вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/5732/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Дикунської С.Я.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Салій І.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.09.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 29.06.2021
у справі №910/5732/21 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Базовий Фактор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України"
про стягнення 240360,24 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Базовий Фактор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" 240360,24 грн, з яких: 216566,33 грн основного боргу, 11154,84 грн пені, 2720,33 грн 3% річних та 9918,74 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №27/07/2020-1 від 27.07.2020 в частині оплати поставленого товару у встановлений цим правочином строк.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що реєстрацію оформлених позивачем як постачальником податкових накладних №№9300203419, 9300080729, 9193982682 на загальну суму 1299398,00 грн, з яких ПДВ на суму 216566,33 грн, було зупинено органами ДФС, внаслідок чого відповідачем було застосовано до позивача штраф на суму 216566,33 грн на підставі п.5.7 укладеного між сторонами правочину.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/5732/21 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67, корпус 2, ідентифікаційний код 39385574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Фактор" (04053, місто Київ, вул.Січових Стрільців, будинок 10, ідентифікаційний код 32985364) 216566 (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 33 коп. основного боргу, 3% річних на суму 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн 33 коп., 9918 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн 74 коп. інфляційних втрат та 3438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) грн 08 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивовано тим, що позивач свій обов'язок за укладеним між сторонами договором, в частині передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 1299398,00 грн виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.3.2 означеного правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами не оплатив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" виникла відповідна заборгованість. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2720,33 грн та 9918,74 грн інфляційних нарахувань, згідно здійснених перерахувань.
Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення 11154,84 грн. пені, посилаючись на те, що в укладеному між сторонами правочині сторонами не передбачено забезпечення виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної оплати товару у вигляді пені, розмір неустойки актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення у оспорюваній частиін задоволених позовних вимог порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині задоволених позовних вимог ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Скаржник наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що реєстрацію оформлених позивачем як постачальником податкових накладних №№9300203419, 9300080729, 9193982682 на загальну суму 1299398,00 грн, з яких ПДВ на суму 216566,33 грн, було зупинено органами ДФС, внаслідок чого відповідачем було застосовано до позивача штраф на суму 216566,33 грн на підставі п.5.7 укладеного між сторонами правочину. Таким чином, відповідач вказував на відсутність обов'язку по сплаті заборгованості внаслідок зарахування її в рахунок оплати нарахованого штрафу на підставі умов договору (п. 5.7), і відповідне зарахування вимог помилково не було враховано судом першої інстанції, що призвело до необґрунтованого задоволення частини позовних вимог.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
30.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині задоволених позовних вимог ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, позивач посилався на те, що в даній справі, зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов'язання за цими вимогами є різними, оскільки:
- зобов'язання зі сплати штрафу у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов'язання;
- вимоги сторін не є зустрічні, тобто такі, які випливають не з двох різних зобов'язань, а з одного, де позивач є кредитором, а відповідач - боржник, будь яких інших зобов'язань між сторонами де б позивач був боржником по відношенню до апелянта - відсутні;
- не визначено чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, а їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання - по четверте, зарахування зустрічних вимог проводиться шляхом відповідного волевиявлення сторін у добровільному порядку, однак у спірній справі позивач своєї згоди на таке зарахування - не надавав.
- направлення відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в даному випадку не припиняє обов'язку відповідача щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором товар.
Крім того, позивач додатково наголошував, що факт зупинення реєстрації податкових накладних фіскальними органами в даному випадку не свідчить про невиконання позивачем своїх зобов'язань з реєстрації податкових накладних з огляду на встановлені судом обставини реєстрації таких накладних податковими органами без порушень граничних строків їх подання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/5732/21, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5732/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання заяв, клопотань та відзивів, розгляд справи призначено на 30.09.2021, зупинено дію оскаржуваного рішення.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у зв'язку з перебуванням з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 911/930/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.09.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 справу № 910/5732/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В., ухвалено здійснити її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 30.09.2021.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 30.09.2021 з'явились представники позивача та відповідача (скаржника).
В судовому засіданні 30.09.2021 представник відповідача (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Базовий Фактор" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" (покупець) було укладено договір поставки №27/07/2020-1 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу українського походження, врожаю 2020 року на умовах, зазначених у цьому договорі (надалі - товар) в розмірі 500 тон+/-5% (п.1.1 договору).
Сторони погодили, що ціна товару буде визначена наступним чином: Цк (CHS)-Тр-6%, де Цк-індикативна ціна на кукурудзу на момент відвантаження, але не пізніше ніж до 01.10.2020 визначена ТОВ "Сіейчес Україна" зерновий термінал М.В.Карго, м.Одеса; Тр-безготівковий транспортний тариф (850 - 950 грн/т). Покупець здійснює оплату товару протягом 1-го банківського дня з моменту завантаження товару на автомобільний транспорт в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, з урахуванням 150000,00 грн передоплати. Зобов'язання щодо оплати товару вважатиметься виконаним покупцем з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Зобов'язання щодо оплати товару вважатиметься виконаним покупцем з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.5 договору).
Термін поставки товару не пізніше ніж 01.10.2020. Товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений цим пунктом, має бути переданий у вказаний термін. Товар приймається покупцем на складі постачальника: с.Козичанка, Васильківський р-н, Київська обл. Факт приймання-передачі товару підтверджується видатковою накладною. При передачі товару постачальник зобов'язується надати покупцю: рахунок - фактуру на оплату товару, податкову накладну, товарну накладну, виписану у день передачі товару, копію свідоцтва платника ПДВ постачальника (п.п.4.1, 4.2, 4.4, 4.5 договору).
Відповідно до п.п.5.5, 5.6, 5.7, 5.8 договору постачальник зобов'язаний, з моменту настання першої події (постачання або оплата за товари), провести реєстрацію виписаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронному вигляді, з урахуванням граничних строків, встановлених відповідно до вимог чинного законодавства України: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. В разі невиконання або неналежного виконання постачальником обов'язку, зазначеного в п.5.6 цього договору, останній сплачує на рахунок покупця штраф в розмірі 100% від суми ПДВ, на яку було виписано податкові накладні, які не були належним чином зареєстровані. У випадку, якщо фіскальними органами державною влади (в тому числі відповідальними за збір податків та зборів) та/або рішенням (постановою) суду буде зменшений податковий кредит покупця по ПДВ за податковими накладними постачальника, зменшені валові витрати покупця на вартість товарів, придбаних у постачальника, донараховані покупцеві податки, збори, та пов'язані з цим штрафні санкції, і це буде пов'язано з анулювання(відміною) державної реєстрації постачальника; виключенням постачальника з реєстру платників податку на додану вартість; встановленням податковим органом або судом недійсної (у тому числі нікчемності) угоди, укладеної між покупцем і постачальником або постачальником і його контрагентом, постачальник зобов'язується впродовж 5 (п'яти) календарних днів з дати відправлення покупцем відповідної вимоги продавцеві по його місцезнаходженню (вказаному в цьому договорі) сплатити покупцеві грошові кошти в розмірі рівному сумі, на яку покупцеві зменшений податковий кредит по ПДВ, зменшені валові витрати, донараховані податки, збори, нараховані штрафні санкції. У випадку якщо акт (дії) фіскального органу державної влади або рішення суду (які стали основою для виникнення зобов'язань постачальника по відшкодуванню завданої шкоди покупцю) в подальшому, протягом одного року, будуть визнані незаконними і скасовані (повністю або частково), покупець зобов'язаний повернути постачальнику отримані від нього грошові кошти у відповідному розмірі (пропорційно, залежно від того, в якій частині акт/дії/рішення визнані незаконними, скасовані, змінені).
П.8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань).
Як підтверджується наявними матеріалами справи, згідно видаткових накладних №3 від 28.10.2020 на суму 924198,00 грн, №4 від 29.10.2020 на суму 375200,00 грн та відповідних товарно-транспортних накладних позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1299398,00 грн.
Відповідачем було сплачено за поставлений позивачем товар наступні суми коштів: 150000,00 грн - 28.07.2020, 408333,00 грн - 28.10.2020, 524498,67 грн - 29.10.2020, а всього на загальну суму 1082831,67 грн, що підтверджується відповідними виписками банку з рахунку позивача.
29.12.2020 відповідачем на адресу позивача надіслано лист №1 від 29.12.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме суми штрафу, нарахованого відповідачем згідно умов п.5.6 договору, та суми основного боргу відповідача за поставлений позивачем товар у розмірі 216566,33 грн.
В свою чергу, 04.01.2021 позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу про оплату заборгованості на суму 216566,33 грн.
Як вказува позивач у позовній заяві, у відповідь на вказану вимогу позивача, відповідач пропонував укласти мирову угоду, в якій зазначив про нарахування ДФС відповідачу штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на суму 20009,60 грн у зв'язку з чим пропонував позивачу сплатити 196556,73 грн боргу протягом 3-х днів (за вирахуванням суми штрафу).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк, проти чого відповідач заперечував, вказуючи на відсутність обов'язку по сплаті заборгованості внаслідок зарахування її в рахунок оплати нарахованого штрафу на підставі умов договору (п. 5.7).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Статтею ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як підтверджується навяними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інтанції, позивач свій обов'язок за укладеним між сторонами договором, в частині передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 1299398,00 грн, виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.3.2 означеного правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами - не здійснив оплату, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" виникла відповідна заборгованість перед позивачем.
Стосовно доводів скаржника про відсутність обов'язку по сплаті заборгованості внаслідок зарахування її в рахунок оплати нарахованого штрафу на підставі умов договору (п. 5.7), і відповідне зарахування вимог помилково не було враховано судом першої інстанції, що призвело до необґрунтованого задоволення частини позовних вимог - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх відхилення як необґрунтованих, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.5.5, 5.6 договору постачальник зобов'язаний, з моменту настання першої події (постачання або оплата за товари), провести реєстрацію виписаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронному вигляді, з урахуванням граничних строків, встановлених відповідно до вимог чинного законодавства України: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. В разі невиконання, або неналежного виконання постачальником обов'язку зазначеного в п.5.6 цього договору, останній сплачує на рахунок покупця штраф в розмірі 100% від суми ПДВ, на яку було виписано податкові накладні, які не були належним чином зареєстровані.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем були зареєстровані податкові накладні №6 від 28.10.2020 та №8 від 29.10.2020 на загальну суму 1299398,00 грн, що підтверджується квитанцією №2 від 18.11.2020.
В подальшому, реєстрацію вказаних накладних було зупинено органами ДФС, що учасникамис пору не заперечувалось.
Згідно рішень про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №2194751/32985364 від 02.12.2020, №2194752/32985364 від 02.12.2020 податкові накладні №6 від 28.10.2020 та №8 від 29.10.2020 на загальну суму 1299398,00 грн, складені позивачем на виконання договору поставки №27/07/2020-1 від 27.07.2020, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без порушень граничних строків їх подання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції про те, що факт зупинення реєстрації податкових накладних фіскальними органами, в даному випадку, не свідчить про невиконання позивачем своїх зобов'язань з реєстрації податкових накладних з огляду на встановлені судом обставини реєстрації таких накладних податковими органами без порушень граничних строків їх подання.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, і що не було спростовано в процесі апеляційного розгляду справи, жодних доказів, які б свідчили про застосування податковими органами до відповідача штрафу за порушення строку реєстрації податкових накладних, або зменшення податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з позивачем- відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не надано ні суду першої інстанції станом на момент розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного розгляду.
Доводи скаржника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме суми штрафу, нарахованого відповідачем позивачу за неналежне виконання постачальником обов'язку з реєстрації податкових накладних згідно умов п.5.6 договору та суми основного боргу відповідача за поставлений позивачем товар у розмірі 216566,33 грн згідно листа відповідача №1 від 29.12.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог, - є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, і які обгрунтовано відхилені були і судом першої інстанції у зв'язку з тим, що умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань; за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Як встановлено обставинами справи, позивач взагалі не визнає наявного у нього обов'язку зі сплати штрафу за порушення податкового законодавства України, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, відтак відсутня безспірність заявлених однорідних вимог. Таким чином, суд апеляційної інтанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що направлення заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в даному випадку, не припиняє обов'язку відповідача щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором товар.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що в даній справі, зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов'язання за цими вимогами є різними, оскільки: зобов'язання зі сплати штрафу у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов'язання; вимоги сторін не є зустрічні, тобто такі, які випливають не з двох різних зобов'язань, а з одного, де позивач є кредитором, а відповідач - боржник, будь яких інших зобов'язань між сторонами де б позивач був боржником по відношенню до апелянта - відсутні; не визначено чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, а їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання - по четверте, зарахування зустрічних вимог проводиться шляхом відповідного волевиявлення сторін у добровільному порядку, однак у спірній справі позивач своєї згоди на таке зарахування - не надавав; направлення відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в даному випадку, не припиняє в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України обов'язку відповідача щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором товар.
Наведена правова позиція є близькою за змістом висновкам, викладеним Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 у справі №910/13205/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 у справі №914/163/14, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18.
Обставини стосовно правомірності нарахування і стягнення відповідачем з позивача штрафу за невиконання умов договору в частині недотримання постачальником вимог податкового законодавства України - не є предметом розгляду даної справи в контексті спірних правовідносин учасників справи, оскільки вказані спірні праводносини сторін підлягають вирішенню шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності відповідної категорії спору.
Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення з відповідача 216566,33 грн основного боргу за договором поставки №27/07/2020-1 від 27.07.2020 - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у наведеній частині, а доводи скаржника не спростовують правомірних висновків суду першої інтанції у наведеній частині.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 11154,84 грн за період з 30.10.2020 до 31.03.2021, суд першої інстанції дійшов висновку що вимоги позивача у наведеній частині задоволенню не підлягають, оскільки в укладеному між сторонами правочині сторонами не передбачено забезпечення виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної оплати товару у вигляді пені, розмір неустойки актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем. У наведеній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2720,33 грн за період прострочення з 30.10.2020 по 31.03.2020 та 9918,74 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з 30.10.2020 по 31.03.2021 (фактично нараховано за період з листопада 2020 року по лютий 2020 року включно).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару за договором, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який наведений позивачем у позовній заяві, є арифметично вірним, перевірений судом апеляційної інстанції з урахуванням строків та ставок нарахувань Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2720,33 грн та 9918,74 грн інфляційних нарахувань.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Фактор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України", а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 216566 (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 33 коп. основного боргу, 3% річних на суму 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн 33 коп., 9918 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн 74 коп. інфляційних втрат, про що судом першої інстанції бгрунтовано ухвалено рішенян про часткове задоволенян позовних вимог.
аким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з підстав, наведених скаржником - відсутні і не були доведені скаржником в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/5732/21, за наведених скаржником доводів.
Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена і за наслідками апеляційного розгляду справи рішенян залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/5732/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/5732/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Колос України".
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/5732/21.
5. Матеріали справи №910/5732/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 08.10.2021.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.Я. Дикунська
О.В. Тищенко