ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 18/13927.05.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»;
До Відкритого акціонерного товариства Національної страхової
компанії «Оранта»;
Про відшкодування шкоди у розмірі 6 467,88 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Кендюх Т.В., представник, довіреність №554-16/2 від 16.09.2009 р.;
Від відповідача: не з'явились;
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2010 р. порушено провадження у справі №18/139, справа призначена слуханням на 11.05.2010 р.
Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 11.05.2010 р. до 27.05.2010 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 11.05.2010 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 5 752,28 грн. (5 344,71 грн. основного боргу + 407,57 грн. інфляційних втрат), 636,09 грн. пені, 79,51 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач -Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
15.01.2008 р. між позивачем та громадянкою Кремежною Ілоною Георгіївною укладений договір №09/02-05570 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), за умовами якого позивач взяв на страхування майнові інтереси Кремежної Ілони Георгіївни, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом -автомобілем марки «Хонда СРВ»(державний номерний знак АА 1005 АІ).
18.11.2008 р. у м. Києві на вул. Антонова сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля та автомобіля марки «КІА»(державний реєстраційний номер АР 7045 ВЕ) під керуванням Вандишевої Надії Володимирівни, що належить останній. Зазначена обставина підтверджується довідкою Управління ДАІ Головного управління МВС України у м. Києві від 20.11.2008 р. №726294.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 25.12.2008 р. Вандишеву Наталію Володимирівну притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
На підставі повідомлення страхувальника про настання страхового випадку №182/11 від 19.11.2008 р., заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування №183/11 від 19.11.2008 р., страхового акту №02-4147-08 від 27.11.2008 р. позивачем на користь страхувальника було виплачене страхове відшкодування у розмірі 5 044,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25695 від 02.12.2008 р., та 300,00 грн. за експертні послуги, що підтверджується платіжним дорученням №А33781 від 01.12.2008 р.
Згідно з полісом №ВВ/8277435 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між відповідачем та Вандишевою Надією Володимирівною, цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована відповідачем.
Згідно з полісом №ВВ/8277435 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком визнається подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіля марки «КІА РІО» (державний реєстраційний знак АР 7045 ВЕ), внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наведеного нижче.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як визначено статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічний зміст вищезазначеній статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вищезазначені норми чинного законодавства України свідчать про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з полісом №ВВ/8277435 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає, 35 000,00 грн.; франшиза -00,00 грн.
Враховуючи ту обставину, що винним у ДТП, яка сталася 18.11.2008 р. у м. Києві на вулиці Антонова було визнано водія марки автомобіля «КІА РІО»(державний реєстраційний знак АР 7045 ВЕ), цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, позивач правомірно звернувся до відповідача за відшкодуванням збитків.
Матеріалами справи розмір шкоди, належний до відшкодування на користь позивача, підтверджується у сумі 5 344,71 грн., а саме, страхове відшкодування у розмірі 5 044,71 грн., сплачене позивачем відповідно до платіжного доручення №25695 від 02.12.2008 р., та витрати за експертні послуги у сумі 300,00 грн., сплачені позивачем згідно з платіжним дорученням №А33781 від 01.12.2008 р.
Нарахована позивачем пеня у розмірі 636,09 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного нижче:
-частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;
-відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;
-пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки;
-враховуючи ту обставину, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.
Слід зазначити про те, що у даному випадку у відповідача виникла позадоговірна (деліктна) відповідальність перед позивачем.
Позивачем також нараховані 407,57 грн. інфляційних втрат та 79,51 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.
Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(інд. 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДПРОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(інд. 02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 18, код ЄДРПОУ 31704186) 5 344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 71 коп. шкоди, 407 (чотириста сім) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 51 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 91 (дев'яносто одна) грн. 97 коп. витрат по сплаті держмита та 212 (двісті дванадцять) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СуддяО.В. Мандриченко