ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/217 (2-23/1359-2010)01.06.10
За позовомФізичної особи -підприємця Гасраталієвої Лідії Василівни
ДоАкціонерного банку «Діамант»в особі Кримської дирекції «ДІАМАНТ»у м. Симферополі
Провизнання недійсним умов договору
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідача Береговий І.В.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача -Акціонерного банку «Діамант»в особі Кримської дирекції «Діамант»у м. Симферополі про визнання недійсним умови п.4.6. договору кредитної лінії № 04 від 20.09.2007р., п.1 додаткової угоди № 4 від 31.07.2008р. до договору кредитної лінії № 04 від 20.09.2007р., та п.2 додаткової угоди № 6 від 28.11.2008р. до договору кредитної лінії № 04 від 20.09.2007р.
Позивач в судове засідання не зявився.
Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило
Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі
Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.09.2007р. між Фізичною особою -підприємцем Гасраталієвою Лідією Василівною та Акціонерним банком «Діамант»було у укладено договір кредитної лінії № 04.
Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець з 20.09.2007р. по 19.09.2012р. включно відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у гривні.
Пунктом 4.6. договору передбачено, що у разі змін у чинному законодавстві України, кредитної політики і порядку кредитування, умов залучення кредитних ресурсів кредитодавцем -протягом 5 робочих днів з моменту настання вказаних змін, ініціювати внесення змін до цього договору.
Позивач стверджує, що 31.07.2008р. відповідач на підставі п.4.6. договору, заставив позивача підписати додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до якої з 06.09.2008р. до п.1.4. договору вносяться зміну, а саме збільшилась процента ставка з 20% річних до 23% річних.
Крім того позивач зазначає, що додатковою угодою № 6 до договору, п 2 було внесено зміни відносно процентної ставки з 23% річних до 25% річних.
Позивач стверджує, що підставами для визнання недійсним пункту 4.6. кредитного договору, п.1 додаткової угоди № 4 та п.2 додаткової угоди № 6 до кредитного договору в частині збільшення процентної ставки, є недотримання відповідачем вимог ст. 188 ГК України щодо дотримання порядку зміни кредитного договору.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно с. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договорів, умовами якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, я кий може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Кредитний договір між сторонами у справі не є договором приєднання, оскільки умовами кредитного договору позивачу не заборонено наполягати за зміні його умов.
Суду доведено, що при укладенні кредитного договору (при розгляді його проекту) позивач не намагався змінити проект кредитного договору, запропонованого відповідачем до підписання.
Відповідно до ч.4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом із підписаним договором.
Додаткові угоди до кредитного договору про збільшення процентної стави укладені за вказаною згодою, про що свідчить скріплення їх підписами сторін у відповідності до ст. 654 ЦК України та ст. 188 ГК України.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 8.4. кредитного договору передбачено, що зміни до цього вносяться лише у письмовій формі у вигляді додаткових угод, що стають його невід'ємною частиною.
Зміни до кредитного договору в частині збільшення процентної ставки за кредитом вчинені у відповідності з п.8.4. кредитного договору.
Згідно ч.3 ч.4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору у двадцятиденний строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Позивач з запропонованими змінами погодився, про що свідчать його підписи на додаткових угодах про зміну процентних ставок за кредитом.
Твердження позивача щодо недотримання відповідачем вимог ст. 188 ГК України в частині порядку зміни договору не приймається судом до уваги, оскільки позивач одержав та підписав додаткові угоди про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.
Суддя І.І.Борисенко