аткож ст. 1 Першого протоколу до згаданої Конвенції.
При цьому, судом враховано, що сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції, не заперечувалися обставини щодо вилучення навантажувача, розміщення його на відповідному майданчику Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, незабезпечення ним його схоронності, внаслідок чого його було пошкоджено внаслідок підпалу невстановленими особами, які в межах зареєстрованого за цим фактом кримінального провадження з 2016 року до теперішнього часу не встановлені, до відповідальності не притягнуті, а шкода, яка завдана позивачу, - не відшкодована.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановивши, факт завдання позивачу шкоди, а також неправомірні дії щодо незабезпечення належного збереження тимчасово вилученого майна, що призвели до негативних наслідків, які зазнав позивач, пов'язаних із пошкодженням його майна в діях слідчого органу вбачається прямий наслідковий зв'язок між незаконними діями слідчого та негативними наслідками, яких зазнав позивач, а тому наявні обумовлені законом підстави, що є необхідними для задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої органом поліції, і відповідні підстави встановлені в перебігу розгляду справи та позивачем доведені в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України та не були спростовані скаржником.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою встановлення суми матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу LiuGong CLG 856, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , в результаті пожежі, що виникла 29.12.2016, визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, визначення ринкової вартості (в пошкодженому стані) транспортного засобу 28.04.2020 адвокат Романенко Олександр Анатолійович звернувся до судового експерта із адвокатським запитом від 28.04.2020 № 6794, на підставі якого у відповідності до ст. 7-1 Закону України "Про судову експертизу" було укладено договір на проведення судової автотоварознавчої експертизи, станом на 28.04.2020.
Під час проведення судової автотоварознавчої експертизи, судовим експертом встановлено, що марка, колір і тип КТЗ, державний номерний знак співпадають з записами в свідоцтві про реєстрацію ТЗ. Заводський номер в свідоцтві про реєстрацію ТЗ вказаний НОМЕР_5 , а фактично НОМЕР_3. Наданий для дослідження автомобіль фронтальний навантажувач LiuGong CLG 856, держномер НОМЕР_2 має пошкодження, для усунення яких потрібний відновлювальний ремонт.
За результатом проведеного експертного дослідження, судовим експертом Таракановим Юрієм Юрійовичем складено висновок від 05.05.2020 № 299, відповідно до якого: 1) сума матеріальних збитків, заподіяних власнику транспортного засобу LiuGong CLG 856, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , в результаті пожежі, що виникла 29 грудня 2016 року, станом на 28.04.2020 складає 1615523,00 гривень (з урахуванням ПДВ); 2) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, станом на 28.04.2020 складає 2252121,89 гривень (з урахуванням ПДВ); 3) ринкова вартість (в пошкодженому стані) транспортного засобу станом на 28.04.2020 складає 47040,00 гривень (з урахуванням ПДВ).
Як вбачається зі вступної частини висновку експерта від 05.05.2020 № 299, судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку.
Частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Визначена позивачем сума шкоди, з огляду на висновок експерта від 05.05.2020 № 299, відповідачами не заперечувалася, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що поданий позивачем висновок експерта є належним, допустимим та достатнім доказом, який містить відомості про розмір завданої позивачу шкоди.
При цьому, щодо розміру завданих позивачу збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок держави, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що з матеріалів справи вбачається, що розмір завданої позивачу матеріальної шкоди, розрахований виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, що станом на 28.04.2020, згідно висновку судового експерта від 05.05.2020 № 299, складає 2252121,89 гривень.
Проте, суд апеляційної інстанції також не погоджується із розрахованою позивачем сумою, що підлягає відшкодуванню, адже з наданого позивачем висновку експерта вбачається, що проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу економічно недоцільно, оскільки вартість такого відновлювального ремонту, що становить 2252121,89 гривень значно перевищує його ринкову вартість, яка визначена експертом на рівні 1615523 гривень.
Крім того, згідно висновку експерта сума завданих матеріальних збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу становить 1615523 гривень, а утилізаційна вартість транспортного засобу - 47040 гривень. Під утилізаційною вартістю, як зазначив експерт, необхідно розуміти вартість пошкодженого майна, яку власник може отримати у разі його утилізації. При цьому, станом на момент розгляду справи, сторони не зазначили, чи повернуто позивачу пошкоджений навантажувач. З огляду на те, що відповідне процесуальне рішення про повернення навантажувача прийнято, та пошкоджений навантажувач має бути повернутий позивачу, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що така утилізаційна вартість, яку позивач може отримати має бути врахована під час визначення суми шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь позивача.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума матеріального збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження і складає 1615523 гривень, яка має бути зменшена на утилізаційну вартість транспортного засобу у розмірі 47040 гривень, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та документально доведеними саме у розмірі 1568483,00 гривень.
Доводи скаржника стосовно того, що спір у цій справі не відноситься до компетенції господарського суду, оскільки із заявлених позивачем вимог слідує, що у цій справі суд має вдатися до оцінки діям органів дізнання, що своєю чергою регулюється положеннями Кримінального процесуального кодексу України, - судом апеляційної інстанції відхиляються х огляду на те, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази, самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, висновок про що викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/715/17.
Щодо доводів скаржника відносно відсутності вини у його діях, що призвели до пошкодження транспортного засобу, оскільки наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017110230000027, та відповідні вимоги позивача можуть висуватися саме до осіб, що вчинили відповідний підпал навантажувача, - суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи як необґрунтовані, оскільки існування кримінального провадження, яке триває з 2016 року, не спростовує факту спричиненої неправомірними діями органу досудового розслідування позивачу матеріальної шкоди та право позивача на відшкодування такої шкоди, яка завдана саме внаслідок незабезпечення державою в особі відповідного органу належного збереження ввіреного йому майна, не може перебувати в залежності від встановлення державою в особі того ж слідчого органу винних осіб, що призвели до таких наслідків.
Поряд із цим, у разі встановлення слідчим органом винних осіб, держава не обмежена у можливості відшкодувати свої витрати, що понесені з метою відшкодування шкоди позивачу, за рахунок таких винних осіб.
У відповідності до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з приписами ст. 1 Положення про Державну казначейську службу України, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
У відповідності до ст. 4 вказаного положення, Казначейство України, відповідно до покладених завдань здійснює, зокрема безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Отж, у спорах про відшкодування шкоди державою за рахунок державного бюджету відповідачем повинна бути держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у справі є Головне управління Національної поліції в Київській області, дії якого призвели до заподіяння матеріальної шкоди позивачу та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Таким чином, у разі задоволення такого позову, стягнення проводиться з Державного бюджету України, що узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17. У зв'язку з наведеним, доводи відповідача 2 стосовно безпідставності визначення його як учасника спірних правовідносин - судом апеляційної інстанції також відхиляються.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Так, ч. 1, ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семфлот" підлягають стягненню 1568483,00 гривень (1615523 гривень, ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження - 47040 гривень утилізаційної вартості транспортного засобу) у рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області, а в решті позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з підстав, визначених ст.277 Господарського процесуального кодексу України - відсутні і не були доведені скаржником в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 1568483,00 грн. у рахунок відшкодування шкоди, завданої відповідачем-1.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21, за наведених скаржником доводів.
Розподіл судових витрат
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, виходячи з положень вказаної норми Закону України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання до суду позовної заяви до органів досудового розслідування про відшкодування завданої шкоди - не передбачено.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору не передбачені до сплати в даній категорії спору, що обумовлено Законом України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області
на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2021 у справі № 911/448/21- залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/448/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 06.10.2021.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.О. Хрипун
С.Я. Дикунська